Постанова № 36247637, 05.12.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 грудня 2013 р. Справа №801/9999/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М.,

секретар судового засідання - Золоткова Г.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача - Травкіна Н.О., довіреність від 19.08.2013 року,

від відповідача - Турчанович Ю.Л., довіреність від 18.11.2013 року,

від третьої особи - Демко А.І., довіреність від 20.09.2013 року

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Трикутник»

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Сакської районної державної адміністрації АР Крим

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Трикутник» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративними позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим про визнання протиправними дій посадових осіб відповідача щодо оформлення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача актом від 29.07.2013 року №4/1503/31774174, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002271520 від 06.08.2013 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі акту перевірки №4/1503/31774174 від 29.07.2013 року, яким зафіксовані порушення п.288.5 ст. 288 ПК України, заниження податкового зобов'язання по орендній платі за земельну ділянку державної та комунальної власності за період з 01.01.2012 року по 28.03.2013 року на загальну суму 8870,32 гривень та за період з 01.07.2012 року по 31.06.2013 року на загальну суму 247178,72 гривень, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0002271520 від 06.08.2013 року про збільшення орендної плати в сумі 256049,04 гривень та застосування штрафні санкції в сумі 64012,26 гривень. Позивач вважає, що порушення, встановленні актом перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, а податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.11.2013 року залучено до участі у справі Сакську районну державну адміністрацію АР Крим в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою суду від 05.12.2013 року закрито провадження по справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій посадових осіб Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим щодо оформлення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача актом від 29.07.2013 року №4/1503/31774174.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, вказавши, що Приватним підприємством «Трикутник» були дотримані всі вимоги діючого законодавства щодо договірної сплати орендної плати та договором оренди не передбачено зміну умов договору самостійно однією зі сторін, у зв'язку із чим позивач сплачує орендну плату у встановленому розмірі.

Представники відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Сакської районної державної адміністрації АР Крим, під час розгляду справи заперечували проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що надані платником податків розрахунки податкового зобов'язання свідчать про неврахування вимог п. 288.5 ст. 288 ПК України. Розмір орендної плати за землю є одночасно як умовами договору оренди, так і формою податку на землю, тому що стягнення плати за землю відноситься до сфери регулювання податкового законодавства.

Заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

Сакською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим на підставі наказу від 26.07.2013 року № 18 на повідомлення від 29.07.2013 року №145/153 проведено позапланову невиїзну документальну перевірку приватного підприємства «Трикутник», з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні податкових зобов'язань по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за період з 01.01.2012 року по 30.06.2013 року по договору оренди земельної ділянки від 28.11.2007 року, який укладено з Сакською районною державною адміністрацією, за результатами якої складено акт від 29.07.2013 року №4/1503/31774174 (а.с.37-42).

Відповідно до висновків акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення платником податків п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по орендній платі за земельну ділянку державної і комунальної власності за період з 01.01.2012 по 28.03.2013 на загальну суму 8870,32 гривень, у тому числі: за січень 2012 року - 3394,74 гривень, за лютий 2012 року - 2409,70 гривень, за 28 діб березня 2012 року - 3066,22 гривень, а також за період з 01.07.2012 року по 31.06.2013 року на загальну суму 247178,72 гривень, у тому числі: за липень 2012 року - 20598,06 гривень, за серпень 2012 року - 20598,06 гривень, за вересень 2012 року - 20598,06 гривень, за жовтень 2012 року - 20598,06 гривень, за листопад 2012 року - 20598,06 гривень, за листопад 2012 року - 20598,06 гривень, за грудень 2012 року - 20598,06 гривень, за січень 2013 року - 20598,06 гривень, за лютий 2013 року - 20598,06 гривень, за березень 2013 року - 20598,06 гривень, за квітень 2013 року - 20598,06 гривень, за травень 2013 року - 20598,06 гривень, за червень 2013 року - 20598,06 гривень.

