Постанова № 36248067, 11.12.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/6199/13-a

категорія 8.2.1

11 грудня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чернової Г.В. ,

при секретарі - Шевчук Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" до Ружинського відділення Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.07.2013 р. №0000072200,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" звернувся до суду з адміністративним позовом до Ружинського відділення Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.07.2013 року №0000072200, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 209234 грн., у тому числі за основним платежем - 139489 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 69745 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що податковий орган прийшов до помилкових висновків, які викладені в акті перевірки від 20.06.2013 року № 389/22-01/32265078, що операції здійснені між ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" та ТОВ "Рокко" не призвели до настання правових наслідків, тому у товариства немає підстав для податкового обліку вказаних операцій. Всупереч висновкам податкового органу, позивач стверджує, що усі господарські операції позивача з ТОВ "Рокко" підтверджуються сукупністю первинних бухгалтерських документів.

У зв'язку з реорганізацією Ружинського відділення Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції, суд допустив заміну відповідача його правонаступником - Андрушівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року з питань проведення господарських операцій з ТОВ "Рокко" Попільнянською МДПІ складено акт перевірки № 389/22-01/32265078 від 20.06.2013 року (а.с.7-12).

Відповідно до висновків акту перевірки, товариством порушено п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок в сумі 139489 грн.

На підставі перевірки Ружинським відділенням Андрушівської ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 липня 2013 року № 0000072200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 209234 грн., у тому числі за основним платежем -139489 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями ( штрафами) -69745 грн. (а.с.6).

Зокрема, в акті перевірки податковий орган посилається на те, що товариством не надано підтвердження фактичної участі кредитного брокера ТОВ "Рокко" при укладанні кредитного договору № 1001/252/293 від 14.09.2010 року. Товариство також не надало документів, які б дали чітко відстежити, що є результатом замовлених послуг, а також встановити, яким чином результати цих послуг товариство використовує у власній господарській діяльності. Крім того, в акті зазначається, що відповідно до отриманих актів документальних перевірок дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Рокко" встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій та відсутність реального здійснення господарських операцій, та відсутність об'єктів оподаткування в розумінні Податкового кодексу України. ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" не надано підтвердження фактичного здійснення транспортування продукції за участю експедиторів ТОВ "Рокко", а саме в наданих документах відсутні будь-які відомості щодо участі експедиторів у перевезенні продукції по договору транспортного експедирування від 24.12.2011 року. Крім того, в акті перевірки зазначено, що на порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" включено до складу податкового кредиту податкову накладну № 76 від 10.01.2012 року, № 47 від 28.03.2012 року, № 92 від 31.01.2012 року, № 93 від 31.01.2012 року, яка оформлена з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України, та зроблено висновок, що товариством завищено податковий кредит з ПДВ всього на суму 139489 грн., в т. ч. січень 2012 року на суму 52852 грн., березень 2012 року на суму 86637 грн.

Не погоджуючись з актом перевірки, товариством 26.06.2013 року було подано начальнику Попільнянської МДПІ заперечення (а.с. 13-16), а в подальшому 19.07.2013 року - начальнику Головного управління Міндоходів та зборів у Житомирській області скаргу на даний акт (а.с.17-21). За результатами розгляду скарги першим заступником начальника Головного управління Міндоходів та зборів у Житомирській області прийнято рішення від 06.08.2013 року № 5463/П-С/10-205, яким податкове повідомлення рішення Ружинського відділення Андрушівської ОДПІ № 0000072200 від 11.07.2013 року залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с. 22-27). В обґрунтування даного рішення, зокрема, зазначено, що в товарно-транспортній накладній від 10.01.2012 року на перевезення ємностей не заповнені реквізити; товариством не надано первинних документів щодо підтвердження фактичного здійснення транспортування зерна кукурудзи та сої за участю експедиторів ТОВ "Рокко" або залучення перевізника (рахунки, накладні, тощо).

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 14.09.2010 року позивач (позичальник) уклав з банком ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" кредитний договір № 1001/252/293, за умовами якого банк відкриває позичальнику кредитну лінію для поповнення обігових коштів. Ліміт кредитної лінії складає 1000000,00 грн. Кредитна лінія відкривається на строк до 15 квітня 2011 року включно ( а.с. 44-47). Крім того, як вбачається з матеріалів справи 19 березня 2012 року укладено додатковий договір до кредитного договору № 1001/252/293 від 14.09.2010 року. Цей додатковий договір є невід'ємною частиною кредитного договору № 1001/252/293 від 14.09.2010 року. Відповідно до умов вказаного договору ліміт кредитної лінії складає 6000000,00 грн. Кредитна лінія відкривається на строк до 01 березня 2013 року включно ( а. с. 48).

10.01.2012 року між позивачем (клієнт) та ТОВ "Рокко" (кредитний брокер) було укладено договір № 10/01-12 про надання послуг Кредитного брокера та додаток № 1 до вказаного договору ( а.с. 169-171). Предметом договору є надання послуг ТОВ "Рокко", метою яких є отримання рішення банку щодо кредитування ТОВ "Ружинський комбікормовий завод", за умови отримання кредиту останній оплачує надані послуги.

Акти прийому-передачі виконаних робіт від 31 січня 2012 року та від 28 березня 2012 року ( а.с. 167-168) свідчать про виконання дій, передбачених умовами договору № 10/01-12 від 10.01.2012року, наслідком яких було укладання додаткового кредитного договору від 19 березня 2012 року. Послуги кредитного брокера - ТОВ "Рокко" були оплачені позивачем в січні 2012 року в сумі 80000,00 грн. в тому числі ПДВ - 13333,33 грн., про що свідчить податкова накладна № 93 від 31.01.2012 року (а.с. 58) та в березні 2012 року в сумі 519825,00 грн., в тому числі ПДВ - 86637,50 грн., про що свідчить податкова накладна № 47 від 28.03.2012 року. Зазначені накладні були зареєстровані в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 39,43).

Отже, як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи Договір від 10.01.2012 року між позивачем та ТОВ "Рокко" було укладено для вирішення питань щодо врегулювання погашення кредиту наданого банком ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" 14.09.2010року,

про що було укладено додатковий договір до кредитного договору № 1001/252/293 від 14.09.2010року.

Вказане спростовує твердження податкового органу щодо не підтвердження фактичної участі кредитного брокера ТОВ "Рокко" при укладанні кредитного договору № 1001/252/293 від 14.09.2010 року та завищення суми податкового кредиту в січні 2012 року на суму 13333,33 грн. та березні 2012 року на суму 86637,50 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що 24 грудня 2011 року між ТОВ "Рокко" (експедитор) та ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" (клієнт) укладено договір транспортного експедирування (а.с.59-61). За умовами вказаного договору, експедитор бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок клієнта виконати послуги, пов'язані з перевезенням зерна кукурудзи та сої (п. 1.1). На підтвердження надання експедитором клієнту послуг за цим договором складаються відповідні акти. Вказані акти складаються після закінчення надання послуг за цим договором ( п. 1.3 договору).

Так, про надання послуг саме за договором транспортного експедирування від 24 грудня 2011 року свідчить акт від 31.01.2012 року (а.с. 50), товарно-транспортні накладні: від 24.12.2011 року ( а.с. 135), від 25.12.2011 року ( а.с. 132-134), від 26.12.2011 року (а.с.123-124), від 27.12.2011 року ( а.с. 117-121), від 12.01.2012 року (а.с. 128-130), та виписана ТОВ "Рокко" податкова накладна від 31.01.2012 року № 92 (а.с.49), яка зареєстрована в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 39), відповідно до якої ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" оплатив послуги експедитора в розмірі 210113,82 грн., в тому числі ПДВ 35018,97 грн.

Вказані обставини справи спростовують твердження податкового органу щодо не підтвердження фактичного здійснення транспортування зерна кукурудзи та сої за участю експедиторів ТОВ "Рокко" та завищення по даному факту суми податкового кредиту в розмірі 35018,97 грн.

Крім того, 10 січня 2012 року між ТОВ "Рокко" (постачальник) та ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" (покупець) укладено договір поставки (а.с. 53-56). Відповідно до п.1.1 даного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію, визначену у п.1.2 цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію. За цим договором постачальник передає ємності об'ємом 0,8 метрів кубічних в кількості 6 шт. ( п. 1.2 договору). Загальна ціна продукції, що поставляється за цим договором, складає 27000,00 грн., в тому числі ПДВ 4500,00 грн. ( п. 3.2 договору).

Виконання умов зазначеного договору підтверджується актом прийому-передачі продукції за договором поставки від 10 січня 2012 року ( а.с. 57), товарно-транспортною накладною на перевезення ємностей від 10 січня 2012 року ( а.с. 52), податковою накладною № 76 від 10.01.2012 року, яка включена до реєстру отриманих податкових накладних ( а.с.38) та видатковою накладною від 10.01.2012 року № 76 ( а.с. 51). Крім того, інвентарна картка обліку основних засобів, яка міститься в матеріалах справи ( а.с. 98) свідчить про те, що придбаний товар (ємності по 0,8 м3 в кількості 6 шт.) перебувають на балансі ТОВ "Ружинський комбікормовий завод". .

Встановлені фактичні обставини справи свідчать про фактичне здійснення господарської операції та спорстовують твердження податкового органу про завищення суми податкового кредиту на суму 4500,00 грн. за січень 2012 року.

Також при досліджені фактичних обставин справи та документального їх підтвердження, суд звертає увагу на наявні в матеріалах справи інші копії документів, а саме: банківські виписки ( а.с. 31-36), які свідчать про оплату послуг позивачем, договори складського зберігання сільськогосподарської продукції № 23 від 8 листопада 2011 року та № 7 від 09 вересня 2011 року та додаток до цього договору ( а.с.102-114), рахунки - фактури ( а.с.99-100), акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №2 від 3 січня 2012 року та №17 від 01 грудня 2011 року (а.с. 115-116), реєстр № 213 накладних на прийняте зерно кукурудзи з визначенням якості по середньодобовому зразку за 17 січня 2012 року (а.с. 127), накази про відвантаження хлібопродуктів № 243 від 26.12.2011 року , № 244 від 27.12.2011 року, №1 від 12.01.2012 року, № 242 від 25.12.2011 року, № 241 від 24.12.2011 року ( а.с. 122,125,126,131), звіти про рух хлібопродуктів і тари на елеваторах і складах ( а.с. 151-156), що підтверджують факт подальшого використання (приймання, очищення, сушіння, відгрузка та зберігання на складах ТОВ "Хлібодар" та ТОВ "Украгро РТ") придбаної продукції. .

Крім того, в матеріалах справи містяться копії договорів купівлі - продажу: № 21/12 від 20 грудня 2011 року (а.с. 137-139), № 19/12 від 19 грудня 2011 року (а.с.143-145) та додатки до них № 1 (а.с. 140,146), реєстр № 209 накладних на прийняте насіннєве зерно сої з визначенням якості по середньодобовому зразку за 24 грудня 2011 року, які свідчать про реальне придбання сої позивачем та подальше її використання в господарській діяльності позивача.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Кодекс).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України ( далі - ПК України) встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача).

За вимогами абз. 4 п.201.1 ст.201 ПК України у податкова накладна має містити обов'язкові реквізити.

Щодо посилань податкового органу в акті перевірки ( ст. 5 акту) на те, що податкова накладна № 93 від 31.01.2012 року (а.с. 58) оформлена з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу, то суд не приймає його до уваги, оскільки не зазначено в чому суть порушення. Крім того, при огляді її в судовому засіданні вона містить всі обов'язкові реквізити.

Водночас положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Щодо посилань податкового органу на відсутність реального здійснення господарських операцій та на відсутності об'єктів оподаткування в розумінні Податкового кодексу України, з причин не підтвердження господарських відносин позивача з його контрагентом - ТОВ "Рокко", оскільки останній відсутній за місцезнаходженням, то вказана обставина не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи в суді. Так в матеріалах справи міститься витяг з електронної бази ( а.с.94-96), який спростовує зазначений висновок відповідача.

Крім того, як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" (далі-Інформаційний лист), у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Вказане кореспондується з практикою Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 грудня 2007 року Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, про реальність вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Рокко", свідчать наявні в матеріалах справи та досліджені судом первинні документи: договори і додатки до них, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, податкові накладні, видаткова накладна, акти про надані послуги, акти прийому-передачі продукції, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), інвентарна картка обліку основних засобів, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, банківські виписки про оплату послуг, накази про відвантаження хлібопродуктів, реєстри накладних на прийняте насіннєве зерно, звіти про рух хлібопродуктів і тари на елеваторах і складах, які в свою чергу підтверджують факт оприбуткування отриманих послуг, матеріальних цінностей та подальше їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку - ТОВ "Ружинський хлібокормовий завод".

З огляду на досліджені обставини справи, суд не знаходить обґрунтованих підстав вважати нереальність здійснення позивачем господарської операції з ТОВ "Рокко", та не ставить в залежність добросовісність платника податку - позивача по справі від можливого невиконання податкових обов'язків його контрагентом.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що реальне здійснення господарських операцій, використання придбаного товару в оприбуткованих операціях, наявність первинних документів, в тому числі виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість податкових накладних, надавало позивачу право на формування податкового кредиту.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене суд вбачає правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суму ПДВ 139489 грн., включену в ціну придбаних послуг, а тому позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення рішення - визнанню нечинним та скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовільнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ружинського відділення Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекці № 0000072200 від 11.07.2013року.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 17 грудня 2013 р.