Постанова № 36250222, 18.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року Справа № 904/1744/13-г

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. -головуючий, Жукової Л.В. (доповідач), Студенця В.І.,розглянувши касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.10.2013 р.у справі№ 904/1744/13-г господарського суду Дніпропетровської областіза позовомфізичної особи - підприємця ОСОБА_4дотовариства з обмеженою відповідальністю "ТБМ-Буд Будівельні технології"простягнення 139 280 грн. в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: ОСОБА_5 (дов. від 05.12.2013р.);

відповідача: не з`явилися;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2013р. (суддя Коваленко О.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБМ-Буд Будівельні технології" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 138172,50 грн. заборгованості та 2 763,55 грн. судового збору. В решті позову відмовлено у зв`язку з неправильним визначенням позивачем неоплачених машиногодин у квітні 2012 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.10.2013р. (головуючий суддя: Широбокова Л.П., судді: Прудніков В.В., Орєшкіна Е.В.), апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБМ-Буд Будівельні технології", м. Дніпропетровськ задоволено. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2013р. у справі №904/1744/13-г скасовано частково в частині задоволення позовних вимог. В цій частині прийняти нове рішення. В задоволенні позовних вимог відмовити. В решті рішення суду залишити без змін. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБМ-Буд Будівельні технології, судовий збір за розгляд апеляційної скарги - 1 381,74 грн.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду України від 02.10.2013р. у даній справі, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2013р. залишити в силі. В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарським судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового акта порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідач не скористався правом, наданим ст.1112 ГПК України та не надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржених судових актів.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно з ч.1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, матеріали справи на предмет застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.02.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТБМ-Буд Будівельні технології" - замовник та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 - виконавець був укладений договір №1/12 строком дії до 31.12.2012р.

Відповідно до умов договору позивач зобов`язався надавати відповідачу послуги краном РДК-250, реєстраційний номер Д. 0717/кр., заводський номер 11523, який є власністю МБП "Буд транс" (надалі - кран), для виконання будівельно-монтажних робіт, а Відповідач - використовувати кран тільки за призначенням згідно затвердженого проекту організації робіт на об`єкті, сплачувати вартість послуг та забезпечувати інші роботи та умови відповідно до п. 2.1. договору, зокрема щодо перебазування крану до місця виконання робіт та назад позивачу після закінчення робіт за свій рахунок.

На виконання умов Договору Позивач за актом прийому-передачі від 24.02.2012р. передав Відповідачу кран зі стріловим обладнанням (башта стріли L=22.5м, маневровий гус L=15м). Надання послуг краном у березні - червні 2012 року підтверджується актами виконаних робіт від 31.03.2012р. на суму 5 450,00 грн. (40,37 машиногодин), від 30.04.2012р. на суму 11 400,00 грн. (84,5 машиногодин), від 31.05.2012р. на суму 11 880,00 грн. (83 машиногодини), від 26.06.2012р. на суму 7 560,00 грн (56 машиногодин). Також, був складений акт від 31.07.2012р. на суму 10800,00 грн. за 80 машиногодин простою. Зазначені акти виконаних робіт були підписані обома сторонами без заперечень та на їх оплату були виставлені рахунки. Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується сторонами, послуги, надання яких підтверджується підписаними актами, на підставі виставлених рахунків були у повному обсязі оплачені Відповідачем, що підтверджується платіжними дорученнями № 77 від 19.04.2012р. на суму 5 450,00 грн., №148 від 23.05.2012р. на суму 11 400,00 грн., №133 від 04.07.2012р. на суму 11 880,00 грн., №287 від 25.07.2012р. на суму 7 560,00 грн. та №195 від 08.08.2012р. на суму 10 800,00 грн. за простій крану.

Пунктом 4 Договору встановлено, що вартість однієї машиногодини складає 135,00 грн. без НДС. Оплата за надані послуги здійснюється до п'ятого числа наступного місяця. Підставою для оплати є підписаний акт виконаних робіт та рахунок (п.4.2 договору). Мінімальна оплата за одну машинозміну складає вартість восьми годин на добу та за робочий тиждень сорок годин. Експлуатація крана РДК замовником (відповідачем) більше восьми годин на добу або більше сорока годин за тиждень оплачується замовником за весь час експлуатації по факту згідно змінних рапортів.

На підставі наведеного Позивач звернувся із позовом до суду та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просив стягнути з Відповідача недоплачену Відповідачем суму за 288 машиногодин простою за період з 15.03.2012р. по 20.07.2012р., яка складає 38 880 грн, та суму за простій крану з вини Відповідача за період з 20.07.2012р. по 27.11.2012р. в розмірі 100440 грн.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що договір, за яким одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а інша сторона (замовник) зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу є договором надання послуг.

Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що послуги крану відповідно до підписаних актів оплачені відповідачем у повному обсязі.

Крім того, суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував рішення місцевого суду щодо стягнення з відповідача 38 880 грн. за неоплачені машиногодини простою за період з 15.03.2012р по 20.07.2012р., оскільки оплата за послуги відповідно до п. 4.2. договору здійснюється саме на підставі підписаного акту виконаних робіт і рахунку; в матеріалах справи містяться підписані обома сторонами акти, які засвідчують факт відпрацьованих машино-годин та вартість послуг, в тому числі і за простій крану з вини замовника в липні 2012р.; вказані послуги у повному обсязі оплачені відповідачем, докази містяться в матеріалах справи.

Посилання скаржника на те, що відповідачем неоплачено 288 машиногодин, яка розрахована, виходячи з норм робочого часу, а не фактично відпрацьованого робочого часу. Разом з тим, п. 4.5 договору передбачено, що лише в разі простою крану з вини замовника (тобто відповідача) оплата за кран проводиться в повному обсязі. Посилаючись в позові на вину замовника в простої крана спірні 288 машиногодин, позивач в той же час не надає жодних доказів, які б підтверджували вину відповідача, як-то актів простою з вини замовника, табелів виходу на роботу машиніста крану, табелів обліку робочого часу, змінних рапортів, тощо, оскільки між сторонами укладено договір підряду та виконавцем послуг є саме позивач, який повинен виконувати роботи силами свого машиніста крану.

Стосовно заявленої до стягнення суми за простій крану з вини відповідача за період з 20.07.2012р. по 27.11.2012р. в розмірі 100 440,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 907 Цивільного кодексу України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідно до п.8.6 договору відповідач вправі розірвати договір достроково в односторонньому порядку у випадку невиконання позивачем своїх зобов'язань або закінчення робіт, які потребують послуг позивача. У випадку розірвання договору відповідач повідомляє позивача письмово за п'ятнадцять днів, протягом яких здійснюється повний взаєморозрахунок з позивачем.

Відповідач направив позивачу листи за вих. №56 від 12.07.2012р. (отриманий позивачем по факсу 16.07.2012р.), №58 від 19.07.2012р. та лист №59 від 20.07.2012р., якими повідомив позивача про розірвання договору №1/12 від 16.02.2012р., у зв`язку із закінченням робіт, які потребують послуг позивача.

Враховуючи здійснені відповідачем оплати, після направлених листів про розірвання договору, вбачається, що оплата за послуги крану за рахунком №30 від 26.06.2012р. у сумі 7 560,00 грн. (платіжне доручення №287 від 25.07.2012р.) - в межах п`ятнадцяти днів. За таких обставин, договір вважається розірваним з 31.07.2012р.

Рахунок №41 за простій крану надано відповідачу 31.07.2012р. та оплачено платіжним дорученням №195 від 08.08.2012р. Оплати за послуги перебазування крану на підставі листів №03/07 від 30.07.2012р. та №14/07 від 14.08.2012р. (платіжне доручення №194 від 08.08.2012р. на суму 23000,00 грн. та №524 від 21.11.2012р. на суму 24342,49 грн.), не є оплатами за надані послуги, здійснені після отримання від позивача вказаних рахунків та акту про простій.

Фактично кран на гусеничному ходу РДК 250 реєстраційний номер Д.0717/кр, заводський номер 11523, стрілове обладнання (башта стріли L=22.5м, маневровий гус L=15м.) був переданий позивачу 28.11.2012р., що підтверджується актом приймання-передачі від 28.11.2012р.

Крім того, скаржник посилається на те, що з урахуванням того, що кран перебував у відповідача до 27.11.2012р., суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача суми за простій з 20.07.2012р. по 27.11.2012р. в розмірі 100 440,00 грн.

Господарський суд апеляційної інстанції правомірно не погодився з місцевим господарським судом та скасував в цій частині рішення, з наступних підстав.

Пунктом 4.5 договору від 16.02.2012 року №1/12, передбачено, що простій крану сплачується відповідачем у повному обсязі лише у разі такого простою з його вини.

Слід зауважити, що позивач не надав судам доказів порушення замовником умов вказаного договору, зокрема п.4.5.

Знаходження крану у відповідача після розірвання договору не є простоєм в розумінні розділу 4 договору. Пунктом 2.1. договору передбачено обов'язок замовника після закінчення робіт перебазувати кран виконавцю за свій рахунок, однак строки такого перебазування, місце, куди мав бути перебазований кран та правові наслідки (відповідальність) за порушення цих умов договором не обумовлені.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують вказаних висновків суду, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржуваний судовий акт, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для його зміни або скасування не вбачається.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, а тому постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.10.2013 року у справі №904/1744/13-г залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.10.2013 р. у справі № 904/1744/13-г залишити без змін.

Головуючий Черкащенко М.М.

Судді Жукова Л.В.

Студенець В.І.