Постанова № 36256515, 16.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2013 р. Справа№ 910/17194/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Сітайло Л.Г.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Захаров І.Ф., за довіреністю;

відповідача:Перетятько А.Ю., за довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфтмонтаж-Україна"

на рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2013

у справі № 910/17194/13 (суддя: Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАЛОН ІНВЕСТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфтмонтаж-Україна"

про стягнення 40284,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВАЛОН ІНВЕСТ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфтмонтаж-Україна" про стягнення 40284,72 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.09.2013 у справі № 910/17194/13 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфтмонтаж-Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАЛОН ІНВЕСТ" заборгованість в сумі 33570,60 грн. основний борг, 454,35 грн. пені, 99,33 грн. 3% річних, 6714,12 грн. штрафу та 1720,50 грн. судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліфтмонтаж-Україна" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2013 у справі № 910/17194/13 і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального права.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2013 № 910/17194/13 у справі № 910/17194/13 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2013 прийнято до розгляду апеляційну скаргу у справі № 910/17194/13. Розгляд апеляційної скарги призначений на 02.12.2013 об 11:00.

Також, зазначеною ухвалою було зобов'язано скаржника до дня слухання надати суду докази сплати (доплати) 450,25 грн. судового збору за розгляд судом апеляційної скарги.

Скаржник не виконав вимоги суду зазначені в п. 5 ухвали від 08.11.2013.

02.12.2013 позивач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/17194/13 відкладено на 16.12.2013 об 11:30.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 № 910/17194/13 у справі № 910/17194/13 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Сітайло Л.Г.

На виконання вимог ухвали суду скаржником надано суду докази сплати (доплати) 450,25 грн. судового збору за розгляд судом апеляційної скарги.

16.12.2013 представником скаржника через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду були подані додаткові документи.

16.12.2013 представником позивача в судовому засіданні для огляду суду були надані оригінали: рахунок - фактура № 36 від 26.06.2013, податкова накладна № 94 від 27.06.2013, рахунок-фактура № 11 від 02.07.2013, акт здачі - приймання робіт № 11 від 02.07.2013, договір - заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 2-0613 від 25.06.2013.

16.12.2013 представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.

16.12.2013 представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2013 у справі № 910/17194/13 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

25.06.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВАЛОН ІНВЕСТ" (експедитор/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліфтмонтаж-Україна" (клієнт/відповідач), було укладено договір №2506 про надання транспортно-експедиторських послуг (надалі-договір), за умовами якого експедитор приймає на себе обов'язки за плату і за рахунок клієнта організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням та обробленням вантажів в міжнародному та/або регіональному сполученні.

Суд зазнає, що Договір підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін без будь яких зауважень і застережень та скріплений їх печатками, що також не заперечується сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічна норма міститься в ч. 1 ст. 307 ГК України.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що оплата послуг позивача здійснюється на умовах 100% передплати, якщо інші умови не передбачені заявкою.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

На підставі Договору та на виконання його умов між сторонами було укладено Заявку № 1 від 25.06.2013 (надалі - Заявка № 1) особливими умовами передбачалося здійснення оплати за виконані послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання рахунку-фактури, у розмірі 4200 дол. США по курсу НБУ на день виставлення рахунку.

Відповідно до Заявки № 1 позивач зобов'язався організувати перевезення вантажу по маршруту Туреччина - Україна.

Згідно із п. 4.8. договору по завершенні надання послуг за Заявкою сторони укладають акт про надані послуги, при цьому наклад на CMR або TTH, що оформлюється при прийнятті перевезення вантажу клієнта із зазначенням відповідного транспортного засобу перевізника, вважається належним підтвердженням надання транспортно-експедиційних послуг експедитора, що надається на виконання Заявки.

На підтвердження виконання позивачем послуг з перевезення на підставі Договору та Заявки ним було надано копію міжнародної товарно-транспортної накладної СМR (а.с. 25), а її оригінал для огляду в судовому засіданні.

Заперечуючи проти позову відповідач стверджує, що спірне перевезення позивач не міг виконати, так-як Заявка № 1 не містить істотних умов, а посадові особи відповідача ніколи не підписували такої заявки (тобто вона є підробкою), а спірне перевезення здійснювалось іншим перевізником ФОП Конєвим І.В, і саме йому відповідач має оплатити кошти за перевезення, а відтак у відповідача відсутній обов'язок оплати перед позивачем.

Суд відзначає, що твердження скаржника є безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

З наданої позивачем СМR вбачається, що перевізником, який здійснював спірне перевезення дійсно є ФОП Конєв І.В.

Частиною 1 та ч. 2 ст. 528 ЦК України передбачено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Згідно з ч. 1 ст. 194 ГК України виконання господарського зобов'язання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, що не є стороною в зобов'язанні. Управнена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою - безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов'язання не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто.

На підтвердження виконання спірного перевезення за замовленням позивача в інтересах відповідача іншим перевізником позивачем було надано договір - заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 2-0613 від 25.06.2013., що укладений між позивачем та ФОП Конєвим І.В., який саме і здійснював перевезення, що вбачається зі СМR (а.с. 25), рахунок-фактура № 11 від 02.07.2013.

До того ж, позивачем було надано акт здачі - приймання робіт № 11 від 02.07.2013 підписаний між ним та ФОП Конєвим І.В., з якого вбачається, що спірне перевезення було здійснено за замовленням позивача в інтересах відповідача і сторони претензій не мають.

Суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України скаржник не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували його вимоги та заперечення, а також не надав жодного доказу на підтвердження того, яким чином він як замовник надав замовлення ФОП Конєву І.В. на здійснення спірного перевезення і які його були умови.

В той же час, колегія суддів відзначає, що Заявка № 1 містить усі істотні умовами договору транспортного експедирування обов'язкова наявність яких визначена Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність», а саме: відомості про сторони договору (заявку зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАЛОН ІНВЕСТ" прийняв Василенко Богдан, а зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфтмонтаж-Україна" відправила Войнова Наталія); вид послуги експедитора (перевезення); вид та найменування вантажу (ліфт з заявленою вартістю 20549,68 евро); розмір плати експедитору (4200 дол. США по курсу НБУ на день виставлення рахунку); порядок розрахунків (безготівковий розрахунок); пункти відправлення (Туреччина) та призначення (Україна) вантажу; виду транспорту (тент/TIR), вказівок клієнта (не має); строк (термін) виконання договору (дата завантаження 27.06.2013); місце розмитнення в Україні (м. Іллічівськ), пункт розвантаження (м. Київ), а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Статтею 306 Господарського кодексу України передбачено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

В ч. 2 ст. 306 ГК України визначено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція (ч. 4 ст. 306 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 316 Господарського кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Оскільки наявні в матеріалах справи документи містять всі обов'язкові реквізити, що фіксують факт здійснення господарської операції і її фактичне виконання, та факт встановлення договірних відносин, їх реальність, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків з позивачем за отримані послуги.

До того ж, колегією суддів встановлено, що обставини, які свідчать про необґрунтованість позовних вимог та їх безпідставність зазначених в апеляційній скарзі, скаржником не доведені належними доказами, в тому числі скаржником не доведені належними доказами, а також не надано суду відомостей про звернення до правоохоронних органів із заявами про факти підробки документів (Заявки № 1) та неправомірне проставлення печатки підприємства на спірній Заявці (шахрайство), суду не надано, результатів розгляду таких заяв до суду також не надано.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, факт виконання позивачем зобов'язань по договору та наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, і відповідачем не спростований тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що правомірно були задоволені судом першої інстанції.

Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 454,35 грн., штраф в розмірі 6714,12 грн., 3% річних в розмірі 99,33 грн.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 6.4. договору сторони погодили, що у випадку невиконання чи несвоєчасного виконання своїх зобов'язань за цим договором, з винної сторони стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, а у випадку прострочення клієнтом здійснення оплати за договором більш 30 календарних днів, клієнт додатково сплачує штраф у розмірі 20 % від суми простроченої заборгованості.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши зроблені позивачем розрахунки пені, штрафу, 3% річних та інфляційних витрат, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про іх законність та обґрунтованість, а тому правомірно були задоволені господарським судом міста Києва.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову повністю.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва 30.09.2013 у справі № 910/17194/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфтмонтаж-Україна" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2013 у справі № 910/17194/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/17194/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді О.Ф. Синиця

Л.Г. Сітайло