Постанова № 36251253, 17.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2013 р. Справа№ 910/12257/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Верховця А.А.

Шипка В.В.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від заявника: ОСОБА_2 - довіреність № 1335 від 22.08.2012р.

арбітражний керуючий: Лінкевич О.М. - паспорт серії НОМЕР_1 від 20.04.1996р.

від ПАТ „Банк Форум": Самофал Л.І. - довіреність № 10/00-296 від 01.08.2013р.

від ОСОБА_16: ОСОБА_17 - довіреність № 2358 від 23.06.2007р.

від ОСОБА_5: ОСОБА_6 - довіреність № 2843 від 23.08.2012р.

від ОСОБА_7: ОСОБА_6 - довіреність № 2844 від 23.08.2012р.

від ТОВ „Будівельний стандарт": Поліщук В.В. - довіреність б/н від 31.10.2013р.

від Служби Безпеки України: Лобанцова Л.М. - довіреність № 22/973-Д від 14.01.2013р.

від ОСОБА_18: ОСОБА_19. - ордер серії КС № 000636 від 19.09.2013р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Укіо Банк Лізинг" на ухвалу господарського суду міста Києва від 16.10.2013 року

у справі № 910/12257/13 (суддя Мандичев Д.В.)

за заявою ОСОБА_13,

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно- інвестиційна компанія „Інтербудінвест",

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.10.2013 року серед іншого відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю „Укіо Банк Лізинг" у визнанні кредитором ТОВ „Будівельно-інвестиційна компанія „Інтербудінвест".

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ „Укіо Банк Лізинг" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 16.10.2013 року в частині відмови у визнанні ТОВ „Укіо Банк Лізинг" кредитором ТОВ „Будівельно-інвестиційна компанія „Інтербудінвест", та прийняти нове рішення, яким визнати ТОВ „Укіо Банк Лізинг" кредитором ТОВ „Будівельно-інвестиційна компанія „Інтербудінвест" та включили до реєстру вимог кредиторів боржника суму у розмірі 460 000,00 грн., посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків викладених в рішенні місцевого господарського суду обставинам справи.

СБУ у своїх письмових поясненнях просить суд апеляційну скаргу ТОВ „Укіо Банк Лізинг" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 16.10.2013 року - без змін.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 року для розгляду справи № 910/12257/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Верховець А.А., Шипко В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників учасників провадження у справі на 17.12.2013 року.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника СБУ надійшли пояснення по справі, які колегією суддів долучено до матеріалів справи.

В судове засідання представники інших учасників провадження у справі не з'явились, причини неявки суду не повідомили, про дату час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Також, не з'явився в судове засідання представник ТОВ „Укіо Банк Лізинг", надіславши до початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Згідно п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Однак ТОВ „Укіо Банк Лізинг" не надано суду жодних доказів в підтвердження неможливості забезпечити явку в судове засідання свого уповноваженого представника.

Колегія суддів виходить з того, що ТОВ „Укіо Банк Лізинг" мало можливість надати необхідні докази та сформулювати свою позицію відносно спору, поданих матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги та вирішення спору по суті. Неявка представника скаржника та інших учасників провадження у справі в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Представник ПАТ „Банк Форум" в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги ТОВ „Укіо Банк Лізинг" підтримав, просив її задовольнити, ухвалу господарського суду міста Києва від 16.10.2013 року частині відмови у визнанні ТОВ „Укіо Банк Лізинг" кредитором ТОВ „Будівельно-інвестиційна компанія „Інтербудінвест" скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати ТОВ „Укіо Банк Лізинг" кредитором ТОВ „Будівельно-інвестиційна компанія „Інтербудінвест" та включили до реєстру вимог кредиторів боржника суму у розмірі 460 000,00 грн.

Арбітражний керуючий, представники заявника, ОСОБА_16, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ТОВ „Будівельний стандарт", Служби Безпеки України та ОСОБА_18 в судовому засіданні проти вимог ТОВ „Укіо Банк Лізинг", викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 16.10.2013 року - без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 17.12.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення присутніх представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ТОВ „Укіо Банк Лізинг" слід відмовити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 16.10.2013 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).

Як вбачається із матеріалів справи, у червні 2013 року ОСОБА_13 звернувся до господарського суду міста Києва з заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ „Будівельно-інвестиційна компанія „Інтербудінвест".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.07.2013 року прийнято заяву про порушення справи про банкрутство до розгляду, призначено підготовче засідання суду на 15.07.2013 року та зобов'язано арбітражного керуючого Лінкевича Олега Миколайовича (ліцензія серії НОМЕР_2 від 29.03.2012 року; свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 15.02.2013 року НОМЕР_3) надати суду заяву про участь у справі про банкрутство ТОВ „Будівельно - інвестиційна компанія „Інтербудінвест".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.07.2013 року порушено провадження у справі № 910/12257/13, визнано грошові вимоги ОСОБА_13 (03062, АДРЕСА_1) до ТОВ „Будівельно - Інвестиційна компанія „Інтербудінвест" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 31/11, оф. 84 код ЄДРПОУ 32799609) в розмірі 4 044 579,04грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника - арбітражного керуючого Лінкевича Олега Миколайовича та призначено попереднє судове засідання на 11.09.2013 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

31.07.2013 року у газеті „Голос України" № 140 було здійснено публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ „Будівельно - Інвестиційна компанія „Інтербудінвест".

Після публікації вказаного оголошення та у строк, встановлений ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до суду надійшла заява ТОВ „Укіо Банк Лізинг" (далі - Кредитор) у відповідності до якої заявник просить суд визнати договір купівлі-продажу майнових прав № 29а-29 від 22.11.2010 року недійсним та застосувати наслідки недійсності вказаного договору, а саме повернути останньому 462 000,00грн.

За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 22 цього Закону.

У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу та може бути предметом мирової угоди.

Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі при спрощеному порядку розгляду справи про банкрутство.

Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).

Обґрунтованість своїх вимог заявник доводить наступним.

22.11.2010 року між Кредитором та спільною діяльністю № 3 у складі боржника ПрАТ „Міжнародна інвестиційна компанія „Інтерінвестсервіс" та ПрАТ „Міжнародна інвестиційна компанія „Інтерінвестсервіс" (надалі - Спільна діяльність) було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 29а-28 від 22.11.2010 року (надалі - Договір купівлі-продажу), згідно якого Кредитор придбав майнові права на житлове приміщення - однокімнатну квартиру № 28, що розташована у житловому будинку № 29-А, що заходиться у м. Києві.

На виконання Договору купівлі-продажу Кредитор перерахував Спільній діяльності, в особі Боржника 462 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.12.2011 року у справі № 6/505 позовну заяву ПАТ „Міжнародна інвестиційна компанія „Інтерінвестсервіс" до ТОВ „Будівельно-інвестиційна компанія „Інтербудінвест", Корпорації „Українська спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича корпорація „Укрреставрація", ПАТ „Трест „Київміськбуд-3", треті особи: ОСОБА_15, ТОВ „Укіо Банк Лізинг" та ТОВ „Інженерно-будівельно компанія „Інтербудінвест" про визнання майнових прав було задоволено повністю, визнано за ПАТ „Міжнародна інвестиційна компанія „Інтерінвестсервіс" майнові права на 9% корисної площі адміністративно-житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, розташованого в будинку № 29-А, по вул. Автозаводський в м. Києві, а саме на: сім квартир (квартиру № 1, яка складається із трьох кімнат і знаходиться на другому поверсі; квартиру № 7, яка складається із двох кімнат і знаходиться на третьому поверсі; квартиру № 23, яка складається із двох кімнат і знаходиться на шостому поверсі; квартиру № 28, яка складається із двох кімнат і знаходиться на сьомому поверсі; квартиру № 60, яка складається із трьох кімнат і знаходиться на тринадцятому поверсі; квартиру № 83, яка складається із двох кімнат і знаходиться на п'ятнадцятому поверсі; квартиру № 90, яка складається із трьох кімнат і знаходиться на шістнадцятому поверсі), та на три машиномісця № 35, № 36, № 37.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2013 року у справі № 6/505 апеляційну скаргу ПАТ „Трест „Київміськбуд-3" задоволено. Рішення господарського суду м. Києва від 26.12.2012 року у справі № 6/505 скасовано. Прийнято нове судове рішення у наступній редакції - „У позові відмовлено повністю. Судові витрати покладено на ПАТ „Міжнародна інвестиційна компанія „Інтерінвестсервіс".

Постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2013 року у справі № 6/505 Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2013 року у справі № 6/505 скасовано, рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2011 року у справі № 6/505 залишено в силі.

Таким чином, Кредитор вважає, що рішенням господарського суду міста Києва від 26.12.2011 року було встановлено, що боржник не мав права відчужувати Кредитору майнові права на квартиру № 28 розташованої в будинку № 29-А, по вул. Автозаводський в м. Києві, оскільки майнові права на вказану квартиру належали іншій особі - ПАТ „Міжнародна інвестиційна компанія „Інтерінвестсервіс".

Виходячи з вищевикладеного, Кредитор, на підставі ст. ст. 203, 207, 215, 216 Цивільного кодексу України просить суд визнати договір купівлі-продажу майнових прав № 29а-28 від 22.11.2010 року недійсним та застосувати насідки недійсності вказаного договору, а саме повернути Кредитору 462 000,00 грн., що були сплачені Боржнику.

У відповідності до ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.

Крім того, у п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року № 01-06/606/2013 Про Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI) грошові вимоги кредиторів до боржника повинні бути виражені в національній валюті України.

Також, пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 15 „Про судову практику в справах про банкрутство" визначено, що у заявах кредиторів про порушення справи про банкрутство за вимогами, що випливають з цивільних зобов'язань, розмір цих вимог має бути визначено виключно у грошовій формі. Кредитори, вимоги яких випливають з інших, крім грошових, цивільних зобов'язань, можуть подавати ці заяви лише у випадках, коли їх вимоги визначені у грошовому зобов'язанні на підставі отриманих кредиторами виконавчих документів чи внаслідок зміни способу виконання за цими документами на підставі статті 33 Закону України „Про виконавче провадження", а також статті 121 ГПК чи статті 373 Цивільного процесуального кодексу України.

За таких обставин, вірним є висновок суду першої інстанції, що вимога ТОВ „Укіо Банк Лізинг" не є грошовою, оскільки згідно Договору купівлі-продажу майнових прав № 29а-28 від 22.11.2010 року заявник придбав майнові права на житлове приміщення.

Крім того, суд зазначає, що Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено в межах розгляду кредиторських вимог визнавати цивільно-правові правочини недійсними та застосовувати до них наслідки недійсності.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора.

Однак, з огляду на вказану вище норму Закону, ТОВ „Укіо Банк Лізинг" не є конкурсним кредитором, а тому і не може ініціювати в межах провадження у справі про банкрутство питання про визнання недійсними правочинів, укладених боржником.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи провадження у даній справі про банкрутство порушено ухвалою господарського суду м. Києва від 15.07.2013 року, а договір, який скаржник просить суд визнати недійсним укладено 22.11.2010 року, тобто більше ніж протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, як то передбачено ч. 1 ст. 20 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю „Укіо Банк Лізинг" у визнанні кредитором ТОВ „Будівельно - Інвестиційна компанія „Інтербудінвест".

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

ТОВ „Укіо Банк Лізинг", всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень, викладених в апеляційній скарзі, доводи скаржника не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу господарського суду міста Києва від 16.10.2013 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-103, 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Укіо Банк Лізинг" на ухвалу господарського суду міста Києва від 16.10.2013 року у справі № 910/12257/13 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 16.10.2013 року у справі № 910/12257/13 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Справу № 910/12257/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 20.12.2013 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді А.А. Верховець

В.В. Шипко