Рішення № 36256648, 17.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20525/13 17.12.13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія

"Інго-Україна"

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 25 755,30 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники сторін:

від позивача: Петренко Р.О. - за дов.;

від відповідача: Залунін К.В. - за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 25 755,30 грн.

Ухвалою від 25.10.13 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.11.13 р.

12.11.13р. через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

12.11.13р. через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує.

Ухвалою від 12.11.13 р. розгляд справи відкладено на 03.12.13 р.

02.12.13 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшли додаткові пояснення по справі.

Ухвалою від 03.12.13р. розгляд справи відкладено на 17.12.13р.

В судовому засіданні 17.12.2013р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

23.04.10р. між ЗАТ "Страхова компанія "АХА Україна", правонаступником якого є позивач, як страховиком та Єжель І.В., як страхувальником було укладено договір № 250503776.10 страхування (надалі - договір), предметом якого є страхування транспортного засобу "Део Ланос", державний реєстраційний номер АА 5963ІЕ. У відповідності до умов якого страхування страховик взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.

Страховим випадком, за договором, є пошкодження знищення або втрата транспортного засобу, його складових частин, деталей або обладнання внаслідок: ДТП, пожежа, самозайняття попадання каміння, падіння предметів, протиправні дії 3-х осіб, стихійні явища, угон.

Строк дії договору з 23.04.2010 по 21.04.2011.

29 жовтня 2010 року близько 13 год. 10 хв. на розі вул. А.Барбюса та вул. Ковпака у м. Києві через порив металевої труби тепломережі було пошкоджено автомобіль марки "Део Ланос", державний реєстраційний номер АА 5963ІЕ, який належить Єжель І.В.

Внаслідок пориву труби тепломережі застрахованому транспортному засобу "Део Ланос", державний реєстраційний номер АА 5963ІЕ було завдано механічних ушкоджень, що підтверджується довідкою Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві № 3154 від 02.11.10р. та довідкою Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві № 54/039907 від 12.11.2010.

Згідно Звіту № 05С/11 від 05.11.10р. про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику КТЗ, розмір матеріальних збитків спричинених Страхувальнику склав 25 413,94 грн.

15.11.2010 власник застрахованого транспортного засобу - "Део Ланос", державний реєстраційний номер АА 5963ІЕ звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Позивачем 22.11.2010 був складений та підписаний страховий акт № 55160, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля "Део Ланос", державний реєстраційний номер АА 5963ІЕ, внаслідок пошкодження транспортного засобу через аварію тепломережі визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 25 755,30 грн.

На виконання зобов'язань за договором та відповідно до поданої страхувальником заяви, позивач виплатив вигодонабувачу за договором страхове відшкодування у розмірі 25 755,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 11754 від 08.12.2010.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Тобто, до позивача перейшло право вимоги до винної особи, відповідальної за завдані збитки, у розмірі виплаченого страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду міста Києва №27/230, яке набрало законної сили (згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2013р. та постанови Вищого господарського суду України від 16.09.2013р.), встановлено, що внаслідок прориву металевої труби тепломережі 29.10.2010р. по вул. А. Барбюса, №47 в м. Києві відбулось пошкодження автомобіля, який був застрахований ПрАТ «СК «AXA Страхування», тобто відбувся прорив металевої труби тепломережі в аналогічному місці та за аналогічний період, що і по даній справі.

Рішенням суду встановлено, що на момент прориву трубопроводу - 29.10.2010р. по вул. А. Барбюса, №47 в м. Києві, даний трубопровід тепломережі перебував у володіння Відповідача, згідно рішень Київради від 21.12.2000р. №№128/1105, 129/1106 та 131/1108 і Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001р., (п.п. 1.1., 2.1.4., 2.1.5., 2.1.7., 2.1.8., 2.1.13. даної Угоди). В подальшому, сторонами були укладені Додаток №1 від 25.11.2020р. до Угоди, додаткова угода про внесення змін і доповнень до Угоди від 28.09.2006р., додаткова угода про внесення змін і доповнень до Угоди від 29.11.2006 та додаткова угода про внесення змін і доповнень до угоди від 30.04.2007р.

Також Рішенням суду встановлено, що згідно положень Угоди (п.п. 2.1.4., 2.1.5., 2.1.7., 2.1.8. та 2.1.13) Відповідач взяв на себе обов'язок ефективно експлуатувати, відновлювати, зберігати та поліпшувати, а також нести повну матеріальну відповідальність (перед Київською міською державною адміністрацією) за збереження, експлуатацію, реконструкцію та ремонт майна і застрахувати майно та інші ляхи, пов'язані з управлінням ним.

Встановлено причину прориву металевої труби тепломережі 29.10.2010р. по вул. А. Барбюса, №47 в м. Києві. Суд в Рішенні суду посилається на висновок судової будівельно -технічну експертизи від 25.12.2012р., яку провів Судовий експертно - консультаційний Центр «Будівельник» при Київському національному університеті будівництва і архітектури. Причиною прориву металевої труби тепломережі є довготривала експлуатація, яка перевищила термін нормативно - гарантованої безаварійної експлуатації, що свідчить про експлуатацію майна в умовах потенційної небезпеки його знищення та імовірності завдання шкоди третім особам.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як зазначено вище, аварія трубопроводу сталась внаслідок довготривалої експлуатації, яка перевищила термін нормативно-гарантованої безаварійної експлуатації, тобто, відповідач експлуатує майно, передане йому за Угодою, в умовах потенційної небезпеки його знищення в порушення умов п.п. 2.1.4, 2.1.5, 2.1.7 Угоди, що свідчить про наявність причинного зв'язку між діями відповідача та завданою шкодою.

З матеріалів справи вбачається, пошкодження транспортного засобу, який належить Єжель І.В. та застрахований позивачем, сталося через порив металевої труби на розі вул. А.Барбюса та вул. Ковпака у м. Києві, внаслідок чого на асфальті виникла яма, з якої вилітала вода, каміння та частки асфальту, які падали на автомобілі та інше майно, що знаходилось в епіцентрі аварії (постанова Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві про відмову в порушенні кримінальної справи від 05.11.2010).

Вказана труба теплопостачання знаходиться у володінні та користуванні відповідача, що ним не заперечується, на підставі Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001.

Так, на підставі рішень Київради від 21.12.2000 №№128/1105, 129/1106 та 131/1108, Київська міська державна адміністрація (Адміністрація) та Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" (Енергопостачальник), правонаступником якої є відповідач, уклали Угоду щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 (далі - Угода). В подальшому, сторонами були укладені Додаток № 1 до Угоди від 27.09.2001 щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 25.11.2002, додаткова угода про внесення змін та доповнень до Угоди від 28.09.2006, додаткова угода про внесення змін та доповнень до Угоди від 29.11.2006 та додаткова угода про внесення змін і доповнень до Угоди від 30.04.2007.

Додатковою угодою про внесення змін і доповнень від 30.04.2007, сторони узгодили, що Угода набуває чинності з моменту її підписання повноважними представниками обох сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2017 року.

Доказів на підтвердження припинення Угоди сторонами та третіми особами суду не надано, а отже на час виникнення спірних правовідносин, вона є чинною та обов'язковою для Адміністрації (третя особа) та Енергопостачальника (відповідача).

Згідно п. 1.1 Угоди (в редакції додаткової угоди про внесення змін і доповнень до Угоди від 30.04.2007) Адміністрація передає Енергопостачальнику, а Енергопостачальник приймає майно, що відноситься до комунальної власності територіальної громади м. Києва, перелік якого наведено у додатку 1, додатку 2 та додатку 3 до цієї Угоди (надалі - майно), у володіння та користування з обмеженням правомочності розпорядження щодо майна за згодою власника, відповідно до умов цієї Угоди та вимог діючого законодавства. Майно, що є предметом цієї Угоди, обліковується на балансі Енергопостачальника.

Пунктом 2.1.4 Угоди сторони погодили, що відповідач зобов'язаний здійснювати ефективні дії щодо експлуатації, відновлення та збереження майна, завершення будівництва об'єктів незавершеного будівництва в терміни, визначені проектно-кошторисною документацією. Розмір грошових коштів, необхідних для здійснення вищезазначених дій, визначається відповідно до розрахунків на кожний наступний календарний рік, що проводиться спільно з Адміністрацією. Енергопостачальник не відповідає за погіршення майна, якщо це сталося внаслідок його нормального зношення, згідно вимог чинного законодавства України.

Згідно п. 2.1.5, 2.1.7, 2.1.8 Угоди, Енергопостачальник зобов'язується забезпечувати надійність виробництва, транспортування, розподілу і постачання енергоносіїв, нести повну відповідальність за збереження, експлуатацію, реконструкцію та ремонт майна, відповідно до чинного законодавства відшкодовувати за рахунок власних коштів збитків, якщо майну заподіяна шкода з вини Енергопостачальника.

Відповідно до п. 2.1.13 Угоди, Енергопостачальник також зобов'язався застрахувати майно та інші ризики, пов'язані з управлінням ним, у встановленому чинним законодавством порядку, на термін дії цієї Угоди на користь Адміністрації.

Таким чином, з огляду на умови Угоди, приймаючи майно, відповідач взяв на себе обов'язок ефективно його експлуатувати, відновлювати, зберігати та поліпшувати, а також нести повну відповідальність (перед Київською міською державною адміністрацією) за збереження, експлуатацію, реконструкцію та ремонт майна і застрахувати майно та інші ризики, пов'язані з управлінням ним.

На виконання умов Угоди Київська міська державна адміністрація передала, а відповідач прийняв майно згідно додатків 1, 2, 3, про що підписано без заперечень відповідні акти.

До складу майна, що передана відповідачу за Угодою також увійшла мережа теплопостачання (труба), що знаходиться на розі вул. А.Барбюса та вул. Ковпака у м. Києві.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.

Згідно ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

При цьому, обсяг та межі права господарського відання визначаються нормами Цивільного кодексу України (глави 23 - 29), Господарського кодексу України та іншими законами.

Так, статтею 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).

Як було встановлено вище, приймаючи майно за Угодою, відповідач зобов'язався його ефективно експлуатувати, відновлювати, зберігати та поліпшувати, а також нести повну відповідальність (перед Київською міською державною адміністрацією) за збереження, експлуатацію, реконструкцію та ремонт майна, тобто взяв на себе тягар з його утримання.

Відповідно до п. 3 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Частиною 1 статті 14 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст. 1192 ЦК України).

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, судом відхиляються як доводи відповідача що невиконання Київською міською державною адміністрацією зобов'язань за Угодою і стало причиною неналежного утримання відповідачем ввіреного йому майна, не дозволило ПАТ "Київенерго" завчасно виконати заявлені роботи з реконструкції, оскільки за умовами Угоди Енергопостачальник, зокрема, має право здійснювати амортизаційні відрахування та використовувати їх на ремонт та відновлення майна відповідно до вимог чинного законодавства та цієї Угоди (п. 2.2.5 в редакції додаткової угоди від 30.04.2007) і таке право відповідача не залежить від розміру амортизаційної складової, передбаченої у тарифах на теплопостачання, на що він помилково посилається на підставі п. 2.2.5 Угоди в редакції додаткової угоди від 29.12.2006, враховуючи, що умови вказаного пункту були змінені сторонами додатковою угодою від 30.04.2007.

Тобто, при здійсненні господарської діяльності з виготовлення та постачання теплової енергії з використанням майна, та як наслідок отримання прибутку, відповідач має право здійснювати його амортизацію, що полягає у систематичному розподілі вартості необоротних активів, яка амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації), а кошти, що вивільняться за наслідками амортизації, зобов'язаний направляти на утримання майна, з метою виконання зобов'язань за Угодою.

Разом з тим, до обов'язків Київської міської державної адміністрації, зокрема, віднесено сприяти створенню необхідних умов щодо реалізації цієї Угоди шляхом встановлення для Енергопостачальника обґрунтованих тарифів на теплову енергію, які враховуватимуть інвестиційну складову в розмірах цих тарифів, яка буде використовуватись Енергопостачальником виключно на експлуатацію, відновлення, збереження, поліпшення та приріст майна комунальної власності територіальної громади м. Києва (п. 3.1.4.5 Угоди, в редакції додаткової угоди від 29.12.2006).

У період дії Угоди (в редакції додаткової угоди від 29.12.2006) з 2007 року та до дати виникнення спірних правовідносин, Київською міською державною адміністрацією встановлювались тарифи на теплову енергію, які включали в себе інвестиційну складову, яка мала бути використана Енергопостачальником виключно на експлуатацію, відновлення, збереження, поліпшення та приріст майна, оскільки були розраховані на підставі Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 № 955.

При цьому, на думку суду, зобов'язання, які взяв на себе відповідач, ніяким чином не залежать від виконання КМДА своїх зобов'язань за Угодою, зокрема, невиконання Київською міською державною адміністрацією своїх зобов'язань за Угодою в частині встановлення обґрунтованих тарифів, у зв'язку з чим не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача на ст. 612, 613 Цивільного кодексу України, якими врегульовано наслідки прострочення виконання зобов'язання боржником та кредитором.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що порив металевої труби тепломережі стався внаслідок неналежного виконання зобов'язань за Угодою в частині належного утримання та не вчинення ефективних дій з експлуатації, належного відповідачу на праві повного господарського відання майна, тобто з його вини.

Достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження вини іншої особи у заподіянні майнової шкоди, відповідачем суду не надано.

Відповідно до п. 2.1.4 Угоди Енергопостачальник не відповідає за погіршення майна, якщо це сталося внаслідок його нормального зношення, згідно вимог чинного законодавства України.

Втім, з аналізу вказаного пункту Угоди вбачається, що відповідач звільняється від відповідальності за погіршення майна саме перед його власником в особі Київської міської державної адміністрації, а не перед третіми особами.

У зв'язку з чим, суд вважає помилковими посилання відповідача як на підставу звільнення його від обов'язку відшкодувати завдану шкоду на п. 2.1.4 Угоди.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що саме відповідач зобов'язаний відшкодувати завдану матеріальну шкоду в порядку регресу, оскільки, пошкодження застрахованого транспортного засобу сталось внаслідок пориву металевої труби на перехресті вул. А.Барбюса та вул. Ковпака у м. Києві, яка перебуває у повному господарському віданні відповідача за його вини, через неналежне виконання останнім умов Угоди в частині належної експлуатації, відновлення та збереження ввіреного йому майна.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, а доводи викладені у відзиві на позовну заяву та поясненнях з урахуванням висновку судової експертизи спростовуються встановленими у даній справі фактичними обставинами.

За таких обставин, враховуючи що позивач виплатив страхове відшкодування особі, майно якої було пошкоджено внаслідок аварії трубопроводу, яка сталась з вини відповідача, що підтверджено належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати та витрати по оплаті проведеної судової експертизи покладаються на відповідача в порядку вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (м. Київ, пл. Івана Франка, 5; код ЄДРПОУ 00131305) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» 25 755 (двадцять п'ять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 30 коп. заборгованості, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.12.13 р.

Суддя І.О.Домнічева