Постанова № 36249185, 19.12.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2013 р. № 820/11582/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Заічко О.В.,

при секретарі судового засідання - Демченко В.В.,

за участю:

представника позивача - Пономаренко Г.О.,

представника відповідача - Піскун О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Металгрупхарків" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Металгрупхарів», звернувся до належного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0002092220 від 25.06.2013 року.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що зазначене податкове повідомлення-рішення є таким, що порушує права позивача, оскільки приймаючи його відповідач ґрунтує свої припущення в акті перевірки про порушення позивачем п. 198.3 Податкового кодексу України лише на висновках Акту «Про неможливість зустрічної звірки ТОВ «Трайдайленд» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.09.2012 р. по 31.03.2013 р.» від 13.05.2013 р. № 1616/22-9/38347763, згідно з яким податковим органом на підставі ст.ст. 203,215,228 ЦК України встановлені ознаки нереальності здійснення фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Трайдайленд».

Позивач також зазначив, що документи первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надавались до перевірки, відповідачем безпідставно проігноровані. При цьому податковим органом зроблено висновок про те, що матеріали, які були придбані у ТОВ «Трайдайленд» були використані для власного використання підприємством позивача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області, проти адміністративного позову заперечував у повному обсязі з посиланням на правомірні висновки акту перевірки від 27.05.2013 р. №1961/2220/38160321.

Представник відповідача у судовому засіданні стверджувала, що угоди, укладені між позивачем та ТОВ «Трайдайленд» реально не вчинялися, а за таких обставин господарські операції за такими угодами не можуть спричинять правові наслідки в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам законодавства, у зв'язку із чим просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів.

Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Металгрупхарів», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 38160321, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в ДПІ у Московському районі м. Харкова.

Судом встановлено, що фахівцями ДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Металгрупхарків» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Трайдайленд» (38347763) за період з 01.01.2013р. по 31.01.2013р. та подальшої участі отриманих товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) у фінансово-господарській діяльності підприємства.

Проведенню перевірки передувало складання податковим органом письмового запиту від 16.04.2013р. №4180/10/15.3-22, яким ТОВ «Металгрупхарків» запропоновано надати письмові пояснення та документи на підтвердження цих пояснень по взаємовідносинам з ТОВ «Трайдайленд» зокрема, про: обставини укладання угод, виписані первинні документи, факт переміщення товару та інформацію про перевізника товару, подальше використання ТМЦ (робіт, послуг), акт списання сировини у виробництво тощо.

Позивачем на зазначений письмовий запит була направлена до ДПІ відповідь, в якій не надано в повному обсязі пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ «Трейдайленд» за період з 01.01.2013 по 31.01.2013р.

Підставою для направлення письмового запиту стало отримання акту від ДПІ у Печерському районі м. Києва 13.05.2013р. №1616/22-9/38347763 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Трейдайленд» (код ЄДРПОУ 38347763) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2012 по 31.03.2013 року.

Враховуючи зазначене на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України відповідачем прийнято наказ №878 від 24.05.2013р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Металгрупхарків».

Результати перевірки оформлені актом від 27.05.2013р. № 1961/2220/38160321 (а.с. 8-16). Згідно висновків акту перевірки податковим органом встановлено порушення ТОВ «Металгрупхарків» п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 54230,00 грн.

З посиланням на даний акт перевірки ДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення № 000209220 від 25.06.2013р., яким підприємству позивача збільшені грошові зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 81345,00грн., з яких 54230 - за основним платежем; 27115- штрафні (фінансові) санкції (а.с. 17).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 27.05.2013р. № 1961/2220/38160321 суджень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

Згідно з п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до приписів п.п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В ході розгляду справи судом з'ясовано, підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, що ТОВ «Металгрупхарків» у січні 2013 року мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Трайдайленд» (38347763).

Так, за матеріалами справи судом встановлено, що на підставі усної угоди купівлі-продажу позивач отримав у ТОВ «Трайдайленд», згідно рахунків - фактур, кабель ВВГ різної номенклатури та розміру.

На виконання умов зазначеного договору позивачу були виписані відповідні видаткові та податкові накладні: податкова накладна №54 від 09.01.2013 р. та видаткова накладна №8 від 09.01.2013 р. на суму 55440 грн. в т.ч. ПДВ 9240 грн.; податкова накладна №92 від 14.01.2013 р. та видаткова накладна №15 від 14.01.2013 р. на суму 57600 грн. в т.ч. ПДВ 9600 грн., податкова накладна №108 від 17.01.2013 р. та видаткова накладна №18 від 17.01.2013 р. на суму 54000 грн. в т.ч. ПДВ 9000 грн., податкова накладна №114 від 16.01.2013 р. та видаткова накладна №20 від 16.01.2013 р. на суму 57000 грн. в т.ч. ПДВ 9500 грн., податкова накладна №123 від 21.01.2013 р. та видаткова накладна №21 від 21.01.2013 р. на суму 57360 грн. в т.ч. ПДВ 9560 грн., податкова накладна №143 від 24.01.2013 р. та видаткова накладна №23 від 24.01.2013 р. на суму 43 980 грн. в т.ч. ПДВ 7330 грн.

На підтвердження отримання товару від свого контрагента - ТОВ «Трайдайленд», позивачем до матеріалів справи надані копії довіреностей №3 від 9.01.2013 р., №5 від 14.01.2013 р. №14 від 17.01.2013 р., №16 від 18.01.2013 р., №17 від 21.01.2013 р. та №22 від 24.01.2013 р. на ім'я ОСОБА_4.

Отриманий товар було повністю оплачено 18.12.2012 р., 17.01.2013 р., 19.02.2013 р., 25.02.2013 р., що підтверджується листами банківських установ, в яких позивачем відкрито розрахункові рахунки - №10015/5137 від 22.10.2013 р. банка «Фінанси та кредит» та №10- 10141 від 23.10.2013 р. ПАТ «Мегабанк».

Як зазначає позивач, придбаний високовольтний кабель ВВГ придбавався та використовувався ТОВ «МеталгрупХарків», яке є виробничим підприємством та займається механічним обробленням металевих виробів, для заміни існуючого електрокабелю в виробничому корпусі № 15 виробничих приміщень (загальна площа 11061,4 кв.м), що належать позивачу на праві власності, згідно договору купівлі-продажу від 28.09.2012 року, розташованих за адресою : м. Харків, вул. Жовтневої революції, 99.

Необхідність проведення поточного ремонту електромережі корпусу №15 (1-2 поверх) підтверджується дефектним актом від 22.10.2012 р. Для виконання робіт з заміни електро- кабелю його було видано в роботу зі складу за актом приймання-передачі від 31.01.2013 р. електрику ОСОБА_5 Роботи із заміни кабелю виконувалися електриком ОСОБА_5 та робочими ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які мають відповідні спеціальність та освіту, відповідно до дипломів та спеціальних посвідчень про проходження навчання, копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивач зазначив, що зазначена заміна кабелю здійснювалась протягом 31 січня - 18 лютого 2013 року. Контроль за виконанням робіт здійснював директор по МТЗ ОСОБА_3 Відповідно внутрішньому акту виконаних робіт від 18.02.2013р. виконані роботи по заміні електрокабелю були здані директору ОСОБА_4 та інженеру-технологу ОСОБА_8 Штатним розкладом підприємства та наказами №4-К від 10.05.2012 р., №5-К від 10.05.2012 р., №11-ОД від 01.06.2012р. ТОВ «Металгрупхарків» підтверджує наявність вказаних спеціалістів на підприємстві.

Оцінивши згадані правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини був укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

За правилом п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; а згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Між тим, в силу встановленого приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України застереження не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з наведених норм, суд приходить до висновку, платник податку має право включити до податкового кредиту витрати, сплачені (нараховані) платником податку у зв'язку із придбанням товарів та послуг (робіт), які у подальшому будуть використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому датою виникнення такого права є дата першої із подій, встановлених Податковим кодексом України.

Натомість, під час судового розгляду встановлено, що згідно з отриманим актом від ДПІ у Печерському районі м. Києва від 13.05.2013р. №1616/22-9/38347763, а також за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі ТОВ «Трейдайленд» даних податкової звітності встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства. Також стан платника-3 «прийнято рішення про припинення» (розпочато ліквідаційну процедуру), свідоцтво платника ПДВ анульовано 11.03.2013р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до отриманих матеріалів від ДПІ у Печерському районі м. Києва, якими встановлено, що згідно службової записки ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва від 29.04.2013р. №2935/07-06/30 щодо надання висновку експерта та матеріалів проведеного відпрацювання щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності підприємство ТОВ «Трейдайленд», зазначено відповідно до висновку експертного дослідження №18 від 29.04.2013р. встановлено, що підписи від імені ОСОБА_9 (директора підприємства) в статутних документах, первинних документах та реєстраційній картці виконано різними особами. Тому підприємство не володіло цивільною дієздатністю у правовідносинах з контрагентами за період з 2012р. по 2013р., оскільки повноваження виконавчого органу здійснював не директор підприємства ОСОБА_9

Як вже зазначалось, в ході судового розгляду встановлено що підприємство позивача мало взаємовідносини з ТОВ «Трейдайленд» у січні 2013р. На підставі рахунків-фактур було відвантажено ТОВ «Металгрупхарків» кабель, що оформлено податковими та видатковими накладними.

Між тим, позивачем не надано договору купівлі-продажу, документів що підтверджують фізичне переміщення зазначеного кабелю, отримання його позивачем та подальше використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Під час судового розгляду справи відповідачем зазначається, а представником позивача не заперечувався той факт, що на момент проведення перевірки підприємства ТОВ «Металгрупхарків», позивач надав лише такі документи: рахунки - фактури №0000008 від 09.01.2013р., №0000015 від 14.01.2013р., №0000018 від 17.01.2013р., №0000020 від 18.01.2013р., №0000021 від 21.01.2013р., №0000023 від 24.01.2013р., податкові накладні №54 від 09.01.2013р., №92 від 14.01,2013р., №108 від 17.01.2013р., №114 від 18.01.2013р., №123 від 21.01.2013р., №143 від 24.01.2013р. та видаткові накладні.

За змістом абзацу 1 п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України факт ненадання документів, що підтверджують показники податкової звітності, до закінчення перевірки, слід кваліфікувати як відсутність таких документів на час складання податкової звітності. Вказане кореспондується із положеннями абзацу 2 п. 44.6 ст. 44 та п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, в котрих наведено виключні випадки, за яких ненадані при проведенні перевірки документи мають бути враховані органом державної податкової служби при прийнятті рішення та можуть впливати на його правомірність. В інших, не визначених законодавством, випадках, в тому числі у випадку надання первинних документів лише в ході судового оскарження, факт наявності таких документів не може свідчити про неправомірність прийнятого органом державної податкової служби рішення, що оскаржується. Документи, які не надавались в ході проведення перевірки та до винесення податкового повідомлення-рішення за висновками такої перевірки не є допустимими доказами в розумінні ст. 70 КАС України, в частині допустимості цих доказів.

Крім того, суд зазначає, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість за господарським операціями з метою подальшого визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість повинно бути підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, первинні документи, оформлені з додержанням норм чинного законодавства, засвідчують факт господарської операції та спричиняють правові наслідки у бухгалтерському та податковому обліку.

Аналізуючи положення ст.ст.198, 201 Податкового кодексу України, в кореспонденції з приписами ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України суд доходить висновку, що платник податків може правомірно реалізувати право на формування податкового кредиту з ПДВ у разі одночасного існування сукупності таких обставин як: 1) отримання від контрагента первинних документів (в тому числі і податкової накладної) без дефекту форми, змісту (тобто відтворення всіх обов'язкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто створення документу реально існуючим суб'єктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату; 4) настання події виникнення права на податковий кредит; 5) реєстрації контрагентом податкової накладної в Реєстрі податкових накладних або подання скарги на постачальника.

Судом для з'ясування факту перевезення кабелю, придбаного у ТОВ «Трайдайленд», витребовувались у позивача відповідні докази на підтвердження цього факту.

Позивач під час розгляду справи зазначив, що отриманий у ТОВ «Трайдайленд» кабель перевозився з м.Київа до м.Харкова ФОП ОСОБА_10 Факт перевезення кабелю позивач підтверджує актом виконаних робіт №ОУ-3 від 31.01.2013 р. Розрахунки за виконані транспортні роботи підтверджуються видатковим касовим ордером від 24.04.2013 року.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Натомість, в ході дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій позивача, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, з урахуванням акту перевірки по контрагенту, не підтверджено фактичне придбання товарів та послуг, а також їх зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Отже, фізичне переміщення товару - придбаного кабелю ВВГ - не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Разом з тим, суд зазначає, що платником податків у ході розгляду справи не подано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту з ПДВ суми 54230 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Трайдайленд». Викладене зумовлює залишення позову без задоволення.

Таким чином, суд робить висновок, що викладене в акті перевірки судження про нереальність господарських операцій знаходить своє підтвердження під час розгляду справи, оскільки базується на належним чином складений акт перевірки, який містить належні та допустимі докази вчинення платником податків порушення Податкового кодексу України при справлянні податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем не було надано належних та достатніх доказів в обґрунтування своїх позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Металгрупхарків" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 23 грудня 2013 року.

Суддя Заічко О.В.