Постанова № 36248368, 15.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 року м. Київ 810/5156/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «МазурТехСервіс»

до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції

Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «МазурТехСервіс» з позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень від 19.06.2013 № 0001582201, від 19.06.2013 № 0001592201, від 19.06.2013 № 0001602201, від 19.06.2013 № 0001612201.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі Акта перевірки, в якому податковим органом встановлено неправомірне формування позивачем податкового кредиту та витрат за рахунок сум податку, сплачених контрагентам позивача у складі ціни за придбані товари, оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, господарські операції не спричинили настання правових наслідків та за своїм змістом є безтоварними.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відносини з ФОП ОСОБА_2 і ФОП ОСОБА_3 мали реальний характер - товар поставлений у повному обсязі і оплачений позивачем. Як стверджує позивач, реальність господарських операцій з даними контрагентами підтверджується первинними бухгалтерськими та іншими документами.

Крім того, як зазначає позивач, рішенням адміністративного суду, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії податкового органу щодо проведення документальної перевірки, висновки якої покладені в основу Акта перевірки.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 26.09.13 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 09.10.2013.

У судове засідання 09.10.2013 з'явився представник позивача. Уповноважені представники відповідача у судове засідання не з'явились. Відповідач був належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду даної справи, що підтверджується даними розписки. Від відповідача до суду будь-яких клопотань або заяв не надходили.

Судом на підставі частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України було оголошено перерву в судовому засіданні до 15.10.2013.

Від позивача до суду надійшло клопотання від 15.10.2013, в якому позивач просить суд здійснювати розгляд справи без участі представників підприємства.

Уповноважені представники відповідача у судове засідання 15.10.2013 повторно не з'явились. Від відповідача до суду також надійшло клопотання від 15.10.2013 про відкладення розгляду даної справи, у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання уповноваженого представника податкового органу. Проте, вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки відповідач повторно без поважних причин не з'являється до суду. Від відповідача заперечень на адміністративний позов не надходило.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, між позивачем і ФОП ОСОБА_2 укладено договори купівлі-продажу запчастин від 30.03.2011 № 3003-1, від 31.03.2011 № 3103-1, а також між позивачем і ФОП ОСОБА_3 укладено договір поставки запчастин від 27.05.2011 № 36, договір поставки запчастин від 27.05.2011 № 17.

За результатами виконання даних договорів контрагентами позивача виписано податкові накладні та видаткові накладні.

Суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів включені позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів. Крім того, суми сплачених коштів за придбані товари віднесено позивачем до складу витрат відповідних періодів.

Посадовою особою Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено документальну виїзну позапланову перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків СПД ФО ОСОБА_3 і СПД ФО ОСОБА_2 за період з 01.04.2010 по 31.03.2013, за результатами якої складено Акт від 04.06.2013 № 204/22-011/33461408 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки за наслідками її проведення податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог ст. 203, 215. 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 134.1.1, пункту 134.1 статі 134, пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.3, пункту 138.4, пункту 138.5 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України - завищено валові витрати на суму 288120,50 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187 пункту 188.1 статті 188, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України - завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 122463,17 грн.

Вказаних висновків податковий орган дійшов у зв'язку з наступним.

В Акті перевірки відповідачем зазначено, що для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з ФОП ОСОБА_2 (ІПП НОМЕР_1) позивачем були надані наступні документи: податкові накладні, накладні, банківські виписки, договір купівлі - продажу № 3003-1 від 30.03.2011, договір купівлі-продажу № 41/1 від 10.10.2011 р., договір купівлі-продажу № 29 від 01.11.2011, агент. картку рахунка № 63.1.1 по розрахунках з ФОП ОСОБА_2, податкові декларації з податку на додану вартість з відповідними додатками за період з жовтня місяця 2010 по квітень місяць 2011 року.

Для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з СПД ФО ОСОБА_3 за травень, липень, серпень та вересень місяць 2011 року підприємством було надано наступні документи: податкові накладні, накладні, банківські виписки, договір поставки запчастин № 17 від 27.05.2011, договір поставки запчастин № 36 від 27.05.2011, картку рахунка № 63.1.1 по розрахунках з ФОП ОСОБА_3 за період травня, липня та серпня місяців 2011 року, податкові декларації з податку на додану вартість з відповідними додатками за період травня, липня і серпня місяців 2011 року.

