Постанова № 36256504, 23.12.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.12.2013р. справа №908/2630/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Москальової І.В., М'ясищева А.М.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Кучер А.Ю. за посвідченням;

від позивачів: не з'явились;

від відповідача: Конюхов В.Д. - керівник;

від третіх осіб: не з'явились.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріск», с. Садове Мелітопольського району Запорізької області

на рішення господарського суду Запорізької області від 01.10.2013р. (повний текст від 04.10.2013р.) у справі №908/2630/13 (суддя Топчій О.А.)

за позовом Прокурора Приазовського району Запорізької області в інтересах держави в особі 1) Запорізької обласної державної адміністрації, м. Запоріжжя, 2) Приморсько-Посадської сільської ради Приазовського району Запорізької області, с. Приморський Посад Приазовського району Запорізької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріск», с. Садове Мелітопольського району Запорізької області

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: 1) Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області, м. Запоріжжя, 2) Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області, м. Запоріжжя

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення 324,59грн. заподіяної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Приазовського району Запорізької області звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі 1) Запорізької обласної державної адміністрації, м. Запоріжжя, 2) Приморсько-Посадської сільської ради Приазовського району Запорізької області, с. Приморський Посад Приазовського району Запорізької області, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріск», с. Садове Мелітопольського району Запорізької області, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: 1) Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області, м. Запоріжжя, 2) Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області, м. Запоріжжя, про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,125га земель водного фонду прибережної захисної смуги Азовського моря на території Приморсько-Посадської сільської ради Приазовського району Запорізької області, за межами населеного пункту, шляхом знесення за власний рахунок самочинно збудованої рятувальної станції з літнім майданчиком та гаражу для зберігання пляжного інвентарю, яка розташована по вул. Набережна, 2, с. Приморський Посад, Приазовський район, Запорізька область, а також про стягнення з ТОВ «Ріск» на користь Приморсько-Посадської сільської ради Приазовського району Запорізької області шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки, у розмірі 324,59грн.

Рішенням від 01.10.2013р. господарський суд Запорізької області заявлені позовні вимоги задовольнив частково - зобов'язав відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення спірного майна, у задоволенні позову про стягнення 324,59грн. шкоди відмовив. Висновок про часткове задоволення позову господарський суд обґрунтував посилаючись на те, що матеріалами справи підтверджений факт самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки (наявний увесь законодавчо визначений пакет документів), а також факт будівництва спірного об'єкту без отримання відповідного дозволу. Крім того, жодний з документів проведених перевірок не було оскаржено відповідачем у встановленому законом порядку, а також було сплачено останнім розмір заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки шкоди. Суд першої інстанції не прийняв до уваги пояснень позивача відносно незгоди з вимогами прокурора про знесення спірної будівлі у зв'язку із суспільною необхідністю в існуванні на пляжі рятувальної станції, оскільки питання вилучення спірної земельної ділянки з державної власності під розміщення рятувального посту та підготовка документів для передачі спірного майна в комунальну власність не є предметом розгляду даної справи і належним чином документально не підтверджено. Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача 324,59грн. шкоди, суд першої інстанції відмовив прокурору у їх задоволенні, оскільки матеріалами справи підтверджений факт перерахування відповідачем зазначеної суми ще 28.05.2013р., а перерахування вказаних коштів на помилковий рахунок сталось не з вини відповідача.

Відповідач, ТОВ «Ріск», із вказаним рішенням не погодився та звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та у задоволенні позову прокурора відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що судом першої інстанції не було встановлено факту використання спірної земельної ділянки саме відповідачем, оскільки в останнім до матеріалів справи було надано докази фактичного використання земельної ділянки та будівлі рятувальної станції підрозділом Міністерства з надзвичайних ситуацій для роботи рятувального посту, а також докази розпорядження цією будівлею Приазовською райдержадміністрацією (у залученні якої в якості третьої особи було безпідставно відмовлено судом).

Вищевикладене, на думку апелянта, є підставою для скасування незаконного та необґрунтованого рішення суду першої інстанції.

19.11.2013р. від позивача-1 на адресу суду надійшло клопотання, в якому Запорізька ОДА просила розглядати справу без участі свого представника. Клопотання судовою колегією задоволено.

Крім того, 19.11.2013р. до суду надійшло клопотання Інспекції ДАБК у Запорізькій області, в якому третя особа-2 вважала рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а вимоги апеляційної скарги - безпідставними, просила в задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити та розглядати справу за відсутності свого представника. Клопотання судовою колегією також задоволено.

Другий позивач, Приморсько-Посадська сільська рада, у клопотанні від 19.11.2013р. також просив суд провести розгляд справи за відсутності свого представника. Клопотання судовою колегією задоволено. У відзиві на апеляційну скаргу позивач-2 погоджується з викладеними в апеляційній скарзі доводами, просить її задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції.

25.11.2013р. та у судовому засіданні 23.12.2013р. від Приазовської районної державної адміністрації та Приазовського районного сектору Головного управління ДСНС України у Запорізькій області до матеріалів справи було надано клопотання з викладенням власної позиції по суті спору та проханням винести рішення без обов'язку знесення спірної будівлі як соціально-значущого об'єкта. Зазначені доводи судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки не підтверджені належними і допустимими доказами, а питання оформлення спірної земельної ділянки у комунальну власність з подальшим оформленням спірних споруд не є предметом розгляду даної справи.

Представник третьої особи-1 у судове засідання не з'явився з невідомих підстав, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Враховуючи, що ухвалами про порушення апеляційного провадження та відкладення розгляду справи явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаного представника за наявними у справі матеріалами.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 15.08.2006р. між Приазовською районною державною адміністрацією та ТОВ «Ріск» було укладено договір оренди земельної ділянки №820 (зареєстрований у Запорізькій РФ ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.12.2006р. №040627700005), за умовами якого ТОВ «Ріск» отримало в оренду строком на 49 років земельну ділянку загальною площею 1,9800га із земель рекреаційного призначення, на якій знаходиться об'єкт - комплекс вихідного дня (власність орендаря), та яка знаходиться на території Приморсько-Посадської сільської ради.

Зазначена земельна ділянка була передана орендарю за актом приймання-передачі.

Разом з цим, 23.05.2013р. спеціалістом Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області було проведено перевірку дотримання ТОВ «Ріск» вимог земельного законодавства, за результатами якої складено акт. Вказаним актом зафіксовано, що земельна ділянка площею 1,98га використовується ТОВ «Ріск» за цільовим призначенням - для розміщення комплексу вихідного дня на підставі договору оренди земельної ділянки від 15.08.2006р. Водночас, земельна ділянка площею 0,125га земель водного фонду, прибережної захисної смуги Азовського моря на території Приморсько-Посадської сільської ради, за межами населеного пункту, самовільно зайнята ТОВ «Ріск» шляхом замощення та будівництва рятувальної станції з літнім майданчиком та гаражу для зберігання пляжного інвентарю, що є порушенням ст.125 Земельного кодексу України.

Зі змістом вказаного акту керівник ТОВ «Ріск» Конюхов В.Д. був ознайомлений, примірник акту отримав, про що міститься відповідний запис на зворотному боці акту. Згідно із зазначеними в акті поясненнями керівника суб'єкта господарювання, що перевірявся, рятувальна станція була збудована на прохання колишньої адміністрації Приазовського району.

Крім того, 23.05.2013р. спеціалістами Державної сільгоспінспекції було складено акт обстеження земельної ділянки №002, яким зафіксований факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,125га. Примірник зазначеного акту було також отримано керівником ТОВ «Ріск».

23.05.2013р. керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріск» Конюхову Володимиру Дмитровичу було видано припис №066 про усунення в строк до 03.06.2013р. виявлених порушень земельного законодавства, який отриманий представником останнього, про що свідчить відмітка у приписі.

Крім того, 23.05.2013р. відносно директора ТОВ «Ріск» було складено протокол про адміністративне правопорушення №007*, та постановою від 25.05.2013р. №007 Конюхова В.Д. було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00грн.

Вищевказані протокол та постанову представник відповідача отримав, про що свідчать підписи на зворотах зазначених документів.

За результатами проведеної перевірки спеціалістами Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області було складено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, розмір якої склав 324,59грн. Згідно Додатку до вказаного розрахунку, зазначені кошти необхідно було сплатити за наступними реквізитами: УК у Приазовському районі Приморсько Посадська сільська рада 24062100 р/р 33118331700287 ГУДКСУ у Запорізькій обл., ЄДРПОУ 38042754, МФО 813015.

З матеріалів справи вбачається, що вищезазначену шкоду було сплачено відповідачем за зазначеними реквізитами у повному обсязі, що підтверджується квитанцією №50-94444 від 28.05.2013р. на суму 324,59грн.

Разом з цим, в ході повторної перевірки дотримання ТОВ «Ріск» вимог земельного законодавства 14.06.2013р. було встановлено факт невиконання відповідачем припису №066 від 23.05.2013р. та не усунення виявлених при перевірці 23.05.2013р. порушень. Зазначений акт підписаний керівником ТОВ «Ріск» без зауважень і заперечень.

Крім того, 18.05.2013р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області було проведено перевірку дотримання ТОВ «Ріск» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, за результатами якої встановлено факт проведення відповідачем робіт з будівництва рятувальної станції з оглядовим майданчиком (зазначені в матеріалах технічного паспорту за результатами проведеної технічної інвентаризації літ. И-1). Об'єкт ІІ категорії складності, 2010 року побудови, по вул. Набережній, 2, с. Приморський Посад, Приазовський район Запорізької області, без дозволу на виконання будівельних робіт, в порушення ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність». На час перевірки об'єкт не експлуатується.

Копію акту зазначеної перевірки від 18.05.2013р. керівник ТОВ «Ріск» також отримав із приміткою, що рятувальна станція будувалась на прохання колишнього керівництва Приазовської адміністрації.

З огляду на наведене, посилаючись на самовільне зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, що спричиняє шкоду державі, прокурор звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Як вже зазначалось вище, господарський суд Запорізької області позовні вимоги задовольнив частково.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади.

Статтею 123 Земельного кодексу України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та, зокрема, встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди землі (стаття 124 вказаного Кодексу).

За приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Статтею 211 Земельного кодексу України передбачено, що за самовільне зайняття земельної ділянки громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Матеріалами справи (актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 23.05.2013р. та від 14.06.2013р., актом обстеження земельної ділянки №002 від 23.05.2013р., приписом №066 від 23.05.2013р., протоколом про адміністративне правопорушення №007* від 23.05.2013р., постановою про накладення адміністративного стягнення №007 від 25.05.2013р.) підтверджений факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 0,125га із земель водного фонду прибережної захисної смуги на території Приморсько-Посадської с/ради за межами населеного пункту.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо оскарження відповідачем дій державного інспектора щодо порядку проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства та складання акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 23.05.2013р., а також інших вищевказаних документів. Натомість матеріали справи містять докази повної сплати відповідачем розміру шкоди, заподіяної порушенням земельного законодавства у вигляді самовільного зайняття спірної земельної ділянки.

Крім того, матеріалами справи підтверджений факт порушення відповідачем ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність» шляхом будівництва спірного об'єкту рятувальної станції без отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Зазначений факт підтверджений актом перевірки вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, проведеної Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області. Вказаний акт було підписано керівником ТОВ «Ріск» без зауважень і заперечень, а дії державного інспектора також не були оскаржені у встановленому законом порядку.

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги посилань заявника апеляційної скарги на не дослідження судом першої інстанції факту того, що спірна земельна ділянка та будівля рятувальної станції використовується не відповідачем, а підрозділом Міністерства з надзвичайних ситуацій для роботи рятувального посту, оскільки факт самовільного зайняття спірної землі підтверджений законодавчо визначеним пакетом документів, складених відносно саме ТОВ «Ріск», а технічний паспорт на будівлі та споруди, розташовані за адресою: вул. Набережна, 2-б у с. Приморський Посад, до якого вписана і рятувальна станція (літ. И-1), виданий також саме вказаному підприємству.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів наявності у відповідача відповідних правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку, судова колегія вважає доведеним факт самовільного зайняття ТОВ «Ріск» спірної земельної ділянки на землях Приморсько-Посадської сільської ради.

Згідно ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

За таких обставин, оскільки матеріалами справи доведений факт самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, судова колегія вважає позовні вимоги прокуратури про зобов'язання ТОВ «Ріск» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,125га шляхом знесення за власний рахунок самочинно збудованої рятувальної станції з літнім майданчиком та гаражу для зберігання пляжного інвентарю, обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача 324,59грн. шкоди, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у їх задоволенні, оскільки матеріалами справи підтверджений факт добровільної сплати відповідачем зазначеної суми, а надання невірних реквізитів для оплати не є підставою для повторного притягнення зазначеної особи до відповідальності за одне й те саме порушення.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Запорізької області від 01.10.2013р. у справі №908/2630/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та приписами чинного законодавства, тому судовою колегією до уваги не приймаються.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в порядку ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на скаржника.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Запорізької області від 01.10.2013р. (повний текст від 04.10.2013р.) у справі №908/2630/13 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріск», с. Садове Мелітопольського району Запорізької області, на рішення господарського суду Запорізької області від 01.10.2013р. (повний текст від 04.10.2013р.) у справі №908/2630/13 - залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: І.В. Москальова

А.М. М'ясищев

Надруковано примірників-10

1-у справу

2-позивачам

1-відповідачу

2-третім особам

2-прокуратурі

1-господарському суду

1-ДАГС