Рішення № 36250358, 17.12.2013, Харцизький міський суд Донецької області

248/4517/13-ц

2/248/1614/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року Харцизький міський суд Донецької області у складі :

головуючої судді - Сидорової М.В.

при секретарі - Кубарєвої М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Харцизьку цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Орган опіки та піклування Харцизької міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2013 року позивач - ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», Банк) звернувся до суду з позовом до відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому після уточнення позовних вимог просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DОХСGА40000075 від 18.07.2007р., яка станом на 04.10.2013 року складає 31082,93 доларів США, що за курсом НБУ складає 248 352,61 грн. та яка складається з: 19499,66 долара США (еквівалент в гривні - 155 802,28 грн.) - заборгованість за кредитом, 6959,28 долара США (еквівалент в гривні - 55 604,65 грн.) - заборгованість по процентам за користуванням кредитом, 287,70 доларів США (еквівалент в гривні - 2 298,72 грн.) - заборгованість по комісії за користування кредитом, 4 336,29 доларів США (еквівалент в гривні - 34 646,96 грн.) - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, звернути стягнення на квартиру загальною площею 61,60 кв.м, житловою площею 44,50 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом надання ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» права продажу вказаного предмету іпотеки від імені її власників ОСОБА_2, ОСОБА_3 з укладанням договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах та організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Банком всіх передбачених нормативно-правовими актами державних дій, необхідних для продажу предмета іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог після їх остаточного уточнення позивач вказує, що між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №DОХСGА40000075 від 18.07.2007 року у вигляді непоновлювальної кредитної лінії на загальну суму 21 000 доларів США, зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18.07.2017 року. Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно було здійснюватись щомісячно - позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати. Відповідач ОСОБА_2 не виконував належним чином свої зобов'язання за умовами договору, що призвело до збитків позивача, які мають вираз у залученні Банком вільних коштів до страхового резерву, створеного в забезпечення простроченої заборгованості та нести витрати по сплаті податків та інших обов'язкових платежів з цих коштів. Станом на 04.10.2013 року заборгованість за кредитом складає 31082,93 доларів США, що за курсом НБУ складає 248 352,61 грн. та яка складається з: 19 499,66 долара США (еквівалент в гривні - 155 802,28 грн.) - заборгованість за кредитом, 6 959,28 долара США (еквівалент в гривні - 55 604,65 грн.) - заборгованість по процентам за користуванням кредитом, 287,70 доларів США (еквівалент в гривні - 2 298,72 грн.) - заборгованість по комісії за користування кредитом, 4 336,29 доларів США (еквівалент в гривні - 34 646,96 грн.) - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором Банк і відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 20.07.2007 року уклали договір іпотеки № DОХСGА40000075 (далі - договір іпотеки), згідно якого відповідачі надали в іпотеку нерухоме майно, а саме: 3-х кімнатну квартиру загальною площею 61,60 кв.м, житловою площею 44,50 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить відповідачам на праві власності, з ціною предмета іпотеки - 126250,00 грн.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 не виконує основне зобов'язання - умови кредитного договору, Банк просить задовольнити його вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також просить виселити відповідачів та інших осіб, зареєстрованих та/або проживаючих в вказаній квартирі (предмет іпотеки) зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України до повноважень яких входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вищевказаної квартири. Крім того Банк просить стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача Петрикін О.Ю., який діє на підставі довіреності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив, що 18.07.2007 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №DОХСGА40000075 у вигляді непоновлювальної кредитної лінії на загальну суму 21000,00 доларів США на наступні цілі: 20 000 доларів США на споживчі потреби, 1000 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 0,92% на місяць (11,04 % на рік) на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18.07.2017 року. Щомісячний платіж встановлено в сумі 285,69 доларів США. На підставі вказаного кредитного договору ОСОБА_2 отримав кредитні кошти: 20.07.2007р. у сумі 4000 доларів США, 18.09.2007р. - 3000 доларів США, 25.10.2007р. - 5000 доларів США, 20.11.2007р. - 3000 доларів США, 07.12.2007р. - 5000 доларів США, 22.05.2008р. - 5000 доларів США. Підтвердженням отримання вказаних коштів є відповідні меморіальні ордера. У зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань позивальником ОСОБА_2, за кредитним договором утворилась заборгованість, яка станом на 04.10.2013р. складає 31 082,93 доларів США, що за курсом НБУ складає 248 352,61 грн. При цьому розрахунок заборгованості здійснено з урахуванням внесених ОСОБА_2 платежів.

