Постанова № 36248394, 16.12.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2013 року справа № 813/7298/13-а

зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Шпура Б.М.,

представника третьої особи Ніколайчука Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ягодинської митниці Міндоходів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерства доходів і зборів України про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства доходів і зборів України, в якому просить суд стягнути з відповідача середню заробітну плату за період з 15.02.2010 р. до 22.08.2013 р. в розмірі 306 788 грн. 58 коп., зобов'язавши відповідача провести необхідні відрахування на підставі цієї суми до пенсійного та інших фондів згідно вимог чинного законодавства; стягнути з відповідача моральне відшкодування в розмірі 100 000 грн.

Позивач подав до суду клопотання від 05.11.2013р. та заяву про уточнення позовних вимог від 02.12.2013р., з урахуванням яких просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.02.2010 р. до 22.08.2013 р. в розмірі 251992,44грн., зобов'язавши відповідача провести необхідні відрахування на підставі цієї суми до пенсійного та інших фондів згідно вимог чинного законодавства; стягнути з відповідача моральне відшкодування в розмірі 100 001 грн.

На підставі ч.1 ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд допустив заміну первинного відповідача Міністерства доходів та зборів України належним відповідачем Ягодинською митницею Міністерства доходів та зборів України доходів, а також згідно зі ст.53 Кодексу адміністративного судочинства України залучив Міністерство доходів та зборів України до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.05.2012р. у справі №2а-1343/12/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012р., визнано протиправними та скасовано п.3 наказу Державної митної служби України від 15.02.2010 року за №140-к та наказ Державної митної служби України від 19.04.2010 року за №621-к, поновлено ОСОБА_1 на державній службі в митних органах на посаді начальника Ягодинської митниці. Під час розгляду справи позивачем не ставилось та судом не вирішувалось питання про виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позивач зазначає, що вказане рішення суду було виконано в повному обсязі лише 22.08.2013 р., а відтак позивач, у період з 15.02.2010р. по 22.08.2013р. не працював та змушений був перебувати у вимушеному прогулі. Вказує на те, що відповідно до ст.ст.235,236 Кодексу законів України про працю (далі - КЗпП України) він має право на виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, зумовленого незаконним звільненням, а саме грошових коштів у сумі 251992,44грн. Позивач зазначає, що незаконне звільнення з роботи спричинило йому моральні страждання, які полягали у втраті сну, душевного спокою, погіршенні стану здоров'я. Завдану моральну шкоду оцінює у розмірі 100001грн.

Відповідач подав до суду заперечення проти позову, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що під час розгляду справи про поновлення позивача на роботі ОСОБА_1 не заявляв вимогу про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Відповідач зазначає, що законодавством не передбачено можливості стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за окремим позовом.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та уточненнях до неї. Просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у письмових запереченнях. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, аналогічних до викладених у запереченні відповідача. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, представників відповідача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Суд встановив, що наказом Державної митної служби України від 15.02.2010р. №140-к «По особовому складу митних органів» позивача звільнено з посади начальника Ягодинської митниці, у зв'язку з поновленням на цій посаді ОСОБА_6

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.05.2010р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2010р. у справі №2а-2023/10/1370 позов ОСОБА_1 до Державної митної служби України задоволено частково, скасовано п.3 наказу Державної митної служби України №140-к від 15.02.2010р. "По особовому складу митних органів" про звільнення ОСОБА_1, начальника Ягодинської митниці із займаної посади, скасовано наказ Державної митної служби України №621-к від 19.04.2010р. про внесення змін до наказу Держмитслужби України від 15.02.2010 №140-к.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 24.01.2012р. скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.05.2010р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2010р., а справу за позовом ОСОБА_1 до Державно митної служби України направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.05.2012р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду 30.10.2012р., у справі №2а-1343/12/1370 позов ОСОБА_1 до Державної митної служби України задоволено частково, визнано протиправними та скасовано п.3 наказу Державної митної служби України від 15.02.2010 року за №140-к та наказ Державної митної служби України від 19.04.2010 року за №621-к, поновлено ОСОБА_1 на державній службі в митних органах на посаді начальника Ягодинської митниці.

Суд встановив, що позивача поновлено на посаді начальника Ягодинської митниці з 07.10.2010р. відповідно до наказу Державної митної служби України від 12.06.2013р. №1018-к «По особовому складі митних органів» та наказу Ягодинської митниці Державної митної служби України від 14.06.2013р. №374-к.

Позивач вважає, що у зв'язку з незаконним звільненням у нього виникло право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та право на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з наступного.

