Постанова № 36248577, 09.12.2013, Луганський окружний адміністративний суд

5.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 грудня 2013 року Справа № 812/6765/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Борзаниці С.В.

при секретарі: Величко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Попаснянського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері до виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради Луганської області, третя особа - відкрите акціонерне товариство «Сєвєродонецьке АТП 10920» про визнання протиправним та скасування рішення №208 від 12.03.2013, -

ВСТАНОВИВ:

Попаснянський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері (далі за текстом - Прокурор) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради Луганської області (далі за текстом - Відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №208 від 12.03.2013, посилаючись на наступне.

Прокурором була проведена перевірка Відповідача з питань дотримання законів у транспортній сфері, в результаті якої було виявлені наступні порушення. В порушення вимог ч. 3 ст. 24, п. 10 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» Відповідач, до відання якого віднесено затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності, 12.03.2013 прийняв рішення №208 «Про затвердження Порядку організації пасажирських перевезень на автобусному маршруті загального користування м. Сєвєродонецьк, який не має паспорта маршруту». Пунктом 4 вказаного Порядку організатор перевезень (виконком) на такі маршрути призначає тимчасового автоперевізника на термін до 4-х місяців, після чого приймає рішення щодо доцільності відкриття маршруту та проведення відповідного конкурсу. І лише за результатами функціонування маршруту передбачено розроблення паспорта маршруту. Однак таке рішення є протиправним з наступних підстав. Положеннями ст.ст. 43, 44 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах. Організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державного регулювання та управління у сфері транспорту та дорожнього господарства» від 20.11.2012, який вступив в силу 05.01.2013, в Законі України «Про автомобільний транспорт» виключено норму, відповідно до якої організатор мав право укладати з перевізником тимчасовий договір до проведення конкурсу, та вказаний Закон не містить підстав для укладення тимчасового договору з перевізником. Крім того, відповідно до положень ст. 39, 43 Закону України «Про автомобільний транспорт» паспорт маршруту віднесений до документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, та засвідчує використання автобуса на законних підставах. На конкурс виносяться маршрути із затвердженими паспортами. Однак Відповідач спірним рішенням надав перевізнику переваги, які ставлять його в привілейоване становище стосовно конкурентів та сприяють розвитку недобросовісної конкуренції в сфері пасажирських перевезень на маршрутах загального користування м. Сєвєродонецьк. У зв'язку з чим просив визнати протиправним та скасувати рішення №208 від 12.03.2013 «Про затвердження Порядку організації пасажирських перевезень на автобусному маршруті загального користування м. Сєвєродонецьк, який не має паспорта маршруту».

Під час судового засідання прокурор позов підтримав в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову, вважає прийняти рішення законним, оскільки воно приймалося на виконання рішення Сєвєродонецької міської ради щодо врегулювань питань в сфері перевезення пасажирів. Також зазначив, що прокурор передчасно звернувся до суду з позовом, перед цим не вжив всіх передбачених законодавством заходів прокурорського реагування. У зв'язку з чим просив відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача підтримав позицію представника відповідача та просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

До 05.01.2013 стаття 7 Закону України «Про автомобільний транспорт» мала наступну редакцію.

«Організація пасажирських перевезень покладається:

на міжнародних та міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути), - на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, крім автобусного маршруту загального користування прямого сполучення місто Київ - міжнародний аеропорт "Бориспіль", організатором пасажирських перевезень на якому є Київська міська державна адміністрація;

на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), - на Раду міністрів Автономної Республіки Крим чи обласні держадміністрації;

на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані:

забезпечувати формування автобусної маршрутної мережі загального користування й мережі таксомоторних стоянок та розробляти перспективи їх розвитку;

організовувати утримання в належному стані проїзної частини автомобільних доріг та під'їздів (на міських автобусних маршрутах загального користування) і в разі завдання матеріальних збитків автомобільному перевізнику, що обслуговує автобусний маршрут загального користування, унаслідок неналежного утримання проїзної частини автомобільної дороги чи під'їзду компенсувати йому збитки;

забезпечувати облаштування необхідною інфраструктурою автобусних маршрутів загального користування, а саме - автопавільйонами, інформаційним забезпеченням пасажирів і підтримувати її в належному технічному та санітарному стані;

забезпечувати розроблення паспортів автобусних маршрутів загального користування з визначенням необхідної кількості автобусів, їх пасажиромісткості, класу, технічних та екологічних показників, розкладу руху. Порядок розроблення та затвердження паспорта маршруту визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;

проводити конкурс на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування;

забезпечувати укладання договору на автобусних маршрутах загального користування із автомобільним перевізником - переможцем конкурсу на міських, приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), чи надання дозволу на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути), та забезпечувати контроль за виконанням ним умов договору чи дозволу;

забезпечувати безпечне і якісне обслуговування пасажирів на автобусних маршрутах загального користування;

забезпечувати компенсацію втрат автомобільному перевізнику внаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів та регулювання тарифів.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування мають право:

достроково розірвати договір з автомобільним перевізником чи позбавити його дозволу в разі порушення ним умов договору чи дозволу і призначити для роботи на автобусному маршруті загального користування (групі маршрутів) автомобільного перевізника, який за результатами конкурсу зайняв наступне місце, а в разі їх відмови - призначати до проведення конкурсу автомобільного перевізника один раз на термін не більше ніж три місяці;

у разі припинення автомобільним перевізником перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування призначати перевізника, який за результатами конкурсу зайняв наступне місце,а в разі їх відмови - призначати до проведення конкурсу автомобільного перевізника один раз на термін не більше ніж три місяці;

у разі відкриття автобусного маршруту, який не має паспорта, призначати один раз тимчасового автомобільного перевізника на термін до трьох місяців, після чого за результатами функціонування маршруту приймати рішення щодо доцільності відкриття маршруту та проведення конкурсу;

укладати договір із автомобільним перевізником (на таксі) на право користування облаштованими таксомоторними стоянками та послугами диспетчерських станцій, якщо таксомоторні стоянки та диспетчерські станції є власністю органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування».

Згідно п. 12 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державного регулювання та управління у сфері транспорту та дорожнього господарства» від 20.11.2012, який вступив в силу 05.01.2013, стаття 7 Закону України «Про автомобільний транспорт» викладена в наступній редакції:

«Стаття 7. Організація пасажирських перевезень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування

Забезпечення організації пасажирських перевезень покладається:

на міжнародних автобусних маршрутах загального користування - на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;

на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області (міжобласні маршрути), - на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;

на приміських і міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області (внутрішньообласні маршрути), - на Раду міністрів Автономної Республіки Крим або обласні державні адміністрації;

на приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі району, - на районні державні адміністрації;

на автобусному маршруті загального користування прямого сполучення місто Київ - міжнародний аеропорт "Бориспіль" - на Київську міську державну адміністрацію;

на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.»

Статтею 43 Закону України «Про автомобільний транспорт» (основні засади визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування) встановлено, що визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах.

На конкурс виносяться маршрути із затвердженими паспортами.

Статтею 44 Закону України «Про автомобільний транспорт» (визначення умов перевезень та проведення конкурсу) передбачено, що організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Таким чином, станом на момент прийняття спірного рішення - 12.03.2013 Відповідач відповідно до положень Закону України «Про автомобільний транспорт» не мав права визначати перевізника для перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування без проведення конкурсу та без паспорта маршруту.

Рішенням виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 12.03.2013 № 208 затверджений Порядок організації пасажирських перевезень на автобусному маршруті загального користування м. Сєвєродонецьк, який не має паспорта маршруту. Вказане рішення, як зазначено в змісті самого рішення, прийняте на підставі ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 6, 7, 14 Закону України «Про автомобільний транспорт», постанови КМУ від 18.02.1997 №176 «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту».

В затвердженому 12.03.2013 Порядку Відповідач визначив собі як організатору повноваження призначати тимчасового автомобільного перевізника на термін до чотирьох місяців, після чого за результатами функціонування маршруту приймати рішення щодо доцільності відкриття маршруту та проведення конкурсу з цією метою. До проведення конкурсу визначення переможця конкурсу та укладання відповідного договору пасажирські перевезення здійснює тимчасовий перевізник.

Таким чином, Відповідач сам зазначив положення ст. 7 Закону України «Про автомобільний транспорт» як підставу для прийняття рішення, при цьому грубо порушив вимоги вказаної норми Закону. Навіть з урахуванням положень ст. 7 Закону України «Про автомобільний транспорт», чинної до 05.01.2013, Відповідач самовільно застосував термін до чотирьох місяців для призначення тимчасового автомобільного перевізника, оскільки ця норма передбачала надання терміну лише до трьох місяців.

Посилання представника Відповідача як на підставу для відмови в задоволенні позову на наявні рішення міської ради від 20.12.2012 про доручення здійснення заходів з метою покращення мережі міських автобусних маршрутів загального користування, які повинен виконувати виконавчий комітет, суд визнає безпідставними, оскільки виконання таких доручень повинно виконуватись виключно на підставі та в рамках діючого та чинного на момент прийняття рішень законодавства. В даному випадку Відповідач грубо порушив норми Конституції України в частині положень ст. 19 відносно обов'язку органу місцевого самоврядування діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, проігнорувавши вимоги Закону України «Про автомобільний транспорт», ти самим перевищивши свої повноваження.

Також є безпідставними посилання представника Відповідача на ті обставини, що прокурор передчасно звернувся з позовом до суду, не вживши перед цим всіх передбачених діючим законодавством заходів реагування, оскільки ані Законом України «Про прокуратуру», ані нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено обов'язкового застосування заходів прокурорського реагування до звернення з позовом до суду. Натомість, право прокурора звернення до суду чітко врегульоване положеннями ст. 37 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 60 КАС України.

Як встановлено в судовому засіданні, Відповідач допустив грубе порушення положень Закону України «Про автомобільний транспорт», перевищив свої повноваження, тим самим виключив можливість застосування процедури визначення перевізника у встановлений законом спосіб, неможливість реалізації завдань та державного регулювання та контролю діяльності автомобільного транспорту в частині створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг, які відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» прямо покладені на органи місцевого самоврядування.

За таких обставин, враховуючи встановлений в судовому засіданні факт перевищення відповідачем своїх повноважень, прийняття рішення в порушення встановленої процедури та зазначення необґрунтованих висновків, подальше їх використання, суд задовольняє позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради Луганської області №208 від 12.03.2013.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Попаснянського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері до виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради Луганської області, третя особа - відкрите акціонерне товариство «Сєвєродонецьке АТП 10920» про визнання протиправним та скасування рішення №208 від 12.03.2013 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради Луганської області №208 від 12.03.2013 «Про затвердження Порядку організації пасажирських перевезень на автобусному маршруті загального користування м. Сєвєверодонецьк, який не має паспорта маршруту».

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 13 грудня 2013 року.

Суддя С.В. Борзаниця