Ухвала суду № 36255785, 18.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14517/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

18 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-Тест-Лабораторія" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Біо-Тест-Лабораторія" подано до Окружного адміністративного суду міста Києва позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі м. Києва від 05 вересня 2013 року №43526552207 та №43626552207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2013 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 05 вересня 2013 року №43526552207 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Біо-Тест-Лабораторія" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 208 068,00 грн., в тому числі за основним платежем - 138 712,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 69 356,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 05 вересня 2013 року №43626552207 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Біо-Тест-Лабораторія" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 57 186,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Біо-Тест-Лабораторія" (код за ЄДРПОУ 18094674) з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати податків за наслідками фінансово-господарських відносин з ТОВ "Альфа-Інвест Плюс" (код за ЄДРПОУ 33906304) за період з 01.05.2012 по 31.05.2012 року" (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого:

- занижено податок на додану вартість на загальну суму 138 712,00 грн., у тому числі за травень 2012 року - 138 712,00 грн.;

- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 8 689,00 грн. за травень 2012 року;

- завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 48 497,00 грн. за травень 2012 року.

Зазначені порушення в Акті перевірки обґрунтовані наступним: за даними акта ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ "Альфа-Інвест Плюс" встановлено, що підприємство відсутнє за місцезнаходженням, відсутній факт реального вчинення господарських операцій за перевірений період.

Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать, що позивач уклав правочини, що суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, тобто є нікчемними.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття ДПІ у Печерському районі м. Києва спірних податкових повідомлень-рішень, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що операції позивача з ТОВ "Альфа-Інвест Плюс" здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Біо-Тест-Лабораторія" (покупець) та ТОВ "Альфа-Інвест Плюс" (продавець) укладено договір поставки від 06 лютого 2012 року №06/02, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно здійснити його оплату.

Згідно з видатковими накладними, що датовані травнем 2012 року, ТОВ "Альфа-Інвест Плюс" поставило позивачу середовище DMEM D-2906 10L, середовище F-12 500 ml E-2888, фільтр 1мкмSLK7002U101ZP, пипетку 10 мл тощо, на загальну суму 1 175 388,00 грн.

ТОВ "Альфа-Інвест Плюс" виписало ТОВ "Біо-Тест-Лабораторія" податкові накладні, датовані травнем 2012 року, на загальну суму 1 175 388,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 195 898,50 грн.

Оплата за поставлений товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується виписками банку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Альфа-Інвест Плюс", у зв'язку з придбанням товару.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

На момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "Альфа-Інвест Плюс" - було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на поставку товару; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Основними видами діяльності ТОВ "Біо-Тест-Лабораторія" є виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів та оптова торгівля фармацевтичними товарами, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Товар придбаний позивачем у ТОВ "Альфа-Інвест Плюс" з метою виготовлення ветеринарних препаратів, які в подальшому реалізовано третім особам.

Придбаний в межах спірних господарських операцій: пеніцилін використано позивачем при виготовленні вакцин; фільтр для стерилізації рідини використано при виробництві продуктів хімфармгруп; піпетки використовуються для виробництва вакцин та діагностичних препаратів для роботи в стерильних умовах, а також в роботі по контролю всіх препаратів, одна піпетка використовується для одного забору сировини, препарату тощо.

Використання придбаного товару у межах господарської діяльності позивача підтверджується відповідною документацією.

Доказів на підтвердження того, що ТОВ "Альфа-Інвест Плюс" не мало можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товару та доказів відсутності фактичних дій підприємства, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що операції позивача з ТОВ "Альфа-Інвест Плюс" здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами.

Відповідач у Акті перевірки зробив висновок про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає ,що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочину, укладеного в межах спірних правовідносин між позивачем та ТОВ "Альфа-Інвест Плюс", а відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

На момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Альфа-Інвест Плюс" було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За таких обставин є правильними висновки суду першої інстанції, що ТОВ "Біо-Тест-Лабораторія" правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Альфа-Інвест Плюс", а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих ним рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2013 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі - 19.12.2013 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді:Л.М. Гром, М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.