Ухвала суду № 36257018, 09.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 року Справа № 5425/13/876

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Гудима Л.Я., Шинкар Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Лізинг» до Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія-Лізинг» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000052210 від 08.11.2012 року.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби №0000052210 від 08.11.2012 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Гусятинська міжрайонна державна податкова інспекція Тернопільської області Державної податкової служби оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що працівниками податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Мрія-Лізинг» щодо правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість, що становить більше 100,00 тис. грн.. за липень 2012 року, результати якої оформлено актом перевірки від 10.10.12 р., № 508/22-35855770 на підставі якого податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000052210 від 08.11.2012 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 5 339 652,00 грн. за липень 2012 року за декларацією, що зареєстрована 20.08.2012 року.

В ході перевірки встановлено, що на виконання умов договорів № 29/02/1-12-м від 29.02.2012 року, № 20/071-12-А від 20.07.2012 р. ТзОВ «Компанія - Інтеграл» відвантажило дизпаливо ТзОВ «Мрія-Лізинг». Дана господарська операція відображена в податковому обліку шляхом включення сум податку на додану вартість за липень 2012 року. В ході перевірки надано паспорта та сертифікати відповідності в яких вказано назву продукції паливо дизельне ТДБ (ЕН590)-10, сорт С, виробником продукції є СЗАО «ТрайплЕнерго» м. Мінськ, сертифікати видані ТзОВ «Компанія-Інтеграл» м. Львів. Однак у податкових накладних виписаних на виконання вище вказаних господарських операцій та на підставі яких було сформовано податковий кредит за липень 2012 року, вказано номенклатуру товару «паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки С виду І.

Суд, при винесенні постанови не прийняв до уваги доводи податкового органу про порушення ТзОВ «Мрія-лізинг» вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за № 1333/20071 при включенні до податкового кредиту за липень 2012 року податкових накладних, які оформлені з порушенням.

При цьому апелянт зазначає. що згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних визначення об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами. Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу}на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному

законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації

податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання

податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках відповідні обов'язкові реквізити, в тому числі опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг.

Пунктом 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за № 1333/20071 передбачено, що до розділу І податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, а саме у графі 3 вказується номенклатура товарів/послуг продавця.

Виходячи з вище наведених норм апелянт вважає, що до податкової накладної обов'язково вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, яка відповідає документам, що підтверджують реальне здійснення господарської операції (сертифікати, договори, акти прийому передачі, тощо). Проте податкові накладні одержані ТзОВ «Мрія-Лізинг» від ТзОВ «Компанія - інтеграл» оформлені з порушенням вимог ст. 201 Податкового кодексу України, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за № 1333/20071, а саме в них невірно вказано опис (номенклатура) товарів/послуг. При цьому відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями

Крім того, в апеляційній скарзі зазначається, що перевіркою встановлено, що між ТзОВ «Мрія-Лізинг» та ТзОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» укладено договори фінансового лізингу від 05.07.2012 р № 1X5863-10/11, згідно з якими передано в лізинг сільськогосподарську техніку(сівалки зернові). Виконання умов договорів оформлено податковими, видатковими накладними та актами виконаних робіт, про те перевіркою встановлено, що дані первинні документи не підтверджують факту передачі товару, фактично по ланцюгу руху товарів від лізингодавця до лізингоодержувача є лише формальне оформлення документообігу, а єдиною метою проведення документування фінансового-господарських взаємовідносин є одержання товариством економічної вигоди у вигляді мінімізації податкових зобов'язань за рахунок неправомірного формування податкового кредиту в оподаткованих операціях по податку на додану вартість.

Беручи до уваги вищенаведене, операції фінансового лізингу, згідно з якими ТзОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» передано в лізинг ТзОВ «Мрія-Лізинг» сільськогосподарську техніку (сівалки зернові) були завідомо збитковими і не були зумовлені характером виробничої або іншої господарської діяльності товариства, оскільки не мали на меті отримання доходу від даної операції. При цьому господарська діяльність платника податків повинна бути направлена на отримання прибутку за результатами вчиненої господарської діяльності з якого необхідно утримати податки, збори.

