Постанова № 36249740, 02.12.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2013 р. 08 год.49 хв.Справа № 821/2610/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Рябчич А.М.,

за участю представника:

відповідача - Палінічака К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_2.) звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ), у якому просить визнати протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 27 червня 2013 року -

- №0002881702 про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у сумі 14 940,00 грн. та за штрафними санкціями 3735,00 грн.;

- №0002891702 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 31420,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 7791,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем при проведені планової перевірки не з'ясовано усіх фактичних обставин здійснення ФОП ОСОБА_2 господарської операції з придбання дизельного палива у ТОВ «ТД «Термінал», не належним чином досліджено первинні документи, невірно застосовано до спірних правовідносин норми чинного законодавства, що призвело до помилкових висновків про безтоварність господарських операцій та формування показників звітності щодо валових витрат та податкового кредиту з ПДВ без підтверджуючих первинних документів, та, як наслідок, до неправомірного збільшення грошових зобов'язань з ПДФО та ПДВ згідно оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надавши суду 29.11.2013 року клопотання щодо проведення судового засідання без його участі.

Представник відповідача в усній формі заперечив щодо задоволення адміністративного позову, оскільки вважає, що неправомірність формування показників звітності з податку на доходи з фізичних осіб та з податку на додану вартість підтверджено актами позапланової виїзної перевірки вказаного контрагента, якими встановлено невідповідність первинних документів нормам податкового законодавства у зв'язку з безтоварністю господарських операцій позивача з ТОВ "ТД "Термінал". Крім цього, перевіркою ФОП ОСОБА_2 встановлено формування податкового кредиту без податкових накладних та без відображення вказаних сум ПДВ в податкових зобов'язаннях контрагентами позивача.

В судовому засіданні, яке відбулося 01.11.2013 року, відповідно до ст. 55 КАС України, судом ухвалено на місці щодо процесуального правонаступництва шляхом заміни Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на її правонаступника Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Головного управління Міндоходів в Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа - підприємець 10.08.2005 року Виконавчим комітетом Херсонської міської ради, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, перебуває на обліку платника податків в ДПІ м. Херсона, а також є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва НОМЕР_2 з 10.04.2008 року.

Згідно довідки ГУ Статистики у Херсонській області основним видом діяльності ФОП ОСОБА_2 є діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та ст. 77 Податкового кодексу України, відповідно до направлення на перевірку від 29.04.13 №713/17-2, наказу від 18.04.13 року №722, податковим ревізором - інспектором проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.l2.2012 рік, за результатами якої було складено акт від 24.05.2013 року №2729/17-2/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).

Висновками даного акту перевірки встановлені наступні порушення:

- п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України щодо заниження податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік у сумі 14940,00 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України щодо заниження податку на додану вартість на суму 31420,00 грн.

На підставі вказаних висновків податковим органом були прийняті податкові повідомлення - рішення від 27 червня 2013 року №0002881702 про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 30852,36 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 14940,00 грн. та за штрафними санкціями 3735,00 грн.; №0002891702 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 39211,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 31420,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 7791,00 грн.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими, на момент виникнення спірних правовідносин, положеннями законодавства.

Зі змісту акту перевірки судом встановлено, що на визначення грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_2 за оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями вплинули висновки ДПІ щодо неправомірного :

- віднесення до складу валових витрат в 2011 році витрати у сумі 95 734,10 грн. та до складу податкового кредиту у серпні, вересні 2011 року суми ПДВ 19 146,82 грн. внаслідок визнання безтоварними господарські операції позивача з ТОВ "ТД "Термінал", що призвело до встановлення факту заниження податку на додану вартість на суму 19146,82 грн. та заниження податку на доходи фізичних осіб на 14940,00 грн.;

- віднесення до складу податкового кредиту у червні, липні, грудні 2011 року, січні, лютому, вересні 2012 року суми ПДВ 12273,09 грн. без підтверджуючих первинних документів, що призвело до встановлення факту заниження податку на додану вартість на 12273,09 грн.

Щодо висновку ДПІ про безтоварність господарської операції позивача з ТОВ "ТД "Термінал" та встановлення факту заниження податку на додану вартість у сумі 19146,82 грн. та заниження податку на доходи фізичних осіб на 14940,00 грн., то суд зазначає наступне.

Правила формування витрат та доходів фізичних осіб - підприємців та податкового кредиту у перевіреному періоді визначалися положеннями Податкового кодексу України.

Статтею 177 Податкового кодексу України визначено, що

- об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункт 177.2);

- для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п. 177.3);

- до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (п. 177.4).

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до абзаців "а" та "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, платники податку зобов'язані, зокрема, вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Відповідно до підпункту 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум господарських операцій до валових витрат та сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією, іншими подібними документами, перелік яких встановлений податковим законодавством, суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

При цьому, суд відмічає, що при цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, документи про перевезення, зберігання та подальшої реалізації товарів тощо. При цьому, з'ясовуються фізичні, технічні та технологічні можливості позивача та його спірного контрагента (контрагентів) до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару (послуг) у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; докази подальшого використання придбаного товару у господарській діяльності та відповідно наслідки зміни руху активів платника податків внаслідок такої господарської операції.

Ці обставини відповідно до частини 1 статті 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ та ПДФО.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи з метою встановлення обставин реальності здійснення спірних господарських операцій навіть при встановлені порушення податковим органом вимог діючого законодавства при здійснення перевірки та викладених в акті перевірки висновків.

Так, ухвалою суду від 20.09.2013 року від позивача було витребувано докази спростування висновку ДПІ щодо безтоварності господарської операції з ТОВ "ТД "Термінал".

Отже, з урахуванням наданих позивачем до матеріалів справи письмових доказів та обставин, викладених ревізором-інспектором в акті перевірки, щодо висновку про безтоварність господарської операції при отриманні позивачем у ТОВ "ТД "Термінал" дизельного палива, суд встановив наступне.

28 грудня 2010 року між ФОП ОСОБА_2 (за договором - покупець) було укладено договір з ТОВ "ТД "Термінал" (за договором - продавець) договір поставки №56, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність товар (нафтопродукти: дизпаливо, бензин, оливи та мастила) згідно замовленнями, які узгоджуються сторонами в накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього обумовлену суму, поставка товару здійснюється шляхом само вивезу покупцем зі складу продавця окремими партіями по заборним складським відомостям, розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Як вбачається з акту перевірки, то на стор. 11 ревізор-інспектор вказав, що у серпні, вересні 2011 року позивач отримав у ТОВ "ТД "Термінал" дизельне паливо у загальній кількості 12710,207 л на загальну суму 114880,90 грн., в тому числі ПДВ 19146,82 грн., що також підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи копіями податкових та видаткових накладних.

Суд відмічає, що спірність вказаного питання полягає у доведеності джерела отримання товару, тобто факт надходження цих товарі саме ТОВ "ТД "Термінал", а не з будь-яких інших джерел.

У зв'язку з вказаним суд повинен з'ясовувати, зокрема, такі обставини, як рух активів у процесі здійснення господарської операції, за змістом якого є дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, внутрішнього переміщення товару та подальше його використання у господарській діяльності платника податків.

На виконання ухвали суду від 20.09.2013 року щодо підтвердження товарності вказаної господарської операції позивачем до матеріалів справи були надані тільки копії трудових договорів ФОП ОСОБА_2 з фізичними особами, табель врахування робочого часу та копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів.

Щодо доказів фактичного отримання дизельного палива від ТОВ "ТД "Термінал", то позивач не надав суду, зокрема заборні складські відомості, як це передбачено умовами договору.

Крім того, позивачем також не надано суду доказів оприбуткування придбаного дизельного палива та подальше його використання у господарській діяльності.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем не було доведено рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При розгляді даної категорії спорів суд дотримується правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 27.03.2012 у справі за позовом ПП «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Так, Верховний Суд України вказав, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Як вбачається з акту перевірки, то податковий орган з посиланням на акт позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "ТД "Термінал" від 02.12.2011 року №4191/23-2/31294401 з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ "ТД "Палладіум" за серпень 2011 року, а також акту позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "ТД "Термінал" від 23.12.2011 року №4472/23-2/31294401 з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ "Ресурс-Агро-Кіровоград" за квітень 2009 року, ТОВ "ТД "Паладіум" за вересень 2011 року, ТОВ "Компанія Тегра" за вересень 2011 року вказав на наявність таких недоліків фінансово-господарської діяльності ТОВ "ТД "Палладіум", як відсутність необхідних умов для здійснення вказаного виду діяльності, не наданням документів на підтвердження наявності виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо.

