Постанова № 36250071, 17.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2013 рокуСправа №827/2843/13-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

судді - Александрова О.Ю.,

за участю секретаря - Ополєвої О.Г.,

за участю представників:

позивача - Зайця Сергія Анатолійовича , довіреність № б/н від 23.07.2012,

відповідача - Сирського Сергія Валентиновича, довіреність № 0315/257 від 15.01.2013,

третьої особи - (Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради) - Сушкової Дарьї Миколаївни, довіреність № б/н від 01.06.2013,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Страна Дельфиния» до Севастопольської міської Ради, за участю у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, Комунального підприємства Севастопольської міської Ради «Аррікон» про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Страна Дельфиния» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Севастопольської міської Ради (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування протокольного рішення ХІ сесії №ПР- від 21.05.2013 про укладення договору оренди між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Страна дельфиния» в частині обмеження строку дії до 3-х років.

Позовні вимоги мотивовані таким: 20.10.1999 між позивачем та управлінням Севастопольської міської державної адміністрації (правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) був укладений договір оренди нерухомого майна на строк до 30.05.2012; відповідно до чинного законодавства після закінчення строку його дії цей договір вважається продовженим на тих самих умовах і на той самий строк; факт продовження дії договору на той самий строк і на тих самих умовах був неодноразово встановлений та підтверджений рішеннями суду; всупереч вказаному відповідачем було прийнято протокольне рішення, яким Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради було доручено укласти договір оренди на те саме майно, обмеживши його строком до 3-х років; оскаржуване рішення обмежує повноваження Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради в аспекті строку дії договору і порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

Ухвалою суду від 18.11.2013 за вказаним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №827/2843/13-а, до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, Комунальне підприємство Севастопольської міської Ради «Аррікон»(далі - треті особи).

Іншою ухвалою суду 18.11.2013 закінчено підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

Представник відповідача надала суду письмове заперечення на позов, у якому із заявленими вимогами не погодилася, зокрема, зазначила: протокольним рішенням ХІ сесії Севастопольської міської Ради №ПР- від 21.05.2013 вирішено доручити Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради пропонувати ТОВ «Страна Дельфиния» укласти договір оренди спірного майна»; тобто, вказане рішення не містить ніяких приписів, зобов'язань, вимог до позивача, а також не встановлює, не змінює та не припиняє ніяких правовідносин з позивачем, зокрема, орендних та договірних правовідносин щодо володіння та користування спірним майном; єдиною особою, якій надано доручення оскаржуваним рішенням, є Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, і доручення передбачає лише звернення останнього до позивача з певною пропозицією, й не зобов'язує вчинити в односторонньому порядку якійсь правочини стосовно договірних відносин з позивачем; порядок розгляду пропозицій укласти договір встановлено нормами глави 53 Цивільного кодексу України, і рішення щодо прийняття або відхилення пропозиції приймається позивачем самостійно /а.с.89-94/.

Третя особа - Комунальне підприємство Севастопольської міської Ради «Аррікон», надала суду письмове заперечення на позов, у якому із заявленими вимогами не погодилася з таких самих мотивів, що і відповідач /а.с.110-111/.

Представник третьої особи - Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, надала суду письмове пояснення щодо суті спору, у якому, зокрема, зазначила: оскаржуване рішення свідчить про доручення Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради запропонувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Страна Дельфиния» укласти договір оренди на нових умовах (предмет, строк); дана пропозиція була прийнята Товариством з обмеженою відповідальністю «Страна Дельфиния» і за результатом досягнення взаємної згоди по всім суттєвим умовам договору (у тому числі щодо предмету та строку) між Товариством та Фондом були змінені договірні умови, що існували раніше на підставі договору оренди від 20.10.1999 та укладено договір оренди №93-12 від 22.05.2013, на нових умовах; вказане свідчить про добровільну зміну сторонами умов орендних відносин шляхом укладення договору на нових умовах; доручення, що міститься у оскаржуваному рішенні стосується виключно Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради і не є обов'язковим для позивача /а.с.151-152/.

У судовому засіданні 17.12.2013 представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.12.2013 проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи - Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, у судовому засіданні 17.12.2013 проти позову заперечувала, просила у задоволенні позову відмовити.

Третя особа - Комунальне підприємство Севастопольської міської Ради «Аррікон», явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, про час та місце розгляду справи сповіщена належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

Вислухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Управлінням майна міста Севастопольської міської державної адміністрації, ДКП «Аррикон» (Орендодавець) та Приватним підприємством «Полюс-Юг» (Орендар) 20.10.2009 укладений договір оренди №444/3-99 (далі - Договір) /а.с.140-143/.