При цьому апелянт зазначає, що відповідно до п. 2 ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). У відповідності до пп..14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно з п.п 185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави постачальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з пп..14.1.191 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Постачанням товарів також вважаються, зокрема, фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг(повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу.

Згідно з пп. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операції фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

З огляду на це апелянт вважає, що неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій матеріальній чи нематеріальній формах. Правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податків отримати користь (прибуток, дохід) від придбаних послуг. За відсутності останнього немає підстав для зменшення бази оподаткування податком на додану вартість за рахунок податкового кредиту.

Враховуючи вище наведене просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що Гусятинською міжрайонною державною податковою інспекцією на підставі наказу № 332 від 11.09.2012 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Мрія-Лізинг» з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість, що становить більше 100 тис. грн.. за період з 01.07.2012 р. по 31.07.2012 р.» проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Мрія-Лізинг» правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість, що становить більше 100,00 тис. грн. за липень 2012 року про що складено акт від 10 жовтня 2012 року № 508/22-35855770 Перевіркою встановлені порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5 339 652 грн. за липень 2012 року та порушення п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК України та завищення податкового кредиту за липень 2012 року в сумі 4774585,42 грн.

В ході перевірки встановлено, що на виконання умов договорів № 29/02/1-12-м від 29.02.2012 р, № 20/07/1-12-А від 20.07.2012 р. ТзОВ «Компанія-Інтеграл» відвантажило дизпаливо ТзОВ «Мрія- Лізинг»» на загальну суму 33422098,07 грн., в тому числі ПДВ в сумі 4774585,42 грн. Дана господарська операція відображена в податковому обліку шляхом включення суми ПДВ в розмірі 4774585,42 грн., до складу податкового кредиту, який відображено в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року. У податкових накладних виписаних на виконання значених господарських операцій на підставі яких було сформовано податковий кредит за липень 2012 року, вказано номенклатуру товару паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки С виду І. Також перевіркою встановлено, що в актах прийому передачі за договорами №29/02/1-12-м від 29.02.2012 р., № 20/07/1-12-А від 20.07.2012р зазначено, що відвантаження дизпалива проводиться із складу ТзОВ «Гусятинський агропостач» (смт.Гусятин, Тернопільської області) однак ТзОВ «Мрія-Лізинг» для перевірки не надано документів, які складені у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України а саме відповідно до форм № 5-НП, № 6-НП, 1-ТТН.

Крім того перевіркою встановлено, що між ТзОВ «Мрія-Лізинг» та ТзОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» укладено договори фінансового лізингу від 05.07.2012р № LC5863-10/11, згідно з якими ТзОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» передано в лізинг ТзОВ «Мрія-Лізинг» сільськогосподарську техніку (сівалки зернові). Виконання умов договорів оформлено податковими, видатковими накладними та актами виконання робіт на загальну суму 3390403,46 грн., в т.ч. ПДВ 565067,24 грн. В акті перевірки зазначено, що надані для перевірки первинні документи не підтверджують факту передачі товару (сівалки зернові) фактично по ланцюгу руху товарів від лізингодавця до лізингоодержувача є лише формальне оформлення документообігу, а єдиною метою проведення документування фінансово-господарських взаємовідносин ТзОВ «Мрія-Лізинг» з ТзОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» є одержання підприємством економічної вигоди у вигляді мінімізації податкових зобов'язань за рахунок неправомірного формування податкового кредиту в оподаткованих операціях по податку на додану вартість за рахунок неправомірного формування податкового кредиту по операціях фінансового лізингу.

На підставі вказаного Гусятинською міжрайонною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення №0000052210 від 08.11.2012 року. Не погоджуючись із вказаними порушеннями ТзОВ «Мрія-Лізинг» оскаржувало в адміністративному порядку зазначене податкове повідомлення-рішення відповідача, однак оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги товариства - без задоволення.

Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно врахував, що згідно п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п.п. 138.8.1. п. 138.8, ст. 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Згідно п.п. 139.1.9, п. 139.1, ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та рахування податку. Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих(сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Розглядаючи спір в частині порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України та завищення податкового кредиту за липень 2012 року в сумі 4774585,42 грн., а саме, стосовно відсутності документів, що складені у відповідності до вимог, які встановлені до форм ТТН (форми 1-ТТН) (нафтопродукти), щодо відповідності номенклатури товару, зазначеній в податкових накладних, номенклатурі товару визначеній в сертифікаті відповідності, то судом першої інстанції встановлено, що згідно з Договорами доставки нафтопродуктів від 29.02.2012 року № 29/02/1-12-М та від 20.07.2012 року № 20/07/1-12-А, укладених між ТзОВ «Мрія-Лізинг» та ТзОВ «Компанія-Інтергал», останній як постачальник взяв на себе обов'язок протягом строку дії договорів передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти згідно умов договорів та відповідної додаткової угоди. Згідно п.1.2 Договорів найменування товару, марки та види, кількість, одиниці виміру товару, умови поставки, ціна за одиницю товару та за відповідну партію визначаються сторонами у відповідній додатковій угоді до цього Договору. Пунктом 1.3 договорів встановлено, що кількість та якість товару, що поставляється за даним договором, повинні відповідати технічним умовам (ТУ) та державним стандартам (ДСТУ), що діють на територій України, та підтверджуватись паспортом (сертифікатом) якості заводу-виробника товару. Пунктом 4.1 Договорів покупець здійснює приймання товару за кількістю та якістю у відповідності з Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та облік нафти ї нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, у відповідності до діючого законодавства України, а також умовами даного договору та Додаткових угод до нього.

У даній спірній ситуації суд першої інстанції правильно врахував, що відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується на кожне не повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У відповідності до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Відповідно до п. 201.10 зазначеного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПК України).

При цьому суд першої інстанції правильно зазначив, що вимоги до оформлення податкової накладної визначені у ст. 201 ПК України були дотримані продавцем повністю, бо згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, в тому числі опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг. Згідно з п. 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, до розділу І податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, зокрема: графа 3 - номенклатура товарів/послуг продавця; графа 5 - одиниця виміру товарів/послуг - грн., шт., кг, м, см, м. куб., см. куб., л тощо; графа 6 - кількість (об'єм, обсяг) постачання товарів/послуг. У разі якщо послуги не мають таких показників, а вимірюються лише у вартісному вираженні, у графі 6 указується: «послуга/проценти тощо».

З огляду на це суд першої інстанції правильно вважав, що податкові накладні ТзОВ «Компанія-Інтергал» виписані з дотриманням п. 201.1 ст. 201 ПК України та п. 12 Порядку оформлення, бо містять всі необхідні обов'язкові реквізити у графі 3 щодо номенклатури постачання товарів/послуг при цьому ні п. 201.1 ст. ПК України, ні п. 12 згаданого Порядку № 1379 не містять вимоги про те, що податкова накладна повинна містити опис (номенклатуру) товарів/послуг, що в обов'язковому порядку має відповідати та бути тотожній інформації, яка зазначена в супровідних документах або сертифікатах відповідності, і згідно з підпунктом «є» п. 201.1 ст. 201 вказаного Кодексу в податковій накладній зазначаються в окремих випадках обов'язкові реквізити, у тому числі опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг.

Крім того суд вірно вказав, що податкові накладні додатково містять інформацію, що також підтверджує тотожність товару зазначеного в паспорті та сертифікаті відповідності та в податкових накладних: код товару згідно з УКТ ЗЕД 2710193140 «Нафта або нафтопродукти, одержані з бітумінозних мінералів, крім сирих; продукти, не включені до інших угруповань, з вмістом 70 мас. % або більше мастил з нафти або нафтопродуктів, вироблених з бітумінозних мінералів, причому ці продукти є основними складовими частинами». Згідно ст. 1 Закону України «Про підтвердження відповідності» сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Судом при цьому встановлено, що в сертифікатах відповідності вказано, що продукція «Паливо дизельне ТБД ЕN 590)-10, сорт С відповідає вимогам «ДСТУ 4840:2007 «Паливо дизельне підвищеної якості. Технічні умови; п. 4.2 (для палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки С виду І). Відповідно Паливо дизельне ТБД (ЕN 590)-10, сорт С і є паливом дизельним підвищеної якості (Євро) марки С виду І), що власне і вказано в податкових накладних. При цьому правильність заповнення податкових накладних по операціях з ТзОВ «Компанія-Інтергал», наданих для перевірки, визнана та підтверджена Державною податковою адміністрацією України.

Крім того згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Отже на податкову накладну надіслану до Єдиного реєстру податкових накладних, оформлену без порушення п. 201.1 ст. 201 ПК України надсилається квитанція про її прийняття і вона, згідно з абз. « 6» п. 201.1 ст. 201 ПК України, вважається зареєстрованою в Реєстрі. Відсутність квитанцій про неприйняття податкових накладних засвідчує правильність оформлення податкових накладних постачальником дизельного пального ТзОВ «Компанія-Інтергал» та підтверджує право ТзОВ «Мрія-Лізинг» на включення сум, відображених в податкових накладних, до податкового кредиту покупця. Факт включення податкових накладних до ЄРПН підтверджений відміткою, зробленою продавцем товарів/послуг у лівому верхньому куті податкової накладної та квитанціями реєстрацію. При цьому наявність не значних недоліків в податковій накладній, які стосуються номенклатури (опису) товару (послуг) та їх кількості, не позбавляє податкову накладну юридичного значення, а платника податку на додану вартість на включення до податкового кредиту сум податку за цією податковою накладною, а наявність недоліків у податкових накладних автоматично не позбавляє покупця права на податковий кредит.

З огляду на викладене суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що ТзОВ «Мрія-Лізинг» підставно включено до податкових зобов'язань за липень 2012 рік ПДВ в сумі 4774585,42 грн., бо податкові накладні відображені у реєстрі виданих податкових накладних, що відповідають даним додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за липень 2012 року.

Розглядаючи спір в частині порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.2 ст. 198 ПК України та завищення податкового кредитуй 2012 року в сумі в сумі 565 067 грн., то судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ «Мрія-Лізинг» уклало з ТзОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» Договори фінансового лізингу від 05.07.2012 року № LC5862-10/11 та №LC5863-10/11. На виконання умов даних Договорів 16.07.2012 року ТзОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» передало в лізинг ТзОВ «Мрія-Лізинг» дві зернові сівалки точного висіву з центральним приводом Jоhn Dееrе DB55S24 рядкова 70 см., нова 2012 року випуску: серійний номер JА0DВ55ХCСJ745154 вартістю 1 678 417?55 грн., у т.ч. ПДВ 279 736,26 грн., що підтверджує видаткова накладна № 776 та податкова накладна № 35; серійний номер JА0DВ55ХTСJ45155 вартістю 1 678 417,55 грн., у т.ч. ПДВ 279 736,26 грн., що підтверджує видаткова накладна № 775 та податкова накладна № 36. Згідно п. 4.7 вказаних Договорів фінансового лізингу, ТзОВ «Мрія-Лізинг» як лізингоотримувач сплатило ТзОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» адміністративну комісію за організацію правочину у розмірі 16 784,18 грн., у т.ч. ПДВ 2 797,36 грн., що підтверджують: Акт здачі-приймання робіт від 12.07.2012 року № 42637, податкова накладна від 12.07.2012 року № 2506 на загальну суму 16784,18 грн., у т.ч. ПДВ 2 797,36 грн. та Акт здачі-приймання робіт від 12.07.2012 року № 42638, податкова накладна від 12.07.2012 року № 2508 на загальну суму 16 784,18 грн., у т.ч. ПДВ 2 797,36 грн.

В даній спірній ситуації суд першої інстанції правильно зазначив, що згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ст. 9 вказаного вище Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Суд першої інстанції правильно вважав, що операції фінансового лізингу ТзОВ «Мрія-Лізинг» оформлялись у відповідності до вимог вказаного вище Положення № 88 та є первинними документами, які мають юридичну силу та доказовість, та засвідчують фактичне здійснення операцій фінансового лізингу. При цьому суд вірно врахував, що згідно з пп. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 ПК України фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу. Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов: об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 відсотків його первісної вартості, а орендар зобов'язаний на підставі лізингового договору та протягом строку його дії придбати об'єкт лізингу з наступним переходом права власності від орендодавця до орендаря за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі; балансова (залишкова) вартість об'єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25 відсотків первісної вартості ціни такого об'єкта лізингу, що діє на початок року дії лізингового договору; сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об'єкта лізингу або перевищує її; майно, що передається у фінансовий лізинг, виготовлене за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик. Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

На підставі первинних документів та згідно з п. 44.1 ст. 44, п. 198.2 ст. 198 ПК України ТзОВ «Мрія-Лізинг» включило до складу податкового кредиту суму ПДВ 565 067,24 грн.

При цьому суд першої інстанції правильно вказав, що відповідно до п. 5.2 Порядку № 984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення. Правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь (прибуток, дохід) від придбаних послуг. За відсутності останнього, немає підстав для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок витрат та податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що ТзОВ «Мрія-Лізинг», укладаючи з ТзОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» договори фінансового лізину обрало альтернативу банківському кредиту, як найефективнішого способу фінансування, при якому сам предмет лізингу гарантує безперервне фінансування угоди. При цьому ТзОВ «Мрія-Лізинг» до уваги бралися переваги фінансового лізингу перед банківським кредитом: нижчий розмір процентної ставки; послуга фінансового лізингу включає страхування, вартість капіталу, витрати, пов'язані з реєстрацією предмету лізингу та сплати всіх обов'язкових платежів протягом усього строку лізингу; довгострокове фінансування - строки лізингу прирівнюються до термінів окупності предмета лізингу; можливий гнучкий графік платежів, збереження інвестиційної привабливості підприємства та існуючих кредитних ліній; предмет лізингу фактично є заставою, тому лізингоотримувач не несе додаткових витрат, пов'язаних із заставою майна, предмета лізингу достатньо для забезпечення угоди, оплата лізингової угоди відбулась поступово і з коштів, отриманих в результаті експлуатації предмету лізингу; укладення договору лізингу проходить значно простіше, ніж при отриманні банківського кредиту, необхідні документи для реєстрації і страхування готує лізингодавець. Майно, придбане в лізинг, здатне самостійно покривати всі лізингові платежі і приносити прибуток підприємству вже в перші періоди експлуатації. Тому отримані ТзОВ «Мрія-Лізинг» у лізинг зернові сівалки точного висіву з центральним приводом були передані в оренду ТзОВ «Мрія-Центр» згідно з договором оренди сільськогосподарської техніки від 16.07.2012 року, тобто з метою отримання доходу. А відтак правильним є висновок суду першої інстанції, що жодних правових підстав для висновків про порушення позивачем приписів п. 44.1 ст. 44, п. 198.2 ст. 198 ПК України та завищення податкового кредиту за липень 2012 року в сумі в сумі 565 067 грн. у податкового органу не було.

Виходячи з вище наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року по справі № 819/228/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

Л.Я. Гудим