Постанова № 36249988, 19.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року Справа № 5017/2244/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г., Фролової Г.М. (доповідача)за участю представників:позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)відповідача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПідприємства з іноземною інвестицією "Кредо" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністюна постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.10.13у справі№5017/2244/2012 господарського суду Одеської областіза позовомКомунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси"доПідприємства з іноземною інвестицією "Кредо" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністюпростягнення 19151,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Підприємства з іноземною інвестицією "КРЕДО" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення грошових коштів у сумі 19151,03 грн. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на постачання теплової енергії щодо здійснення розрахунків за отримані послуги та обґрунтовано приписами статей 509, 526, 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.09.2012 (суддя Меденцев П.А.) у справі №5017/2244/2012 позов задоволено. Стягнуто з Підприємства з іноземною інвестицією "Кредо" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" 18118,86 грн. боргу, 508,12 грн. пені, 407,77 грн. 3% річних, 116,28 грн. інфляційних втрат та 1609,50 грн. судового збору. Місцевий господарський суд визнав доведеним факт надання позивачем послуг з теплопостачання та визнав обґрунтованими позовні вимоги про зобов'язання відповідача оплатити надані послуги. Рішення обґрунтовано приписами статей 11, 525, 526, 901, 903 Цивільного кодексу України, статей 174, 179, 230, 231 Господарського кодексу України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.10.2013 (судді: Шевченко В.В. - головуючий, Головей В.М., Мирошниченко М.А.) рішення господарського суду Одеської області від 19.09.2012 у справі №5017/2244/2012 скасовано. Позов задоволено повністю. Стягнуто з Підприємства з іноземною інвестицією "Кредо" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" 18118,86 грн. боргу, 508,12 грн. пені, 407,77 грн. 3% річних, 116,28 грн. інфляційних втрат та 1609,50 грн. судового збору. Підставою для скасування рішення апеляційним судом визнано порушення норм процесуального права щодо розгляду справи місцевим судом за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про час та місце засідання суду. При цьому апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором на постачання теплової енергії. Постанова суду обґрунтована приписами статті 104 Господарського процесуального кодексу України, статей 525, 526, 530, 632, 625 Цивільного кодексу України, Законів України "Про теплопостачання", "Про житлово-комунальні послуги", "Про місцеве самоврядування в Україні".

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Підприємство з іноземною інвестицією "Кредо" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 275 Господарського кодексу України, Правил підготовки теплових господарств до опалювального періоду. Заявник вважає, що позивачем не було належним чином здійснено перевірку стану організації підготовки та готовності до опалювального періоду та не було складено акт про готовність теплових мереж відповідача до опалювального сезону, а відтак підстав для здійснення розрахунків за договором у останнього не було.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Частиною 2 статті 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.

Як встановлено судом, 01.01.2008 між Комунальним підприємством "Теплопостачання міста Одеси" та Підприємством з іноземною інвестицією "Кредо" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю укладено договір №6372 про постачання теплової енергії за умовами якого позивач зобов'язався постачати теплову енергію, а відповідач зобов'язався оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами та цінами у терміни, передбачені цим договором. Пунктом 2.1 договору погоджено, що теплова енергія постачається споживачу на опалювання офісу по пров. Маяковського, 7, в обсягах, згідно додатку 1 до цього договору. Згідно з пунктом 3.2.2 договору, споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені цим договором. Пунктом 5.1 договору визначено, що облік споживання теплової енергії визначається на опалення розрахунковим способом. При відсутності приладу обліку (або виході його з ладу) кількість спожитої теплової енергії на опалення визначається розрахунковим способом згідно теплового навантаження будівлі з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел теплопостачальної організації та кількості діб роботи теплопостачального обладнання споживача в розрахунковий період (пункт 5.3 договору). Пунктом 6.3 договору сторонами встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідно до пункту 6.4. договору споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої за розрахунковий період. Кінцевим терміном розрахунку за спожиту теплову енергію є 20 число місяця наступного за розрахунковим. Пунктом 7.2.3 договору сторони узгодили, що у разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання споживач зобов'язаний сплатити теплопостачальній організації заборгованість з урахуванням норм статті 625 Цивільного кодексу України та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується не більш ніж за один рік з моменту коли грошове зобов'язання мало бути виконане. Згідно з пунктом 8.1 договору розбіжності та спори між сторонами, пов'язані з виконанням, зміною та розірванням цього договору, вирішуються шляхом проведення переговорів, обміном листами (телеграмами, факсограмами), укладанням додаткових угод. Пропозиції щодо зміни договірних величин теплопостачання налаються сторонами не пізніше розрахункового періоду.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" про стягнення з Підприємства з іноземною інвестицією "Кредо" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю 18118,86 грн. заборгованості за договором №6372 про постачання теплової енергії, а також 508,12 грн. пені, 407,77 грн. 3% річних та 116,28 грн. інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд установив, що вартість енергії, що постачалась позивачем за договором №6372 від 01.01.2008 за період з жовтня 2010 року по квітень 2012 року включно склала 18456,86 грн.; обсяг спожитої відповідачем теплової енергії визначений позивачем відповідно до умов договору розрахунковим способом. Однак, як установлено, відповідач розрахунки за договором здійснив частково у сумі 338 грн., заборгованість відповідача за вказаний період складає 18118,86 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Кодексу). Статтею 628 Кодексу визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Кодексу).

Згідно з преамбулою Закону України "Про теплопостачання" цей Закон визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання. За змістом статті 1 цього Закону "Визначення термінів" споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги", статтею 19 якого унормовано, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Частиною 1 статті 276 Кодексу унормовано, що загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Згідно з частиною 4 цієї ж статті строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.

З матеріалів справи вбачається, що заперечення відповідача упродовж розгляду спору зводились, в основному, до того, що приміщення, до якого здійснювалось постачання енергії №6372 від 01.01.2008 було передано в суборенду, у зв'язку з чим відповідач тривалий час не користувався зазначеним приміщенням; позивач повинен був припинити подачу теплової енергії та призупинити нарахування плати. Водночас, як установлено судом апеляційної інстанції, доказів повідомлення позивача про необхідність внесення будь-яких змін до договору відповідачем не надано.

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Згідно зі статтею 549 Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Кодексу).

За вказаних обставин висновок суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог визнається правомірним.

Доводи, викладені заявником у касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування постанови, оскільки вказаних висновків не спростовують.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією "Кредо" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.10.13 у справі №5017/2244/2012 господарського суду Одеської області залишити без змін.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Г.Фролова