Згідно з пунктом 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення - водно-спортивну базу «Нептун» по набережній Корнилова, 2, загальною площею 1 419,84 кв.м., для використання під водно-спортивну базу.

Договір укладений строком по 31.05.2012 (пункт 9.1 Договору).

За пунктом 9.3 Договору зміна договору і його пролонгація (продовження строку) здійснюється за наявністю згоди обох сторін і оформлюється угодою, яка підписується сторонами і є невід'ємною частиною договору оренди.

За пунктом 9.6 Договору Орендар, який належним чином виконує обов'язки за цим Договором, має переважне право на продовження договору оренди.

Згідно протоколу від 15.09.2000 всі права та обов'язки Орендаря за Договором було переведено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Страна Дельфиния» /а.с.146/.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 03.09.2012 у справі №5020-731/2012, що набрало законної сили 26.02.2013, встановлено, що наслідком встановлених судом обставин є продовження строку дії договору оренди 3444/3-99 від 20.10.1999 на новий термін згідно з положеннями статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», тобто, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором /а.с.19-23/.

21.05.2013 ХІ сесією Севастопольської міської Ради прийнято протокольне рішення №ПР- /а.с.95/, яким доручено Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради запропонувати ТОВ «Страна Дельфиния» укласти договір оренди відповідно до рішення міської комісії з оренди комунального майна (протокол №6-12 від 06.07.2012) на вказане майно:

- споруди басейнів (№8 та №9);

- трибуни (№2);

- службові приміщення всередині дельфінарію - кормокухня (літ. В) і каса (літ. Ж);

- мощення біля басейну, обмежене забором та воротами у дельфінарій;

- вбудовані приміщення пл. 17,9 кв.м., щитової та насосної, що забезпечують функціонування об'єкту,

строком до 3 років для використання під дельфінарій.

На думку позивача вказане рішення порушує його права та охоронювані законом інтереси.

Така думка позивача не заснована на законі та не відповідає фактичним обставинам справи.

Частиною першою статті 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

За правилом частини третьої статті 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (частина перша статті 142 Конституції України).

Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції (частина перша статті 143 Конституції України).

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоуправління базується на принципах народовладдя, верховенства права, законності, гласності, виборності, колегіальності.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (частина перша статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

За приписом частини п'ятої статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до підпункту 1) пункту «а» статті 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження з управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Частиною п'ятою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Таким чином, вирішення питання щодо передачі в оренду комунального майна: споруд басейнів (№8 та №9), трибун (№2), службових приміщень всередині дельфінарію - кормокухні (літ. В) і каси (літ. Ж), мощення біля басейну, обмежене забором та воротами у дельфінарій, вбудованого приміщення пл. 17,9 кв.м., щитової та насосної, що забезпечують функціонування об'єкту, по набережній Корнілова, 2, у м. Севастополі, належить до повноважень Севастопольської міської Ради, а вчинення юридичних дій, спрямованих на виконання рішень Севастопольської міської Ради з відповідних питань - належить до повноважень її органу - Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, на підставі рішення Севастопольської міської Ради від 21.03.2007 №1263 «Про передачу повноважень щодо управління комунальним майном» (із змінами і доповненнями).

За визначенням частини першої статті 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності (частина друга статті 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Згідно з абзацом третім статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Орендарями згідно з цим Законом можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства (абзац перший частини першої статті 6 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» ініціатива щодо оренди майна може виходити від фізичних та юридичних осіб, які можуть бути орендарями відповідно до статті 6 цього Закону, пропозиція може надходити від орендодавців, зазначених у статті 5 цього Закону. Орендодавець може оголосити про передачу майна в оренду в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.

Органи, уповноважені управляти майном, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, розглядають подані матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після надходження матеріалів повідомляють підприємство про своє рішення (надання дозволу щодо укладення договору оренди або відмову). При розгляді матеріалів щодо передачі в оренду нерухомого майна можуть враховуватися пропозиції місцевої державної адміністрації, відповідного органу місцевого самоврядування щодо розміщення бюджетних установ і організацій. (абзац другий частини третьої статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина друга статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору (частина третя статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Загальні питання укладення, зміни і розірвання договорів врегулювані главою 53 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною другою статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (частина перша статті 641 Цивільного кодексу України).

За правилом частини першої статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина друга статті 640 Цивільного кодексу України).

Отже, пропозиція однієї зі сторін чинного договору чи майбутнього договору іншій стороні щодо укладення, зміни, розірвання договору є передбаченим законом інструментом укладення договорів, який інформує сторону, який адресовано пропозицію, про намір та умови іншої сторони щодо укладення, зміни, розірвання договору.

У свою чергу сторона, яка одержала пропозицію щодо укладення, зміни, розірвання договору, має право направити відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, що є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію (стаття 646 Цивільного кодексу України).

