Рішення № 36256737, 19.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21727/13

19.12.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Шепетівський цукровий комбінат"

доNT> Приватного підприємства "АМТТ ТРЕЙД"

про стягнення 26 600,00 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники: >

від позивача: не з’явились

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Шепетівський цукровий комбінат" (надалі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "АМТТ ТРЕЙД" (надалі-відповідач) про стягнення 26 600,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо повернення переплачених коштів, які перераховувалися на підставі договору підряду №22 від 19.05.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.11.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез’явлення повноважних представників сторін та неналежне виконання ними вимог суду.

03.12.2013 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи, який призначено на 28.11.2013р., у зв’язку із можливістю добровільного врегулювання спору та надав докази часткової сплати відповідачем існуючої заборгованості у розмірі 14 000,00 грн.

У дане судове засідання представники сторін вдруге не з`явилися, причин неявки суду не повідомили.

Суд відзначає, що сторони повідомлені про час та місце судового засідання належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи). Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 19.12.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.05.2010 р. між Відкритим акціонерним товариством "Шепетівський цукровий комбінат" та Приватним підприємством "АМТТ ТРЕЙД" укладено договір підряду №22, умовами якого передбачено, що відповідач зобов’язується за завданням позивача виконати на власний ризик зі своїх матеріалів та своїми засобами роботи з влаштування козирків та колон відповідно до узгодженої проектно-кошторисної документації, а позивач зобов’язався надати відповідачу фронт робіт, прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Відповідно до п. 2.3. договору строк виконання робіт – до 20.06.2010 р.

Згідно п. 3.1. договору вартість робіт включає в себе компенсацію витрат відповідача і його винагороду та оформлюється затвердженим сторонами розрахунком договірної ціни.

Пунктом 3.2. договору сторони визначили, що вартість робіт становить 61 240,80 грн.NT>

У п. 3.3. договору встановлено, що остаточна вартість робіт визначається за обсягом фактично виконаних робіт, що виконані належним чином та прийняті позивачем за цим договором.

Відповідно до п. 3.5.1. договору до початку робіт позивач перераховує відповідачеві аванс у розмірі 39 600,00 грн.

Згідно п. 3.5.3. договору остаточні розрахунки за виконані роботи по договору здійснюються позивачем протягом 10 банківських днів з дати підписання сторонами останнього акту приймання виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було виставлено позивачеві рахунок-фактуру №АМ-0001967 від 21.05.2010 р. на оплату попередньої оплати в сумі 39 600,00 грн., та позивачем відповідно була оплачена вказана сума, що підтверджується копією банківської виписки (наявна в матеріалах справи).

Також матеріалами справи підтверджується, що позивачем було виконано робіт згідно укладеного договору на суму 51 940,80 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 р. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт.FONT>

Вказані вище виконані підрядні роботи на суму 51 940,80 грн. також були оплачені позивачем, що підтверджується копіями банківських виписок (наявні в матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що останнім було переплачено відповідачеві кошти за виконані роботи за договором на суму 39 600,00 грн., при цьому, відповідач повернув частину з них у розмірі 13 000,00 грн., а тому свої обов’язки щодо повернення переплачених коштів, які перераховувалися на підставі договору підряду №22 від 19.05.2010 р. не виконав належним чином.ONT>

35">Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору підряду №22 від 19.05.2010 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов договору підряду №22 від 19.05.2010 р. перерахував відповідачеві 91 540,80 грн. (копії банківських виписок з рахунку позивача).

Судом також встановлено, що відповідачем виконано робіт за договором на загальну суму 51 940,80 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 р. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем здійснено часткове повернення переплачених коштів позивачеві на суму 27 000,00 грн., при цьому, 14 000,00 грн. відповідачем було сплачено після порушення провадження у справі.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 11 частини першої > статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі № 910/21727/13 на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення 14 000,00 грн., які були сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості після порушення провадження у справі, за відсутністю предмету спору.

Таким чином, на день прийняття рішення по справі, відповідачем не повернуто позивачеві переплачених коштів за договором на суму 12 600,00 грн.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

18.07.2013 р. позивачем направлялася претензія №340-07 від 18.07.2013 р. відповідачеві з вимогою перерахувати 26 600,00 грн., яка отримана відповідачем 23.07.2013 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (копія в матеріалах справи).

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до беззаперечного висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання з повернення коштів у сумі 12 600,00 грн. на день прийняття рішення по справі.

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Враховуючи, що відповідачем не надано доказів виконання робіт на переплачену позивачем суму, враховуючи, що строк виконання робіт сплив та сума переплати значно перевищує вартість робіт погоджену у договорі, суд приходить до висновку, що кошти в сумі 12 600,00 грн. є безпідставно отриманими.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов’язання щодо повернення позивачеві перерахованих коштів. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв’язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 12 600,00 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі № 910/21727/13 припинити на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України в частині стягнення 14 000,00 грн. боргу за відсутністю предмету спору.

2. Позов Публічного акціонерного товариства "Шепетівський цукровий комбінат" задовольнити.

3. Стягнути з Приватного підприємства "АМТТ ТРЕЙД" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А, оф. 139, ідентифікаційний код - 34696440) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Шепетівський цукровий комбінат" (30403, Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Старокостянтинівське шосе, буд. 31, ідентифікаційний код - 00373391) безпідставно отриманих коштів у розмірі 12 600 (дванадцять тисяч шістсот) грн. 00 коп. та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 20.12.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.