Постанова № 36250298, 17.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року Справа № 912/1109/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І.за участю представників сторін:позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином відповідачаКулик А.М. дов від 16.12.2013 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Новомиргородський цукор"на постановувід 07.10.2013 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 912/1109/13 господарського суду Кіровоградської області за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомиргородський цукор" про стягнення 18244,47 грн. ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомиргородський цукор" про стягнення боргу в сумі 18244,47 грн., а також витрати по оплаті судового збору в сумі 1720,50 грн. та витрати на послуги адвоката в сумі 300,00 грн.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 09.09.2013 року (суддя Макаренко Т.В.) залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 року (головуючий суддя Прудніков В.В., судді Дмитренко Г.К., Широбокова Л.П.) провадження по справі припинено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомиргородський цукор" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 судовий збір в сумі 1720,50 грн. та 300,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новомиргородський цукор" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 09.09.2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомиргородський цукор" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 судового збору в сумі 1720,50 грн. та 300,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, в іншій частині ухвалу - залишити без змін, посилаючись на порушення судами статей 34, 42 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до прийняття неправомірного рішення в частині стягнення з відповідача судових витрат.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 05.06.2012 року між ТОВ "Новомиргородський цукор" та ФОП ОСОБА_5 (далі Перевізник), був укладений договір №05/07/2012-10 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Пунктом 1.1 договору, перевізник зобов'язується, по замовленню замовника, надавати послуги по перевезенню та доставці автомобільним транспортом ввіреного вантажу, а замовник зобов'язується проводити оплату наданих послуг.

Згідно пункту 2.4 договору, кінцеві розрахунки по договору проводяться на підставі підписаних обома сторонами актів звірки взаєморозрахунків. 31.03.2013 року між ТОВ "Новомиргородський цукор" та ФОП ОСОБА_5 був складений акт звірки взаєморозрахунків, згідно з яким заборгованість ТОВ "Новомиргородський цукор" перед ФОП ОСОБА_5 за надані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно договору №05/07/2012-10, складає 33244,47 грн.

В квітні 2013 року ТОВ "Новомиргородський цукор" сплатило ФОП ОСОБА_5 за надані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом, 15 000 гривень. Таким чином, заборгованість ТОВ "Новомиргородський цукор" перед ФОП ОСОБА_5, складає 18244,47 грн., (33244,47 - 15000 = 18 244,47 грн.).

02.07.2013 року на адресу ТОВ "Новомиргородський цукор" від ФОП ОСОБА_5 була направлена вимога-претензія в якій останній пропонував, протягом не більше ніж 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання даної претензії сплатити заборгованість у розмірі 18244,47 грн.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 04.07.2013 року ТОВ "Новомиргородський цукор" отримав вище вказану вимогу-претензію.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору, позивачем надано відповідачу послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом. Факт надання послуг відповідач не заперечує. Не здійснення відповідачем повної оплати суми боргу послужило підставою для звернення з позовом.

В процесі розгляду справи, відповідач перерахував позивачу суму позову - 18244,47 грн., що підтвердив представник позивача та подав до матеріалів справи банківські виписки за період з 01.08.2013 року по 31.08.2013 року та за період 01.04.2013 року по 30.04.2013 року.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд погодився з судом першої інстанції щодо припинення провадження по справі на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в зв'язку з відсутністю предмету спору та покладення відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача судових витрат, оскільки спір до судового розгляду доведено з вини відповідача.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що відповідно до пункту 2.4 договору, кінцеві розрахунки проводяться на підставі підписаних обома сторонами актів звірки взаємних розрахунків.

Сторонами в порядку, визначеному договором, проведено звірку розрахунків, складено акт звірки, яким визначено розмір заборгованості. Зазначений акт відповідачем підписано без заперечень.

Пунктом 2.4 договору не визначено строк проведення кінцевих розрахунків після підписання акта звірки. У разі не визначення сторонами конкретних строків проведення розрахунків, застосуванню підлягає норма статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, в разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідачем в порядку, визначеному статтею 530 Цивільного кодексу України було надіслано вимогу-претензію від 02.07.2013 року, яку відповідач повинен був задовольнити у семиденний строк, з дня її отримання, тобто до 11.07.2013 року. Оплату суми боргу відповідач у зазначений строк не здійснив. За таких обставин позивач правомірно звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Доводи про те, що позивач не направляв претензію судом апеляційної інстанції дослідженні та відхилені як необґрунтовані.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про припинення провадження по справі та стягнення з відповідача на користь позивача судового збору та витрати на оплату послуг адвоката.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 09.09.2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 року у справі № 912/1109/13 господарського суду Кіровоградської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомиргородський цукор" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач