Постанова № 36249149, 16.12.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 грудня 2013 р. № 820/10240/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Міщенко А.П.,

за участю: представника позивача - Слюсаренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КІМІК»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «КІМІК», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, щодо відмови реєстрації ТОВ «КІМІК» як платника податку на додану вартість незаконними;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області здійснити реєстрацію платника податку на додану вартість та видати ТОВ «КІМІК» свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість датою, не пізніше 10 листопада 2013 р.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2013 року замінено неналежного відповідача - Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова, на належного відповідача - Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України, 09.10.2013 року через канцелярію Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області підприємством було подано заяву про реєстрацію платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «КІМІК» за формою 1-ПДВ з додатками в виді документального підтвердження достовірності відомостей про здійснення постачання товарів/послуг. Відповідно до отриманого листа від 16.10.2013 за №4901/10/18-02-23 відмовлено в реєстрації як платника ПДВ Товариству з обмеженою відповідальністю «КІМІК» з огляду на встановлення невідповідності критеріям, визначених п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України, а саме не надано інформацію та її документальне підтвердження щодо здійснення розрахунків за реалізовані товари/послуги, які б підтверджували діяльність підприємства за основним видом діяльності. Позивач зазначив, що ним було виконано приписи ст.181 Податкового кодексу України та п.3 Розділу III Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року №1394 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.11.2011 року за №1369/20107 в повному обсязі, вся необхідна інформація та її документальне підтвердження були надані. Твердження ДПІ щодо надання документів, які підтверджують здійснення операцій з постачання товарів, не в повному обсязі, а саме не подано документи, що підтверджують розрахунки, позивач вважає є незаконним та необґрунтованим, оскільки підприємством при подачі вищевказаної заяви були надані, передбачені діючими приписами нормативно-правових актів, які регулюють проведення реєстрації платником ПДВ необхідні документи, для проведення такої реєстрації.

Представник позивача в судове засідання прибув, дав аналогічні викладеним у позовній заяві пояснення, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржувані в даній справі дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо відмови реєстрації ТОВ «КІМІК» як платника податку на додану вартість є цілком законним та обґрунтованим, здійсненими відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановив наступне.

З наявних матеріалів справи встановлено, що 09.10.2013 року до канцелярії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області позивачем було подано реєстраційну заяву платника податку на додану вартість за формою 1-ПДВ, до якої в якості підтверджуючих документів, які підтверджують здійснення операцій з постачання товарів було додано: копії договорів, копії видаткових накладних, копії банківських виписок, та інші документи.

Відповідачем, 16.10.2013 р. за №4903/10/18-02-23 було направлено лист на адресу позивача, відповідно до якого повідомлялось, що за результатами розгляду заяви за формою 1-ПДВ від 09.10.2013 року встановлено, що ТОВ «КІМІК» не відповідає критеріям визначеним п.182.1 статті 182 Податкового Кодексу України. А саме вказано, що ТОВ «КІМІК» не надано інформацію та її документальне підтвердження щодо здійснення розрахунків за реалізовані товари/послуги, які б підтверджували діяльність підприємства за основним видом діяльності. Враховуюче наведене, запропоновано позивачу надати нову реєстраційну заяву платника податку на додану вартість форми 1-ПДВ після усунення недоліків.

Суд зазначає, що спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України та Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року №1394 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.11.2011 року за №1369/20107 (далі - Положення №1394).

Відповідно до п.182.1 ст.182 Податкового кодексу України, якщо особа, яка провадить оподатковувані операції і відповідно до пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу не є платником податку у зв'язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою.

В силу п.183.1 ст.183 Податкового кодексу України, будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

Згідно з п.183.7 ст.183 Податкового кодексу України заява про реєстрацію особи як платника податку подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до органу державної податкової служби за місцезнаходженням (місцем проживання) особи. У заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.

