Постанова № 36249934, 19.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року Справа № 925/1021/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяКорсак В.А.,суддіМачульський Г.М., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиУправління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Черкаській областіна постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2013 рокуу справі№ 925/1021/13господарського судуЧеркаської області за позовомУправління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Черкаській областідоПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіально відокремленого без балансового відділення № 10023/0233 філії Черкаського обласного управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"про стягнення 6 986, 34 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явився,- відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Черкаській області (далі за текстом - Фонд) звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіально відокремленого без балансового відділення № 10023/0233 філії Черкаського обласного управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі за текстом - ПАТ "Ощадбанк") про стягнення 6 986, 34 грн.

11.07.2013 року позивача звернувся до місцевого господарського суду із заявою про зміну позовних вимог, якою просив змінити п. 1 резолютивної частини позовної заяви та викласти її в наступній редакції: стягнути з особового рахунку № 26202000283477 гр. Голика Василя Панасовича у територіальному відокремленому без балансовому відділенні № 10023/0233 філії Черкаського обласного управління ПАТ "Державний Ощадний банк України" на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Черкаській області кошти в сумі - 6986 грн. 34 коп. та перерахувати їх на р/р 37176009000142 в ГУДКС України в Черкаській області, МФО 854018, код ЄДРПОУ 25874421.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 30.07.2013 року у справі № 925/1021/13 у задоволенні позовних вимог Фонду відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Фонд звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 30.07.2013 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2013 року апеляційну скаргу Фонду залишено без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 30.07.2013 року у справі № 925/1021/13 - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, Фонд звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 30.07.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2013 року у справі № 925/1021/13 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 25, 397, 1071, 1217, 1220 Цивільного кодексу України.

Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 12.12.2013 року № 03-05/2731 для перегляду в касаційному порядку справи № 925/1021/13 у зв'язку з відпусткою судді Костенко Т.Ф. та завантаженістю судді Дроботової Т.Б, сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Корсак В.А., судді Мачульський Г.М., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи Фонду в задоволенні позовних вимог виходили з того, що Голик Василь Панасович є потерпілим від нещасного випадку, який стався з ним на виробництві 26.05.1989 року, у зв'язку з чим останній з 01.04.2001 року перебуває на обліку у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань з правом отримання страхових виплат і соціальних послуг згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Кошти перераховувалися на особовий рахунок Голика В.П. №26202000283477 в ТВБВ №10023/0233 філії Черкаського обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України".

10.10.2012 року гр. Голик В.П. помер, про що підтверджено свідоцтвом про смерть 1-СР №200282/а.с.10/.

Судами досліджено, що страхові виплати Голику В.П. було призначено довічно, а тому щомісячні перерахування проводилися автоматично і до дня припинення виплат фондом було надлишково перераховано 6 986, 34 грн. Постановою позивача від 26.03.2013 року № 2303/59/59/78, у зв'язку зі смертю Голика В.П.., припинено виплату щомісячних грошових сум з 10.10.2012 року.

У зв'язку з цим позивач звернувся до відповідача листом № 197/03-30 від 20.03.2013 року, в якому просив повернути надлишково перераховані кошти в сумі 6 986, 34 грн., проте, ПАТ Ощадбанк" вимогу, заявлену в листі не визнав, направив позивачеві письмову відповідь № 238 від 27.03.2013 року.

Положеннями п. п. 1.8. та 1.9. Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань № 24 від 27.04.2007 року передбачено спосіб одержання потерпілими суми страхових виплат шляхом їх перерахування на особові рахунки в банку, а також те, що повернення зайво виплачених сум проводиться на підставі постанови робочих органів виконавчої дирекції фонду, якщо потерпілі або особи, які мають на це право, не заперечують проти підстав і розміру відрахування.

Місцевий та апеляційний господарські суди вказали, що обов'язок банку здійснити певні дії щодо особового рахунку клієнта (в тому числі здійснити повне чи часткове списання грошових коштів з особового рахунку клієнта) виникає лише у передбачених законодавством випадках, а тому з огляду на ст. 1071 Цивільного кодексу України та відсутність доказів існування відповідного розпорядження клієнта або судового рішення, прийнятого стосовно володільця рахунку чи його спадкоємців, а також відсутність доказів порушення банком прав позивача невиконанням такого рішення суди дійшли висновку про відсутність підстав для стягнення з особового рахунку гр. Голика Василя Панасовича перерахованих після його смерті коштів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1219 Цивільного кодексу України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст. 608 ЦК України.

Отже, за своєю правовою природою право на одержання заробітної плати, пенсії та інших подібних соціальних виплат є особистим, нерозривно пов'язане з особою спадкодавця, оскільки виникає у чітко визначеної особи і має на меті саме її матеріальне забезпечення, а тому зі смертю одержувача цих коштів правовідносини щодо їх сплати безумовно припиняються.

Наведене відповідає приписам ч. 2 ст. 608 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що судами попередніх інстанцій помилково не враховано, що в даному випадку зобов'язання позивача (боржника) по нарахуванню та оплаті страхового відшкодування на користь застрахованої особи (кредитора) припинилось з 11.10.2012 року у зв'язку зі смертю кредитора.

Проте, згідно ст.1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Таким чином, статтею 1227 Цивільного кодексу України врегульовується подальша доля тільки тих соціальних виплат (платежів), право на які виникло за життя спадкодавця (до моменту його смерті).

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували того, що спірна сума страхових виплат була нарахована та перерахована позивачем на особовий рахунок Голик В.П. вже після його смерті, а тому правовідносини, пов'язані з одержанням цих виплат, не регулюються ст. 1227 Цивільного кодексу України. Відтак, вказані зайво перераховані страхові виплати не можуть входити до складу спадщини.

Водночас, судами попередніх інстанцій не з'ясовано, чи знаходяться спірні кошти на рахунку в банку або були одержані спадкоємцями чи будь-якою іншою особою на законних підставах (і якщо одержані, то за яких обставин), як і не досліджено питання щодо можливої наявності спору стосовно цих коштів за участю інших осіб, зокрема, чи має місце факт оформлення права на спадщину стосовно спірних коштів.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з пп. "д" п. 1 ч. 1 ст. 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Проте, судами попередніх інстанцій не було досліджено, чи підлягають застосуванню до спірних правовідносин норми ч. 1 ст. 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", а саме чи перебували на утриманні померлого непрацездатні або інші особи, які мають право на одержання щомісячних страхових виплат.

Згідно зі ст. 1071 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент пред'явлення позову), банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Положеннями п. 1.39. ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" закріплено, що примусове списання - це списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для повернення позивачеві коштів соціального страхування, зайво перерахованих на рахунок померлої особи, є передчасними та не відповідають приписам ст.ст. 1219,1227 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що з огляду на приписи ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція обмежена в праві встановлення обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним та вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу.

Таким чином, всупереч покладеному на суди обов'язку щодо повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, суди на вищевикладене уваги не звернули, а тому судові акти попередніх інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірний доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій, прийняті у даній справі, цим вимогам не відповідають.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга Фонду на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2013 року підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Черкаській області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2013 року у справі № 925/1021/13 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 30.07.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2013 року у справі № 925/1021/13скасувати.

3. Матеріали справи № 925/1021/13 направити на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддяВ.А. Корсак СуддіГ.М. Мачульський О.В. Яценко