Ухвала суду № 36257012, 17.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року Справа № 4129/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Онишкевича Т.В., Клюби В.В.

за участю секретаря судового засідання Саламахи О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття» до Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області про визнання нечинним рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Відкрите акціонерне товариство «Нафтохімік Прикарпаття» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області, в якому просило визнати нечинним рішення відповідача №14 від 01.11.2006 року про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів.

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 року, позов задоволено. Визнано нечинним рішення ДПІ в Надвірнянському районі про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків №14 від 01.11.2006 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.06.2010 року частково задоволено касаційну скаргу ДПІ в Надвірнянському районі, постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 року скасовано, а справа направлена на розгляд Івано- Франківського окружного адміністративного суду.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області №14 від 01.11.2006 року про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Суд першої інстанції вказує на те, що позивачем здійснена оплата податкових зобов'язань по платежу акцизний збір з реалізації бензину моторного та з інших нафтопродуктів за березень-вересень 2006 року в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Суд першої інстанції вважає, що рішення №14 від 01.11.2006 року, яким на підставі пп. 7.2.1 п.7.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до позивача застосовано заходи стягнення узгодженої суми податкового боргу за рахунок активів, що перебувають у його власності, а також за рахунок тих активів, прав власності по яких він набуде в майбутньому, суперечить вимогам норм чинного законодавства.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Надвірнянському районі Івано-Франківської області оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскільки ДПІ в Надвірнянському районі надіслала ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» податкові вимоги, які в судовому порядку визнані чинними в частині податкового боргу по акцизному збору, а Товариство не погашає суму податкового боргу в добровільному порядку, ДПІ в Надвірнянському районі у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними пін фондами» прийняла рішення від 01.11.2006 р. №14 про застосування заходів погг податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що оскаржуване рішення податкового органу не суперечить пп. 3.1.1 п. 3.1 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки дана норма передбачає, що активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкового боргу виключно на підставі рішення суду.

Посилається на те, що відповідно до п. 1.6. ст. 1 вищезазначеного Закону встановлено, що примусове стягнення - звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків.

Вказує на те, що у даному випадку сума податкового боргу є узгодженою, а тому підлягає стягненню у відповідності до вимог 7.2 цього ж Закону на підставі рішення ДПІ Надвірнянському районі від 01.11.2006 р. №14.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області прийнято рішення № 14 від 01.11.2006 року про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів на підставі п.п. 7.2.1 п.7.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким до позивача застосовано заходи стягнення узгодженої суми податкового боргу за рахунок активів, що перебувають у його власності, а також за рахунок тих активів, прав власності по яких він набуде в майбутньому.

Згідно поданого ДПІ в Надвірнянському районі розрахунку податкового боргу ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» станом на 01.11.2006 року податкові зобов'язання позивача виникли на підставі поданих розрахунків акцизного збору з реалізації нафтопродуктів. Зокрема, з реалізації підакцизного товару - бензин моторний розрахунок №8355 від 22.05.2006 року сума податкового зобов'язання по розрахунку - 13503553,10 грн., №9797 від 20.06.2006 року на суму - 11142550,57 грн., №11927 від 20.07.2006 року на суму - 6760979,41 грн., №14871 від 21.08.2006 року на суму - 11521720,42 грн., №16293 від 20.09.2006 року на суму - 9166509,53 грн., №18665 від 20.10.2006 року на суму - 8453341,09 грн. Крім цього, у відповідності до розрахунків щодо реалізації підакцизного товару - інші нафтопродукти №5552 від 20.04.2006 року сума податкового зобов'язання по розрахунку - 10212673,85 грн., №8355 від 22.05.2006 року на суму - 8077150,07 грн., №9797 від 20.06.2006 року на суму - 7109996,20 грн., №11927 від 20.07.20206 року на суму - 5532118,28грн., №14871 від 21.08.2006 року на суму - 9261810,69 грн., №16293 від 20.09.2006 року на суму - 7577841,75 грн., №18665 від 20.10.2006 року на суму - 6645068,60 грн. Всього задекларовано позивачем податкових зобов'язань за станом на 01.11.2006 року, у відповідності до інформації наданої податковим органом, з якого склався податковий борг, на суму 92 233 399,42 грн.

Разом з тим з матеріалів справи видно, що позивачу нараховано пеню в сумі 2390913,55 грн.

Встановлено, що податкові зобов'язання, які податковий орган відносить до податкового боргу складаються із зобов'язань зі сплати акцизного збору з реалізації бензину моторного та інших нафтопродуктів за березень-вересень 2006 року, які позивач самостійно задекларував.

В силу підпункту 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Відповідно до п.6 ст.7 Закону України від 20.05.1999 року «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/89/76, встановлено, що Кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Отже, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, яке визначене платником податків.

Відповідно до 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону для подання податкової декларації.

Встановлено, що згідно з даними платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи: № 56 від 28.04.2006 року, № 44 від 29.05.2006 року, № 53 від 29.06.2006 року, № 52 від 27.07.2006 року, № 60 від 28.08.2006 року, № 99 від 29.09.2006 року, № 81 від 30.10.2006 року, № 45 від 29.05.2006 року, № 53 від 27.07.2006 року, № 59 від 28.08.2006 року, № 98 від 29.09.2006 року, № 80 від 30.10.2006 року, № 13 від 29.05.2006 року, № 41 від 23.06.2006 року, № 56 від 28.04.2006 року, № 31 від 27.07.2006 року, № 32 від 28.08.2006 року, № 31 від 29.09.2006 року, № 106 від 30.10.2006 року, позивачем було здійснено оплату до Державного бюджету України акцизного збору з бензину моторного та з інших нафтопродуктів за березень- вересень 2006 року, про що зазначено в графі «Призначення платежу», на загальну суму 114 965 313,56 грн.

Таким чином, позивачем здійснена оплата податкових зобов'язань по платежу акцизний збір з реалізації бензину моторного та з інших нафтопродуктів за березень-вересень 2006 року в повному обсязі.

Отже, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Згідно п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу» № 509-ХІІ від 04.12.1990 року Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

Частиною 3 ст.47 Господарського Кодексу України встановлено, що держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист майнових прав підприємця. Вилучення державою або органами місцевого самоврядування у підприємця основних і оборотних фондів, іншого майна допускається відповідно до статті 41 Конституції України на підставах і в порядку, передбачених законом.

Згідно ч.6 ст. 41 Конституції України передбачено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом .

На стадії примусового погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків виникають правовідносини власності між особою, в якої є податковий борг, та державою як кредитором, а відтак, виходячи із загального правила правозастосування про пріоритетність спеціальної правової норми над нормою загальною, норми пп. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якими встановлено порядок стягнення податкового боргу за рішенням податкового органу, не підлягають застосуванню, оскільки ці норми не є спеціальними в правовому регулюванні відносин власності.

Таким чином, з аналізу вказаних норм та обставин справи апеляційний суд вважає, що рішення Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області №14 від 01.11.2006 року, яким на підставі пп. 7.2.1 п.7.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до позивача застосовано заходи стягнення узгодженої суми податкового боргу за рахунок активів, що перебувають у його власності, а також за рахунок тих активів, прав власності по яких він набуде в майбутньому, суперечить вимогам вищезазначених норм, а тому правомірно скасовано судом першої інстанції.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року у справі №2а-2649/10/0970 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття» до Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області про визнання нечинним рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Т.В. Онишкевич

В.В. Клюба

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 20.12.2013 року.