Відповідно до п.3.8. Положення №1394, при реєстрації платника ПДВ обов'язково проводиться перевірка його реєстраційних даних з Єдиного банку даних про платників податку - юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб. Відомості про заявника мають бути включені до Єдиного державного реєстру. Дані реєстраційної заяви мають бути достовірними та відповідати відомостям Єдиного державного реєстру. З метою перевірки достовірності даних про заявника податковий орган може звернутись до державного реєстратора за отриманням витягу з Єдиного державного реєстру.

Окрім цього, згідно п.3.8. Положення №1394 з метою підтвердження достовірності відомостей про здійснення особою постачання товарів/послуг або відповідність особи вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 розділу V Кодексу, така особа відповідно до підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, пункту 73.3 статті 73 розділу II Кодексу подає до податкового органу документи, що підтверджують такі відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, надана ТОВ «КІМІК» 09.10.2013 року реєстраційна заява платника податку на додану вартість, складена за формою №1-ПДВ та заповнена відповідно до вимог п.182.1 ст.182 Податкового Кодексу України, Положення №1394, листа Голови ДПС України від 12.09.2012 року №3208/0/71-12/18-3117 «Про розгляд реєстраційних заяв платників ПДВ».

В матеріалах справи містяться банківські виписки щодо сплати коштів, в підтвердження здійснених розрахунків по господарським операціям. Крім того, вся первинна документація була надана разом із заявою.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.3.10 Положення №1394, податковий орган відмовляє в реєстрації особи як платника ПДВ, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 розділу V Кодексу (пункт 1.5 розділу I, пункти 3.3, 3.4, підпункт 3.5.1 пункту 3.5 розділу III цього Положення), або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 розділу V Кодексу (пункт 5.1 розділу V цього Положення).

Згідно вищевказаного листа відповідача, саме через невідповідність вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 Податкового кодексу України, податковим органом було запропоновано позивачу надати нову реєстраційну заяву платника податку на додану вартість із посиланням на п. 3.10 Положення №1394 (підстава для відмови в реєстрації). Суд вважає, що вказані дії податкового органу протирічать приписам п.3.10 Положення №1394.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо не реєстрації позивача платником податку на додану вартість.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд вважає, що лист ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 16.10.2013 за №4901/10/18-02-23 суперечить п.3.10 Положення №1394, а саме, відсутнє будь-яке законне обґрунтування недостовірності даних в реєстраційній заяві платника ПДВ та обґрунтування відсутності здійснення постачання товарів/послуг або невідповідності вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 Податкового кодексу України, суд не вбачає законних та обґрунтованих підстав для пропозиції позивачу надати нову заяву про реєстрацію.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо не реєстрації ТОВ «КІМІК» як платника податку на додатку вартість є протиправними, адміністративний позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області реєструвати ТОВ «КІМІК» як платника на додатку вартість та видати свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «КІМІК» датою, не пізніше 10 листопада 2013 р., суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки суд не може перебирати на себе функції органу, якому надано такі виключні повноваження.

У відповідності до положень ч.2 ст.11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Обов'язок щодо розгляду питання реєстрації позивача платником податку на додану вартість відноситься до виключної компетенції відповідача.

З огляду на неправомірність дій ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова при розгляді реєстраційної заяви платника податку на додану вартість за формою 1 ПДВ від 09.10.2013 року щодо не реєстрації позивача платником податку на додану вартість, суд вбачає підстави для виходу за межі позовних вимог, та вважає за доцільне задовольнити позовну вимогу про зобов'язання Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області здійснити дії щодо реєстрації ТОВ «КІМІК» в якості платника податку на додану вартість та видачі свідоцтва платника податку на додану вартість.

Позовна вимога щодо встановлення дати реєстрації підприємства позивача як платника ПДВ не підлягає задоволенню через те, що вона заявлена передчасно.

Згідно ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КІМІК" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо відмови реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "КІМІК" як платника податку на додану вартість незаконними.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області здійснити дії щодо реєстрації платника податку на додану вартість та видачі Товариству з обмеженою відповідальністю "КІМІК" свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КІМІК" (код ЄДРПОУ 38772425) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 34.41 грн. (тридцять чотири гривні 41 копійка).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 20 грудня 2013 року.

Суддя Д.В. Бездітко