При цьому, податковий орган в Акті перевірки робить висновок, що посадовими особами Приватного підприємства «МазурТехСервіс» надано всі відповідні документи, які пов'язані із фінансово-господарськими відносинами з СПД ФО ОСОБА_2 і СПД ФО ОСОБА_3

Також, відповідач в Акті перевірки зазначає, що на адресу Миронівської МДПІ надійшов Акт Рокитнянської МДПІ від 15.12.2011 № 15/1701/НОМЕР_1 про результати позапланової перевірки з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість з 18.05.2007 по 01.12.2011 рік, в якому зазначено, шо в обліку у СПД ФО ОСОБА_2 обліковуються лише легкові автомобілі - Опель Астра та УАЗ.

Крім того, згідно з поясненнями, наданими громадянином ОСОБА_2 від 13.10.2011 старшому оперуповноваженому з ОВСВВБ при ДПА у Київській області УВБДПА України, СПД ФО ОСОБА_2 займався лише збором вторинної сировини на Рокитнянському полігоні, а інші види діяльності не здійснював, податкову звітність сам не подавав, в якому вигляді подається він не знає.

Відповідно до пункту 2.2 договору № 3103-1 від 31.03.2011 поставки запчастин, який укладено між ФО ОСОБА_2 (Продавець) та ПП «МазурТехСервіс» (Покупець) - «Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця згідно вказаних у даному Договорі реквізитів та п. 4.1 даного Договору, в якому зазначено, що «Зазначений в даному Договорі товар має переданий Покупцю протягом 3-х (трьох) днів з дня остаточної оплати згідно пункту 2.2 даного Договору.

Відповідно до пункту 2.2 договору № 17 від 27.05.2011 поставки запчастин заключного між СПД ФО ОСОБА_3 (Продавець) та ПП «МазурТехСервіс» (Покупець) - «Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця згідно вказаних у даному Договорі реквізитів і пункту 4.1 даного Договору, в якому зазначено, що «Зазначений в даному Договорі товар має переданий Покупцю протягом 3-х (трьох) днів з дня остаточної оплати згідно п. 2.2. даного Договору.

Як видно з наданих до перевірки первинних бухгалтерських документів, оплата за запчастини здійснена не в повному обсязі, а частково шляхом проведеного взаємозаліку, між розрахунками ОСОБА_2 на суму 189860,81 грн. і з ОСОБА_3 на суму 5473,06 грн.

Крім того, відповідач вказує на те, що позивачем не надано до перевірки товарно-транспортні накладні на підтвердження факту перевезення запчастин від місця зберігання продавця до покупця.

У зв'язку з цим, податковий орган в Акті перевірки зазначив, що правочини між СПД ФО ОСОБА_2, СПД ФО ОСОБА_3 і ПП «МазурТехСервіс» не спричинили реального настання юридичних наслідків і є безтоварними за своїм змістом.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.06.2013 № 0001602201, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 80936,58 грн., з них 68847,64 грн. за основним платежем і 12088,94 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення від 19.06.2013 № 0001612201, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 20350,45 грн., з них 0,00 грн. за основним платежем і 20350,45 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення від 19.06.2013 № 0001582201, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 153078,96 грн., з них 122463,17 грн. за основним платежем і 30615,79 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення від 19.06.2013 № 0001592201, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 49837,93 грн., з них 0,00 грн. за основним платежем і 49837,93 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Непогоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до статтей 11 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість виходячи з висновку про безтоварність правочинів між ПП «МазурТехСервіс» і ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

На підтвердження виконання угод, які укладені між позивачем та ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 та оплати коштів за отриманий товар позивач надав суду належним чином засвідчені копії: податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та платіжних доручень. Ці документи містять усі необхідні реквізити, підписані сторонами та скріплені печатками.

Тобто, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання та продажу товарів.

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів. А навпаки, як вже було зазначено судом зазначив в Акті перевірки, що підприємством були надані всі відповідні документи, які пов'язані із фінансово-господарськими відносинами з СПД ФО ОСОБА_2 і СПД ФО ОСОБА_3

Крім того, представник позивача надав суду документи, які підтверджують, що придбані у даних контрагентів товари, підприємство у подальшому використало у власній господарській діяльності, це, зокрема, підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, накладних на переміщення, карток рахунку, довіреностей, даними інвентаризаційних описів товарів на складі.

У свою чергу, податковий орган в ході проведення перевірки не перевіряв питання використання у власній господарській діяльності придбаної продукції позивачем.

Пов'язуючи господарську діяльність позивача з придбаними та реалізованими товарами слід зазначити, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ № 5792228 основними видами діяльності ПП «МазурТехСервіс» є оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням, допоміжна діяльність у рослинництві, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і подібними продуктами, оптова торгівля хімічними продуктами, вантажний автомобільний транспорт.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень у діях позивача відповідачем не виявлено.

Акт перевірки не містить посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, судом не встановлено дефектів у юридичному статусі контрагентів позивача, отже, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, контрагенти позивача були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

В силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Крім цього, за змістом положень Податкового кодексу України, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування витрат.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі вартості придбаних товарів, а також віднесення до складу витрат, витрати на їх придбання.

Водночас, відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем розрахунку податкового кредиту та витрат за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 нікчемних правочинів.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ПП «МазурТехСервіс» і ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3

Суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем і ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 на підставі висновків, які викладені в Акті Рокитнянської МДПІ від 15.12.2011 № 15/1701/НОМЕР_1 про результати позапланової перевірки з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість з 18.05.2007 по 01.12.2011. Проте, по-перше, вказаний Акти є носієм певної інформації, яка є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора - інспектора і висновки викладені у них не мають доказової сили у даному спорі за відсутності доведення факту нереальності господарської операції.

По-друге, як встановлено судом, постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.02.2012 у справі № 2а-398/12/1070, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012, скасовано наказ Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області від 14.12.2011 № 262 на підставі якої проведено зазначену перевірку та визнано протиправними дії Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області щодо проведення документальної позапланової перевірки, на підставі якої складено Акт від 15.12.2011 № 15/1701/НОМЕР_1.

Тобто, постановою суду, яка набрала законної сили визнано протиправними дії податкового органу по складанню Акта перевірки, на який посилається Миронівська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби.

У свою чергу, факт придбання та продаж позивачем товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів, посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Посилання відповідача на пояснення ФОП ОСОБА_2, які відібрані в ході проведення досудового слідства не приймаються судом до уваги з огляду на таке. Вказаний документ в силу приписів кримінального - процесуального законодавства України є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, а наявність порушеної кримінальної справи, до моменту прийняття судом вироку не засвідчує наявність або відсутність в діях особи складу злочину. Слід зазначити, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. Зокрема, аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.08.2012 № К-39842/10.

Щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, слід зазначити, що такий висновок податкового органу спростовується наданими позивачем суду товарно-транспортними накладними. Крім того, товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують обставини придбання товару. Зокрема, вказана правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012 № К-27230/10.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів і України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи: розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, і одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, як вбачається із Акта перевірки посадовими особами податкового органу були досліджені первинні бухгалтерські документи позивача, складені за наслідком проведення господарських операцій із ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Разом з цим, як встановлено судом, висновки відповідача про відсутність здійснення господарських операцій зроблені лише на підставі Акта іншої перевірки без врахування та надання оцінки іншим документам, обов'язкових для проведення такої перевірки та які були у розпорядженні осіб, які проводили перевірку.

Суд, розглядаючи вказану справу враховує положення листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 відповідно до якого у разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити. Водночас відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що результати перевірки, викладені відповідачем в Акті перевірки, складені без дослідження належних документів, які необхідно складати залежно від певного виду господарської операції.

Водночас, наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять всі необхідні реквізити, які передбачені положеннями статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксують факт здійснення господарської операції позивача.

Враховуючи викладене, висновок Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про безтоварність правочинів між позивачем і ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 є необґрунтованим і не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимогам даної норми не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Суд при розгляді даної справи враховує також і ту обставину, що представники відповідача у судові засідання не з'являлись, заперечень на адміністративний позов не надали, отже, не довели правомірності прийнятих рішень.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення від 19.06.2013 № 0001582201, від 19.06.2013 № 0001592201, від 19.06.2013 № 0001602201, від 19.06.2013 № 0001612201 є протиправними і підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 19.06.2013 № 0001582201, від 19.06.2013 № 0001592201, від 19.06.2013 № 0001602201, від 19.06.2013 № 0001612201.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «МазурТехСервс» судовий збір у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.