Ухвала суду № 36257578, 11.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2013 р.

Справа № 1570/7847/2012

Категорія: 8.2.6

Головуючий в 1 інстанції: Федусик А. Г.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі – Загоруйко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Селком ЛТД» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.12.2012 року №0012802301 та №0012792301, –

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2012 року ТОВ «Селком ЛТД» звернулось з вищевказаним адміністративним позовом.

В обгрунтування позовних вимог зазначалось, що в період з 16.11.2012 року по 23.11.2012 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «Алміс Лд», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «Флорена-плюс», ПП «Юнітрейд-Консалт» та ТОВ «А-Вента» за період з 01.05.2009 року по 31.01.2012 року.

За наслідками перевірки відповідачем був складений акт №3062/22-3/36232879/249 від 29.11.2012 року, яким встановлено порушення ТОВ п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.4, п138.6 ст.138 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток на суму 171667 грн., в тому числі за IV квартал 2009 року на суму 9580 грн., за I квартал 2011 року на суму 26004 грн., за II квартал 2011 року на суму 27715 грн., за III квартал 2011 року на суму 47114 грн., за IV квартал 2011 року на суму 47184 грн., за I квартал 2012 року на суму 14070 грн., та п.198.3 ст.198 ПК, що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 140302 грн., в тому числі за лютий 2011 року на суму 12004,12 грн., за березень 2011 року на суму 8798,92 грн., за квітень 2011 року на суму 9070 грн., за травень 2011 року на суму 10232,80 грн., за червень 2011 року на суму 4797 грн., за липень 2011 року на суму 16560,80 грн., за серпень 2011 року на суму 11440 грн., за вересень 2011 року на суму 12968 грн., за жовтень 2011 року на суму 15234,90 грн., за листопад 2011 року на суму 12510 грн., за грудень 2011 року на суму 13285 грн., за січень 2012 року на суму 13400 грн.

На підставі цього акту податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.12.2012 року №0012802301, яким ТОВ збільшено суму грошового зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 184081 грн., в тому числі 171667 грн. за основним платежем та 12414 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 11.12.2012 року №0012792301, яким ТОВ збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ у розмірі 164153 грн., в тому числі 140302 грн. за основним платежем та 23851 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач вважав вказані рішення протиправними, оскільки вони не ґрунтуються на нормах права та не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення в повному обсязі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 11.12.2012 року №0012802301, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Селком ЛТД» збільшено суму грошового зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 184081 грн., в тому числі 171667 грн. за основним платежем та 12414 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 11.12.2012 року №0012792301, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Селком ЛТД» збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ у розмірі 164153 грн., в тому числі 140302 грн. за основним платежем та 23851 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком ЛТД» суму сплаченого судового збору в розмірі 2146 грн.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв’язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ зареєстроване 01.12.2008 року виконавчим комітетом Одеської міської ради та перебуває на обліку в ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби як платник податків.

В період з 16.11.2012 року по 23.11.2012 року податковим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «Алміс Лд», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «Флорена-плюс», ПП «Юнітрейд-Консалт» та ТОВ «А-Вента» за період з 01.05.2009 року по 31.01.2012 року.

За наслідками перевірки відповідачем був складений акт №3062/22-3/36232879/249 від 29.11.2012 року, яким встановлено порушення ТОВ п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.4, п138.6 ст.138 ПК, що призвело до заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток на суму 171667 грн., в тому числі за IV квартал 2009 року на суму 9580 грн., за I квартал 2011 року на суму 26004 грн., за II квартал 2011 року на суму 27715 грн., за III квартал 2011 року на суму 47114 грн., за IV квартал 2011 року на суму 47184 грн., за I квартал 2012 року на суму 14070 грн., та п.198.3 ст.198 ПК, що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 140302 грн., в тому числі за лютий 2011 року на суму 12004,12 грн., за березень 2011 року на суму 8798,92 грн., за квітень 2011 року на суму 9070 грн., за травень 2011 року на суму 10232,80 грн., за червень 2011 року на суму 4797 грн., за липень 2011 року на суму 16560,80 грн., за серпень 2011 року на суму 11440 грн., за вересень 2011 року на суму 12968 грн., за жовтень 2011 року на суму 15234,90 грн., за листопад 2011 року на суму 12510 грн., за грудень 2011 року на суму 13285 грн., за січень 2012 року на суму 13400 грн.P>

Такі висновки обґрунтовано тим, що позивачем у перевіряємому періоді включено до складу валових витрати по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Алміс Лд», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «Флорена-плюс», ПП «Юнітрейд-Консалт» та ТОВ «А-Вента», на загальну суму 1110725 грн., та віднесено ПДВ по цим операціям в сумі 222145 грн. до складу свого податкового кредиту. Разом з тим, в ході проведення перевірок вказаних підприємств було встановлено, що взаємовідносини між ТОВ та ТОВ «Алміс Лд», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «Флорена-плюс», ПП «Юнітрейд-Консалт» та ТОВ «А-Вента», мають безтоварний характер, що свідчить про укладання між ними угод без наміру настання юридичних наслідків, у зв’язку з чим, згідно з ст.203, ст.215, ст.228 ЦК України угоди з ТОВ «Алміс Лд», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «Флорена-плюс», ПП «Юнітрейд-Консалт» та ТОВ «А-Вента», є нікчемними, а тому ТОВ не мало право відносити витрати по цим правовідносинам до складу валових та ПДВ по цим операціям до свого податкового кредиту у перевіряємому періоді.

На підставі цього акту податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення 11.12.2012 року №0012802301, яким ТОВ збільшено суму грошового зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 184081 грн., в тому числі 171667 грн. за основним платежем та 12414 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 11.12.2012 року №0012792301, яким ТОВ збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ у розмірі 164153 грн., в тому числі 140302 грн. за основним платежем та 23851 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи податкові повідомлення-рішення від 11.12.2012 року №0012802301, яким ТОВ збільшено суму грошового зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 184081 грн., в тому числі 171667 грн. за основним платежем та 12414 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 11.12.2012 року №0012792301, яким ТОВ збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ у розмірі 164153 грн., в тому числі 140302 грн. за основним платежем та 23851 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, Податкового кодексу України.

В ході судового розгляду встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ уклало договори від 01.07.2011 року №2 з ТОВ «Флорена-плюс», від 01.02.2011 року №01/02-1 з ТОВ «Алміс-ЛД», від 01.11.2011 року №89 з ТОВ «Укрхолод», від 01.01.2009 року №01-09/16 з ТОВ «Юнітрейд-консалт» та від 03.01.2009 року №93 з ТОВ «А-Вента», відповідно до яких останні прийняли на себе обов’язок надати позивачу послуги, а ТОВ зобов’язалося прийняти та оплатити ці послуги.

На виконання вказаних договорів ТОВ «Алміс Лд», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «Флорена-плюс», ПП «Юнітрейд-Консалт» та ТОВ «А-Вента», надало ТОВ передбачені цими договорами послуги, а позивач оплатив вартість цих послуг, що підтверджується видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями та банківськими виписками.

За змістом п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

На підставі пп.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, що сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 ст.5 цього Закону.

Згідно п.138.1 ст.138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.2. ст.138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до п.138.4 цієї статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За змістом п.138.6 цієї статті собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

В контексті зазначених норм вбачається, що до складу валових можуть бути віднесені будь-які витрати, здійснені (нараховані) як компенсація за отримані платником товари (послуги), пов’язані з його господарською діяльністю.

На підставі вказаних норм витрати по оплаті отриманих від ТОВ «Алміс Лд», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «Флорена-плюс», ПП «Юнітрейд-Консалт» та ТОВ «А-Вента» послуг були включені ТОВ до складу валових витрат у перевіряємому періоді, що не оспорювалося представником відповідача та підтверджується актом перевірки.

До того ж, за результатами цих господарських операцій вказані контрагенти видали на адресу ТОВ податкові накладні, які були включені ним у податкову звітність з ПДВ у перевіряємому періоді.

У відповідності до ст.183.1 ПК будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

Позивач та його контрагенти ТОВ «Алміс Лд», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «Флорена-плюс», ПП «Юнітрейд-Консалт» та ТОВ «А-Вента» на момент здійснення вказаних господарських операцій були платниками ПДВ, що не оспорював в судовому засіданні представник відповідача та підтверджується матеріалами справи.

Згідно до ст.198.1 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.4 ст.198.2 цього Кодексу, датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

За змістом ст.198.6 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже в контексті вказаних норм, з моменту отримання послуг, оплати коштів за них та отримання ТОВ податкових накладних від ТОВ «Алміс Лд», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «Флорена-плюс», ПП «Юнітрейд-Консалт» та ТОВ «А-Вента», у позивача виникло право на віднесення ПДВ по цим операціям до складу свого податкового кредиту.

З акту перевірки вбачається, що його висновки щодо безпідставного включення ТОВ витрат по операціям з ТОВ «Алміс Лд», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «Флорена-плюс», ПП «Юнітрейд-Консалт» та ТОВ «А-Вента», до складу валових та ПДВ по цим операціям до складу податкового кредиту ґрунтуються на не можливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Алміс Лд», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «Флорена-плюс», ПП «Юнітрейд-Консалт» та ТОВ «А-Вента», щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за перевіряємий період, а тому угоди між ТОВ та цими контрагентами були фіктивними, укладеними без наміру настання реальних наслідків, і тому ці угоди відповідно до ст.ст.215, ст.203 ЦК України визнані нікчемними.

На підставі ст.234 ЦК України укладання угоди без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є ознакою фіктивного правочину, який не є нікчемним, а відповідно до цієї статті такий правочин може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку, а податкові органи такими повноваженнями діючим законодавством не наділені.

Слід зазначити, що в ході судового розгляду податковим органом не було надано доказів щодо визнання угод між ТОВ "Селком ЛТД" та ТОВ «Алміс Лд», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «Флорена-плюс», ПП «Юнітрейд-Консалт» та ТОВ «А-Вента», у встановленому законом порядку недійсними, а відсутність ознак фіктивності цих правочинів та товарність вказаних правовідносин ТОВ з ТОВ «Алміс Лд», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «Флорена-плюс», ПП «Юнітрейд-Консалт» та ТОВ «А-Вента», підтверджується зазначеними вище первинними документами.

Отже висновки податкового органу щодо протиправного включення позивачем витрат по операціям з ТОВ «Алміс Лд», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «Флорена-плюс», ПП «Юнітрейд-Консалт» та ТОВ «А-Вента», до складу валових та ПДВ по цим операціям є необгрунтованими, а відтак і рішення податкового органу про донарахування позивачу податкових зобов’язань по податку на прибуток та по ПДВ по цим операціям є безпідставними.

Таким чином враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що приймаючи податкові повідомлення-рішення від 11.12.2012 року №0012802301, яким ТОВ збільшено суму грошового зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 184081 грн., в тому числі 171667 грн. за основним платежем та 12414 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 11.12.2012 року №0012792301, яким ТОВ збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ у розмірі 164153 грн., в тому числі 140302 грн. за основним платежем та 23851 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Селком ЛТД» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року у справі № 1570/7847/2012 – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі – 16 грудня 2013 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян