Рішення № 36251208, 24.12.2013, Господарський суд Чернігівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів тел. 77-44-62

проспект Миру, 20

Іменем України

РІШЕННЯ

"19" грудня 2013 року справа № 927/1563/13

Позивач: Інститут сільськогосподарської мікробіології та агропромислового

виробництва Національної академії аграрних наук України,

вул. Шевченка, 97, м. Чернігів, 14027

Відповідач: Державне підприємство „Дослідне господарство „Іванівка",

вул. Перемоги, 5, с. Іванівка, Борзнянський район, Чернігівська область, 16433

про стягнення заборгованості в сумі 16756,15 грн.

Суддя Бобров Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Савицький І.О. - юрисконсульт, довіреність № 01-2013 від 02.01.2013 р.

від відповідача: Книга В.Г., довіреність № 184 від 18.12.2013р.

Позивачем - Інститутом сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України подано позов до Державного підприємства „Дослідне господарство „Іванівка" про стягнення заборгованості в сумі 16756,15 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач в позовній заяві посилається, на те, що відповідачем, в порушення умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 22/1 від 22.12.2010р., своєчасно та в повному обсязі не виконано взяті на себе зобов'язання, зокрема, після попередньої оплати позивачем суми товару за договором, поставку товару не здійснено, в зв'язку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість в сумі 16756,15 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з мотивів, викладених у позовній заяві.

Відповідач відзиву на позов або письмових пояснень щодо суті спору суду не надав, присутній в судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги визнав, просив відстрочити виконання рішення суду на 2 місяці у зв'язку з тяжким фінансовим становищем підприємства.

Представник позивача заперечив проти відстрочки виконання рішення суду.

Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, між Державним підприємством „Дослідне господарство „Іванівка" (Продавцем) та Чернігівським інститутом агропромислового виробництва Національної академії агарних наук України (Покупцем) укладено договір купівлі-продажу № 22/1 від 22.12.2010р. (далі - Договір).

Наказом Національної академії агарних наук України № 271 від 28.10.2011р. Чернігівський інститут агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України був реорганізований шляхом перетворення у науковий підрозділ Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України.

Відповідно до п. 1 Договору предметом Договору є купівля-продаж насіння ячменю „Варіант" у кількості 144,5 центнерів на загальну суму 43370,50 грн.

Продавець відпускає товар на протязі 2 днів з моменту підписання даного Договору. (п. 2.2 Договору).

Оплата здійснюється в термін 10 календарних днів, згідно накладної після отримання товару (п. 2.3 Договору).

Матеріали справи свідчать про те, що позивач 27.12.2010р. попередньо здійснив оплату за товар в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 543 від 24.12.2010р. та заключною випискою з рахунку позивача від 28.12.2010р.

Однак, відповідач, в порушення умов Договору, взяті на себе договірні зобов'язання щодо поставки товару не виконав.

Протягом 2012-2013 років позивач звертався до відповідача із вимогою повернення попередньо сплачених коштів за непоставлений товар. Відповідач в свою чергу частково погасив заборгованість шляхом перерахування на рахунок позивача в серпні 2012р. - 10000,00 грн., у вересні 2012р. - 5000,00 грн., у жовтні 2012р. - 5000,00 грн., у січні 2013р. - 5000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача від 16.08.2012р., 12.09.2012р., 03.10.2012р., 14.01.2013р.

Таким чином, заборгованість відповідача згідно бухгалтерських даних позивача становить 16756,15 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що надані позивачем письмові докази доводять ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Відповідач доказів своєчасної поставки товару або повернення попередньо оплачених за товар коштів в повній сумі, як і доказів, які б спростовували викладені в позовній заяві обставини, суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, а також визнання відповідачем позову в повній сумі, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Беручи до уваги, що представником відповідача не надано доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, зокрема, доказів тяжкого фінансового становища підприємства, суд клопотання представника відповідача про відстрочення виконання рішення суду відхилив.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства „Дослідне господарство „Іванівка" (вул. Перемоги, 5, с. Іванівка, Борзнянський район, Чернігівська область, 16433, р/р 26002311104 в ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", МФО 353348, код 00729853) на користь Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (вул. Шевченка, 97, м. Чернігів, 14027, р/р 31259273210997 в ГУДКСУ в Чернігівській області, МФО 853592, код 00497360) 16756,15 грн. (шістнадцять тисяч сімсот п'ятдесят шість грн. 15 коп.) та 1720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять грн. 50 коп.) на відшкодування витрат позивача по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В судовому засіданні 19.12.2013 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 23.12.2013 р.

Суддя Ю.М. Бобров