Постанова № 36248773, 18.12.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/6856/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Супруна Є.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дубовик О.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Чуйка Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві про визнання дій неправомірними та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

02 грудня 2013 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві (далі - УПФ Київського району в м.Полтаві, відповідач) про визнання дій щодо нарахування штрафу та пені неправомірними, скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 12.06.2013 №1702.

Мотивуючи заявлені вимоги, позивач посилається на те, що відповідачем протиправно застосовано штрафні санкції та пеню за порушення граничних строків сплати єдиного внеску у розмірах, зазначених у рішенні №1702 від 12.06.2013, так як розмір застосованих штрафних санкцій та пені не відповідає чинному законодавству.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову та посилався на правомірність дій пенсійного органу під час винесення спірного рішення. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи суд встановив, що 12.06.2013 заступником начальника УПФ Київського району в м. Полтаві винесено рішення №1702 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 264,35 грн. та нараховано пеню у розмірі 152,09 грн. за період з 21.01.2013 по 20.05.2013.

Не погодившись із вказаним рішенням в частині розміру нарахованих відповідачем фінансових санкцій, позивач оскаржив його до ГУ ПФУ в Полтавській області.

Рішенням заступника начальника ГУ ПФУ в Полтавській області від 07.10.2013 №6219/11-24 скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення УПФ Київського району в м. Полтаві - без змін.

Рішенням першого заступника начальника Голови правління ПФУ від 20.11.2013 №31204/09-10 скаргу ФОП ОСОБА_3 залишено без розгляду.

Не погоджуючись із рішенням УПФ Київського району в м. Полтаві, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати спірне рішення відповідача з мотивів зазначених вище, а також визнати дії заступника начальника УПФ Київського району в м. Полтаві, який прийняв дане рішення, неправомірними. За наслідками розгляду справи стягнути з відповідача судові витрати, понесені позивачем.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Оцінюючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та стягнення цього внеску врегульовано положеннями Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 вищевказаного Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 3 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Як свідчать матеріали справи, позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та перебуває на обліку в УПФ Київського району в м. Полтаві.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

У відповідності до частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI (в редакції, до внесення змін Законом від 18.09.2012 №5292-VI) платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

З урахуванням вимог абзацу 3 частини восьмої статті 9 цього ж Закону, базовим звітним періодом для позивача є календарний рік.

Аналізуючи приписи даної норми, суд приходить до висновку, що сума єдиного внеску мала бути погашена платником не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду.

Тобто, позивач зобов'язаний був сплатити єдиний внесок у розмірі 4 572,42 грн., нарахований за відповідний базовий період, до 21.01.2013.

Однак, своєчасного погашення боргу у повному розмірі не відбулося. Своєчасно сплачено лише суму недоїмки в розмірі 3 122,97 грн. Залишок суми боргу - 1 449,45 грн. погашено частками із простроченням терміну сплати, а саме: 1 170,00 грн. сплачено 04.04.2013 із затримкою на 73 дні, решта - 279,45 грн. сплачена 20.05.2013 із затримкою на 119 днів, що підтверджується витягом із картки особового рахунку платника (а.с. 23).

У відповідності до частини 4 статті 25 Закону України № 2464-VI (в редакції Закону від 01.01.2013) територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

На виконання вказаної норми УПФ Київського району в м. Полтаві на адресу ФОП ОСОБА_3 надіслано вимогу від 05.02.2013 №Ф-297 про сплату боргу у розмірі 1 449,45 грн. (а.с. 18).

Судом також встановлено, що за даними картки особового рахунку, наявної в матеріалах справи, підприємцем прострочено заборгованість зі сплати єдиного внеску за перший квартал 2013 року по терміну сплати 22.04.2013 (недоїмку по єдиному внеску у розмірі 1 194,00 грн. сплачено 20.05.2013 із затримкою на 28 днів).

У відповідності до частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI (в редакції із змінами, внесеними Законом від 18.09.2012 №5292-VI) платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Обґрунтовуючи неправомірність винесення відповідачем рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за своєчасно не сплачені суми єдиного внеску за період з 21.01.2013 по 20.05.2013, позивач зазначає про невідповідність розміру застосованої штрафної санкції та пені розмірам, встановленим статтею 25 Закону №2464-VI.

При цьому позивач не заперечує той факт, що єдиний внесок ним був перерахований до бюджету територіального управління Пенсійного фонду з порушенням встановлених строків, однак оспорює розмір застосованого штрафу та нарахованої пені.

Міра юридичної відповідальності за вчинене порушення встановлена пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI, якою передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Крім того на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч. 10 ст. 25 Закону № 2464-VI).

Згідно з частиною 13 статті 25 Закону № 2464-VI нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

При розгляді справи суд керується приписами Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (затверджена постановою Правління Пенсійного фонду України від 27.10.2010 №21-5, далі - Інструкція).

Згідно з пунктом 7.1 Інструкції за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до платників, на яких згідно з Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Підпунктом 7.2.2 Інструкції визначено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.

На підставі п. 2 ч. 11 ст. 25 та ч. 10 ст. 25 Закону № 2464-VI до відповідача рішенням №1702 від 12.06.2013 за період з 21.01.2013 по 20.05.2013 застосовано штрафні санкції на суму 264,35 грн. та нараховано пеню у розмірі 152,09 грн. (а.с.5).

Таким чином за несвоєчасну сплату єдиного внеску за 2012 рік та з урахуванням простроченої сплати єдиного внеску за перший квартал 2013 року розмір застосованої до позивача штрафної санкції становить: 264,35 грн. (1 170,00 грн. + 279,45 грн. + 1 194,03 грн.) х 10%), розмір нарахованої пені становить: 152,09 грн. ((1 170,00 грн. х 0,1% х 73 дні) + (279,45 грн. х 0,1% х 119 днів) + (1 194,03 грн. х 0,1% х 28 днів)), що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком фінансової санкції та пені (а.с. 24).

Матеріалами справи спростовуються доводи позивача щодо невідповідності розміру застосованої штрафної санкції та пені за порушення граничних строків сплати єдиного внеску вимогам законодавства, оскільки позивач не враховує тієї обставини, що сума заборгованості по сплаті штрафних санкцій та пені визначена рішенням пенсійного органу від 12.06.2013 №1702 за період з 21.01.2013 по 20.05.2013 з урахуванням простроченої заборгованості позивача з єдиного внеску за перший квартал 2013 року.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень при винесенні оспорюваного рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, матеріалами справи не підтверджені та задоволенню не підлягають.

З огляду на приписи ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 23.12.2013.

Суддя Є.Б. Супрун