Постанова № 3625925, 20.01.2009, Черкаський окружний адміністративний суд

    ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 год. 45 хв.                                                 м. Черкаси

20 січня 2009р.                                                  Справа № 2-а-1508/08За позовом  Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідівдоВиробничий сільськогосподарський кооператив «Міжгір’я»простягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 13 383грн.51 коп. та пені у сумі 1 166грн.30коп. Суддя Новікова Т.В.                                    Секретар Шульга О.В.

  Судове засідання проведено за участю  представників:

позивача– Пасічник А.А.(за дов. Черкаського обласного відділення ФСЗІ від 03.09.2008р. №1449/06-4),

відповідача– не з’явився.

Обставини справи:

     Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів  звернулося до суду з адміністративним позовом від 18.11.2008р. №2367/06-4, в якому просить стягнути з ВСК «Міжгір’я» адміністративно-господарські санкції у сумі 13 383грн. 51коп. та пені  у сумі 1 166грн.30коп. за незайняті робочі місця інвалідами у 2007р. Позов мотивований з посиланням на ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ(далі – Закон).

     Представник позивача надав суду заяву про витребування доказів від 09.01.2009р., про що було винесено відповідну ухвалу.

           Під час судового  засідання  представник позивача підтримав позовні вимоги.

     Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце попереднього та судового засідання, (рекомендованим листом від 27.11.2008р.), однак до суду не з’явився, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, заперечення проти адміністративного позову не надавав. У зв’язку з повторним нез’явленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи відкладався, ухвала про призначення розгляду справи та повістки направлялися відповідачу за зазначеною у матеріалах справи адресою. Крім того, в матеріалах справи містяться поштові повідомлення від 27.11.2008р., які надійшли до суду з підписом відповідача, що є доказом належного повідомлення ВСК «Міжгір’я» про проведення судового засідання зі справи, однак відповідач і вдруге  не з’явився до залу судового засідання, причини неявки суду не відомі.

     Виходячи з положень ч.8 ст.35, ч.2 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд  вважає, що неприбуття  в  судове засідання без  поважних причин представника сторони або третьої особи, не повідомлення ними про причини неприбуття не є  перешкодою для розгляду справи.

      Відповідно до ст.128 КАС України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

      На підставі ч.3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 20.01.2009р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови  у повному обсязі відкладено на 27.01.2009р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з врахуванням вимог ч.4 ст. 167 КАС України.

     Розглянувши подані позивачем документи і матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення  представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

     Черкаським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів - територіального органу Фонду соціального захисту інвалідів, утвореного для реалізації завдань щодо здійснення на території області контролю за виконанням  державної політики у сфері соціального захисту інвалідів, за погодженням  Міністерства  праці  та  соціальної  політики  України, проведена перевірка виконання  ВСК «Міжгір’я»(20743, Черкаська область, Смілянський р-н, с. Плескачівка, вул. бр. Бондаренків, кв.8, код ЄДРПОУ 03791798) нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007році виявлено невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування  інвалідів у 2007р., тобто на підприємстві не були зайняті три робочі місця інвалідами, при чому повинно працювати чотири інваліди. Вартість одного робочого місця за звітний період на підприємстві становить 4461грн. 17 коп., а загальна сума адміністративно-господарських санкцій за не зайняті робочі місця для інвалідів складає 13383грн.51коп., яку відповідач не сплатив у встановлений Законом термін до 15.04.2008р. На думку позивача, не підтверджено виконання ВСК «Міжгір’я»у звітний період вимог ст. 19, 20 Закону України «Про основи  соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 06.10.2005, пп. 2, 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314.

      Представник позивача надав заяву про витребування у Смілянського районного центру зайнятості доказів, про що було винесено ухвалу від 09.01.2009р. Згідно відповіді Смілянського центру зайнятості, яка була отримана факсимільним зв’язком, відповідачем у 2007 році було подано звіти за формою 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» в кількості 2 штуки.