Згідно з ч.5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Приписом норми ч.1 ст. 255 КАС України вбачається, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових осіб чи службових осіб, інших фізичних чи юридичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Ці положення кореспондуються з вимогами ч.5 ст.ст. 235 Кодексу законів про працю України.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Відповідно до вимог ч.2 ст.257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або, яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Суд встановив, що позивача протиправно звільнено з посади начальника Ягодинської митниці, що підтверджується постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.05.2012р., яка набрала законної сили. Вказана обставина відповідно до ч.1 ст.72 КАС України при розгляді цієї справи не доказується.

Суд звертає увагу, що при розгляді справи №2а-1343/12/1370 за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України про скасування наказів та поновлення на роботі позивач з вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не звертався, вказана вимога судом не розглядалась і не вирішувалась. З наведеного вбачається, що позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 15.02.2010 року по 22.08.2013 року, у зв'язку з незаконним звільненням, є новим публічно-правовим спором.

Позовна вимога публічних службовців про стягнення заробітної плати (грошового утримання) за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи у зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, у тому числі в разі, коли її заявлено окремо від вимоги про поновлення на роботі, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки стосується проходження особою публічної служби. Вказанна позиція суду узгоджується з правовою позицією, висловленою в п.27 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів».

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Тому, суд не бере до уваги доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Порядок і умови вирішення питання про оплату вимушеного прогулу при поновленні на роботі працівника визначено ст.ст.235, 236 КЗпП України.

Частиною 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Суд зазначає, що рішення органу, який розглядає трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника. Обов'язок власника або уповноваженого ним органу виплатити працівникові середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення його на роботі настає тільки тоді, коли така затримка була допущена з вини власника або уповноваженого ним органу. При несвоєчасному поновленні працівника на роботі з вини власника або уповноваженого ним органу середній заробіток виплачується йому за чітко визначений законом проміжок часу: з дня винесення відповідного рішення органом, що розглядав трудовий спір, до дня його фактичного виконання.

Виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення працівника (ч.1 ст.77 ЗУ «Про виконавче провадження).

Суд встановив, що позивача поновлено на роботі з 07.10.2010р. згідно з наказом Державної митної служби України від 12.06.2013р. №1018-к, наказом Ягодинської митниці від 14.06.2013р. №374-к. Позивача фактично допущено до виконання його посадових обов'язків з 22.08.2013р. Вказана обставина сторонами у справі не опорювалась.

З наведеного вбачається, що у позивача є право на відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв'язку з незаконним звільненням, за період з 07.10.2010р. по 22.08.2013р.

Щодо розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає виплаті позивачу, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким нормативно-правовим актом є постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року N 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати». Вказаною постановою визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 8 розділу 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з ч. 2 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи зз виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Як вбачається з довідки Ягодинської митниці №5/13-92 середньоденна заробітна плата позивача становить 349,02грн. Згідно з розрахунком середньої заробітної плати ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за період з 07.10.2010р. по 22.08.2013 всього підлягає виплаті - 251643,42грн.

Крім того, згідно з абз.5 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплатку праці» при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні суми, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку з доходів фізичних осіб) є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині постанови.

Суд вважає, що рішення в частині виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць слід допустити до негайного виконання, так як відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 256 КАС України, постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягають негайному виконанню. З огляду на наведене, з відповідача слід стягнути суму середнього заробітку позивача за один місяць в розмірі 7678, 44грн. (з розрахунку середньоденної заробітної плати за 22 робочі дні).

Щодо доводів позивача в частині відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним звільненням, суд зазначає наступне.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Оскільки, позивачем не наведено жодного факту заподіяння моральних страждань, не доведено причинного зв'язку між діями відповідача та спричиненням фізичних і моральних страждань. Також, суду не надано жодних доказів у чому полягає спричинена, на думку позивача шкода, інших доказів, які б підтверджували глибину, характер та тривалість моральних страждань та душевних переживань, втраті нормальних життєвих зв'язків і відносин та чим саме керувався позивач, визначаючи розмір моральної шкоди. З цих підстав, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Ягодинської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 07.10.2010 року по 22.08.2013 року в розмірі 251 643 (двісті п'ятдесят одна тисяча шістсот сорок три) грн. 42коп. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. Постанову суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 7678 (сім тисяч шістсот сімдесят вісім) грн. 44 коп. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства допустити до негайного виконання.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Судові витрати стягненню із сторін не підлягають.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений і підписаний 23.12.2013р.

Суддя А.Г.Гулик