Рішення № 36250406, 18.12.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" грудня 2013 р. Справа № 906/1707/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Романова В.О. (довіреність б/н від 15.09.13.)

від відповідача: Слівінський О.В. (довіреність №01 від 02.12.13.)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Дочірнього підприємства "Кюне і Нагель" (смт. Гостомель, Київська Область)

до Приватного підприємства "Агромакс Трейд" (м.Житомир)

про стягнення 257383,30 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 257383,30 грн. заборгованості за договором транспортного експедирування №КН 77 FS від 18.05.13.

17.12.13 до суду надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог №КН-208/13 ZFJ від 11.12.13 з посиланням на те, що відповідач після подачі позову до суду перерахував на рахунок позивача кошти в розмірі 30000,00грн. в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за договором транспортного експедирування №КН 77 FS від 18.05.13.

В судовому засіданні 18.12.13 представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог №КН-214/13 ZFJ від 17.12.13 з посиланням на те, що відповідач 17.12.13 перерахував на рахунок позивача кошти в розмірі 10000,00грн. в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за договором транспортного експедирування №КН 77 FS від 18.05.13.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві з врахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог зазначивши, що борг відповідача наразі становить 217383,30грн.

Представник відповідача у судовому засіданні заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості врегулювати спір мирним шляхом.

Суд відхиляє клопотання представника відповідача, оскільки дана обставина не є підставою для відкладення розгляду справи згідно ст.77 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2012 року між Дочірнім підприємством «Кюне і Нагель» (експедитор/ позивач) та Приватним підприємством «Агромакс Трейд» (клієнт/відповідач) укладено Договір транспортного експедирування № КН 77 FS (далі-Договір), відповідно до якого відповідач доручає, а позивач бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок відповідача надати транспортно-експедиційне обслуговування, відповідно до узгоджених сторонами заявок, а відповідач в свою чергу бере на себе зобов'язання сплачувати за надані послуги та компенсувати понесені додаткові витрати (а.с.8-11).

На виконання умов договору позивач здійснив перевезення вантажу відповідача за маршрутом В'єтнам -Україна, що підтверджує Коносамент № 4821-0177-302.011.А, №4821-0177-302.011.В (а.с.15-16).

Позивач посилається на те, що під час здійснення даного перевезення у позивача виникли з вини відповідача додаткові витрати пов'язані з тривалим зберіганням п'яти контейнерів з вантажем відповідача в порту через несплату відповідачем необхідних платежів та ненадання всіх необхідних документів. Дані додаткові витрати включають в себе портове зберігання та демередж.

ДП «Кюне і Нагель» отримав для оплати рахунки-фактури судохідної лінії ТОВ «Мерск Україна Лтд» №5608765404 від 01.08.2013 р., №5608765852 від 04.08.2013 р., №5608766568 від 08.08.2013 р. за зберігання та зберігання понаднормово контейнерів в порту (а.с.18-23).

За платіжними дорученнями №10149, №10150, №10151 від 13.08.2013 р., позивач оплатив вищезазначені рахунки на загальну суму 300383,27грн. (а.с.24-26).

Згідно п. 3.2.1. Договору відповідач зобов'язується на зданий до перевезення вантаж належним чином оформити повний пакет документів, необхідних для експедирування вантажу, з урахуванням вимог портових, митних, санітарних та інших правил, і передати цей пакет позивачу за допомогою поштового зв'язку.

Згідно п. 3.2.4. Договору відповідач зобов'язаний оплачувати рахунки позивача на умовах, передбачених у цьому Договорі в розмірі, узгодженому в заявках, а також суми штрафів, додаткових послуг щодо зберігання, котрі виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань.

Відповідно до п. 7.1. Договору обидві сторони визнають та зобов'язані притримуватись положень «Правил надання транспортно-експедиційних послуг РІАТА», положень Кодексу торгового мореплавання України. У всіх інших випадках, не передбачених Договором, сторони керуються чинним законодавством України.

Керуючись положеннями п. 8.1. та п. 13.1. «Правил надання транспортно-експедиційних послуг РІАТА» транспортно-експедиційне агентство в жодному випадку не повинно нести відповідальність за втрати, завдані через затримку, якщо це чітко не погоджено письмово. У випадку, коли транспортно-експедиційне агентство в непередбачених обставинах діє найкориснішим для клієнта чином, додаткові витрати і кошти повинен відшкодувати клієнт.