Виконання зобов'язань за кредитним договором від 18.07.2007р. були забезпечені іпотечним договором, укладеним 20.07.2007р. між Банком та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за умовами якого відповідачами передано в іпотеку Банку належну їм квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 33 вказаного договору передбачено нарахування відсотків на непогашену заборгованість в розмірі 2,08% на місяць, що складає 25,00% на рік (25% / 12 місяців = 2,08333), як і розраховувалось Банком.

Щодо збільшення процентної ставки за кредитним договором з 03.06.2013р. з 11,04% річних до 20,04% річних пояснив, що така процентна ставка збільшена відповідно до умов п.6.2, 6.4, 6.9 Кредитного договору. Відповідач ОСОБА_2 при укладанні кредитного договору перебував в трудових відносинах з Банком, але після його звільнення у Банку виникло право на збільшення процентної ставки до стандартної, що передбачено умовами Кредитного договору. Відповідач був повідомлений про збільшення процентної ставки по Кредитному договору до стандартної відповідно до листа від 27.05.2013р.

Також зазначив, що під час укладання іпотечного договору були враховані інтереси інших членів сім'ї і осіб, які мають право користування предметом іпотеки та відповідачами було надано довідку про те, що діти до 18 років на момент укладання договору іпотеки в квартирі, що є предметом іпотеки, не зареєстровані. Таким чином, неповнолітня дитина відповідачів - син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки не мав. Реєстрація неповнолітньої дитини у предметі іпотеки без письмової згоди іпотекодержателя є порушенням умов договору іпотеки.

Оскільки заборгованість за кредитним договором відповідачем ОСОБА_2 не сплачена, тому у Банка виникло право вимоги задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також зазначив, що задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки є підставою для виселення всіх мешканців з житлового приміщення, тому відповідачі разом з неповнолітнім сином підлягають виселенню з житла, що є предметом іпотеки розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Банком 22.08.2012р. на ім'я відповідачів було надіслано письмове повідомлення (вимогу) про добровільне звільнення з житлового приміщення, що підтверджується реєстром заказних листів з відбитком печатки Укрпошти від 28.08.2012р.

Просить позов задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, просить в задоволенні позову відмовити через недоведеність позивачем розміру заборгованості за кредитним договором та з урахуванням інтересів неповнолітньої дитини. Пояснив, що між ним та Банком 18.07.2007р. дійсно було укладено кредитний договір та не заперечує, що відповідно до вказаного договору ним отримано кредитні кошти в сумі 4000 доларів США. Вважає, що Банком не надано суду належних доказів про отримання ним інших кредитних коштів, тому заперечує їх отримання. Кредитний договір було укладено під час перебування ним у трудових відносинах з Банком. Після його звільнення з займаної посади в Банку в 2009 році він втратив джерело доходів, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитним договором. Після поновлення його на роботі, яке сталось в судовому порядку, він отримав кошти за вимушений прогул, з яких березні 2011 року погасив заборгованість за кредитним договором. В травні 2011 року він припинив трудові відносини з Банком, звільнився за власним бажанням.

Вважає, що Банк в односторонньому порядку незаконно з 03.06.2013р. змінив відсоткову ставку за кредитним договором з 11,04% річних на 20,04% річних та безпідставно нараховує відсотки за простроченою відсотковою ставкою 25% на рік, в той час коли в кредитному договорі така ставка передбачена в розмірі 1,98% в місяць (23,76% на рік).

Також зазначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки порушує права його неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований та мешкає в квартирі АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що позивачем не доведено належними доказами отримання відповідачем ОСОБА_2 кредитних коштів за якими утворилась заборгованість, а також невірно зроблено розрахунок заборгованості. Зокрема, не вірно нарахована прострочена відсоткова ставка в розмірі 25% на рік замість 23,76% на рік. Банком безпідставно в односторонньому порядку з 03.06.2013р. змінено відсоткову ставку за кредитним договором з 11,04% річних на 20,04% річних. Пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором розрахована за весь період заборгованості без врахування річного строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки (пені). Просить в задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, надавши заяву в який просить розглядати справу у її відсутність.

Представник третьої особи - Органу опіки та піклування Харцизької міської ради в судове засідання не з'явився, надавши заяву розглядати справу у їх відсутність та прийняти рішення на розсуд суду не порушуючи інтересів неповнолітньої дитини.

Суд вважає можливим розглядати справу у відсутність відповідача ОСОБА_3 та представника третьої особи.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, вивчивши матеріали справи, суд знаходить позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 18.07.2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», найменування якого змінено на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №DОХСGА40000075. Відповідно до умов даного кредитного договору Банк зобов'язався надати відповідачу ОСОБА_2 кредит у вигляді непоновлювальної кредитної лінії на загальну суму 21000,00 доларів США на наступні цілі: 20 000 доларів США на споживчі потреби, 1000 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 0,92% на місяць (11,04 % на рік) на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18.07.2017 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами (т.1 а.с.14-16).

Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватись відповідачем щомісячно, позичальник повинен надавати Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати. Порядок погашення суми кредиту, відсотків, комісії, неустойок, встановлений в п.1.2 кредитного договору, яким зазначено, що позичальник зобов'язується надавати Банку щомісячний платіж в сумі 285,69 доларів США.

За умовами кредитного договору ОСОБА_2 повинен сплачувати Банку винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0,04 % від суми наданого кредиту щомісячно в період сплати, відсотки за дострокове погашення та винагороду за проведення додаткового моніторингу (п.1.1).

Згідно п. 3.2 договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, Відповідач повинен сплачувати Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 1,98 % на місяць від суми простроченої заборгованості за кредитом за кожний день прострочки погашення.

Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору при порушенні Позичальником будь-якого зобов'язання, передбачених п. п. 2.2.2, 2.2.3.2.2.9 Кредитного договору, Позичальник повинен сплатити Банку пеню у розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 6.2, 6.4 кредитного договору передбачене право банку у разі припинення укладеного між позичальником і банком трудового договору збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом до стандартної відсоткової ставки.

Згідно з пунктом 6.9 кредитного договору, відсоткова ставка по даному договору підвищується до розміру стандартної відсоткової ставки, що є чинною на день настання будь-якої з умов, передбачених п.6.2 договору.

Судом також встановлено, що 20.07.2007 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № DОХСGА40000075 від 18.07.2007р., між Банком та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, згідно якого відповідачі надали в іпотеку нерухоме майно, яке належить їм на праві власності, а саме: квартиру загальною площею 61,60 кв.м, житловою площею 44,50 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, з ціною договору іпотеки - 126250,00 грн. Договір іпотеки посвідчений 20.07.2007р. приватним нотаріусом Харцизького міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстровано в реєстрі за №2318 (т.1 а.с.17-20).

Відповідно до п. 33 договору іпотеки, цим договором забезпечується виконання зобов'язань позичальника за вищевказаним кредитним договором, зокрема, сплати відсотків за користування кредитом при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту у розмірі 2,08% за місяць від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом (а.с.19).

Відповідно до п.16.7.1 договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Відповідно до ст. ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статей 1049,1050,1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до меморіальних ордерів на отримання ОСОБА_2 кредитних коштів за кредитним договором від 18.07.2007 року, засвідчених печаткою Банку, вбачається, що ОСОБА_2 отримав кредитні кошти в іноземній валюті: 20.07.2007р. у сумі 4000 доларів США, 18.09.2007р. - 3000 доларів США, 25.10.2007р. - 5000 доларів США, 20.11.2007р. - 3000 доларів США, 07.12.2007р. - 5000 доларів США, 22.05.2008р. - 5000 доларів США (т.1 а.с.156, т.2 а.с. 3-6).

Таким чином, суд встановив, що Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, ОСОБА_2 отримав кредитні кошти за кредитним договором саме в тій сумі, за якою розрахована заборгованість.

Відповідно до наданого Банком розрахунку заборгованості за кредитним договором №DОХСGА40000075 від 18.07.2007р. станом на 04.10.2013р., заборгованості складає 31082,93 доларів США: 19499,66 долара США - заборгованість за кредитом, 6959,28 долара США - заборгованість по процентам за користуванням кредитом, 287,70 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 4 336,29 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором (т.1 а.с.174-178).

З вказаного розрахунку вбачається, що з 20.07.2007р. по 03.06.2013р. відсоткова ставка на поточну заборгованість за кредитним договором застосовується у розмірі 11,04 % річних; з 01.06.2009р. відсоткова ставка на прострочену заборгованість - 25 % річних.

Наданий позивачем розрахунок по вищевказаному кредитному договору щодо простроченої відсоткової ставки у розмірі 25%, суд визнає обґрунтованим, оскільки такий розрахунок відповідає п.33 договору іпотеки від 20.07.2007р. (укладеного між сторонами в порядку забезпечення виконання кредитного договору від 18.07.2007р.) та яким передбачено у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, зобов'язання позичальника сплачувати Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,08 % на місяць від суми простроченої заборгованості за кредитом (25% на рік / 12 місяців = 2,0833).

Відповідно до наданого Банком розрахунку заборгованості, з 03.06.2013 року відсоткова ставка на поточну заборгованість за кредитним договором застосовується у розмірі 20,04 % річних.

При цьому, судом встановлено, що при укладанні кредитного договору ОСОБА_2 перебував з Банком в трудових відносинах, трудові відносини припинені в травні 2011 року, що сторонами не оспорюється.

Посилання відповідача ОСОБА_2 та його представника на односторонню зміну умов договору банком щодо збільшення плати за користування кредитом з 11,04 % річних на 20,04 % річних не можуть бути прийняті до уваги, оскільки включаючи до умов кредитного договору пункти 6.2, 6.4, 6.9 та керуючись ст. 651 ЦК України сторони ще у день підписання договору 18.07.2007 р. домовились, що Банк має право змінити відсоткову ставку за користування кредитом та/або нарахувати додаткову комісію у випадку припинення трудового договору, укладеного Позичальником і Банком. Відсоткова ставка по даному Договору підвищується до розміру стандартної відсоткової ставки, що є чинною на день настання будь-якої з умов, передбачених п.6.2 кредитного договору.

Відповідно до п. 28 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» визначено, що при вирішенні спорів про правомірність підвищення процентної ставки суди мають враховувати, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» набрав чинності 10.01.2009 р. та виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії у часі законів та інших нормативно-правових актів (ч. 1 ст. 58), всі рішення банку в будь-якій формі щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними з 10.01.2009 р.

При вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641-642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

У пунктах 6.2, 6.4, 6.9 кредитного договору розписано обставини за якими може здійснюватися зміна відсоткової ставки, та її розмір. Стосовно даних положень сторони досягли згоди та про внесення до договору умов можливості підвищення відсоткової ставки відповідач ОСОБА_2 був попереджений до укладення договору.

Таким чином, виконуючи умови договору про надання кредиту, зокрема в частині підвищення розміру процентної ставки за кредитом при припиненні трудового договору, позивач підвищив розмір процентної ставки за користування кредитом з 11,04 % річних, до розміру стандартної відсоткової ставки, тобто до 20,04% річних, про що 27.05.2013 року повідомив відповідача, направивши йому на адресу, вказану в договорі, відповідного рекомендованого листа (т.1 а.с.157).

Тому, з урахуванням того, що сторонами на власний розсуд шляхом вільного волевиявлення визначено умови договору, зокрема щодо можливості, підстав і порядку зміни процентної ставки за користування кредитом, доводи відповідача та його представника щодо незаконності проведення банком в односторонньому порядку підвищення процентної ставки за користування кредитом є необґрунтованими.

Оцінивши обставини справи, надані сторонами докази у їх сукупності, проаналізувавши вищевикладені норми діючого законодавства, суд вважає, що у ОСОБА_2 перед Банком наявна заборгованість за кредитним договором та розмір заборгованості підтверджений матеріалами справи, зокрема, кредитними договором, договором іпотеки, розрахунком заборгованості, копіями меморіальних ордерів, виписками по рахункам по кредитному договору щодо: обліку тіла кредиту, обліку нарахування процентів, обліку нарахованої комісії, обліку нарахованої комісії на просточку, обліку нарахованої пені та обліку погашення за кредитним договором (т.1 а.с.69-155, 180-220).

