Постанова № 36248747, 16.12.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2013 року № 2а-7869/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лунь З.І.

за участю секретаря

судового засідання Леніва А.Р.

представників сторін:

від позивача: Кравчук П.І.

від відповідача: Чижевський М.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Сортнасіннєовоч" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного Управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.08.2012 року № 0004242300/12350.

.ВСТАНОВИВ:

ВАТ „Сортнасіннєовоч" звернулось до суду із позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.08.2012 року № 0004242300/12350.

В порядку, передбаченому ст. 55 КАС України судом допущено заміну відповідача правонаступником - Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова Головного Управління Міндоходів у Львівській області.

Позивач посилається на те, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ „Сортнасіннєовоч" з питань взаєморозрахунків з ІП «Віндекс Проджект Україна», ПП «Західбудстиль», ТзОВ «Дельта-Принт», ТзОВ «Фірма Аква Транс», про що складено акт від 24.07.2012 року № 1299/130/22-1009/00492302.. За результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 06.08.2012 року № 0004242300/12350, яким збільшено суму грошового зобов'язання ВАТ „Сортнасіннєовоч" за платежем податок на додану вартість на 292 620,50 грн., в тому числі за основним платежем 200 913,00 грн. та за штрафними санкціями 91 707,50 грн. Перевіркою виявлено порушення ВАТ „Сортнасіннєовоч" п. 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме встановлено завищення задекларованих ВАТ „Сортнасіннєовоч" показників у рядку 10.1 Декларацій «Придбані з податком на додану вартість на митній території України товари (роботи, послуги), вартість яких включається до складу валових витрат виробництва (обігу), та основні фонди й нематеріальні активи, які підлягають амортизації, для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню» на загальну суму 200 913 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в основу акта перевірки покладено акти перевірок контрагентів ВАТ „Сортнасіннєовоч" - ІП «Віндекс Проджект Україна», ПП «Західбудстиль», ТзОВ «Дельта-Принт», ТзОВ «Фірма Аква Транс», без урахуванням обставин складення цих актів. Вважає, що первинні документи, надані платником податків, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу. Реальність господарських операцій з ІП «Віндекс Проджект Україна», ПП «Західбудстиль», ТзОВ «Дельта-Принт», ТзОВ «Фірма Аква Транс» підтверджується первинними документами - договорами, накладними, розрахунковими документами; відсутні факти, які б свідчили про те, що господарські операції не відповідають дійсним намірам сторін і спрямовані на ухилення від сплати податків; правочини не порушують публічний порядок; ВАТ „Сортнасіннєовоч" не повинно нести відповідальність за господарську діяльність контрагентів; «фіктивність» діяльності постачальників, яка не доведена податковим органом, не може бути підставою для висновку про порушення ВАТ „Сортнасіннєовоч" податкового законодавства; подальше використання у господарській діяльності отриманих за договорами товарів підтверджує факт їх придбання та реальність господарських операцій між ВАТ „Сортнасіннєовоч" та ІП «Віндекс Проджект Україна», ПП «Західбудстиль», ТзОВ «Дельта-Принт», ТзОВ «Фірма Аква Транс».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та додатково пояснив, що в основу акта від 24.07.2012 року № 1299/130/22-1009/00492302 перевірки позивача покладено акти перевірок ІП «Віндекс Проджект Україна», ПП «Західбудстиль», ТзОВ «Дельта-Принт», ТзОВ «Фірма Аква Транс». Однак, судовими рішеннями визнано протиправними дії податкових органів по проведенню зустрічних звірок контрагентів ВАТ „Сортнасіннєовоч".

Позивач наголошує, що при проведенні перевірки податковим органом не аналізувались первинні документи, в акті перевірку відсутні будь-які претензії податкового органу до первинних документів позивача.

Не надання позивачем товарно-транспортних накладних свідчить лише про те, що транспортування ТМЦ частково організовували самі постачальники. ТМЦ доставлялися в складі іншого вантажу як супутній вантаж, тому транспортні витрати не відображались у накладних. Товаротранспортні документи на вантаж оформляли постачальники з перевізником, тому належні товарно-транспортні накладні на поставлену продукцію позивач надати не може. В інших випадках ТМЦ перевозились належним позивачу на праві власності автомобілем. Товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з купівлі-продажу товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з купівлі-продажу товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення.

З вказаних підстав представник позивача просив позов задовольнити.

Відповідач подав заперечення на позов, у якому зазначає, що у контрагентів позивача були відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, як от кваліфікований персонал, основні фонди, транспортні засоби, приміщення, а також інші фізичні та технологічні можливості до вчинення дій, що становлять зміст господарської операції. Для підтвердження реальності здійснення господарських операцій із контрагентами позивачем не надано товарно-транспортних накладних, які засвідчили б факт передачі товарів від продавця до покупця. Відтак, в ході проведення перевірки згідно наявних документів, не виявлено документи, по яких відбувався б рух товарів від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, аналогічні змісту письмових заперечень та просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ „Сортнасіннєовоч" з питань взаєморозрахунків з ІП «Віндекс Проджект Україна», ПП «Західбудстиль», ТзОВ «Дельта-Принт», ТзОВ «Фірма Аква Транс», про що складено акт від 24.07.2012 року № 1299/130/22-1009/00492302 (далі - Акт перевірки).

За результатами перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 06.08.2012 року № 0004242300/12350, яким збільшено суму грошового зобов'язання ВАТ „Сортнасіннєовоч" за платежем податок на додану вартість на 292 620,50 грн., в тому числі за основним платежем 200 913,00 грн. та за штрафними санкціями 91 707,50 грн.

Перевіркою виявлено порушення ВАТ „Сортнасіннєовоч" п. 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме встановлено завищення задекларованих ВАТ „Сортнасіннєовоч" показників у рядку 10.1 Декларацій «Придбані з податком на додану вартість на митній території України товари (роботи, послуги), вартість яких включається до складу валових витрат виробництва (обігу), та основні фонди й нематеріальні активи, які підлягають амортизації, для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню» на загальну суму 200 913 грн.

Оскільки ВАТ „Сортнасіннєовоч" не погоджується із фактичними та правовими підставами, за яких винесені податкові повідомлення-рішення, суд досліджує господарські операції між позивачем та його контрагентами - ІП «Віндекс Проджект Україна», ПП «Західбудстиль», ТзОВ «Дельта-Принт», ТзОВ «Фірма Аква Транс».

В основу акта від 24.07.2012 року № 1299/130/22-1009/00492302 перевірки позивача по взаємовідносинах із ТзОВ «Дельта-Принт» покладено акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 27.04.2012 року № 316/2204/32948301 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Дельта-Принт», у якому наведені обставини, що свідчать про ознаки нереальності здійснення господарської діяльності ТзОВ «Дельта-Принт».

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2012 року, яка набрала законної сили, частково задоволено позов ТзОВ «Дельта-Принт» до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова та визнано протиправними дії податкового органу по проведенню зустрічної звірки ТзОВ «Дельта-Принт», результати якої оформлено актом від 27.04.2012 року № 316/2204/32948301.

Також, наводячи обставини, що свідчать про наявність ознак нереальності здійснення господарської діяльності ТзОВ «Фірма Аква Транс» у взаємовідносинах із ВАТ „Сортнасіннєовоч", відповідач поклав в основу акта перевірки позивача акт Індустріальної МДПІ м. Харкова від 18.04.2012 року № 159/23-212/34469324 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Фірма Аква Транс».

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2012 року, яка набрала законної сили, задоволено позов ТзОВ «Фірма Аква Транс» до Індустріальної МДПІ м. Харкова та визнано протиправними дії податкового органу щодо проведення зустрічної звірки ТзОВ «Фірма Аква Транс», результати якої оформлені актом від 18.04.2012 року № 159/23-212/34469324.

Пунктом 73.5 ст. 73 ПК України встановлено, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платників податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських чи інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Таким чином, належним і допустимим доказом нереальності господарських операцій платників податків з контрагентами є документ, що складається за результатами зустрічної звірки.

В свою чергу, визнання адміністративними судами неправомірними дій податкових органів щодо проведення зустрічних звірок контрагентів позивача усуває допустимість доказів, - актів про неможливість проведення зустрічних звірок.

Наведені обставини оцінені судом з врахуванням вимог ч. 1 ст. 72 КАС України щодо преюдиційності судових рішень.

Крім того, суд зазначає, що позивач не повинен відповідати за порушення норм законодавства контрагентами.

