Постанова № 36249769, 19.12.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 грудня 2013 р. №820/11421/13-а

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Ільницької І.Л.

представників : позивача - Гасаналієва О.Д., Задорожньої М.М., відповідача - Бондар Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Колективного сільськогосподарського підприємства "Ізюмська інкубаторна станція" до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Колективне сільськогосподарське підприємство "Ізюмська інкубаторна станція" , з адміністративним позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області , в якому просить суд, скасувати податкове повідомлення-рішення №0000312220 від 10.07.2013 року на суму 28563 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу про вчинення ним порушень є помилковими, не доведеними належними доказами і спростовуються первинними документами підприємства, наполягав на правильності обчислення податкового кредиту з податку на додану.

Відповідач, Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області, в письмових запереченнях та представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував з посиланням на матеріали перевірки та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зазнаючи, що оскаржуване рішення винесене у відповідності до норм діючого законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники позивача в судове засідання з'явилися, позов просили задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні, просив відмовити в задоволені позову з підстав, що зазначені в запереченнях на адміністративний позов та матеріалах перевірки.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Ізюмською об'єднаною державною податковою інспекцією Державної податкової служби у Харківській області була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка Колективного сільськогосподарського підприємства "Ізюмська інкубаторна станція" з питань перевірки правильності відображення у податковому обліку операцій з контрагентом ТОВ "Регіонметал - Захід" (код ЄДРПОУ 37853780) за жовтень 2012р., про що складено акт від 21.06.2013 р. №489/2200/05405919.

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення п.198.1, п.198.3 ст.198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, підприємством внаслідок включення до складу податкового кредиту сум податку, нарахованого на додану вартість, нарахованого на підставі господарських операцій, які не мають реальності здійснення, завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ - 22850,00 грн., в тому числі за листопад 2012 року на суму ПДВ-22850,00 грн. Що призвело до завищення податкового кредиту Колективного сільськогосподарського підприємства "Ізюмська інкубаторна станція" спеціальної декларації по податку на додану вартість (ст. 209 ПКУ ) і, як наслідок використання платником податків сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання податкової пільги на суму 22850 грн. у листопаді 2012р.

На підставі висновків акту перевірки від 21.06.2013 р. №489/2200/05405919 податковим органом було винесене податкове повідомлення-рішення №0000312220 від 10.07.2013 року на суму 28563,00 грн. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 28563,00 грн. в т.ч. за основним платежем - 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 28563,00 грн.

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.

Позивач, Колективне сільськогосподарське підприємство "Ізюмська інкубаторна станція" зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в Ізюмській об'єднаній державній податковий інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області та є платником податку на додану вартість.

КСП "Ізюмська інкубаторна станція" сільськогосподарське підприємство зареєстровано як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2009 року, що підтверджується свідоцтвом №200096737, яке міститься в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи позивач від ТОВ "Регіонметал - Захід" отримував роботи пов'язані з ремонтом основних засобів - інкубаційного цеху, який використовується у його господарській діяльності для виготовлення сільськогосподарської продукції, у зв'язку з чим позивачем на підставі п.п.. 209.2, 209.14, 209.15 ст.209 Податкового кодексу України, подано декларацію з податку на додану вартість (скорочена), в якій до складу податкового кредиту включено податок на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Регіонметал - Захід" на загальну суму 22850,00 грн.

В ході судового розгляду перелічені обставини були визнані сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цих обставин сторонами та їх достовірності, а тому ці обставини окремо перед судом не доказуються.