В той же час, суд не може погодитися з загальним розміром заборгованості за кредитним договором, який згідно розрахунків позивача станом на 04.10.2013 року становить 31082,93 доларів США, що за курсом НБУ складає 248 352,61 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Пунктом 4.1 Кредитного договору передбачена відповідальність за порушення зобов'язання, а саме за порушення позичальником будь-якого зобов'язання, передбачених пунктами 2.2.2, 2.2.3 Договору, Банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити Банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки.

У той же час, заслуговують на увагу заперечення представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 про порушення Банком строків позовної давності при нарахуванні неустойки.

Статтею 256 ЦК України визначено поняття позовної давності, згідно з якою позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За правилами ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Обґрунтовуючи позов у частині нарахування пені, позивач вказував на визначений сторонами розмір пені, посилаючись на умови Кредитного договору, при цьому нарахування проводилося більше, ніж за один рік - з квітня 2008 року

Зважаючи, що з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки Банк звернувся до суду 31 травня 2013 року, розмір пені за порушення виконання боргового зобов'язання у відповідності з вимогами ст.258 ЦК України і ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» має бути обмежений одним роком, а тому внесенню до загального розміру заборгованості за кредитним договором підлягає пеня, нарахована з 31 травня 2012р. по 30 травня 2013р., а саме: 2298,64 доларів США, що за курсом НБУ складає 18366,13 грн. (т.1 а.с 177).

Таким чином загальна сума заборгованості за кредитним договором становить: 29045,28 доларів США, що за курсом НБУ складає 232071,78 грн. та яка складається з: 19499,66 долара США (еквівалент в гривні - 155 802,28 грн.) - заборгованість за кредитом, 6959,28 долара США (еквівалент в гривні - 55604,65 грн.) - заборгованість по процентам за користуванням кредитом, 287,70 доларів США (еквівалент в гривні - 2298,72 грн.) - заборгованість по комісії за користування кредитом, 2298,64 доларів США (еквівалент в гривні - 18366,13 грн.) - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Згідно із ч.1 ст.7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Частиною першою статті 33 та статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідач ОСОБА_2 в порушення вимог укладеного ним кредитного договору та договору іпотеки, не виконав свої зобов'язання за кредитним договором щодо своєчасної та повної сплати платежів, повернення відсотків за користування грошима.

Порушення цих обов'язків надає право Банку вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування грошима, або звернення стягнення на предмет іпотеки.

На підставі викладеного, враховуючи те, що відповідачем ОСОБА_2 порушені умови кредитного договору № DОХСGА40000075 від 18.07.2007 року, що виразилося в тому, що він тривалий час порушує виконання своїх зобов'язань, не в повному обсязі здійснює щомісячне погашення кредиту та відсотків за користування кредитом, чим завдає Банку збитки, суд вважає, що позов позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до наданих в п.42 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» резолютивна частина рішення в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позов в частині звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає задоволенню, а вартість предмету іпотеки повинна визначатись на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна на час реалізації майна.

Суд не приймає доводи відповідача ОСОБА_2 та його представника про те, що в разі звернення стягнення на квартиру, яка є предметом іпотеки, будуть порушені права неповнолітньої дитини, а саме сина відповідачів - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який в ній зареєстрований та мешкає, через наступне.

Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотеко держатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 44 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що згідно зі статтею 32 ЦК, статтею 177 СК та статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Договір іпотеки між відповідачами та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено 20.07.2007 року. Під час укладання вказаного договору відповідачами Банку була надана довідка за №1122 від 19.07.2007р., виданої КП «МСЄЗ м.Харцизька», згідно якої в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_11 Діти до 18-ти років не зареєстровані (а.с.75).

Згідно довідки про склад сім'ї, виданої ТОВ «Харцизька житлово-будівельна компанія» за №2136 від 05.08.2013р., в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають: ОСОБА_2, його дружина - ОСОБА_3, його теща - ОСОБА_11 та неповнолітній син - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. При цьому датою реєстрації неповнолітньої дитини зазначено - 25.06.2008р., тобто після укладання договору іпотеки (а.с.55).

