Постанова № 36249579, 16.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2013 року № 826/15797/13-а

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби від 25 квітня 2013 року № 0003151741.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, Закон України "Про підприємництво" та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби неправомірно збільшено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання по сплаті земельного податку з фізичних осіб, оскільки вона є платником єдиного податку та використовує земельну ділянку для здійснення підприємницької діяльності в зв'язку з чим вона не є платником земельного податку.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився, заперечень чи пояснень по суті заявлених позовних вимог суду не надав. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

25 квітня 2013 року Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення № 0003151741, яким визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання в розмірі 19 665,03 грн. за платежем: земельний податок з фізичних осіб, код платежу 5013050300.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржила його в адміністративному порядку.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 12 вересня 2013 року № 4399/4/99-99-10-01-15 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 25 квітня 2013 року № 0003151741 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 вересня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЙавторемтранс", як продавцем, та ОСОБА_2, як покупцем, укладено договір купівлі продажу 70/100 частин майнового комплексу, за умовами якого продавець продав, а покупець купив належну продавцю на праві колективної власності нежилу будівлю - криту автостоянку в літера Н, загальною площею 2 115,60 кв.м., що складає 70/100 частин майнового комплексу загальною площею 3 029,50 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

21 вересня 2006 року між ОСОБА_2, як дарувальником, та ОСОБА_1, як обдарованою, укладено договір дарування частини нежилої будівлі, за умовами якого ОСОБА_2 передає у власність ОСОБА_1 безстроково майно, а саме: 1/2 частину нежилої будівлі - критої автостоянки літера Н, загальною площею 2 115,60 кв.м., що складає 70/200 частин (від майнового комплексу загальною площею 3 029,50 кв.м.) та розташована по АДРЕСА_1.

1 грудня 2006 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна видано ОСОБА_1 реєстраційне посвідчення № 024871 на право власності на 1/2 частини нежилої будівлі (літера Н), загальною площею 2 115,6 м.кв., що складає 70/200 частин від майнового комплексу на 3 029,5 м.кв., який розташований в АДРЕСА_1.

Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 видано свідоцтво платника єдиного податку № 433015 із строком дії починаючи з 1 січня 2012 року. Вид господарської діяльності - здавання в оренду власного нерухомого майна. Ставка єдиного податку - 5%. Місце провадження господарської діяльності: АДРЕСА_1.

Представник позивача під час розгляду справи зазначила, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 використовує земельну ділянку для здійснення підприємницької діяльності

Відповідно до підпункту 14.1.147. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю, це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, правовідносини щодо нарахування та сплати якої врегульовано розділом XIII Податкового кодексу України.

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі (стаття 269 Податкового кодексу України).

Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (стаття 270 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 271.1. статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Статтею 289 Податкового кодексу України встановлено, що для визначення розміру податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Згідно із пунктом 286.6 статті 286 Податкового кодексу встановлено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Відповідно до пункту 287.6. статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Таким чином, наведеними нормами встановлено обов'язок особи із сплати земельного податку за земельні ділянки на яких знаходяться об'єкти нерухомого майна, зумовлений належністю особі права власності на об'єкти нерухомого майна, який виникає незалежно від того, чи є відповідна особа оформленим землекористувачем або власником.

Разом з тим, відповідно до підпункту 4 пункту 297.1. Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

Статтею 42 Господарського кодексу України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (частина перша статті 3 Господарського кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.36. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що операції з оренди за своєю суттю є операціями з надання послуг, які в даному випадку спрямовані на отримання прибутку.

Таким чином, операції з надання та вчинення дій щодо надання в оренду нежитлового приміщення підпадають під визначення підприємницької діяльності, а платники єдиного податку - орендодавці звільняються від сплати земельного податку у разі використання земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності.

На підтвердження використання земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності позивачем надано договір від 1 квітня 2012 року № 04/01/12 найму (оренди) нежитлового приміщення, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як орендодавцем, та Приватним підприємством "Турбо-Центр", як орендарем, за умовами якого орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування приміщення критої автостоянки, загальною площею 175 кв.м., яке розташоване в АДРЕСА_1.

1 квітня 2012 року між сторонами підписаний акт здачі-прийняття орендованих приміщень.

1 липня 2012 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як орендодавцем, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, як орендарем, укладено договір № 01/07/2012 найму (оренди) нежитлового приміщення, за умовами якого орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування приміщення, загальною площею 92,0 кв., яке розташоване в АДРЕСА_1.

1 липня 2012 року між сторонами підписаний акт здачі-прийняття орендованих приміщень.

Згідно додатку № 1 до договору № 01/07/12 від 1 липня 2012 року, сторонами продовжено термін оренди до 30 червня 2014 року.

Також представником позивача під час розгляду справи зазначено, що частина нежитлового приміщення використовується фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 як власний офіс та вказала на те, що до приміщення відносяться коридори загального користування, бойлерна, щитова, вбиральні, сховища для зберігання необхідних матеріалів, сховища для інструментів та знаряддя, приміщення для зберігання тимчасово незадіяного обладнання та приміщення, які перебувають в ремонті.

На підтвердження своєї позиції представником позивача надано договір оренди обладнання від 1 травня 2012 року № 05//2012, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як орендодавцем, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, як орендарем, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове володіння та користування комплект складського обладнання Італійської фірми Pontecci Dalmine - 11 коплектів, пакувальний стіл - 2 штуки.

З огляду на встановлені у суді обставини суд зазначає, що позивачка вчиняє дії щодо використання належного їй приміщення з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, тобто в рамках здійснення підприємницької діяльності.

Враховуючи наведене та з огляду на те, що позивачка здійснює господарську діяльність, вид якої зазначено у свідоцтві платника єдиного податку, шляхом здавання в оренду власного нерухомого майна з метою отримання прибутку, суд приходить до висновку, що позивачка звільнена від сплати земельного податку.

За таких обставин суд зазначає про неправомірність визначення позивачці суми податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб, тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби від 25 квітня 2013 року № 0003151741 визнається судом протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду позову майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 2 відсотка розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат.

Враховуючи, що предметом розгляду даної адміністративної справи є податкове повідомлення-рішення від 25 квітня 2013 року № 0003151741, яким визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання в розмірі 19 665,03 грн., ставка судового збору в даному випадку складає 1 720,50 грн.

Відповідно до частини третьої статті 106 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачено судовий збір в розмірі 197 грн.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що під час розгляду справи встановлено обґрунтованість позовних вимог, сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 197 грн. підлягає стягненню на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з відповідача. Решта суми судового збору в розмірі 1 523,50 грн. підлягає стягненню з відповідача до спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби від 25 квітня 2013 року № 0003151741.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 197 (сто дев'яносто сім) грн.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

4. Стягнути з Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві судовий збір в розмірі 1 523 (одна тисяча п'ятсот двадцять три) грн. 50 коп. на рахунок 31218206784007, отримувач: УДКСУ у м. Києві, код отримувача: 38004897, банк отримувача: ГУ ДКСУ у місті Києві, код банку отримувача: 820019, код ЄДРПОУ 34414689.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А.Бояринцева