Викладені обставини відповідають зазначеному Європейським Судом з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

На виконання умов договору № 89 купівлі-продажу від 01.06.2011 року ІП «Віндекс Проджект Україна» передало, а ВАТ „Сортнасіннєовоч" прийняло у власність товари на загальну суму 105 000 грн., згідно видаткової накладної № 19 від 15.06.2011 року та податкової накладної.

01.08.2011 року між ВАТ „Сортнасіннєовоч" та ІП «Віндекс Проджект Україна» було укладено договір № 105 купівлі-продажу, на виконання якого ІП «Віндекс Проджект Україна» було передано у власність ВАТ „Сортнасіннєовоч" товарів на загальну суму 29 360,84 грн., що підтверджується видатковими накладними № 040801 від 04.08.20112 року та № 260801 від 26.08.2011 року. За цими договорами ІП «Віндекс Проджект Україна» було виписано податкові накладні. Розрахунки по договору було проведено в повному обсязі, в підтвердження чого подано платіжні доручення та рахунки-фактури.

01.11.2011 року між ВАТ „Сортнасіннєовоч" та ТзОВ «Фірма Аква Транс» було укладено договір № 111 купівлі-продажу, на виконання якого ТзОВ «Фірма Аква Транс» передало ВАТ „Сортнасіннєовоч" товарів на загальну суму 211 005,86 грн., згідно видаткових накладних № 251106 від 25.11.2011 року, № 281107 від 28.11.2011 року, № 301208 від 30.12.2011 року. Розрахунки по договору було проведено в повному обсязі, в підтвердження чого подано платіжні доручення та рахунки-фактури.

Придбані у ІП «Віндекс Проджект Україна» та ТзОВ «Фірма Аква Транс» товарно-матеріальні цінності було використано позивачем у господарській діяльності, зокрема реалізовано ПП «РА «СітіАРТ», ТОВ «Електроприлад» - Науково-виробниче підприємство, Львівському державному університету безпеки життєдіяльності, ПП « Електротехніка ХХІ», Міському палацу культури ім. Гната Хоткевича, Комунальній організації культурно-оздоровчому комплексу «Старт», СП «Тернопільський завод залізобетонних виробів і будівельних конструкцій», ПП «Клуб Пікассо», ТзОВ «Центр нових інформаційних технологій», ТОВ «Бучацький сирзавод», ТОВ «Фактор Нафтогаз», ТОВ «ТГФ Закарпатська фабрика виробів з деревини», ПП «Бастер», ВАТ «Микулинецький бровар», ТОВ «Інстал Вент-ком», ТОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «ФЕСТ», ТОВ «Інформаційні системи».

Представлені позивачем первинні документи, що стосуються збуту придбаних у ІП «Віндекс Проджект Україна» та ТзОВ «Фірма Аква Транс» товарів, підтверджують їх використання у господарській діяльності позивача і, як наслідок, реальність господарських операцій по придбанню товару у контрагентів.

Згідно з бартерним договором № 145 від 17.10.2011 року ПП «Західбудстиль» передало, а ВАТ „Сортнасіннєовоч" прийняло товару на загальну суму 225 587 грн., що підтверджується видатковими накладними № 171004 від 17.10.2011 року, № 171003 від 17.10.2011 року, 171002 від 17.10.2011 року та відповідними податковими накладними. На виконання умов цього ж договору, товар, визначений у накладних № 818 від 27.10.2011 року, 817 від 27.10.2011 року, 819 від 28.10.2011 року, 820 від 31.10.2011 року, було передано ВАТ „Сортнасіннєовоч" у власність ПП «Західбудстиль».

Згідно з договором № 112 від 01.12.2011 року ПП «Західбудстиль» передало, а ВАТ „Сортнасіннєовоч" прийняло товарів на суму 72 348,36 грн., згідно видаткових накладних № 61201 від 06.12.2011 року, 81201 від 08.12.2011 року, 071201 від 07.12.2011 року та відповідних податкових накладних.

На виконання умов договору № 4 купівлі-продажу від 02.01.2012 року ПП «Західбудстиль» передало, а ВАТ „Сортнасіннєовоч" прийняло товарів на суму 150 455,7 грн., підтвердженням чого є видаткові накладні № 200101 від 20.01.2012 року, 290206 від 29.02.2012 року, 270201 від 27.02.2012 року та відповідні податкові накладні.

ВАТ „Сортнасіннєовоч" здійснило повністю розрахунки за договором № 112 від 01.12.2011 року та № 4 від 02.01.2012 року на підставі наданих контрагентом рахунків-фактур.

Згідно повідомлення ПП «Буднов» № 200412 від 20.04.2012 року назване підприємство прийняло від ПП «Західбудстиль» право вимоги до ВАТ „Сортнасіннєовоч" за договором № 4 від 02.01.2012 року. У зв'язку з цим, платіжними дорученнями від 11.06.2013 та 20.06.2012 року ВАТ „Сортнасіннєовоч" сплачено на рахунок ПП «Буднов» 63 124,90 грн. за договором № 4 від 02.01.2012 року, укладеним із ПП «Західбудстиль».

Згідно з договором № 95 субпідряду на виконання робіт, ТзОВ «Дельта-Принт» на замовлення ВАТ „Сортнасіннєовоч" було виконано поліграфічні роботи, а саме порізка, фасування, поклейка, згідно акту надання послуг № 301205 від 30.12.2012 року.

Згідно з рахунком-фактурою від 28.12.2011 року позивач сплатив вказаному підприємству 50 000 грн.

Відповідно, договір субпідряду було укладено на виконання договору № 01/11/11 від 01.11.2011 року, укладеного між ПП «Рекламне агентство «СітіАрт» (замовник) та ВАТ „Сортнасіннєовоч" (виконавець). За цим договором позивачем було надано послуг на суму 60 000 гривень, що підтверджується актами надання послуг, податковими накладними, рахунками на оплату, виписками по рахунку.

Податковим органом зроблено невірний висновок, що надані позивачем вказані вище документи не можуть бути підтвердженням реальності господарських операцій, оскільки саме ці бухгалтерські документи є підставою для здійснення бухгалтерського та податкового обліку господарської операції.

Суд зазначає, що при проведенні перевірки податковим органом взагалі не аналізувались первинні документи, в акті перевірку відсутні будь-які претензії податкового органу до первинних документів позивача.

Представлені позивачем бухгалтерські та первинні документи не викликають сумнів в своїй достовірності. Податковий орган під час перевірки не мав зауважень щодо їх форми та змісту.

В основу Акту перевірки позивача та виявлених порушень покладено дані актів перевірок контрагентів позивача. Фактично проведеними перевірками відносно всіх платників встановлено відсутність основних фондів, нерухомості, транспорту, трудових ресурсів.

Однак, ці обставини не можуть бути покладені в основу висновків про безтоварність операцій позивача, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджено належними доказами. Податковий орган цих обставин не встановив і не довів письмовими доказами, а лише використав дані інших податкових органів, викладених в актах перевірок, які станом на час розгляду цієї справи оскаржуються. Судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено протиправність дій органів державної податкової служби, які складали ці акти, щодо викладення в актах перевірки висновків про визнання нікчемними всіх укладених правочинів. Висновки перевірки ґрунтуються на припущеннях про неспроможність контрагента позивача підприємства виконувати поставку та зберігання товару. Такі висновки зроблені за самими лише даними звітності контрагентів за даними центральної бази даних ДПА України, без її перевірки, а тому не можуть вважатися достовірними. Натомість, первинні документи, надані платником податків, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу. Таким чином, ці акти, як докази, одержані з порушенням закону. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 70 КАС України, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

За наявності первинних документів про купівлю товарів та доказів здійснення господарської діяльності позивачем, відсутні докази безтоварності цих операцій. Належних і допустимих доказів, які б це спростовували, відповідачем не надано.

Жодних інших фактичних доказів, які б підтверджували висновки про порушення позивачем податкового законодавства не надано.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, правильного обчислення валових витрат та податкового кредиту, наявності первинних документів, в тому числі податкових накладних, виданих особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати та податковий кредит. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Відсутність у підприємства-контрагента певних основних засобів, складських та інших умов, на що посилається податковий орган, само по собі не може свідчити про фіктивність господарської операції, адже у даному випадку необхідно виходити з характеру та змісту здійснення господарських операцій

Суд не бере до уваги доводів відповідача щодо відсутності товарно-транспортних накладних з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» обов'язкова наявність товарно-транспортної накладної передбачена у випадку транспортування товару лише за допомогою юридичної або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах.

Як зазначалось позивачем, в окремих випадках транспортування ТМЦ частково організовували самі постачальники. ТМЦ доставлялися в складі іншого вантажу як супутній вантаж, тому транспортні витрати не відображались у накладних. Товаротранспортні документи на вантаж оформляли постачальники з перевізником, тому належні товарно-транспортні накладні на поставлену продукцію надати немає можливості. В інших випадках ТМЦ перевозились належним позивачу на праві власності автомобілем, в підтвердження чого представлено довідку.

Фактично відповідачем безпідставно розширено ряд документів (доказів), якими повинен підтверджуватись факт поставки товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з купівлі-продажу товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з купівлі-продажу товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. А тому, безпідставним є твердження відповідача про те, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних господарські операції з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювалися).

Крім цього, на підтвердження факту отримання позивачем ВАТ „Сортнасіннєовоч" ТМЦ від названих вище контрагентів, до матеріалів справи долучено витяг із Журналу реєстрації довіреностей за 2011, 2012, 2013 роки, з якого вбачається факт видачі довіреностей на кожну досліджену судом поставку.

Як вбачається із акту від 24.07.2012 року № 1299/130/22-1009/00492302, позапланова виїзна документальна перевірка ВАТ „Сортнасіннєовоч" проводилась на підставі пп. 78.1.7 ПК України.

Однак, цією нормою ПК України, як підставу для проведення перевірки, визначено процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Будь-яких даних про наявність в діяльності ВАТ „Сортнасіннєовоч" обставин, передбачених пп.78.1.7 ПК України, податковим органом не наведено та не здобуто.

Виходячи із наказу від 11.07.2012 року № 426 про проведення перевірки ВАТ „Сортнасіннєовоч", підставою для її початку визначено пп. 78.1.1 ПК України, тобто за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Поряд з тим, нормою пп. 78.1.1 ПК України встановлено імперативну умову, за наявності якої податковий орган вправі приступити до проведення перевірки, а саме - якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

ВАТ „Сортнасіннєовоч" не отримувало такого запиту податкового органу та було позбавлено можливості надати пояснення та їх документальні підтвердження, що стосуються взаєморозрахунків із іншими платниками податків. Зворотнього відповідачем не доказано.

Відтак, підстави для проведення перевірки ВАТ „Сортнасіннєовоч" в даному випадку взагалі були відсутні.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним (п. 7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ВАТ „Сортнасіннєовоч", з однієї сторони, та ІП «Віндекс Проджект Україна», ПП «Західбудстиль», ТзОВ «Дельта-Принт», ТзОВ «Фірма Аква Транс», з іншої сторони, ґрунтуються на тому, що ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Такий висновок є помилковим. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Саме таку кваліфікацію правочинів було надано податковим органом в акті перевірки від 24.07.2012 року.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ВАТ „Сортнасіннєовоч" на укладення договорів з ІП «Віндекс Проджект Україна», ПП «Західбудстиль», ТзОВ «Дельта-Принт», ТзОВ «Фірма Аква Транс» без наміру створити наслідки, які передбачені цими договорами. Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо поставки товарів. Це підтверджується не лише документами, але й фактичним переданням товару, що продавався, реальними діями ВАТ „Сортнасіннєовоч" щодо оплати отриманого товару, його подальше використання у власній господарській діяльності. Зазначені обставини були встановлені податковим органом під час перевірки і залишились не спростованими. Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема ВАТ „Сортнасіннєовоч", на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Суд звертає увагу також і на те, що відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як передбачено п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Представлені документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Товар, який був предметом купівлі-продажу, не обмежений та не вилучений з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ надано податкові накладні, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що наявні і матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а тому висновки про неправомірність формування платником податків податкового кредиту за результатами таких господарських операцій є безпідставними та необґрунтованими.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданих податках не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи, органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова від 06.08.2012 року №0004242300/12350.

Стягнути з Державного бюджету на користь Відкритого акціонерного товариства «Сортонасіннєовоч» (місцезнаходження: 79058, м. Львів, пр. Чорновола, 45а, корп. 13 ідентифікаційний код 00492302) 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Постанову в повному обсязі складено 23.12.2013 року

Суддя Лунь З.І.