      Позов мотивований несплатою ВСК «Міжгір’я»адміністративно-господарських санкцій станом  на 15.04.2008р. у сумі 13383грн.51коп. за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2007р., що є порушенням ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Зокрема, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у сумі 1166грн.30коп., яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

      Позивач правомірно звернувся до суду з позовними вимогами про  стягнення з  ВСК «Міжгір’я»адміністративно-господарських санкцій  та пені за порушення законодавства щодо  працевлаштування  інвалідів.

     Заслухавши представника позивача та  дослідивши наявні у матеріалах справи докази суд вважає, що адміністративний позов  підлягає задоволенню з таких підстав.

     Конституцією України (ст.43) задекларовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

     Зокрема, виконання та реалізація зазначеної конституційної норми забезпечується спеціальними законами України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. № 875-ХІІ, «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005р.» та деяких інших законодавчих актів» від 25.03.2005р. №2505-VІ, «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість» від 23.02.2006р. №3483-ІV, постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31.01.2007р. № 70, Інструкцією зі статистики кількості працівників, затверджена зазначеним наказом, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30.11.2005р. №1442/11722 іншими підзаконними актами та актами ненормативного характеру, які встановлюють механізм реалізації права на працю інвалідів.

     Господарським кодексом України (ч.8 ст.69) передбачено, що підприємства з правом найму робочої сили забезпечують визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів.

     Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. № 875-ХІ (далі – Закон №875-ХІ) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

     Частиною 1 статті 19 Закону №875-ХІ встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.     

     Зокрема, роботодавці, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, самостійно сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

     Порядок сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів встановлюється постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31.01.2007р. № 70.

      Сума адміністративно – господарських санкцій визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману  працю за кожне робоче місце,  призначене для  працевлаштування інваліда і не зайняте ним.

      Разом з тим, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

     Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, а саме: звіту форми     №10-ПІ річна поштова про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007р. за відповідачем рахується заборгованість яку він самостійно не сплатив у визначений Законом строк, до 15.04.2008р., тому адміністративно-господарські санкції за невиконання відповідачем у 2007р. нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становлять 13383грн.51коп. і нарахована  пеня  у сумі 1 166грн.30коп.

      Отже, судом встановлено, що ВСК «Міжгір’я», як платник зобов’язаний перерахувати адміністративно-господарські санкції за порушення нормативу працевлаштування інвалідів у 2007р. у сумі 13383грн.51коп., що відповідачем не виконано, тому Черкаським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів нарахованавідповідачу пеня у сумі 1166грн.30коп.

      Беручи до уваги те, що сума не сплачених санкцій відповідача до Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів становить 13383грн.51коп. та пені у сумі 1166грн. 30коп., і доказів сплати  відповідачем  адміністративно-господарських санкцій станом на день розгляду спору, або заперечення проти адміністративного позову до суду не надходило, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

      Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

      Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

      Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

      Керуючись ст.ст. 9, 69-71, ч.4 ст. 94, ч.2 ст. 128, ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

      2. Стягнути з виробничого сільськогосподарського кооперативу «Міжгір’я»(20743, Черкаська область, Смілянський р-н, с. Плескачівка, вул. бр. Бондаренків, кв. 8, код ЄДРПОУ 03791798, р/р 26000051502279 в ЧВ ЗАТ КБ «Приватбанк», МФО 354347) адміністративно-господарські санкції у сумі  13383 грн. 51 коп. (тринадцять тисяч триста вісімдесят три гривні п’ятдесят одна копійка) за незайняті робочі місця інвалідами у 2007р. та пеню у сумі 1 166грн. 30 коп.(одна тисяча сто шістдесят шість гривень тридцять копійок) 

            на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (18000,  м. Черкаси, проспект Хіміків, 50,  код ЄДРПОУ 21368023 р/р 31217230700002 ГУДКУ в Черкаській області, МФО 854018).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                                       Т.В. Новікова

Повний текст постанови виготовлено 21.01.2009 року.