Рішення № 36256820, 18.12.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" грудня 2013 р.Справа № 916/2976/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

Представники:

від позивача: Кузнєцова А.С. згідно довіреності від 10.01.2013р. за №2/юр;

від відповідача: Машник К.В. згідно довіреності від 19.06.2013р. за №03/04-23.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „РОМА, ЛТД" (м. Запоріжжя);

до відповідача: Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт" (м. Ізмаїл);

про стягнення 46316,66 грн.

04.11.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „РОМА, ЛТД" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт" про стягнення з останнього 46316,66 грн.

Ухвалою суду від 05 листопада 2013р. порушено провадження за зазначеним позовом у справі № 916/2976/13.

02.12.2013р. до господарського суду Одеської області надійшов відзив від Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт", в якому останній позов визнає в частині стягнення основної заборгованості, заперечує проти нарахування процентів за користування чужими коштами та просить відстрочку виконання рішення по справі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов з підстав викладених в позовній заяві, заперечував проти відстрочки виконання рішення суду, які виклав у письмовому поясненні на відзив відповідача, просив закінчувати розгляд справи.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав суму основного боргу, заперечував проти стягнення процетів за користування чужими коштами та підтримав клопотання про відстрочку виконання рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

11.06.2012р. між „Виробничо-комерційна фірма „РОМА, ЛТД" (надалі позивач) та Державним підприємством „Ізмаїльський морський торговельний порт" (надалі відповідач) був укладений договір про поставку товарів № 108.

Предметом договору є зобов'язання постачальника у 2012р. поставити покупцю товар - устаткування для автоматичного оброблення інформації, зазначений у специфікації, що є додатком №1 до договору, а покупця - прийняти та оплатити такий товар.

Згідно п.1.3 договору обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Відповідно до п.2.1 договору постачальник повинен поставити покупцеві товар, якість якого відповідає діючим ГОСТ, ТУ, ДСТУ, технічним умовам виробника, засвідчена відповідними сертифікатами та також гарантувати якість товару протягом 36 місяців з дати поставки покупцю.

Порядок корегування ціни на товар здійснюється відповідно до вимог договору та вимог чинного законодавства (п.3.3).

Згідно п.4.1 договору розрахунки проводяться згідно виставленого рахунку постачальника шляхом здійснення прямого банківського переведення коштів покупцем на рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з моменту поставки товару, на підставі підписаного сторонами договору та з урахуванням п.4.2 договору. Усі платіжні документи за договором оформлюються з дотриманням вимог чинного законодавства України (п.4.2).

Відповідно п.5.1 договору постачальник протягом 5 календарних днів з дня отримання заявки покупця на поставку товару поставляє покупцеві товар у повній відповідності до наданої заявки. Моментом поставки товару вважається його одержання покупцем з оформленням прибуткових документів на складі покупця. Постачальник несе ризик пошкодження або знищення товару до моменту поставки його покупцеві.

Згідно п. 6.1.1 договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити за поставлений товар.

Відповідно п. 6.1.2 договору покупець зобов'язаний прийняти поставлений товар згідно з актом приймання передачі товару, при відповідності цього товару наданій заявці та вимогам установленим цим договором.

Розділом 7 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором винна сторона несе відповідальність перед іншою стороною на умовах, передбачених договором та законами.

17 грудня 2012р. на виконання умов договору про поставку товару № 108 від 11.06.2012р. позивач поставив відповідачу товар на суму 44060,75 грн., про що свідчить довіреність №277/2012 від 14.12.2012р., накладна № 1712.28 від 17.12.12.

За поставлений товар позивач виставив відповідачу рахунок № 1312.14 від 13.12.2012р.

12.11.2013р. представниками сторін був підписаний акт звірки взаємних розрахунків та підписи останніх посвідчено печатками, згідно якого заборгованість за поставлений товар становить 44060,75 грн.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За приписами ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Як суд зазначав вище, відповідачем оплата товару проведена не була, що є порушенням зобов'язання.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд задовольняє позов щодо стягнення основного боргу в сумі 44060,75грн.

Із встановлених обставин справи вбачається, що відповідачем несплачено поставку товару, відповідно до чого позивачем заявлено до стягнення проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 2255,91 грн.

Однак, суд відмовляє у позові в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, враховуючи наступне.

Згідно ст.536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки між сторонами не було погоджено в договорі розміру процентів за користування чужими грошовими коштами, то суд відмовляє у позові, в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 2255,91грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позов в частині основної заборгованості визнав в повному обсязі, просив розстрочити рішення по даній справі.

Однак суд відмовляє в клопотанні про відстрочку виконання рішення суду, оскільки відповідач не надав належних доказів, які б підтверджували обставини, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у даній справі.

Не являються належними доказами, які б підтверджували обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим надані відповідачем, зокорема, висновок Київської торгово-промислової палати від 18.02.12. про настання обставин непереборної сили (форс-мажор), накази про скорочення працівників, договори про надання послуг, оскільки зазначені документи прийняті в 2012р. - початок 2013 року, а рішення суду повинно виконуватись у 2014 році.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд задовольняє позов в частині стягнення основної заборгованості в сумі 44060,75грн., оскільки вимоги підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам чинного законодавства, та відмовляє в позові у частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 2255,91грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, пропорційно сумі задоволеного позову.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт" (вул. Портова, 7, м. Ізмаїл, Одеська область, 68600, код ЄДРПОУ 01125815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „РОМА, ЛТД" (вул. 40 Років Радянської України, 39, м. Запоріжжя, 69037, код ЄДРПОУ 23855495):

- 44060,75грн. - основного боргу,

- 1636,70 грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

3. Відмовити в позові у частині стягнення 2255,91грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 23 грудня 2013р.

Суддя Брагіна Я.В.