Рішення № 36256576, 19.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21580/13 19.12.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма САЛД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКОЛ"

про стягнення 58 737,63 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Севлісян Г.Ф.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма САЛД" (надалі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКОЛ" (надалі-відповідач) про стягнення 57 017,13 грн., з яких: 50 000,00 грн. - заборгованості, 3 131,51 грн. - 3% річних, 3 885,62 грн. - пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт згідно договору на виконання робіт №214/11 від 05.05.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.11.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача вдруге у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи).

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 19.12.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.05.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма САЛД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІКОЛ" був укладений договір №214/11, умовами якого передбачено, що позивач по завданню відповідача зобов'язався виконати роботи по розробці робочого проекту автоматичної пожежної сигналізації і сповіщення про пожежу офісних, виробничих, складських приміщень і мережі внутрішнього пожежного водопроводу виробничих, складських приміщень, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити виконані роботи на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 2.1. договору вартість робіт складає 50 000,00 грн.

Згідно п. 2.2. договору до початку виконання робіт відповідач перераховує на розрахунковий рахунок позивача авансовий платіж у розмірі 50% від вартості робіт по даному договору, що складає 25 000,00 грн.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що остаточний розрахунок за виконані роботи, відповідач перераховує на розрахунковий рахунок позивача в розмірі 25 000,00 грн. протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт.

У п. 5.2. договору встановлено, що після завершення робіт, позивач направляє відповідачу акт здачі-приймання виконаних робіт з прикладенням до нього 4 комплектів робочого проекту.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно договору були виконані, а відповідачем прийняті підрядні роботи на суму 50 000,00 грн., що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт від 31.08.2011 р., який підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками (копія в матеріалах справи).

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач за виконані роботи не розрахувався, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість в розмірі 50 000,00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати виконаних робіт. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 131,51 грн. - 3% річних, 3 885,62 грн. - пені.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №214/11 від 05.05.2011 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, виконав всі передбачені договором підрядні роботи, які прийняті відповідачем без зауважень щодо кількості та якості по акту здачі-приймання виконаних робіт від 31.08.2011 р.

Однак відповідач не провів оплати виконаних позивачем робіт на суму 50 000,00 грн., доказів зворотного суду не надав та проти прийняття ним робіт за вищевказаним актом не заперечив.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи строки оплати встановлені п. 2.3. договору, обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи в розмірі 50 000,00 грн. настав з моменту підписання акту приймання передачі та повинен бути виконаний на протязі 5 банківських днів, тобто до 08.09.2011 р., починаючи з якого відповідач прострочив обов'язок такого виконання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору №214/11 від 05.05.2011 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 50 000,00 грн. заборгованості.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача 3 131,51 грн. 3% річних за період з 08.09.2011 р. по 08.10.2013 р. та 3 885,62 грн. пені за період з 08.09.2011 р. по 08.03.2012 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних і встановив, що останній відповідає вимогам законодавства, розрахунки проведені з моменту виникнення прострочення грошового зобов'язання та за відповідний період такого прострочення, а тому визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 131,51 грн. за період з 08.09.2011 р. по 08.10.2013 р. та пені у сумі 3 885,62 грн. за період з 08.09.2011 р. по 08.03.2012 р.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма САЛД" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКОЛ" (01054, м. Київ, вул. Павлівська, буд. 7, ідентифікаційний код - 21570210), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма САЛД" (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Білогородська, буд. 61, ідентифікаційний код - 37360757) 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. - заборгованості, 3 131 (три тисячі сто тридцять одна) грн. 51 коп. - 3 % річних, 3 885 (три тисячі вісімсот вісімдесят п'ять ) грн. 62 коп. - пені та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 23.12.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.