Таким чином, доводи відповідача про те, що під час укладення договору іпотеки квартири, та на теперішній час, коли в квартирі зареєстрований його неповнолітній син, порушаються права неповнолітньої дитини, безпідставні. Суду не доведено, що дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Договір іпотеки до теперішнього часу чинний, він не був визнаний недійсним і такі вимоги не було заявлено.

Щодо позовних вимог про виселення відповідачів та інших мешканців з квартири, яка є предметом іпотеки, то суд вважає необхідним в цій частині позову відмовити через наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.08.2012 року на адресу, за зареєстрованим місцем проживання відповідачів, позивачем було направлено повідомлення, в якому відповідачу викладено стислий зміст порушеного зобов'язання, запропоновано повернути суму кредиту в повному обсязі, а також проценти, комісії та штрафні санкції, нараховані на день повернення кредиту, в разі невиконання порушеного зобов'язання - добровільно звільнити житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 протягом 30 днів з дня отримання повідомлення у зв'язку з тим, що Банк має намір звернути стягнення на предмет іпотеки (а.с.9).

Згідно реєстру відправки рекомендованих листів, вказане повідомлення фактично направлено 28.08.2012р., про що свідчить відтиск печатки Укрпошти (а.с.10).

При цьому факт отримання вказаного повідомлення відповідачами документально не підтверджений.

З пояснень відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні ні він, ні його дружина - ОСОБА_3 вимоги іпотекодержателя про виселення з квартири не отримували. Беззаперечні докази про повідомлення Банком відповідачів про необхідність добровільного звільнення житлового приміщення, позивачем суду не надано.

Тому, вважати, що відповідачі були належним чином повідомлені Банком про необхідність виселення не можна.

Відповідно до частини 4 статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.

Разом з тим, у частині 1 статті 40 цього ж Закону зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У частинах 2 і 3 цієї ж статті 40 законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в частині 3 статті 109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою частиною 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку".

Оскільки в справі відсутні відомості про отримання відповідачем відповідної вимоги іпотекодержателя добровільно звільнити житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, а законом передбачений певний порядок добровільного виселення за вимогою Банку, і цей порядок банком не дотриманий, позов про виселення без дотримання попереднього порядку є передчасним.

Враховуючи наведені обставини та вимоги закону, суд вважає, що недотримання Банком вищезазначеної процедури є підставою для відмови у позові про виселення відповідачів з квартири, що є предметом іпотеки і на яку звертається стягнення.

Що стосується позовних вимог позивача щодо зняття відповідачів та інших осіб, які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, то ці вимоги позивача також не можуть бути задоволені судом через наступне:

Згідно ч.1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. Зняття з реєстраційного обліку покладено на відділи у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України.

Отже, питання щодо зняття з реєстраційного обліку не є компетенцією суду, а здійснюється відділами у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб на підставі судового рішення. На підставі вище наведеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідачів на користь Банка понесені судові витрати пропорційно задоволеним вимогам у сумі по 1160,35 грн.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 527, 530, 625, 651, 1049, 1050 ЦК України , ст. ст. 12, 38, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 Житлового кодексу України, ст. ст. 10, 11, 60, 212, 174, 213, 215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Орган опіки та піклування Харцизької міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DОХСGА40000075 від 18.07.2007р., яка станом на 04.10.2013 року складає 29045,28 доларів США, що за курсом НБУ складає 232071,78 грн. та яка складається з: 19499,66 долара США (еквівалент в гривні - 155 802,28 грн.) - заборгованість за кредитом, 6959,28 долара США (еквівалент в гривні - 55604,65 грн.) - заборгованість по процентам за користуванням кредитом, 287,70 доларів США (еквівалент в гривні - 2298,72 грн.) - заборгованість по комісії за користування кредитом, 2298,64 доларів США (еквівалент в гривні - 18366,13 грн.) - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, звернути стягнення на квартиру загальною площею 61,60 кв.м, житловою площею 44,50 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом надання ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 50 код ЄДРПОУ 14360570) права продажу вказаного предмету іпотеки від імені її власників ОСОБА_2, ОСОБА_3 з укладанням договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах та організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами державних дій, необхідних для продажу предмета іпотеки, встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на час реалізації майна.

Стягнути з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1 та ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_2, на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (п/р 64993919400001, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) в повернення судового збору по 1160,35 грн. з кожного.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: