Постанова № 36248853, 12.11.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

12 листопада 2013 року справа № 814/3140/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовомТОВ "СВЛ-Миколаїв", вул. Велика Морська, 11/3, м. Миколаїв, 54000

доДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030

провизнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішення від 06.06.13 р. № 0005212260, № 0005221720 В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЛ-Миколаїв» (далі - позивач, Товариство) звернулось із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, правонаступником якої є державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївської області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) і застосовано штраф.

В обґрунтування позовних вимог вказано на недоведеність висновку ДПІ про безтоварний характер правочинів Товариства із контрагентами. Зазначено про наявність у нього всіх первинних документів.

Відповідач позов не визнав, в запереченнях вказав, що контрагенти позивача - ПП «М'ясо Херсонщини» і ТОВ «Антарес і Ко ЛТД», як слідує з актів про неможливість проведення зустрічної звірки цих суб'єктів господарювання, не могли поставити позивачу товар, у зв'язку із відсутністю виробничих передумов для цього (т. 2 а. с. 157-158).

Оскільки відповідач, який у спірних правовідносинах виступає суб'єктом владних повноважень, заперечує проти адміністративного позову, ст. 72 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на нього покладається обов'язок доказування правомірності свого рішення.

Під час розгляду справи за загальними правилами КАС України, сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження (т. 2 а. с. 204-205). Згідно ст. 122 ч. 4 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Враховуючи, що обидві сторони скористались своїм правом на розгляд справи за їх відсутності та приймаючи до уваги те, що їх вимоги і заперечення викладені письмово, суд вважає, що маються підстави, передбачені вищенаведеною нормою КАС України, для розгляду справи в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд виходить за наступного.

В квітні-травні 2013 р. ДПІ провела документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2010 р. до 31 грудня 2012 р., результати якої оформлені актом від 29 травня 2013 р. № 489/22-600/34772264 (далі - акт перевірки) (т. 1 а. с. 23-61).

У висновку акту перевірки вказано на наступні порушення з боку Товариства:

- ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.1., п. 7.7. пп. 7.7.1. Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 198 п. 198.3., ст. 200 п. 200.1. Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 268770,0 грн.;

- ст. 176 п. 176.2. пп. «б» ПК України, що виявилось у тому, що до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку і сум утриманого з них податку (ф.1-ДФ), не включені виплачені суми доходів фізичним особам-підприємцям за придбаний товар і послуги.

На підставі акту перевірки 6 червня 2013 р. ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № 0005212260, яким збільшила позивачу грошове зобов'язання з ПДВ на суму 268770,0 грн. і застосувала штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 65433,0 грн.;

- № 0005221720, яким застосувала до позивача штраф в розмірі 510,0 грн. (т. 1 а. с. 67-70).

Основним видом діяльності позивача за КВЕД, є виробництво м'ясних продуктів. Як зафіксовано актом перевірки Товариства, останнє в липні-листопаді 2010 р., січні-лютому і грудні 2011 р. та січні-березні 2012 р. мало господарські правовідносини із ПП «М'ясо Херсонщини», яке поставляло позивачу м'ясну продукцію (шпік свинний, сало свине, м'ясо, інше). Аналогічний товар поставлявся Товариству в липні-серпні 2011 р. і квітні, червні, липні 2012 р. ТОВ «Антарес і Ко ЛТД».

Відповідач заперечує реальність цих господарських операцій позивача, посилаючись при цьому виключно на інформацію, яка міститься в актах про неможливість проведення зустрічної звірки вищевказаних контрагентів (т. 2 а. с. 178-187). З цього приводу слід зазначити, що ці акти, як і будь-які документи, є тільки непрямими (опосередкованим) доказами. Оскільки відповідач пов'язує порушення Товариством вимог податкового законодавства із безтоварністю правочинів, він повинен був в акті перевірки позивача викласти обставини, які свідчать про відсутність поставок товару, а не переносити до нього дані актів про неможливість проведення зустрічної звірки постачальників, не пересвідчившись чи підтверджуються ці дані доказами, які здобуті при безпосередній перевірці Товариства. Такий підхід ДПІ до встановлення обставин, які мають значення для нарахування податків і застосування штрафів, суперечить меті перевірки та свідчить про її поверховість. Крім того, ДПІ провела виїзну перевірку, яка за правилами ст. 75 п. 75.1. пп. 75.1.2. ПК України проводиться за місцезнаходженням платника податків, а тому для підтвердження свого висновку про безтоварний характер правочинів Товариства, відповідач мав можливість і повинен був в першу чергу досліджувати питання наявності чи відсутності товару, його подальшого руху, чого ним зроблено не було - акт перевірки Товариства механічно копіює акти про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «М'ясо Херсонщини» і ТОВ «Антарес і Ко ЛТД» і не містить жодних доказів, які були встановлені перевіркою.

Суд має зазначити, що сам по собі факт неможливості проведення звірки контрагентів позивача, не може вважатись беззаперечним доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства, без наявності інших доказів, які б підтверджували такий висновок ДПІ. Так само, наявність серед постачальників ПП «М'ясо Херсонщини» і ТОВ «Антарес і Ко ЛТД» підприємств, які, на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності, не має прямого впливу на оцінку господарських правовідносин Товариства із ПП «М'ясо Херсонщини» і ТОВ «Антарес і Ко ЛТД», адже порушення податкового законодавства, допущені ПП «М'ясо Херсонщини» і ТОВ «Антарес і Ко ЛТД» і їх постачальниками, може мати наслідком визначення податкових зобов'язань виключно учасникам цих правовідносин, а протилежний висновок фактично означатиме, що позивач повинен нести відповідальність за дії платників податків, з якими він не має правовідносин і визначати свої податкові зобов'язання з огляду на висновки податкового органу щодо інших підприємств, які не є стороною договорів, що суперечить принципу індивідуальної відповідальності, який закріплений ст. 61 ч. 2 Конституції України. Крім того, щоб стверджувати про вплив господарських операцій ПП «М'ясо Херсонщини» і ТОВ «Антарес і Ко ЛТД» і їх постачальників на господарські операції позивача із цими суб'єктами господарювання, ДПІ повинна була встановити тотожність товару, який переміщувався за цим ланцюгом, тобто встановити, що товар, отримання якого позивачем від ПП «М'ясо Херсонщини» і ТОВ «Антарес і Ко ЛТД» заперечується, останні отримали від підприємств, які вважаються податковим органом фіктивними, але ані акт перевірки позивача, ані акти про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «М'ясо Херсонщини» і ТОВ «Антарес і Ко ЛТД» не містять такої інформації.

Також поза увагою відповідача залишилось те, що відповідно до п. 4.4. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України 22 квітня 2011 р. № 236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від підписання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України. Додаток 3 до вказаних Методичних рекомендацій містить зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, згідно якого такий акт повинен містити тільки загальну інформацію про платника податків та фіксувати факт неможливості проведення звірки із зазначенням причин, а тому посиланя в досліджених актах про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «М'ясо Херсонщини» і ТОВ «Антарес і Ко ЛТД» порушення ними вимог податкового і цивільного законодавства, суперечить вимогам Методичних рекомендації, які є обов'язковими для виконання податковими органами. З огляду на таке, суд приходить до висновку, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки не відповідають критерію допустимості, передбаченому ст. 70 ч. 3 КАС України, а тому не можуть братись судом до уваги при розгляді цієї справи.

З приводу посилань відповідача про те, що в окремих товарно-транспортних накладних наданих позивачем на перевірку, відсутні деякі дані (державний номер і марка автомобіля, кількість поїздок), суд зазначає таке.

Позивач є лише отримувачем цих документів і не повинен нести відповідальність за недоліки, допущені при їх складанні іншими суб'єктами. В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2011 р. № 1936/11/13-11 зокрема зазначено, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом враховується і те, що позивач має ветеринарні свідоцтва, які засвідчують здійснення державною установою контролю продукції позивача, виготовленої із сировини, яка постачалась ПП «М'ясо Херсонщини» і ТОВ «Антарес і Ко ЛТД»; актом планової виїзної перевірки ПП «М'ясо Херсонщини» за період з січня 2008 р. до 31 грудня 2010 р. зафіксовано дохід підприємства від продажу м'ясної продукції в розмірі 30995681,0 грн.; як слідує з наданих позивачем судових рішень, ПП «М'ясо Херсонщини» є постачальником такої продукції багатьом іншим покупцям, ТОВ «Антарес і Ко ЛТД» орендує нежитлові приміщення разом із камерою заморозки та охолодження, що зазвичай непритаманно фіктивним суб'єктам господарювання (т. 2 а. с. 68, 75-98).

З огляду на встановлені обставини, суд констатує, що заперечення відповідача про безтоварність правочинів Товариства не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді, а тому спірне податкове повідомлення-рішення, як в частині нарахування ПДВ, так і в частині застосування штрафу, є протиправним і підлягає скасуванню.

Іншим податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано штраф за не включення до податкових розрахунків сум доходів, виплачених фізичним особам-підприємця.

Так, на аркуші 65 акту перевірки (т. 1 а. с. 59), зазначено, що в період з 1 січня 2011 р. до 31 грудня 2012 р., Товариство, в порушення вимог ст. 176 п. 176.2. пп. «б» ПК України, до поданої до ДПІ податкової звітності не включило виплачений дохід ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3

Слід погодитись із позивачем, що в порушення вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22 грудня 2010 р. № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, акт перевірки не містить ані чітко окреслених податкових періодів за кожною фізичною особою, ані визначення сум доходів, які були сплачені фізичним особам, ані опису первинних бухгалтерських документів, на підставі яких було виявлено це порушення.

В той же час, як слідує із поданих позивачем доказів, у визначений відповідачем період, дохід в розмірі 40470,0 грн. і 79120,0 грн. було сплачено тільки ОСОБА_1 в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку за 2 і 3 квартали 2012 р. ці доходи і суми утриманого податку були відображені (т. 2 а. с. 103-104). Як наголошує позивач, іншим особам дохід взагалі не нараховувався, відповідно, і податок не утримувався. Оскільки, як вже зазначалось судом, акт перевірки не містить опису документів, які б свідчили про нарахування доходу ОСОБА_2 і ОСОБА_3 і в своїх запереченнях на позов відповідач з цього приводу не надав жодних пояснень і доказів, суд знаходить недоведеним порушення відповідачем вимог ПК України в частині не включення до податкового розрахунку сум доходів, нарахованих ОСОБА_2 і ОСОБА_3, а тому штраф в сумі 510,0 грн. застосовано до позивача протиправно.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Судовий збір позивачем сплачено в розмірі 2294,0 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2083 від 10 липня 2013 р. (т. 1 а. с. 2), який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 122, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкові повідомлення-рішення № 0005212260, № 0005221720, прийняті 6 червня 2013 р. державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, визнати протиправними і скасувати.

3. Відшкодувати товариству з обмеженою відповідальністю «СВЛ-Миколаїв» з Державного бюджету України судовий збір в сумі 2294,0 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз