Постанова № 36256887, 19.12.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2013 р.Справа № 916/701/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів С.В. Таран, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання - І.М. Станковій,

за участю представників сторін:

від прокуратури: І.О. Коломійчук,

від Одеської міської ради: І.О. Моджук,

від відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Одеської області від 04.06.2013р.

у справі №916/701/13

за позовом Заступника прокурора Суворовського району м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до відповідачів:

1)Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області

2)Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

про скасування розпорядження, визнання недійсним договору та зобов'язання повернути земельну ділянку,

встановив:

Заступник прокурора Суворовського району м.Одеси звернувся з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області про:

-визнання незаконним та скасування розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 03.03.2008р. №336/А-2008 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_3 для обслуговування автомобільної стоянки на території Крижанівської сільської ради";

-визнання недійсним на майбутнє укладеного між відповідачами договору оренди земельної ділянки від 19.03.2008р. №143, зареєстрованого 26.03.2008р. в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №040852400002;

-зобов'язання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 привести земельну ділянку загальною площею 0,1776га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, у попередній стан шляхом знесення самочинно збудованих для обслуговування автомобільної стоянки приміщень і споруд, а саме: літ. "А" - магазину-бару площею 103,5м2; літ. "Б" - посту охорони площею 7,9м2; літ. "В" - навісу площею 342м2; літ. "В1" - навісу площею 295,7м2; №1-3 - огорожу металеву;

-зобов'язання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 повернути Одеській міській раді земельну ділянку площею 0,1776га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2.

22.04.2013р. заступник прокурора Суворовського району м.Одеси звернувся із заявою про уточнення позовних вимог стосовно способу повернення земельної ділянки та просив зобов'язати ФОП ОСОБА_3 повернути Одеській міській раді земельну ділянку загальною площею 0,1776га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, за актом приймання-передачі земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Комінтернівською райдержадміністрацією спірну земельну ділянку надано в орендне користування ФОП ОСОБА_3 з перевищенням повноважень, оскільки зазначена земельна ділянка на момент прийняття оспорюваного розпорядження від 03.03.2008р. №336/А-2008 та укладення на його підставі договору оренди земельної ділянки площею 0,14га знаходилась в межах м.Одеси, що призвело до порушення права власності територіальної громади м.Одеси. В обґрунтування позовних вимог заступник прокурора також послався на те, що ФОП ОСОБА_3 самовільно зайнято земельну ділянку площею 376м2 і, з урахуванням орендованої за договором оренди земельної ділянки, всього ним зайнято земельну ділянку загальною площею 1776м2, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна (приміщення для обслуговування автомобільної автостоянки), будівництво яких здійснювалось без дозволу інспекції ДАБК в Одеській області. Як наслідок заступник прокурора просив оспорюване розпорядження визнати незаконним та скасувати відповідно до вимог статей 16, 393 Цивільного кодексу України, договір - визнати недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України із застосуванням передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України наслідків його недійсності шляхом зобов'язання ФОП ОСОБА_3 повернути Одеській міській раді земельну ділянку площею 0,1776га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, а також зобов'язати знести розташовані на ній об'єкти нерухомого майна як самочинно збудовані.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.06.2013р. позовні вимоги задоволено з мотивів їх обґрунтованості та доведеності матеріалами справи.

Не погодившись з рішенням суду, ФОП ОСОБА_3 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до положень статей 5, 8, 16, 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. В матеріалах справи відсутня така документація та, крім того, судом не враховано, що невиконання домовленостей між радами територіальних громад Комінтернівського району та міста Одеси призвело до скасування у 2005 році рішень про передачу земель на підставі рішення Крижанівської сільської ради від 09.09.2005р. №742-IV та рішення Комінтернівської районної ради від 14.09.2005р. №244- IV "Про внесення змін до рішення Комінтернівської районної ради №221-ХХХІІІ від 02.08.2001р.", внаслідок чого суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про встановлення межі між Комінтернівським районом та містом Одесою. Також скаржник зазначив про порушення судом норм процесуального права, оскільки останнім розглянуто справу за відсутності ФОП ОСОБА_3, не повідомленого належним чином про місце засідання суду, що відповідно до пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 19.12.2013р. представником скаржника заявлено клопотання про витребування доказів, перелік яких зазначено у письмовому клопотанні (вх.№3070/13/Д2 від 19.11.2013р.), яке скаржником помилково названо заявою про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову. У письмовому клопотанні апелянт просив витребувати наступні документи: 1) рішення Крижанівської сільської ради від 09.09.2005р. №742-IV та рішення Комінтернівської районної ради від 14.09.2005р. №244- IV "Про внесення змін до рішення Комінтернівської районної ради №221-ХХХІІІ від 02.08.2001р."; 2)Генеральний план міста Одеси та документи відповідно до частин 1 та 2 статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме: актуалізацію картографо-геодезичної основи; перенесення з паперових носіїв у векторну цифрову форму; приведення містобудівної документації у відповідність із вимогами законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Судовою колегією у задоволенні вказаного клопотання відмовлено з огляду на його безпідставність, оскільки матеріали справи містять докази, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах міста Одеси.

Представник прокуратури та представник Одеської міської ради в усних поясненнях, наданих в судовому засіданні апеляційної інстанції, просили рішення суду залишити без змін як законне та обґрунтоване, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити, посилаючись на те, що актом від 30.12.2002р. встановлені в натурі межі м.Одеси по суміжності з Комінтернівським районом Одеської області.

Комінтернівська райдержадміністрація Одеської області про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлена належним чином, проте не скористалася своїм правом участі в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Заслухавши представників скаржника, прокуратури та позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.05.2007р. у справі №5/143-07-3426 задоволено позов суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 до Комінтернівської районної державної адміністрації та зобов'язано останню укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,14га, яка розташована біля житлового будинку АДРЕСА_2 згідно плану Комінтернівського району Одеської області, а також підготувати необхідну документацію для укладення цього договору оренди земельної ділянки (а.с.31-32).

Розпорядженням Комінтернівської районної державної адміністрації від 18.07.2007р. №А-928/А-2007 надано дозвіл суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_3 на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,14га забудованих земель комерційного використання в оренду під розміщення автомобільної стоянки на території Крижанівської сільської ради (а.с.49).

На підставі вказаного розпорядження ТОВ "ІНАГРО" розроблено проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки в оренду ФОП ОСОБА_3 (а.с.47-54).

Державну експертизу землевпорядної документації проведено відділом державної землевпорядної експертизи Управління державної землевпорядної експертизи Головного управління земельних ресурсів у Одеській області за замовленням ТОВ "ІНАГРО", за результатами проведення якої складено висновок державної експертизи землевпорядної документації від 29.01.2008р. (а.с.55). У пункті 11 зазначеного висновку зазначено, що наданий на державну землевпорядну експертизу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не в повній мірі відповідає вимогам чинного земельного законодавства та нормативно-технічних документів і підлягає доопрацюванню. У пункті 10 надані, зокрема, такі пропозиції і зауваження до землевпорядної експертизи: додати виписку із ф.6-зем про рахування земельної ділянки в межах Комінтернівського району Крижанівської сільської ради; надати правовстановлюючі документи на будівлі, що знаходяться на запроектованій земельній ділянці; обґрунтувати зменшення площі запроектованої ділянки від площі, зазначеної у технічному паспорті на будівлі, та не включення до проекту земельної ділянки, на якій розташована будівля посту охорони автостоянки. При цьому, згідно із технічним паспортом на об'єкт нерухомого майна - приміщення для обслуговування автомобільної автостоянки, виготовленим Комунальним підприємством "Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації" станом на 05.07.2007р., будівлі магазину-бару (літ. "А"), посту охорони (літ. "Б"), навіси (літ. "В", "В1") розташовані на земельній ділянці площею 1776га, з яких 376га є самовільно зайнятими (а.с.37-38).

Матеріали справи свідчать про те, що зазначені у висновку державної експертизи недоліки не були усунуті (а.с.66, 75).

Розпорядженням Комінтернівської районної державної адміністрації від 03.03.2008р. №336/А-2008 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_3 для обслуговування автомобільної стоянки на території Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області АДРЕСА_2 (за межами населеного пункту) та передано суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_3 в довгострокову оренду строком на 49 років земельну ділянку загальною площею 0,14га, розташовану на території Крижанівської сільської ради (за межами населеного пункту), (а.с.17).

19.03.2008р. між Комінтернівською райдержадміністрацією (орендодавцем) та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 (орендарем) укладеного договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавцем на підставі розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації від 03.03.2008р. №336/А-2008 передано орендарю в довгострокове платне користування строком на 49 років земельну ділянку для автотехобслуговування на території Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (а.с.18-19). Договір зареєстровано 26.03.2008р. Комінтернівським районним відділом Одеської регіональної філії Центру ДЗК у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №040852400002.

Земельну ділянку, що є об'єктом оренди за вказаним договором, Комінтернівською райдержадміністрацією передано суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_3 за актом приймання-передачі земельної ділянки від 26.03.2008р. (а.с.20).

В подальшому, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.08.2012р. у справі №5/143-07-3426, яка набрала законної сили в день її прийняття, рішення господарського суду Одеської області від 14.05.2007р. у справі №5/143-07-3426 скасовано, у задоволенні позову суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 до Комінтернівської районної державної адміністрації про зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,14га, розташованої біля житлового будинку АДРЕСА_2 згідно плану Комінтернівського району Одеської області та зобов'язання підготувати необхідну документацію для укладення цього договору оренди земельної ділянки - відмовлено з підстав того, що спірна земельна ділянка на момент ухвалення рішення господарським судом 26.04.2007р. знаходилась в межах м.Одеси та відповідач не мав права розпоряджатись нею (а.с.89-91).

Вказаною постановою апеляційної інстанції встановлено, що 07.08.2001р. Одеська обласна рада прийняла рішення №347-ХХІІІ "Про межу м. Одеси", яким затвердила межі міста Одеси загальною площею 16 242 га, із включенням до меж міста 887 га -земель Комінтернівського району, з них: 526 га земель Красносільської сільської ради та 361 га -земель Крижанівської сільської ради. Постановою Верховної Ради України "Про зміну меж міста Одеси Одеської області" №3064-111 від 07.02.2002 р. постановлено включити у межі міста Одеси Одеської області 526 га земель Красносільської сільської ради та 316 га земель Крижанівської сільської ради Комінтернівського району, і затверджено межі міста Одеси загальною площею 16 242 га. Актом від 30.12.2002 року встановлені в натурі межі м. Одеси по суміжності з Комінтернівським районом Одеської області та передано на зберігання межові знаки.

В силу вимог частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За таких обставин, земельна ділянка, надана в орендне користування ФОП ОСОБА_3 на підставі розпорядження Комінтернівської райдержадміністрації від 03.03.2008р. №336/А-2008 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки суб'єкту підприємницької діяльності - ОСОБА_3 для обслуговування автомобільної стоянки на території Крижанівської сільської ради", на момент прийняття цього розпорядження знаходилась у межах міста Одеси.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

В роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 26.10.2000р. №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів " (з подальшими змінами) зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку із прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Отже, розпорядження Комінтернівської райдержадміністрації від 03.03.2008р. №336/А-2008 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки суб'єкту підприємницької діяльності - ОСОБА_3 для обслуговування автомобільної стоянки на території Крижанівської сільської ради та передачу цієї земельної ділянки в оренду прийнято з перевищенням повноважень, оскільки спірна земельна ділянка на момент прийняття цього розпорядження знаходилась в межах м.Одеси та райдержадміністрація не мала права розпоряджатись нею. Тому спірне розпорядження не відповідає вимогам закону і порушує права власника - територіальної громади м.Одеси в особі Одеської міської ради, у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про визнання незаконним та скасування цього розпорядження.

Стосовно позовних вимог про визнання недійсним на майбутнє укладеного між відповідачами договору оренди земельної ділянки від 19.03.2008р. №143 (зареєстрованого 26.03.2008р. в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №040852400002) судова колегія зазначає, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то у зв'язку із скасуванням таких рішень у встановленому законом порядку наявні всі правові підстави для визнання відповідного договору недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Загальні вимоги, недодержання яких є підставою недійсності правочину, встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України. Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

У пункті 2.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє. При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення. Якщо господарське зобов'язання припиняється лише на майбутнє, господарським судам слід виходити з того, що у відповідних випадках і неможливості повернення одержаного за зобов'язанням у натурі правові наслідки такої недійсності визначаються відповідно до статті 216 ЦК України та частини другої статті 208 ГК України.

Враховуючи, що договір оренди земельної ділянки від 19.03.2008р. №143 укладено на підставі розпорядження Комінтернівської райдержадміністрації від 03.03.2008р. №336/А-2008, яке визнано незаконним та скасоване як таке, що прийнято поза межами повноважень, спірний договір слід визнати на майбутнє недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України і, як наслідок зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 повернути земельну ділянку площею 0,1776га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, її власнику - територіальній громаді м.Одеси, представником якої є Одеська міська рада, відповідно до статті 212 Земельного кодексу України, згідно із вимогами якої самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власнику землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про недійсність договору оренди земельної ділянки від 19.03.2008р. №143 на майбутнє та зобов'язання ФОП ОСОБА_3 повернути Одеській міській раді спірну земельну ділянку.

Вимога про зобов'язання ФОП ОСОБА_3 привести земельну ділянку загальною площею 0,1776га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, у попередній стан шляхом знесення самочинно збудованих для обслуговування автомобільної стоянки приміщень і споруд, а саме: літ. "А" - магазину-бару площею 103,5м2; літ. "Б" - посту охорони площею 7,9м2; літ. "В" - навісу площею 342м2; літ. "В1" - навісу площею 295,7м2; №1-3 - огорожу металеву, також є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, виходячи з нижченаведеного.

