Ухвала суду № 36255854, 18.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1991/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

18 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтеро» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтеро» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.09.2012 року № 0008992202,

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2013 року відмовлено в задоволенні позову ТОВ «Сінтеро».

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Сінтеро» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з грудень 2011 року, березень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено Акт №661/22-2/37002836 від 30.08.2012, яким встановлено ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст.210 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на суму 543043,00грн., в тому числі за грудень 2011 року на суму 148159,00грн., березень 2012 року на суму 394884,00грн. та винесено податкове повідомлення-рішення від 14.09.2012 №0008992202, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 543043,00грн.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що господарська операція - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Отже, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом першої інстанції було встановлено, що за перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ТОВ Фірма «Техніка-ЛТД», ТОВ «Укрспецкур'єр».

Також встановлено, що позивачем отримано від ТОВ Фірма «Техніка-ЛТД» податкові накладні з ПДВ від 01.03.2012 №218, від 01.03.2012 №219, від 02.03.2012 №220, від 02.03.2012 №225, від 05.03.2012 №221, від 05.03.2012 №226, від 06.03.2012 №292, від 07.03.2012 №228, від 09.03.2012 №222, від 12.03.2012 №229, від 13.03.2012 №230, від 14.03.2012 №293, від 15.03.2012 №223, від 15.03.2012 №224, від 16.03.2012 №233, від 16.03.2012 №234, від 19.03.2012 №235, від 20.03.2012 №237, від 20.03.2012 №294, від 21.03.2012 №295, від 22.03.2012 №297, від 23.03.2012 №239, від 24.03.2012 №277, від 26.03.2012 №300, від 27.03.2012 №303, від 29.03.2012 №305, від 30.03.2012 №306, від 30.03.2012 №307, від 30.03.2012 №308, від 30.03.2012 №309, від 30.03.2012 №310, від 30.03.2012 №286, від 30.03.2012 №287, від 31.03.2012 №242 та ТОВ «Укрспецкур'єр» податкові накладні з ПДВ від 08.12.2011 №8, від 12.12.2011 №12, від 13.12.2011 №13, від 15.12.2011 №15, від 21.12.2011 №18, від 23.12.2011 №22, від 23.12.2011 №23, від 26.12.2011 №27, від 29.12.2011 №6, від 29.12.2011 №7, від 29.12.2011 №31, від 30.12.2011 №32, від 31.12.2011 №4, від 31.12.2011 №5.

Однак, представником позивача на виконання вимог суду не надано ні оригіналу для огляду, ні належним чином завірених копій податкових декларацій, а також інших документів, які б свідчили про реальність ведення господарської діяльності позивача з ТОВ Фірма «Техніка-ЛТД», ТОВ «Укрспецкур'єр».

Крім того, наданих позивачем суду документів не вбачається доказів фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ Фірма «Техніка-ЛТД», ТОВ «Укрспецкур'єр» щодо виконання укладеного договору. Оскільки у зазначених підприємств відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. А отже, операції ТОВ Фірма «Техніка-ЛТД», ТОВ «Укрспецкур'єр» не є господарською діяльність підприємства, в розумінні п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ Фірма «Техніка-ЛТД», ТОВ «Укрспецкур'єр».

За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.09.2012 року № 0008992202 та не вбачає обґрунтованих підстав для його скасування.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтеро» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.