Згідно з матеріалами справи між позивачем Колективним сільськогосподарським підприємством "Ізюмська інкубаторна станція" (як замовником) та ТОВ "Регіонметал - Захід" (як виконавцем) було укладено договір на виконання робіт №06/09 від 27.09.2012 року . Згідно п.1.1 договору "Виконавець" зобов'язується виконати гідроізоляцію даху (шефмонтаж) за завданням "Замовника" з використанням своїх матеріалів, а "Замовник" зобов'язується оплатити і прийняти роботи. Вартість робіт, виконуваних "Виконавцем" за цим договором, визначається відповідно з комерційною пропозицією "Виконавця" чинним на момент оформлення замовлення, і фіксується сторонами в відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.1. договору). "Замовник" здійснює передплату в розмірі 69604 грн., залишок 90000 грн. перераховуються рівними частинами по 15000 грн. щотижня, відповідно до доданого графіку погашення суми платежу (п. 3.1. договору). "Виконавець" відповідно до вимог цього договору передає "Замовнику" результат роботи. Передача результатів роботи здійснюється супровідними документами "Виконавця" (п. 6.1 договору) (а.с. 22-24)

Актом на виконання робіт №2 від 20.10.2012 року, підтверджується виконання зобов'язань за вищевказаним договором. ( а.с.28)

Позивачем в підтвердження реальності взаємовідносин з ТОВ "Регіонметал - Захід" було надано завірені копії рахунку - фактури від 28.09.2012р., графіку оплати, специфікації, податкових накладних: №59 від 05.10.2012 р., №60 від 05.10.2012 року, №61 від 09.10.2012 р. , №63 від 16.10.2012 року, 174 від 22.10.2012 року (а.с. 25-33)

Розрахунки за вказаними договорами проведені у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи та підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків за період жовтень-листопад 2012 року між ТОВ "Регіонметал - Захід" та КСП "Ізюмська інкубаторна станція".

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 201 Податкового кодексу України. Виходячи із змісту положень наведеної норми права, формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.8 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1, п. 201.4, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Дата виникнення податкових зобов'язань платника ПДВ визначається згідно з нормами ст. 187 Податкового кодексу України, а дата виникнення податкового кредиту визначається, згідно з нормами ст. 198 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними, які не мають недоліків та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договору, акту виконаних робіт.

Інкубаційний цех, що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Комсомольська , б. 5, належить позивачу на праві власності, згідно свідоцтва на право власності №557 від 16.06.2005 року.

Необхідність проведення ремонту даху інкубаційного цеху встановлено актом комісії по підприємству від 05.09.2012 року. Протоколом засідання правління КСП "Ізюмська інкубаторна станція" від 27.09.2012 року було погоджено умови договору підряду № 06/09 від 27.09.2012 року.

Посилання відповідача в акті перевірки на Наказ Мінрегіонбуду України «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» від 04.12.2009 р. № 554, яким затверджено типові форми : № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт», № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» та обов'язковість застосування вказаних форм при оформленні робіт, суд вважає необґрунтованим з огляду на наступне.

Наказ Мінрегіонбуду України «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» від 04.12.2009 р. № 554 не містить роз'яснень щодо складання і застосування зазначених первинних документів.

Міністерство регіонального розвитку та будівництва листом від 09.03.2010 р. № 12/19-2-9-21-2368 «Про застосування типових форм первинних облікових документів у будівництві» та від 16.03.2010 р. № 12/19-3-9-14-295 «Щодо застосування типових форм первинних облікових документів у будівництві» повідомлено, що типові форми первинних облікових документів у будівництві "Акт приймання виконаних будівельних робіт" (типова форма № КБ-2в) та "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (типова форма № КБ-3), затверджені наказом Мінрегіонбуду від 4 грудня 2009 року № 554, підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності. По об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду.

Договором підряду №06/09 від 27.09.2012 року не встановлено обов'язковість складання таких форм документів, роботи здійснювались не за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств державної власності, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність підстав для обов'язкового складання вказаних документів за затвердженими типовими формами в спірній господарській операції.

Посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, що свідчать про фактичне транспортування матеріалів для ремонту даху, суд не приймає до уваги, оскільки як вбачається згідно п. 1.1 договору підряду роботи виконуються з матеріалів ТОВ "Регіонметал - Захід", отже за таких обставин судом не встановлено окремо факту передачі (придбання) позивачем таких матеріалів, фактичне переміщення яких може бути підтверджено товарно - транспортними накладними.