Так, як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Одеської області від 20.06.2007р. у справі №5/196-07-4980, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 02.07.2007р., задоволено позов суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області та визнано за позивачем право власності на об'єкти нерухомого майна - приміщення для обслуговування автомобільної стоянки, а саме: магазин-бар (літ. "А"), пост охорони (літ. "Б"), навіси (літ. "В","В1"), бруківку (літ. "І") та огорожу №1-3, що розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,14га за адресою: територія Крижанівської сільської ради, АДРЕСА_2 (а.с.33, 63). Проте постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2008р. зазначене рішення суду скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.33(зворотній бік) - 34). При новому розгляді справи ухвалою господарського суду Одеської області від 04.08.2008р. позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з неподанням позивачем без поважних причин витребуваних судом документів.

На вимогу заступника прокурора Суворовського району м.Одеси від 29.12.2001р. за №14997-11 вих., Комунальне підприємство "Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації" листом від 23.01.2012р. за вих.№99 повідомило, що на підставі ухвали господарського суду Одеської області від 04.08.2008р. у справі №3-5/196-07-4980 та відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", 28.11.2011р. скасовано державну реєстрацію права власності гр.ОСОБА_3 на приміщення для обслуговування автомобільної стоянки, додавши до листа відповідне рішення реєстратора РБТІ від 28.11.2011р. (а.с.78, 79).

Також матеріали справи містять лист Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області від 22.09.2011р. №05/1-1077, яким повідомлено прокуратуру про те, що будівництво двох капітальних нежитлових споруд на території автостоянки здійснювалось без дозволу інспекції, у зв'язку з чим нею прийнято рішення від 22.09.2011р. №05/1-1078 про заборону експлуатації двох капітальних нежилих споруд (крамниці та пункту охорони), не прийнятих в експлуатацію у встановленому законодавством порядку (а.с.58, 59).

За таких обставин ФОП ОСОБА_3 на даний час не є власником приміщень та споруд, що знаходяться на земельній ділянці за вказаною адресою.

Частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, згідно із вимогами вищевказаної статті, ознаками самочинного будівництва є: житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту; створення об'єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Кожна із наведених ознак є достатньою для визнання об'єкту нерухомого майна самочинно збудованим.

З урахуванням викладеного судова колегія зазначає, що будівлі та споруди для обслуговування автостоянки є самочинно збудованими, оскільки їх будівництво здійснювалося за відсутності дозволу на виконання будівельних робіт, та, крім того, зазначені об'єкти знаходяться на земельній ділянці, право користування якою припинилося у орендаря у зв'язку із задоволенням позовних вимог у даній справі про визнанням договору оренди недійсним.

Частиною 4 статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Приймаючи до уваги, що здійснене відповідачем будівництво будівлі станції технічного обслуговування автомобілів є самочинним, проти існування якого заперечує власник землі - територіальна громада м.Одеси, представником якої є Одеська міська рада, місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги про приведення земельної ділянки загальною площею 0,1776га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, у попередній стан шляхом знесення самочинно збудованих для обслуговування автомобільної стоянки приміщень і споруд.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно задовольнив позов у повному обсязі.

Доводи скаржника про те, що судом розглянуто справу за відсутності ФОП ОСОБА_3, не повідомленого належним чином про місце засідання суду, що відповідно до пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, є безпідставними з огляду на нижченаведене.

Як свідчать матеріали справи, копія ухвали господарського суду Одеської області від 21.03.2013р. про порушення провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду, а також ухвали господарського суду про відкладення розгляду справи від 16.04.2013р., від 07.05.2013р. надсилались господарським судом ФОП ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3, вказаною у свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, а також зазначеної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 12.04.2013р. (а.с.92, 111-112). Рішення суду від 04.06.2013р. було надіслано за адресою: АДРЕСА_1, тобто за місцем реєстрації місця проживання ОСОБА_3. Зазначені поштові відправлення поверталися підприємством зв'язку на адресу суду з посиланням на такі причини повернення як "закінчення строку зберігання поштового відправлення" або "за зазначеною адресою не проживає".

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, у пункті 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 (з подальшими змінами і доповненнями) зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин твердження апелянта про порушення господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення від 04.06.2013р. не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акта.

Керуючись ст.ст.99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

постановив:

Рішення господарського суду Одеської області від 04.06.2013р. у справі №916/701/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови підписано 24.12.2013р.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран

Суддя В.Б. Туренко