Рішення № 36250512, 12.12.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/25/13-27/70/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2013 Справа № 908/1044/13

За позовом: Державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут "Укрдіпрогазоочистка" (69006 м. Запоріжжя, вул. Трегубенка, буд 18)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інмедсервіс-Плюс" (69037 м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 50а, кв. 11)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001 м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 50)

про стягнення 263 318 грн. 17 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: Шафранська Г.П., наказ № 559 від 31.07.2012 р.

від відповідача: Самойленко І.І., дов. № 03 від 04.01.2013 р., Стельмух І.В., дов. № 04 від 01.11.2013 р.

від третьої особи: Бондаренко Д.А., дов. № 01/194 від 20.02.2013 р.

Державне підприємство "Науково-дослідний та проектний інститут "Укрдіпрогазоочистка", м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інмедсервіс-Плюс", м. Запоріжжя за договором оренди державного нерухомого майна від 24.07.2007 р. № 2278/д заборгованості в розмірі 263 318 грн. 17 коп., у тому числі 160 252 грн. 26 коп. основного боргу з орендної плати, 76 137 грн. 31 коп. з відшкодування земельного податку, 4 686 грн. 39 коп. 3% річних, 212 грн. 30 коп. індексу інфляції, 11 354 грн. 11 коп. пені та 10 675 грн. 80 коп. 7 % штраф.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.05.2013р. у справі № 908/1044/13 у задоволенні позову ДП "Науково-дослідний та проектний інститут "Укрдіпрогазоочистка", м. Запоріжжя про стягнення з ТОВ "Інмедсервіс-Плюс" м. Запоріжжя заборгованості в розмірі 263 318 грн. 17 коп. відмовлено.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2013р. апеляційну скаргу ДП "Науково-дослідний та проектний інститут "Укрдіпрогазоочистка" залишено без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 22.05.2013 р. без змін.

Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.09.2013р. касаційну скаргу задоволено, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2013р. та рішення господарського суду Запорізької області від 22.05.2013р. у справі № 908/1044/13 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 26.09.2013р., справу № 908/1044/13 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалами суду від 27.09.2013р. справу 908/1044/13 суддею Дроздовою С.С. прийнято до свого провадження, присвоєно справі номер провадження 17/25/13-27/70/13 та призначено судове засідання на 30.10.2013р.

Ухвалою суду від 30.10.2013р. та від 18.11.2013р. розгляд справи відкладався, на підставі ст. 77 ГПК України, на 18.11.2013р. та на 26.11.2013р., у зв'язку з неявкою у судове засідання відповідача.

30.10.2013р. представник позивача надав письмову заяву про часткову зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суду стягнути з відповідача заборгованість за договором №2278/д оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі позивача від 24.04.2007 р. у розмірі 160 252 грн. 26 коп., 76 137 грн. 31 коп. відшкодування земельного податку на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оренди, 3 200 грн. 65 коп. - 3% річних, 15 040 грн. 47 коп. пені та 16 025 грн. 23 коп. штраф - 10 % від суми заборгованості.

Заява позивача прийнята судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Ухвалою суду від 26.11.2013р. продовжено строк розгляду справи № 908/1044/13 до 12.12.2013р., на підставі ст. 69 ГПК України, розгляд справи відкладено на 05.12.2013р.

У судових засіданнях 05.12.2013р. та 10.12.2013р. оголошувалися перерви, на підставі ст. 77 ГПК України, для надання сторонами додаткових доказів у справі.

12.12.2013р. продовжено розгляд справи № 908/1044/13.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 12.12.2013р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах викладених у заяві про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 90 851 грн. 53 коп., з яких: 48 405 грн. 47 коп. - заборгованість із сплати 30% частини орендної плати та 42 446 грн. 06 коп. - заборгованість з відшкодування ПДВ; 76 136 грн. 00 коп. у відшкодування земельного податку за земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оренди; 3% річних у сумі 2 120 грн. 70 коп.; пеню у сумі 9 852 грн. 94 коп.; штраф - 10% від суми заборгованості, у розмірі 9 085 грн. 15 коп.

Заява позивача прийнята у судовому засіданні 10.12.2013р., на підставі ст. 22 ГПК України.

Розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача 90 851 грн. 53 коп., з яких: 48 405 грн. 47 коп. - заборгованість із сплати 30% частини орендної плати та 42 446 грн. 06 коп. - заборгованість з відшкодування ПДВ; 76 136 грн. 00 коп. у відшкодування земельного податку за земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оренди; 3% річних у сумі 2 120 грн. 70 коп.; пеню у сумі 9 852 грн. 94 коп.; штраф - 10% від суми заборгованості, у розмірі 9 085 грн. 15 коп.

Представник відповідача 11.12.2013р. надав до канцелярії суду письмовий відзив, відповідно до якого позовні вимоги в частині стягнення 90 851 грн. 53 коп. визнав у повному обсязі, в іншій частині позовних вимог просить суд відмовити, на підставі наступного: судом касаційної інстанції встановлено, що зі змісту договору оренди вбачається, що його сторонами встановлено обов'язок відповідача сплачувати 30 % від загального розміру щомісячної орендної плати на користь позивача, але не встановлено строку виконання відповідного обов'язку. Згідно п. 3.5 договору оренди № 2278/д від 24.07.2007р. (в редакції, яка діяла в період з 24.07.2007р. по 07.12.2012р.) орендар (відповідач) повинен був укласти з балансоутримувачем (позивачем) договір щодо перерахування 30% орендної плати та спільного утримання території. Згідно листів від 09.08.2007р., 13.08.2007р. на адресу позивача неодноразово були направлені пропозиції укласти такий договір. Відповіді на листи відповідач не отримав. У квітні 2008р. відповідач отримав проект Угоди про спільне користування та утримання будинку і прибудинкової території (в якій відсутні строки сплати 30% орендної плати та компенсації земельного податку) у відповідь на отримання якої відповідач направив листа від 16.04.2008р., де просив надати роз'яснення калькуляції на утримання прилеглої території та інженерних комунікацій орендованої будівлі, але відповіді до даного часу не було. Відповідач намагався виконати покладені на нього зобов'язання про укладання договору з позивачем, але позивач не підтримав ініціативу відповідача. Отже на даний час позивач може вимагати лише сплати заборгованості по орендній платі без посилання на терміни її сплати згідно договору оренди, а отже і на штрафні санкції договору оренди, тому, що позивач не є стороною даного договору оренди. Тільки укладений між позивачем і відповідачем договір зміг би бути підставою для застосування штрафних санкцій якщо б такий договір був підписаний в ньому були такі санкції прописані. Відповідно до ст. 193ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Враховуючи те, що між відповідачем та позивачем не укладено жодного договору, в позивача відсутні підстави для нарахування штрафу та пені по простроченню сплати 30% орендної плати.

Договором про зміни № 4 від 07.12.2012р. до договору оренди № 2278/д з п. 3.5 договору оренди вищевказане зобов'язання відповідача про укладання угоди з позивачем (Балансоутримувачем) виключене.

Такі самі доводи стосуються й відшкодування земельного податку. Учасниками орендних правовідносин не врегульоване питання сплати земельного податку за користування земельною ділянкою. Відповідно до умов договору оренди такий податок не був включений до розміру орендної плати.

Позивачем не надано жодного доказу який би зобов'язував підприємство відповідача відшкодовувати суму земельного податку ДП "НДШ "Укрдіпрогазоочистка". Також відсутні нормативні акти які б зобов'язували відповідача компенсувати позивачу суму земельного податку.

Представник третьої особи у засіданні суду 12.12.2013р. підтримав доводи викладені в письмових поясненнях, наданих суду в засіданні суду 30.10.2013р.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників сторін, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Господарським судом встановлено, що 24.07.2007р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інмедсервіс-Плюс" (орендар) укладено договір оренди державного нерухомого майна № 2278/д, що знаходиться на балансі державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут "Укрдіпрогазоочистка".

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - окремо розташовану двоповерхову будівлю (Літера Б-2), загальною площею 817,90 кв.м., за адресою: м. Запоріжжя, вул. Трегубенка, 18, а саме:

- вбудоване в підвальний поверх будівлі нежитлове приміщення № 1 - площею 52,6 кв.м.;

- вбудовані в перший поверх будівлі нежитлові приміщення №№ 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 площею 347,4 кв.м. та сходова клітина № 2 - площею 16,3 кв.м.;

- вбудовані в другий поверх будівлі нежитлові приміщення №№ 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25 - площею 385,3 кв.м. та сходова клітина № 11 - площею 16,3 кв.м., відповідно до плану поверхів та експлікації приміщень, згідно технічного паспорту будівлі, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Трегубенка, 18.

Орендоване майно знаходиться на балансі державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут "Укрдіпрогазоочистка".

Згідно п. 2.1 договору, вступ орендаря у користування майном наступає одночасно з підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі орендованого майна.

Факт передачі спірного державного нерухомого майна від орендодавця до орендаря підтверджується актом прийому-передачі від 24.07.2007р.