Згідно Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві (затверджено постановою КМУ від 05.12.2007р. №1396; далі за текстом - Порядок №1396), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009р. №47, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.03.2009р. за №226/16242; далі за текстом -Ліцензійні умови № 47) моменту видачі суб'єкту господарювання ліцензії на провадження господарської діяльності у сфері будівництва передує процедура перевірки відповідним суб'єктом владних повноважень - органом ліцензування відповідності такого суб'єкта господарювання визначеним законодавством організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам.

ТОВ "Регіонметал - Захід" має відповідну ліценцію на будівельну діяльність серія АД № 040093 строком дії з 20.06.2012 по 20.06.2015 року. (а.с. 34). Для виконання вказаних робіт підприємство використовувало герметик на основі синтетичного каучука «Lap Sealant», про що є санітарно-епідеміологічний висновок № 77.01.16.231.п.071557.11.06 від 09.11.2006р., наданий Федеральною службою по надзору у сфері захисту прав споживачів та благополуччя людини та сертифікат відповідності №C-US.ПБ 57.В.01028 серії ТР 0657224 строком дії з 23.04.2012 року по 22.04.2015 року.

Таким чином, зазначене підприємство має право здійснювати вказану діяльність та наявність такої ліцензій підтверджує відповідність його організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам. Доказів скасування зазначеної ліцензій відповідачем до суду не подано.

Відповідно до акту перевірки податковим органом без зауважень підтверджено, факт включення податкового кредиту за спірною операцією до складу скороченої податкової декларації з податку на додану вартість, оскільки позивач знаходиться на спеціальному режимі оподаткування діяльності у сфері сільського господарства.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарських операцій у перевіряємому періоді підтверджується документально.

На час видачі податкових накладних ТОВ "Регіонметал - Захід" був зареєстрований в установленому законом порядку, знаходилися на обліку в податковому органі, мав статус платників ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання угод, докази що спростовують ці обставини відповідачем до суду не надано.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечує проти правильності оформлення всіх податкових накладних, які виписувалися контрагентом позивача, та по яких позивач скористався правом на формування податкового кредиту.

В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача, наміру отримати за вищевказаним договором іншого результату, ніж виконання робіт. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за вищевказаними договорами, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав.

Як вбачається з акту від 21.06.2013 р. №489/2200/05405919, в ході перевірки для доведення недотримання суб'єктом підприємницької діяльності вимог Податкового кодексу України відповідач посилається на акт №125/2240/37853780 від 16.01.2013 року, надісланий ДПІ у Шевченківському районі м. Києва "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Регіонметал - Захід" з питань взаємовідносин з контрагентами, якими за рахунок ТОВ "Регіонметал - Захід" сформовано податковий кредит за періоди: травень, червень, серпень-листопад 2012 року.

При цьому суд зазначає, що акт про неможливість проведення звірки відносно ТОВ "Регіонметал - Захід" №125/2240/37853780 від 16.01.2013 року з огляду на приписи Постанови КМУ № 1232 від 27.12.2010р. "Про затвердження порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" лише фіксує факт неможливості вчинення дій з проведення звірки та не може містити висновку щодо відсутності факту здійснення господарської діяльності, оскільки первинні документи при цьому не досліджувались.

Ст. 16 Податкового кодексу України передбачає, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець, виконавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

До суду не надано доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг (робіт) у ТОВ "Регіонметал - Захід".

Наведене вище свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентом позивача, у зв'язку з придбанням позивачем послуг (робіт) які були в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях. За таких обставин твердження відповідача про завищення податкового кредиту, з викладених в акті перевірки підстав не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку податкового органу стосовно порушення Колективним сільськогосподарським підприємством "Ізюмська інкубаторна станція" вимог п.198.1, п.198.3 ст.198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, отже суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

З огляду на викладене, вимоги позивача про скасування податкового повідомлення - рішення №0000312220 від 10.07.2013 року обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 7-11, 71, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Колективного сільськогосподарського підприємства "Ізюмська інкубаторна станція" до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000312220 від 10.07.2013 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 23 грудня 2013 року.

Суддя Волошин Д.А.