Ухвала суду № 36252403, 18.12.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Любченко С.Д.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року справа №269/4919/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради на постанову Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 05 листопада 2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з даним позовом, в якому просила поновити пропущений з поважних причин процесуальний строк для звернення до суду, визнати протиправними дії та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок розміру та виплатити їй допомогу за дітьми ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, до досягнення трирічного віку у розмірі, встановленому правлінням Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років.

Ухвалою Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 21.10.2013 р, яка не оскаржувалась сторонами та набрала законної сили, позовні вимоги за період з 16.11.2009 року по 03.04.2013 року залишені без розгляду.

Постановою Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 05 листопада 2013 року позов задоволено частково, а саме: визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради щодо відмови ОСОБА_2 перерахувати та виплатити державну допомогу по догляду за дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, до досягнення нею трирічного віку за період з 03.04.2013 р. по 30.10.2013 р. у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, та зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради здійснити ОСОБА_2 перерахунок та сплату державної допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення нею трирічного віку за період з 03.04.2013 р. по 30.10.2013 р. у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, з урахуванням проведених виплат, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також неповне з'ясування обставин справи, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги наголошує на правомірності своїх дій і зазначає про відсутність законних підстав для здійснення перерахунку та проведення доплат до виплачених розмірів соціальної допомоги.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони до суду не прибули, тому відповідно до ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи здійснено у письмовому провадженні за наявними матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що позивачка є матір'ю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 17.11.2012 р. виплата допомоги припинена у зв'язку із досягнення дитиною трирічного віку, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, у зв'язку з чим на теперішній час перебуває на обліку у відповідача як застрахована особа та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130,00 грн. щомісяця.

Позивачка вважає, що відповідачем не доплачена державна допомога по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку у встановленому законодавством розмірі, у зв'язку з чим, пред'явила позов про стягнення недоплаченої вказаної допомоги у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Так, відповідачем з 11.05.2011 р. призначена допомога по догляду за ОСОБА_3 до досягнення нею 3-х років відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», розмір якої визначено відповідно до Порядку призначення і виплати допомоги державної допомоги сім'ям з дітьми», затвердженому постановою КМУ №1751 від 27.12.2001 року.

До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28.12. 2007 "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі-Закон№107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом №2811-ХІІ, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом № 2240-III, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40-44.

Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону № 2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VIне приймався.

Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-III на виконання статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.

В подальшому, ані Законом України «Про Державний бюджет на 2012 рік», ані Законом України «Про Державний бюджет на 2013 рік», ані іншими законами не встановлювався інший розмір допомоги, ніж в Законах №2811-ХІІ та №2240-ІІІ.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що спір виник щодо виплати допомоги особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, тому на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (Закон № 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.12.2012 року в справі №21-410а12.

Відповідно до ст.244-2 КАС України, рішення Верховного суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідач, виплачуючи позивачці допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми", діяв неправомірно, і вважає, що судом першої інстанції справу вирішено правильно у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається..

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради на постанову Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 05 листопада 2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення, а постанову суду - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: Л.В. Губська

Судді: Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко