ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=====
УХВАЛА
19 грудня 2013 року Справа № 5016/2787/2012(2/19)
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,
при секретарі Куліненко А.І.,
за участю представників учасників процесу:
від кредитора: не з'явився,
ліквідатор банкрута: арбітражний керуючий Прохоров В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву
кредитора: Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 24/2, ідентифікаційний код 38790114)
до банкрута: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ШАРНЕС" (54001, м. Миколаїв, вул. Шевченко, 63, ідентифікаційний код 25374629)
ліквідатор: арбітражний керуючий Прохоров Володимир Сергійович (свідоцтво № 1450 від 08.07.2013 р., 54034, м. Миколаїв, а/с 44
про визнання кредиторських вимог у сумі 5 100 грн.
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.12.2012 р. провадження у справі № 5016/2787/2012(2/19) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) фірми "ШАРНЕС" порушено за загальною процедурою банкрутства у порядку ст. 11 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону від 30.06.1999 р. № 784-XIV (далі - Закон про банкрутство (у попередній редакції)), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Прохорова Володимира Сергійовича.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 10.09.2013 р. боржника визнано банкрутом за положеннями ст. 37 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону від 22.12.2011 р. № 4212-VI (далі - Закон про банкрутство (у новій редакції)), відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Прохорова В.С.
02.10.2013 р. у газеті "Голос України" № 183 (5683), на виконання п. 14 резолютивної частини вказаної постанови, ліквідатором банкрута опубліковано відповідне оголошення.
29.10.2013 р. до суду звернулась Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва) із заявою № 1200/9/14-03-10-01 від 09.10.2013 р. про визнання кредиторських вимог до ТОВ фірми "ШАРНЕС" в сумі 5 100 грн.
Ухвалою суду від 04.11.2013 р. заяву кредитора прийнято до розгляду.
Ухвалами суду від 11.11.2013 р. та від 25.11.2013 р. у судове засідання викликався державний виконавець Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції для надання пояснень щодо стягнення основного боргу в сумі 3 527, 90 грн. з ТОВ фірми "ШАРНЕС", а також його було зобов'язано надати суду для огляду в судовому засіданні матеріали виконавчого провадження № 37802058 з примусового виконання названого виконавчого листа.
12.12.2013 р. у судовому засіданні було оголошено перерву до 19.12.2013 р. для надання можливості ліквідатору подати до суду відзив на заяву кредитора.
18.12.2013 р. ліквідатор банкрута подав до суду відзив № 02-01/51 від 17.12.2013 р., згідно якого заперечень по заявленим вимогам не має, вважає за можливе включити заявлені вимоги ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва в сумі 5 100 грн. до шостої черги реєстру вимог кредиторів ТОВ фірми "ШАРНЕС".
19.12.2013 р. кредитор у засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце розгляду заяви представник кредитора повідомлений під розписку у судовому засіданні 12.12.2013 р. Відомості щодо причин неявки суду не відомі.
Ліквідатор з'явився у засідання, визнав вказані вимоги ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва в сумі 5 100 грн. у повному обсязі, вважаючи за можливе включити їх до шостої черги реєстру вимог кредиторів ТОВ фірми "ШАРНЕС".
Розглянувши матеріали заяви кредитора, заслухавши пояснення представника кредитора та державного виконавця (у попередньому судовому засіданні 12.12.2013 р.), а також ліквідатора, суд дійшов висновку про визнання заявлених кредиторських вимог, на підставі наступного.
Згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство (у новій редакції), кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
У частині 1 ст. 38 Закону про банкрутство, зокрема, зазначено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
У абз. 3 п. 29 рекомендацій Вищого господарського суду України, закріплених у інформаційному листі № 01-06/606/2013 від 28.03.2013 р. із змінами, внесеними згідно з листом Вищого господарського суду № 01-06/1149/2013 від 07.08.2013 р., зазначено, що розгляд грошових вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і грошових вимог, заявлених на підставі статті 23 Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Водночас, ч. 4 вказаної статті закріплює, що особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
Відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону про банкрутство розпорядник майна боржника не пізніше ніж на десятий день з дня, наступного після закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку, з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення в поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторами.
Згідно ч. 6 ст. 23 Закону про банкрутство кредитор, вимоги якого визнані боржником чи господарським судом, має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів, визнаних боржником та розпорядником майна. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.
У абзаці 1 ч. 8 ст. 23 Закону про банкрутство вказано, що вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; веде реєстр вимог кредиторів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 45 Закону про банкрутство кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею.
Згідно заяви кредитора ТОВ фірма "Шарнес" має заборгованість у вигляді фінансових санкцій перед ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва в загальному розмірі 5 100 грн.
Заявлені вимоги підтверджуються наступними документами: актом (довідкою) Регіонального управління департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Миколаївській області № 108/32-249/25374629 від 17.05.2010 р. про результати позапланової виїзної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами (яким встановлено порушення ТОВ фірмою "Шарнес" вимог спеціального законодавства); рішенням Регіонального управління департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Миколаївській області від 31.05.2010 р. про застосування фінансових санкцій (згідно якого до ТОВ фірми "Шарнес" застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 5 100 грн.); постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.08.2012 р. № 2а-3803/12/1470; розрахунком суми податкового боргу.
В матеріалах справи про банкрутство ТОВ фірми "Шарнес" міститься постанова Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 04.10.2013 р. про закінчення виконавчого провадження (ВП № 37802058) з примусового виконання виконавчого листа № 2а-3803/12/1470, виданого 22.03.2013 р. Миколаївським окружним адміністративним судом про стягнення з ТОВ фірми "ШАРНЕС" на користь Регіонального управління Департаменту Контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України у Миколаївській області заборгованості в сумі 5 100 грн.
При цьому, на зворотному боці згаданого виконавчого листа міститься напис державного виконавця про стягнення основного боргу в сумі 3 527, 90 грн.
Платіжне доручення № 7615 від 16.09.2013 р., яке наявне в матеріалах заяви, свідчить про перерахування Центральним відділом Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції з ТОВ фірми "ШАРНЕС" на користь державного бюджету 3 527,90 грн. штрафу згідно виконавчого листа № 2а-3803/12/1470, виданого 22.03.2013 р. Миколаївським окружним адміністративним судом.
У судовому засіданні 12.12.2013 р. державний виконавець Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Іккес Н.О. надала суду письмові пояснення, з яких вбачається, що при списанні коштів з рахунку ТОВ фірми "ШАРНЕС" в матеріалах виконавчого провадження була відсутня ухвала господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство, тому державними виконавцями Центрального ВДВС було списано, розподілено та перераховано кошти на користь стягувача. При виявленні факту помилкового стягнення коштів, державним виконавцем 05.11.2013 р. було направлено листи до Головного управління юстиції у Миколаївській області та до Управління державної казначейської служби України у м. Миколаєві для повернення помилково перерахованих коштів. Розпорядженнями від 29.11.2013 р. виконавча служба перерахувала вказані кошти на рахунок ТОВ фірми "ШАРНЕС".
Приймаючи до уваги вищенаведене, заборгованість ТОВ фірми "ШАРНЕС" перед ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва в сумі 5 100 грн. підтверджена належними доказами, що містяться у матеріалах справи.
При цьому, судом досліджено, що вказані грошові вимоги виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, однак заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, тому ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва не являється конкурсним кредитором, а вимоги кредитора слід погашати в шосту чергу.
За таких обставин, суд визнає заявлені вимоги ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва в сумі 5 100 грн. - шоста черга.
Керуючись ст. ст. 1, 23, 38, 41, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 ГПК України, господарський суд, -
У Х В А Л И В:
1. Визнати грошові вимоги Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (ідентифікаційний код 38790114) до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ШАРНЕС" (ідентифікаційний код 25374629) у сумі 5 100 грн. - шоста черга.
2. Зобов'язати ліквідатора банкрута внести до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ШАРНЕС" вимоги Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (ідентифікаційний код 38790114).
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.
Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку згідно ст. ст. 91, 93, 106 ГПК України та ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Суддя В.С. Адаховська
Судове рішення № 36250601, Господарський суд Миколаївської області було прийнято 19.12.2013. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 5016/2787/2012(2/19). Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: