Ухвала суду № 36258464, 24.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 р.Справа № 818/3313/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.06.2013р. по справі № 818/3313/13-а

за позовом ОСОБА_2

до Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах , Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області

про стягнення помилково сплаченого збору,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах, Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області, в якому просив суд:

1. Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах щодо відмови надати подання Управлінню Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області про повернення ОСОБА_2 помилково сплаченого збору в сумі 2 306 грн. 95 коп.

2. Стягнути з Державного бюджету України (Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області - 40022, м. Суми, вул. Троїцька, 8, р/р 31217224700002 в ГУ ДКСУ у Сумській області, МФО 837013, код 37970593) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1., ід.н. НОМЕР_1) помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 2 306 грн. (дві тисячі триста шість) грн. 95 коп.

3. Витребувати в Сумському відділу PEP УДАІ УМВС України в Сумській області довідку рахунок на придбання автомобіля CITROEN Nemo 1.4 HDI виписану на ім'я ОСОБА_2. Адрес Сумського відділу PEP УДАІ УМВС України в Сумській області: 40000. м. Суми, вул. Білопільський цілях. 18/1.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07.06.2013 року зазначений адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Управлінням Пенсійного фонду України в м.Сумах, подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 163 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 23.03.2011 року позивач придбав легковий автомобіль марки «CITROEN Nemo 1.4 HDI», номер кузову НОМЕР_2, вартістю 71 103грн., що підтверджується копією довідки-рахунку серії КІМ №548663 (а.с.5,24).

21.03.2013 року позивачем сплачено 2306 грн.95коп. як 3 % збору при відчуженні легкового автомобіля на користь Державного бюджету м. Суми (а.с.6).

22.03.2013 року ОСОБА_2 подав заяву до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах з вимогою внести до УДКСУ у м. Сумах Сумської області подання про повернення помилково сплачених коштів у розмірі 2306 грн.95коп.під час реєстрації в органах ДАІ придбаного автомобіля (а.с.7).

Листом від 28.03.2013р. УПФУ в м. Сумах проінформувало позивача про порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобіля, повідомивши, що при купівлі автомобіля фізичними особами вказаний збір сплачується на загальних підставах (а.с.8).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що дії Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах не відповідають вимогам діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в порядку та розмірах, визначених Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 7 статтею 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Отже, відповідно до цього Закону обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладався на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів. Тому платниками цього збору, на час придбання ОСОБА_2 легкового автомобіля у березні 2011 року, відповідно, були продавці, а не покупці.

Відповідно до п. 15 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998р. №1740 (далі - Порядок), суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів сплачується платниками цього збору на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкритті в Управліннях державного казначейства в Автономній республіці Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі, за місцем реєстрації легкового автомобіля.

Проте, у відповідності до вимог п.12 Порядку платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом: купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством); міни; дарування (безоплатної передачі); успадкування (крім випадків успадкування легкового автомобіля за законом); з інших підстав, передбачених законодавством.

Таким чином, вимоги вказаного Порядку суперечили Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним законом щодо визначення порядку справляння збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки встановлювали інший, ніж передбачено Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» порядок справляння збору, а також визначають у якості платника збору особу, яка придбала автомобіль.

Згідно ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Тому, якщо при розгляді справи встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що особа, яка придбала автомобіль, не є платником збору, внаслідок чого не повинна надавати документ, що підтверджує його оплату, під час реєстрації автомобіля.

Враховуючи те, що п. 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою КМУ від 03.11.1998 р. № 1740, яким визначено, що платниками збору є покупці легкових автомобілів, суперечить положенням пункту 7 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції від 13.01.12 р.), якою визначено, що збір сплачується при відчуженні легкових автомобілів, тобто продавцями, суд, керуючись принципом законності, застосовує до спірних правовідносин норму закону як норму правового акту, який має вищу юридичну силу.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині зобов'язання УПФУ в м. Сумах повернути помилково сплачені як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні автомобіля грошові кошти в сумі 2306 грн.95коп., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій УПФУ в м. Сумах щодо відмови внести подання до УДКСУ у м. Сумах Сумської області про повернення помилково сплачених грошових коштів в сумі 2306 грн.95коп. слід відзначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи., оскаржувана відмова викладена у листі УПФ в м. Сумах від 28.03.13 р. (а.с.8).

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії. Саме вони мають вплив на його права та інтереси.

Враховуючи, що завданням Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення прав.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.

Крім того, з тексту вказаного листа (а.с.8) вбачається, що він носить роз'яснювальний характер, описуючи порядок сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобіля. Відмови у внесенні подання про повернення помилково сплачених грошових коштів цей лист не містить.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 07.06.2013 року по справі № 818/3313/13-а прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.06.2013р. по справі № 818/3313/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.