Відповідно до п. 10.1 договору, термін його дії встановлений до 24.06.2010 р.

Рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 32/5009/4736/11 від 22.09.2011р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2011р., укладено додаткову угоду від 04.08.2011р. до договору оренди, за якою термін його дії продовжено до 24.06.2012р.

Відповідно до п. 10.1.1 договору в редакції договору про зміни № 2 від 27.07.2012р. термін дії договору оренди продовжено по 24.05.2015р. включно.

Орендодавцем договірні зобов'язання були виконані належним чином, в повному обсязі та в строк, відповідно до вимог договору та Закону, про що між сторонами 24.07.2007р. був складений та підписаний відповідний акт прийому-передачі.

У відповідності до положень п. 5.3 договору оренди та ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ст.ст. 762, 797 ЦК України, ст.ст. 285, 286 ГК України, ТОВ «Інмедсервіс-Плюс» зобов'язалося своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату, в тому числі і на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Згідно п. 3.1 договору оренди, розмір місячної орендної плати за базовий місяць - квітень 2007 року становить без ПДВ 7 340 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 3.2 договору розмір орендної плати за перший місяць оренди (за липень 2007р.) визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за травень, червень місяці 2007р. і становить 7 546 грн. 49 коп., збільшений на індекс інфляції за липень місяць 2007р.

Договором про зміни № 3 від 19.09.2012р. до договору оренди, сторони дійшли згоди викласти п. 3.1, 3.2 договору в наступній редакції:

«Пункт 3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, зі змінами та доповненнями, шляхом її збільшення на конкурсну надбавку, кориговану на індекс інфляції за період оренди.

Пункт 3.2. Розмір орендної плати за перший після перегляду місяць оренди - вересень 2011 становить без ПДВ 15834,06 грн., та діє з 20.09.2011р.

У п. 2 договору про зміни № 3 від 19.09.2012р.оку до договору оренди, сторони встановили, що орендар зобов'язаний протягом 14 днів з дати підписання договору про зміни № 3 сплатити різницю від збільшення орендної плати, перерахувавши її за період з 20.09.2011р. до дати підписання цього договору про зміни № 3».

Договором про зміни № 5 від 12.12.2012р.оку до договору оренди сторони дійшли згоди

викласти 3.2 договору в наступній редакції:

«Пункт 3.2. Розмір орендної плати за перший після перегляду місяць оренди - червень 2012р. становить без ПДВ 26010,53 грн. (двадцять шість тисяч десять гривень 53 коп.), та діє з 26.06.2012р. (Додаток № 1).

У п. 2 Договору про зміни № 5 від 12.12.2012р. до договору оренди сторони встановили, що протягом п'яти днів з дати рецензування звіту про оцінку майна (11.12.2012р.), орендар зобов'язується сплатити до державного бюджету різницю з орендної плати, яка виникла після здійснення перерахунку орендної плати з 26.06.2012р.. У випадку несплати, різниця підлягає стягненню у примусовому порядку.

Поряд з цим, у п. 3.3 договору оренди сторони погодили, що розмір орендної плати за кожен наступний місяць розраховується орендарем самостійно шляхом коригування місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Орендна плата спрямовується:

- 70 відсотків від розміру орендної плати за кожний місяць - до Державного бюджету;

- 30 відсотків від розміру орендної плати за кожний місяць - Балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок.

Відповідно до п. 3.4 договору розрахунок орендної плати за вищевказаними відсотками здійснюється орендарем самостійно.

Як зазначено у п. 17 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 4.10.1995р., у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується за нерухоме майно державних підприємств, організацій - 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно.

Отже, грошові кошти, які повинно ТОВ «Інмедсервіс-Плюс» за договором оренди перераховувати на розрахунковий рахунок ДП «НДПІ «Укрдіпрогазоочистка», як балансоутримувача, є складовою частиною орендної плати.

Крім того, відповідно до п. 1.5 договору оренди, цей договір є підставою для укладання угоди із балансоутримувачем орендованого майна про надання комунальних послуг, спільне користування та утримання будинку та прибудинкової території.

Поряд з цим, у п. 5.4 договору оренди сторони погодили, що орендар зобов'язується протягом одного місяця з дати підписання договору укласти із балансоутримувачем орендованого майна угоди про надання комунальних послуг, спільне користування та утримання будинку (будівлі, споруди) і прибудинкової (прилеглої) території, та надати їх копії орендодавцю.

Орендарем, в порушення положень п.п. 1.5, 5.4 договору оренди не укладена угода про спільне користування та утримання будинку і прибудинкової (прилеглої) території, що відображено і в акті № 060/0004 від 15.04.2011р. ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут «Укрдіпрогазоочистка» за період з 01.01.2008р. по 01.01.2011р., складеному фахівцями контрольно-ревізійного управління в Запорізькій області.

У п. 3.5 договору оренди сторони погодили, що сплата орендних платежів до державного бюджету проводиться щомісячно до 07 числа місяця, наступного за тим, що підлягає оплаті, а на рахунок балансоутримувача - відповідно до угоди між ним та орендарем. Платіжні документи на перерахування орендних платежів до державного бюджету та балансоутримувачу подаються орендарем установам банку до настання терміну платежу.

ТОВ «Інмедсервіс-Плюс» із ДП «НДПІ «Укрдіпрогазоочистка» на день розгляду справи не укладена угода про порядок і строк внесення 30% орендної плати.

Орендар, в порушення п.п. 3.1, 3.2, 3.3, 5.3 договору оренди протягом 2011р. лише частково перерахував 30% орендної плати на розрахунковий рахунок балансоутримувача, а у 2012р. взагалі не вносив частину орендної плати, належну ДП «НДПІ «Укрдіпрогазоочистка», внаслідок чого утворилася значна заборгованість, яка не була визнана відповідачем.

За даними бухгалтерського обліку ДП «НДПІ «Укрдіпрогазоочистка», орендарю протягом строку оренди, а саме з 24.07.2007р. по 31.01.2012р. у відповідності до умов договору оренди було нараховано 218 700,16 грн. - 30% частини орендної плати та 99 918,82 грн. - ПДВ, а всього у сумі 318 618,98 грн., що підлягали сплаті на розрахунковий рахунок балансоутримувача, з яких за вказаний період фактично надійшло 227 767,45 грн., з яких: 170 294,69 грн. - як сплата 30% частини орендної плати та 57 472,76 - у відшкодування ПДВ.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

19.02.2013р. позивач направив відповідачу претензію № 2 від 11.02.2013р. про погашення заборгованості з орендної плати, сплату пені, 7% штрафу, 3% річних та інфляційних втрат на суму 186 506 грн. 37 коп.

Відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 5193300146504 (належним чином завірена копія міститься в матеріалах справи) претензія ДП "НДПІ "Укрдіпрогазоочистка" № 2 від 11.02.2013р. отримана ТОВ «Інмедсервіс-Плюс» 22.02.2013р., а отже відповідач повинен був сплатити позивачу заборгованість з 30% орендної плати протягом семи днів з дня отримання вказаної претензії, тобто до 28.02.2013р. включно.

Таким чином, враховуючи положення договору оренди строк виконання відповідачем зобов'язання зі сплати позивачу частини орендної плати настав 22.02.2013р.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, порушення зобов'язань однією із сторін договору зволікає як правові наслідки можливість розірвання договору, вимагати відшкодування завданих збитків, а також стягнення неустойки.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найма.

Враховуючи вищевикладене, у відповідача із вказаного договору виник обов'язок своєчасно і в повному обсязі вносити частину орендної плати, розраховану самостійно, на розрахунковий рахунок балансоутримувача, а у останнього, відповідно, кореспондуюче право вимагати від орендаря її внесення.

Відповідачем не надано доказів, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання у повному обсязі.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 90 851 грн. 53 коп., з яких: 48 405 грн. 47 коп. - заборгованість із сплати 30% частини орендної плати та 42 446 грн. 06 коп. - заборгованість з відшкодування ПДВ.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 120 грн. 70 коп. 3 % річних.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться індекс інфляції та 3 % річних.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд не приймає доводи відповідача про невірне застосування позивачем вимог статті 625 Цивільного кодексу України, стосовно неотримання ним вимоги про сплату річних з огляду на наступне:

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, дана норма права визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо). Неможливість виконання такого зобов'язання не звільняє його від відповідальності. Тобто, в будь-якому випадку боржник зобов'язаний буде відшкодувати кредиторові завдані збитки, сплатити неустойку та нести інші наслідки, передбачені коментованою статтею.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 2 120 грн. 70 коп. 3 % річних заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пені у розмірі 9 852 грн. 94 коп. та 10% штрафу від суми заборгованості у розмірі 9 085 грн. 15 коп.

Зі змісту договору оренди вбачається, що його сторонами встановлено обов'язок відповідача сплачувати 30 відсотків від загального розміру щомісячної орендної плати на користь позивача, але не встановлено строку виконання відповідного обов'язку.

Згідно п. 3.5 договору оренди № 2278/д від 24.07.2007р. (в редакції, яка діяла в період з 24.07.2007р. по 07.12.2012р.) орендар (відповідач) повинен був укласти з балансоутримувачем (позивачем) договір щодо перерахування 30% орендної плати та спільного утримання території. Згідно листів від 09.08.2007р., 13.08.2007р. на адресу позивача неодноразово були направлені пропозиції укласти такий договір. Відповіді на листи відповідач не отримав. У квітні 2008р. відповідач отримав проект Угоди про спільне користування та утримання будинку і прибудинкової території (в якій відсутні строки сплати 30% орендної плати та компенсації земельного податку) у відповідь на отримання якої відповідач направив листа від 16.04.2008р., де просив надати роз'яснення калькуляції на утримання прилеглої території та інженерних комунікацій орендованої будівлі, але відповіді до даного часу не було. Відповідач намагався виконати покладені на нього зобов'язання про укладання договору з позивачем, але позивач не підтримав ініціативу відповідача. Отже на даний час позивач може вимагати лише сплати заборгованості по орендній платі без посилання на терміни її сплати згідно договору оренди, а отже і на штрафні санкції договору оренди. Тільки укладений між позивачем і відповідачем договір зміг би бути підставою для застосування штрафних санкцій якщо б такий договір був підписаний в ньому були такі санкції прописані.

Відповідно до ст. 193ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Договором про зміни № 4 від 07.12.2012р. до договору оренди № 2278/д з п. 3.5 договору оренди вищевказане зобов'язання відповідача про укладання угоди з позивачем (Балансоутримувачем) виключене.

Враховуючи те, що між позивачем та відповідачем не укладено жодного договору, у господарського суду відсутні підстави у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 9 852 грн. 94 коп. та 10% штрафу від суми заборгованості у розмірі 9 085 грн. 15 коп.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 76 136 грн. 00 коп. у відшкодування земельного податку за земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оренди не підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 10.9 договору взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регламентуються чинним законодавством.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В даному випадку на позивача покладений обов'язок доведення обґрунтованості вимог в частині стягнення земельного податку за земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оренди, його розмір, наявності підстав для стягнення цієї плати з відповідача на користь позивача.

Відповідно до п.п. 286.1 ст.286, п.п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Договір оренди № 2278/д від 24.07.2007р. не містить визначення розміру плати за землю, порядок розрахунків, строку виконання зобов'язання в цій частині, отримувача коштів. Із змісту наведеного вище законодавства, що регулює відносини оренди, слідує, що плата за землю не входить до складу орендної плати. Документів, як то договір оренди, державний акт на право постійного користування, які б підтверджували право власності або користування позивача земельною ділянкою, на якій розташовані орендовані відповідачем будівлі, а також виникнення у позивача права на одержання плати за землю, суду не представлено.

Із копії податкової декларації з плати за землю неможливо достовірно встановити, що саме відповідач є користувачем земельної ділянки, загальною площею 817,90 кв.м., розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Трегубенка, 18, за яку позивач за період з 2008р. по 2012р. нарахував 76 136 грн. 00 коп. земельного податку.

Приписами ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Враховуючи викладене, договір оренди окремо не може бути підставою для стягнення з відповідача плати за землю.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 76 136 грн. 00 коп. у відшкодування земельного податку за земельну ділянку є безпідставними, не підтверджені належними доказами та задоволенню не підлягають.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інмедсервіс-Плюс" 90 851 грн. 53 коп., з яких: 48 405 грн. 47 коп. - заборгованість із сплати 30% частини орендної плати та 42 446 грн. 06 коп. - заборгованість з відшкодування ПДВ; 3% річних у сумі 2 120 грн. 70 коп.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 12.12.2013р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі ніж встановленому ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", надмірно сплачена сума судового збору буде повернута позивачу в встановленому законом порядку, про що судом виноситься відповідна ухвала.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут "Укрдіпрогазоочистка", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інмедсервіс-Плюс", м. Запоріжжя задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інмедсервіс-Плюс" (69037 м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 50-А, кв. 11, код ЄДРПОУ 339210970, р/р № 26005055895291 в ЗРУ КБ «Приватбанк», МФО 313399) на користь Державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут "Укрдіпрогазоочистка" (69006 м. Запоріжжя, вул. Трегубенка, буд 18, код ЄДРПОУ 00219388, р/р 2600010270401 в АТ «МетаБанк» м. Запоріжжя, МФО 313582) 90 851 (дев'яносто тисяч вісімсот п'ятдесят одна) грн. 53 коп. основного боргу з орендної плати, 2 120 (дві тисячі сто двадцять) грн. 70 коп. 3% річних, 1 859 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 44 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 17.12.2013р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.