Також згідно п. 17.1. «Правил надання транспортно-експедиційних послуг РІАТА» клієнт повинен відшкодувати транспортно-експедиційному агентству відповідальність по всіх збитках, що трапились під час надання транспортно-експедиційних послуг.

Згідно п. 3 ст. 170 Кодексу торговельного мореплавства України, одержувач зобов'язаний при прийманні вантажу сплатити перевізнику, якщо це не було зроблено раніше вантажовідправником (вантажоодержувачем), належний фрахт, внести плату за простій, відшкодувати зазначені перевізником витрати, пов'язані з вантажем, а у випадку загальної аварії - зробити аварійний внесок або надати належне забезпечення.

Відповідно до п. 2. ст. 12 Закону України про транспортно-експедиторську діяльність, Клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до положень п. 4.6. Договору у разі виникнення додаткових витрат, пов'язаних із транспортно-експедиційним обслуговуванням, що виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань чи інших обставин, котрі перебувають поза впливом позивача та не могли бути передбачені перед початком виконання перевезення, Відповідач зобов'язується оплатити їх позивачу протягом 10 (десяти) календарних днів з дати виставлення рахунку, за умови надання позивачем документів, що підтверджують ці витрати.

Позивач зазначає, що до подачі позову до суду, відповідач відшкодував понесені позивачем витрати в розмірі 43000,00грн.

05.09.13 позивач надіслав відповідачу претензію №КН-156/13 від 05.09.13 та просив оплатити понесені позивачем витрати в розмірі 287383,30грн. та на підтвердження додаткових затрат понесених підприємством, у зв'язку зі зберіганням п'яти контейнерів з вантажем відповідача в порту та демереджем, пред'явив рахунки судохідної лінії ТОВ «Мерск Україна Лтд» №5608765404 від 01.08.2013 р., №5608765852 від 04.08.2013 р., №5608766568 від 08.08.2013 р. та платіжні доручення №10149, №10150, №10151 від 13.08.2013 р., що підтверджують оплату позивачем вищезазначених рахунків на загальну суму 300383,27грн. (а.с.18-26,31,32).

У відповіді №286 від 16.09.13 на претензію позивача, відповідач зазначив, що приймає заборгованість по Претензії №КН-15 6/13 2РД від 05.09.2013 р. та зобов'язується її відшкодувати (а.с.33).

17.12.13 позивач заявою про зменшення позовних вимог від 11.12.13 повідомив про часткову сплату відповідачем заборгованості в розмірі 30000,00грн., яка відбулася після звернення з позовом до суду, на підтвердження чого надав платіжні доручення №282 від 08.11.13, №1000 від 27.11.13, №1001 від 02.1.2.13 (а.с.48-50), однак платіжне доручення №282 від 08.11.13 свідчить про погашення відповідачем боргу в розмірі 10000,00грн. до подачі позову до суду (12.11.13-дата відмітки поштового відділення на конверті, в якому позовна заява надійшла до суду).

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, станом на день звернення позивача з позовом до суду борг відповідача перед позивачем становив 247383,27грн. (300383,27-43000-10000).

Після подачі позову до суду (12.11.13) відповідач погасив суму боргу в розмірі 30000,00грн., що підтверджується випискою по рахунку (а.с.56).

Згідно довідки позивача, борг відповідача станом на 17.12.13 становить 217383,27грн. (а.с.55).

Представник відповідача не заперечив наявність заборгованості підприємства перед позивачем за понесені ним витрати на зберігання контейнерів з вантажем відповідача в порту та демередж у вказаній сумі.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 217383,27грн. В частині позовних вимог про стягнення 30000,00грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі ст.80 ч.1 п.1-1 ГПК України, за відсутністю предмету спору. В частині стягнення 10000,00грн. в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю, а в частині стягнення 0,03грн. в задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю.

Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача

пропорційно сумі задоволених вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Припинити провадження у справі в частині стягнення 30000,00грн. боргу.

3.Стягнути з Приватного підприємства "Агромакс Трейд" (10029, м. Житомир, вул.Чапаєва, 7, оф. 106; код ЄДРПОУ 32411974) на користь Дочірнього підприємства "Кюне і Нагель" ( 08290, Київська обл., смт. Гостомель,вул. Садова, 26-а; код ЄДРПОУ 24596990) - 217383,30грн. боргу, 4947,67грн. судового збору.

4.Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 10000,03грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення 23.12.2013

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1-в справу