Постанова № 36247695, 17.12.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2013 р. (о 10:01) Справа №801/10524/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Марчевської К.В., представників сторін:

від позивача - Брязгін А.А.

від відповідача - Терещенко І.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронос»

до Головного управління Міндоходів в АР Крим Міністерства доходів і зборів України

про визнання протиправним та скасування наказу,

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кронос» (далі позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Головного управління Міндоходів в АР Крим Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Міндоходів в АР Крим Міністерства доходів і зборів України №179 від 15.07.2013.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний наказ був прийнятий з порушенням вимог Податкового кодексу України, оскільки зі змістом преамбули наказу підставою для його видання зазначено п. 80.2.5. п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України, проте у пункті 1 зазначеного наказу мова йде про призначення та проведення фактичної перевірки норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, введення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору , оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), тобто обставини, що містяться у інших нормах Податкового кодексу України. Позивач вказує, що в порушення норм Податкового кодексу України в наказі не зазначені обставини, які були підставами для його видачі, натомість наведено зміст трьох самостійних підстав для проведення фактичної перевірки, визначених окремими пунктами ст. 80 Податкового кодексу України. Зазначені обставини, на думку позивача, є порушенням вимог податкового законодавства та підставою для визнання спірного наказу протиправним.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що спірний наказ прийнятий у відповідності до вимог Податкового кодексу України, тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кронос» є юридичною особою (ЄДРПОУ 31395365), що підтверджується відомостями даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кронос» взято на облік в органах податкової служби, є платником податків та зборів, передбачених податковим законодавством.

Таким чином, ТОВ «Кронос» є суб'єктом господарювання, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що податковим органом на підставі пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України був виданий наказ від 15.07.2013 №179 «Про призначення та проведення фактичної перевірки ТОВ «Кронос» (ЄДРПОУ 31395365), відповідно до якого з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, призначено провести з 19.07.2013 тривалістю не більше 10 діб фактичну перевірку щодо дотримання ТОВ «Кронос» норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.

Не погодившись з зазначеним наказом, позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача суд зобов'язаний перевірити, чи прийнятий наказ на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачені Конституцією та законами України, та чи прийнятий спірний наказ з дотриманням основних принципів адміністративної процедури.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позовних вимог, суд зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20 Кодексу, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 75 Податкового Кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) та може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки (пп.80.1- 80.2 ст.80 Кодексу).

Однією із підстав проведення фактичної перевірки є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (пп. 80.2 ст.80 Податкового кодексу України).

Отже, виходячи з наведених правових норм податкового законодавства, зазначеним пунктом встановлені умови законності призначення перевірки, до яких, зокрема, віднесено здійснення податковим органом функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів

Відповідно до ч. 1 до ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995 контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Пунктом 1 Положення про Головне управління Міндоходів в АР Крим визначено, що ГУ Міндоходів є територіальним органом Міністерства доходів і зборів України та забезпечує реалізацію повноважень Міністерства доходів і зборів України на території АР Крим.

Одним із завдань Міністерства доходів і зборів України згідно з п.п. 2 п. 3 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затверджене указом Президента України від 18 березня 2013 року №141/2013 є забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Міністерство доходів і зборів України відповідно до покладених на нього завдань здійснює заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (п.п. 51 п. 4 Положення).

Матеріали справи свідчать, що спірний наказ прийнятий на підставі доповідної записки від 15.07.2013 № 213/22.2-24 та на виконання покладених на відповідача нормами діючого законодавства функцій, зокрема, у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

З тих же міркувань суд вважає безпідставними твердження представника позивача, що у спірному наказі не зазначені обставини, які були підставами для його видачі, натомість наведено зміст трьох самостійних підстав для проведення фактичної перевірки, визначених окремими пунктами ст. 80 Податкового кодексу України, оскільки відповідно до наказу від 15.07.2013 №179 підставами для призначення перевірки податковим органом визначено п. 80.2.5. п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України, що відповідає повноваженням відповідача та фактичним обставинам, встановленим судом.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та враховуючи наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що спірний наказ прийнятий з дотриманням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України.

Окрім того, пунктом 81.1 ст.81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Судом встановлено, що на підставі спірного наказу фактична перевірка об'єктів, де здійснює господарську діяльність позивач, була проведена, посадові особи податкового органу були допущені до проведення перевірки, про що свідчить складений за результатом перевірки акт.

Тобто, у разі порушення, на думку позивача, приписів Податкового кодексу України (зокрема, відсутність підстав для призначення та проведення перевірки), суб'єкт господарювання мав право не допустити посадових осіб податкового органу до проведення перевірки, чим позивач не скористався, визнавши проведення перевірки правомірним.

Окрім того, за результатами перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення.

Тому, враховуючи допуск посадових осіб податкового органу до проведення перевірки, фактичне її здійснення, у цьому випадку сам по собі наказ на проведення перевірки не порушує права позивача.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовий збір не повертається.

Під час судового засідання, яке відбулось 17.12.2013, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАСУ постанову складено у повному обсязі 21.12.2013.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.Л.Тоскіна