Щодо порядку обліку, документального підтвердження спірних операцій та юридичної значимості первинних документів, суд зазначає, що правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV), відповідно до ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Отже, суд вважає, що вищевказаним переліком первинних документів позивач не довів факту придбання товарів у ТОВ "ТД "Термінал", що позбавляє первинні документи та податкові накладні юридичної значимості (сили) для цілей формування валових витрат на суму 95 734,10 грн. та податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 19 146,82 грн., а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом правомірно зменшено позивачу валові витрати в 2011 році на суму 95734,10 грн. та податковий кредит у серпні, вересні 2011 року ПДВ на суму 19146,82 грн. по безтоварним господарським операціям з ТОВ "ТД "Термінал" та відповідно донараховано податку на додану вартість у сумі 19146,82 грн. та податку на доходи фізичних осіб на 14940,00 грн., згідно оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Щодо виключення зі складу податкового кредиту у червні, липні, грудні 2011 року, січні, лютому, вересні 2012 року суми ПДВ на загальну суму 12 273,09 грн., як такої що внесена до звітності без підтверджуючих первинних документів, то суд зазначає про наступне.

Як вбачається з акту перевірки, при перевірці достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість суб'єкта підприємницької діяльності за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року встановлено заниження задекларованих суб'єктом підприємницької діяльності показників рядку (10.l) декларації з податку на додану вартість, а саме за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ в розрізі контрагентів виявлені розбіжності, а саме:

- за червень 2011 року - контрагентами не задекларовано податкового зобов'язання, в той час як ФОП ОСОБА_2 задекларовано суму податкового кредиту у загальному розмірі 260,83 грн., при цьому ФОП ОСОБА_2 до перевірки не надано первинні документи, що підтверджують вищевказану суму податкового кредиту;

- за липень 2011 року - контрагентами не задекларовано податкового зобов'язання, в той час як ФОП ОСОБА_2 задекларовано суму податкового кредиту у загальному розмірі 2920,64 грн., при цьому ФОП ОСОБА_2 до перевірки не надано первинні документи, що підтверджують вищевказану суму податкового кредиту;

- за грудень 2011 року - контрагентами не задекларовано податкового зобов'язання, в той час як ФОП ОСОБА_2 задекларовано суму податкового кредиту у загальному розмірі 3105,68 грн., при цьому ФОП ОСОБА_2 до перевірки не надано первинні документи, що підтверджують вищевказану суму податкового кредиту;

- за січень 2012 року - контрагентами не задекларовано податкового зобов'язання, в той час як ФОП ОСОБА_2 задекларовано суму податкового кредиту у загальному розмірі 4254,05 грн., при цьому ФОП ОСОБА_2 до перевірки не надано первинні документи, що підтверджують вищевказану суму податкового кредиту;

- за лютий 2012 року - контрагентами не задекларовано податкового зобов'язання, в той час як ФОП ОСОБА_2 задекларовано суму податкового кредиту у загальному розмірі 1226,64 грн., при цьому ФОП ОСОБА_2 до перевірки не надано первинні документи, що підтверджують вищевказану суму податкового кредиту;

- за вересень 2012 року - контрагентами не задекларовано податкового зобов'язання, в той час як ФОП ОСОБА_2 задекларовано суму податкового кредиту у загальному розмірі 505,25 грн., при цьому ФОП ОСОБА_2 до перевірки не надано первинні документи, що підтверджують вищевказану суму податкового кредиту.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України).

Як вже зазначалося раніше, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Вимоги до податкової накладної встановлено п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Судом з наданих до матеріалів справи декларацій встановлено, що позивачем до податкових декларацій не надавалися заяви зі скаргами на контрагентів, по яким податковим органом встановлено відсутність податкових накладних та перелік яких зазначено на стор. 22 - 23 акту перевірки. При цьому, в позовній заяві ніяким чином не спростовано довід податкового органу щодо відсутності відповідних податкових накладних, копії податкових накладних до матеріалів справи не надані.

Крім цього, ухвалою суду від 20.09.2013 року було витребувано у позивача документальне підтвердження правомірності формування податкового кредиту у сумі 12273,09 грн., проте позивачем такі докази суду не надані.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів підстав формування податкового кредиту у сумі 12273,09 грн., суд приходить до висновку про правомірність висновку податкового органу про заниження податку на додану вартість на 12273,09 грн. та нарахування до сплати суми податку на додану вартість згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Враховуючи, що податковим органом правомірно визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем по податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість, суд приходить до висновку про правомірне застосування до позивача відповідно до ст. 123 Податкового кодексу України штрафних санкцій у розмірі 25% від суми грошового зобов'язання згідно оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення відповідача прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Із врахуванням встановлених обставин, суд вважає, що податкові повідомлення - рішення від 27.06.2013 року №0002881702 та №0002891702 відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень - рішень є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23 грудня 2013 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.8