Постанова № 36249504, 18.12.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

18 грудня 2013 р. № 820/11298/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Голуб М.С.,

за участю:

представника позивача - Подур`яна Д.Г.,

представника відповідача - Шульги В.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Спецімпекс" до Харківської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про скасування рішення та стягнення суми, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство "Спецімпекс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської обласної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, в якому просить суд скасувати рішення Харківської митниці про визначення митної вартості товарів № 800000006/2010/001383/2 від 21.05.2010 року та стягнути з державного бюджету України суму надмірно сплачених обов'язкових платежів за митне оформлення товару в розмірі 30664,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що обґрунтовано підтвердив заявлену митну вартість товару на підставі поданих відповідачу документів, а відтак визначення відповідачем митної вартості без врахування таких джерел інформації не можна вважати обґрунтованим та неупередженим.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову, просив суд відмовити в його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

01.02.2010 року між Приватним підприємством «Спецімпекс» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецінвест» (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №1Л/РФ (далі-Контракт), відповідно до положень якого продавець зобов'язується поставити (передати у власність), а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах даного Контракту.

Відповідно до п. 1.2. Контракту номенклатура, ціна та кількість товару передбачається в специфікаціях (додатках), які є невід'ємною частиною даного Контракту.

Так, за специфікацією № 1 від 01.02.2010 року до Контракту, редакція якої була змінена на підставі додаткової угоди № 1 від 12.04.2010 року до Контракту, продавець зобов'язаний поставити покупцю черевики чоловічі з комбінованим верхом (юфть та штучна шкіра) в кількості 1440 пар за ціною 370,00 російських рублів за пару.

У межах Контракту позивачем був ввезений на митну територію України товар "Взуття з комбінованим верхом" (юфть та штучна шкіра) в кількості 1440 пар. Для здійснення митного оформлення поставленого товару позивач 23.04.2010 року подав відповідачу вантажну митну декларацію № 800000015/0/325003.

Відповідно до Контракту, а також рахунку-фактури № 00000013 від 15.04.2010 року позивач зазначив у ВМД митну вартість товару за ціною угоди у розмірі 370,00 російських рублів за одиницю товару на загальну суму 532800,00 російських рублів, в підтвердження чого позивач надав усі необхідні документи, керуючись Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Однак, 25.05.2010 року відповідачем була винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 800000015/0/00442. Причиною відмови в митному оформленні товару стала необхідність внесення змін до граф 12 та 45 ВМД після прийняття декларації митним органом до митного оформлення (стаття 90 Митного кодексу України, що діяв на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до наданого рішення про визначення митної вартості товарів № 800000006/2010/001383/2 від 21.05.2010 року (далі - Рішення).

В даному Рішенні митна вартість товару була визначена в сумі 789,41 російських рублів за одиницю товару, в результаті чого загальна сума становить 1136750,40 російських рублів.

З даним Рішенням позивач не погодився, а тому керуючись ст. 264 Митного кодексу України та положеннями Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17.03.2008 року № 230 (діяв на момент виникнення спірних правовідносин) звернувся до відповідача з проханням випустити товар, що декларується, у вільний обіг під гарантію сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною відповідачем.

На дане звернення позивач отримав повідомлення від відповідача про згоду на випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання про сплату до державного бюджету обов'язкових платежів згідно з митною вартістю, визначеною у Рішенні. У зв'язку з цим позивач подав відповідачу 21.05.2010 року ВМД № 800000015/1010/326446 та здійснив доплату обов'язкових платежів на суму 30664,42 грн..

Після цього позивач звернувся до ДП „Держзовнішінформ" - провідного інформаційно-аналітичного та експертного центру України у сфері зовнішньої торгівлі з проханням провести цінову експертизу товару. У своєму експертному висновку ДП „Держзовнішінформ" обґрунтовано підтверджує, що контрактна ціна 370,00 російських рублів/шт. для поставки 1440 шт. відповідно до рахунку-фактури № 00000013 від 15.04.2010 року чоловічих черевиків з комбінованим верхом (юфть та штучна шкіра) до контракту, є прийнятною за умови постачання FCA - Курськ, Росія (відповідно до „Інкотермс-2000").

На підставі п. 13 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17.03.2008 року № 230 позивач надав 19.08.2010 року даний експертний висновок відповідачу та просив переглянути митну вартість товару щодо можливості застосування митної вартості, заявленої позивачем.

Однак, від відповідача надійшов лист, згідно з яким позивачу відмовили в перегляді митної вартості, зазначеної в Рішенні.

Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення передбачені статтями 266 - 273 Митного кодексу України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин. Умови та форми декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлені Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766, чинним під час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларантом подаються документи, передбачені пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766, зокрема: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Таким чином, судом встановлено, що позивач надав достатньо доказів, що підтверджують заявлену у декларації митну вартість.

Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування методів, визначених у частині 1 статті 266 МК України.

Виходячи із зазначеної норми, методами визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України є:

- метод оцінки за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (метод 1);

- метод оцінки за ціною договору щодо ідентичних товарів (метод 2);

- метод оцінки за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3);

- метод оцінки на основі віднімання вартості (метод 4);

- метод оцінки на основі додавання вартості (метод 5);

- резервний метод (метод 6).

Відповідно до частин 2 - 5 статті 266 МК України основним методом визначення митної вартості товарів є метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, застосовується послідовно кожний із зазначених методів.

Позивач при митному оформлені товару застосував саме метод 1 визначення митної вартості товарів, що ввезені на митну територію України. При цьому митним органом застосовано 6 резервний метод визначення митної вартості, використовуючи при цьому інформацію з Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України.

Однак суд зазначає, що рішення про визначення митної вартості не може базуватися виключно на інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, оскільки таке рішення повинне базуватися на оцінці і інших наданих доказів у сукупності.

Крім того, ч. 5 ст. 266 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується послідовно, якщо основний метод не може бути використаний.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Суд приходить до висновку, що відповідач не надав достатньої аргументації неможливості застосування 1 методу (методу оцінки за ціною договору щодо товарів, які імпортуються), а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Спецімпекс" до Харківської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про скасування рішення та стягнення суми - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати рішення Харківської митниці про визначення митної вартості товарів № 800000006/2010/001383/2 від 21.05.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України суму надмірно сплачених обов'язкових платежів за митне оформлення товару в розмірі 30664,42 грн..

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 23.12.2013 року.

Суддя Н.А. Полях