За правилами статті 649 Цивільного кодексу України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом; розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

Тобто у разі не досягнення сторонами згоди щодо умов договору, відповідні спори мають вирішуватися у судовому порядку.

Згідно з пунктом 14 Положення «Про порядок передання в оренду майна, що є власністю територіальної громади м. Севастополя» (Додаток №1 до рішення Севастопольської міської Ради № 3677 від 12.09.2012) (далі - Положення) рішення про передачу в оренду цілісних майнових комплексів комунальних підприємств, закладів та організацій приймається на пленарному засіданні міської Ради.

Договір оренди цілісного майнового комплексу має бути укладений не пізніше двох місяців з дати прийняття рішення міською Радою (пункт 17 Положення).

Рішення про укладення договору оренди (суборенди), про внесення змін і доповнень до договору оренди (суборенди) в частині його предмету (зміна площі об'єкта) та зменшення строку його дії (у тому числі про розірвання), приймається Орендодавцем. Рішення про продовження договору оренди, внесення змін щодо цільового використання об'єкта оренди, приймається на підставі рішення конкурсної комісії з оренди комунального майна. У разі, якщо орендодавцем виступає балансоутримувач, то останній також погоджує будь-які зміни у договорі оренди (суборенди) з Фондом комунального майна (пункт 35 Положення).

Продовження (поновлення) строку дії договору оренди комунального майна можливе лише у разі належного виконання орендарем договірних обов'язків і подання заяви орендодавцю не пізніше, ніж за місяць (але не раніше ніж за три місяці) до закінчення строку дії договору оренди, на підставі рішення конкурсної комісії з оренди комунального майна (пункт 36 Положення).

За правилом частини першої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Таким чином, рішення №ПР- від 21.05.2013 про укладення договору оренди між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Страна дельфиния», прийнято Севастопольською міською Радою на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законам України. Визначення строку, на який Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради за дорученням ради мав запропонувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Страна Дельфиния» укласти договір оренди згаданого вище комунального майна, є законним правом Орендодавця, якому не кореспондує обов'язок Орендаря погодитися з пропозицією у відповідній частині.

З огляду на викладене суд критично ставиться до доводу позивача щодо того, що у зв'язку з прийняттям відповідачем рішення №ПР- від 21.05.2013 позивач був вимушений 22.05.2013 укласти з відповідачем договір оренди того ж майна /а.с.160-161/ на інших умовах, зокрема на строк 3 роки (до 21.05.2016).

Оскаржуване у справі рішення жодних обов'язків для позивача не встановлює, якихось негативних наслідків у разі відмови від укладення договору оренди строком на 3 роки, не передбачає, й адресовано виключно Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради для здійснення позивачу саме пропозиції щодо укладення договору оренди.

Прийняття вказаної пропозиції чи відмова від неї є виключно самостійним та добровільним правом позивача, на яке оскаржуване у справі рішення жодним чином не впливає, тобто прав та законних інтересів позивача не порушує.

Крім того, судом встановлено, що 22.05.2013 між позивачем та Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради за погодженням з КП СМР «Аррікон» укладено договір оренди комунального майна - будівель та споруд Севастопольського дельфінарію строком дії до 21.05.2016, тобто на три роки /а.с. 160-163/. З довідки Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради та копій платіжних доручень вбачається, що сплата орендної плати за договором позивачем проводиться та заборгованість відсутня. Таким чином, судом встановлено, що позивачем добровільно узгоджені умови отримання в оренду комунального майна - будівель та споруд Севастопольського дельфінарію саме строком на три роки. При цьому доводи позивача про укладення вказаного договору внаслідок важких економічних обставин, можуть бути підставою для звернення до суду в порядку господарського судочинства з позовом щодо зміни умов договору, його розірвання тощо, але не мають правового значення для розгляду цього спору. В той же час з пояснень представника позивача судом встановлено, що з позовами, обумовленими незгодою з умовами договору оренди, позивач до суду не звертався.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наданими суду доказами позивачем не доведено протиправність оскаржуваного рішення.

За таких обставин суд дійшов до висновку про те, що оскаржуване рішення є правомірним, й підстави для його скасування та для задоволення позовних вимог відсутні.

При вирішенні спору суд приймає рішення щодо розподілу судових витрат.

За правилом частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати , пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Вказаних витрат судом під час розгляду справи не встановлено.

У судовому засіданні 17.12.2013 оголошено вступну та резолютивну частини постанови, відповідно до вимог частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України враховуючі складність справи постанову складено у повному обсязі 23.12.2013 (21-22.12.2013 - неробочі дні).

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Севастополя протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.Ю. Александров