Постанова № 36247955, 02.12.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2013 р. Справа № 804/14717/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача Водопянова С.В. Боднара Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РМ Восток» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РМ Восток» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0001292203 від 17.07.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті, вважає, що пода ткове повідомлення-рішення, винесене за результатами перевірки, суперечить діючому пода тковому законодавству та підлягає скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що висновки про вчинені позивачем порушення, зроблені в акті перевірки, відповідають фактичним обставинам, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «РМ Восток» щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «Ривс» (код ЄДРПОУ 34914473) за серпень 2011 року, ТОВ «Віконні системи» (код ЄДРПОУ 33972398) за жовтень, листопад 2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 10.07.2013 року №21/224/32366508, висновками якого встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

17.07.2013 року податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №0001292203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 117 172,50 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, проте податковими органами системи Міністерства доходів і зборів України скарги товариства з обмеженою відповідальністю «РМ Восток» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених вище норм вбачається, що податкова накладна, заповнена особою, що зареєстрована як платник податку на додану вартість, без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця. Водночас, сама по собі наявність лише відповідних документів не дає право на податковий кредит, якщо судом встановлено, що господарські операції, зафіксовані в цих документа, у дійсності не відбувалися.

Так, на момент укладення угод та вчинення господарських операцій ТОВ «Ривс» та ТОВ «Віконні системи» були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було.

Судом досліджено первинні документи позивача та встановлено, що ТОВ «РМ Восток» (покупець) з ТОВ «Ривс» (постачальник) укладено договір поставки від 01.08.2011 року №35/08, згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар в асортименті, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Між ТОВ «РМ Восток» (покупець) та ТОВ «Віконні системи» (постачальник) укладено договір поставки від 03.10.2011 року №40/10, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар в асортименті, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

На виконання умов вказаних договорів було оформлено (виписано) видаткові та податкові накладні. Розрахунки між підприємствами здійснювались в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

При цьому суд звертає увагу, що акт перевірки не містить обставин про встановлення будь-яких недоліків вказаних первинних бухгалтерських документів товариства з обмеженою відповідальністю «РМ Восток».

Як вбачається з акту перевірки, відповідач зазначив, що до перевірки не було надано товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товарів.

Водночас, судом встановлено, що позивач неодноразово повідомляв Державну податкову інспекцію у Кіровському районі м.Дніпропетровська про те, що перевезення товару здійснювалось за рахунок постачальників. Крім того, витрати щодо перевезення товару не включались до складу податкового кредиту.

Суд також відхиляє доводи відповідача щодо відсутності товарно-транспортних накладних з огляду на те, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, суд не погоджується з викладеною в акті перевірки та запереченнях на позов позицією відповідача щодо висновків про відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю «РМ Восток» права на формування податкового кредиту по операціям з придбання товарів від ТОВ «Ривс» та ТОВ «Віконні системи» з огляду на наступне.

Так, вказані висновки зроблено відповідачем на підставі актів перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 21.12.2012 року №7211/224/34914473 та від 21.12.2012 року №7212/224/33972398.

Проте судом встановлено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №804/1873/13-а від 28.03.2013 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013 року, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ривс», за результатами якої був складений акт від 21 грудня 2012 року №7211/224/34914473.

Згідно постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 року по справі №804/1261/13-а адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ВІКОННІ СИСТЕМИ» задоволено частково, зокрема, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, які полягають у проведенні перевірки ТОВ «ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ВІКОННІ СИСТЕМИ», (код ЄДРПОУ 33972398) в результаті яких було складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки №7212/224/33972398 від 21.12.2012 року.

30 квітня 2013 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд залишив вказану постанову без змін.

Крім того, згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з

питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім ви падків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Якщо податковим органом встановлено нена лежне виконання контрагентами позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за таке невиконання або неналежне виконання пода ткового обов'язку повинні нести самі ці підприємства. Це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Суд зауважує, що висновки про порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, зафіксовані в актах, не можуть бути підставою для обмеження права позивача на податковий кредит за умови реальності господарської операції. Податковим органом не надано доказів того, що позивач та його контрагент діяли зі спільним умислом, що суперечить інтересам держави з метою отримання матеріальних благ.

З огляду на викладене, посилання податкового органу на вказані акти перевірок контрагентів позивача не може вважатись обґрунтованим.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Документи, які були досліджені судом, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій позивача.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем податкового законодавства, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, таким, що спростовується матеріалами справи, а отже підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 234,35 грн. підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «РМ Восток» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0001292203 від 17.07.2013 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «РМ Восток» судові витрати у розмірі 234,35 грн. (двісті тридцять чотири гривні тридцять п'ять копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 19 грудня 2013 року.

Суддя В.В. Степаненко