Податковим повідомленням-рішенням від 06.08.2013 року №0002271520 Сакською ОДПІ повідомлено Приватне підприємство «Трикутник» про збільшення суми грошових зобов'язань з орендної плати за землю юридичних осіб, на загальну суму 320061,30 гривень, з яких 256049,04 гривень - сума грошового зобов'язання за основним платежем, 64012,26 гривень - сума грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.44).

Заперечуючи проти збільшення грошових зобов'язань, з підстав, визначених в акті перевірки, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду із даним позовом до відповідача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Контролюючий орган, збільшуючи платнику податків розмір орендної плати за землю, визначаючи розмір грошових зобов'язань, переважно керувався нормами п. 288.5 ст. 288 ПК України, зазначаючи, що з 01.07.2012 року Законом України від 24.05.2012 року №4834-VI в п.274.1 ст. 274 до Податкового кодексу України внесено доповнення, а саме ставка податку на земельні ділянки, нормативно грошова оцінка яких проведена, встановлюють у розмірі 1 % від їх нормативно грошової оцінки, за виключенням земельних ділянок, вказаних у статтях 272, 273, 276 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим, враховуючи вимоги додаткової угоди між позивачем та Сакською районною державною адміністрацією АР Крим від 29.03.2012 року щодо трикратного розміру земельного податку, з 01.07.2012 року розмір орендної плати підприємства повинен розраховуватись у розмірі 3%, що не виконувалось позивачем.

Перевіряючи обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення суд виходив з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, сторонами не оспорювалось та визнано, що 28 листопада 2007 року між Сакською районною державною адміністрацією та приватним підприємством "Трикутник" укладено договір оренди земельної ділянки, площею 48,7493 га, строком на 20 років, що знаходиться на Надєждєнском родовищі пиляних вапняків, за межами населених пунктів , на території Сизівської сільської ради Сакського району, у відповідності до доданої схеми (плану) земельної ділянки, що є невід'ємною частиною Договору, кадастровий номер якої: 01:243:865:00:09:001:0167, з цільовим призначенням під кар'єр для видовбування пиляних вапняків (а.с.8-13).

Договір оренди зареєстровано у Сакському відділі Кримської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» при Державному комітеті України земельних ресурсів, про що V Державному реєстрі земель зроблено запис від 28.11.2007 року за №040701500008.

Розмір орендної плати за користування земельною ділянкою сторони визначили на рівні 113608,30 гривень на рік, що становить 1% від нормативної оцінки земельної ділянки. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 11360829,37 гривень.

Таким чином, позивач у періоді з 28.11.2007 року по 31.12.2011 року здійснював щорічно орендну плату за земельну ділянку в сумі 113608,30 гривень.

Сакська районна державна адміністрація в АР Крим 21 березня 2012 року звернулася до ПП «Трикутник» з листом № 01.1-16/242 про внесення змін до договору оренди землі. Даним листом, на підставі листа Сакської ОДПІ №-654/9/1503 від 24.02.2012 року Сакська районна держадміністрація запропонувала позивачу переглянути орендну плату з врахуванням положень ст.188 Податкового кодексу України та грошової індексації земельної ділянки і укласти додаткову угоду.

Згідно пункту 10 Договору оренди встановлено: обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку державної власності здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими КМУ формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Розмір орендної плати переглядається один раз на рік на вимогу однієї з сторін у разі (п.13 Договору оренди): зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством. погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 36 Договору оренди передбачено зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Судом встановлено, що між ПП «Трикутник» 29 березня 2012 року та Сакською районною державною адміністрацією в АРК укладено додаткову угоду, зареєстровану у міськрайонному управлінні Держкомзему у м.Саки і Сакському районі АРК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.05.2012 року № 012430004002784.

Зазначеною додатковою угодою викладено в новій редакції п.9 Договору оренди, а саме: орендна плата вноситься орендарем у формі та в розмірі в грошовому вигляді ... та станом на 01.01.2012 року встановлено у трикратному розмірі земельного податку, що складає 180261,00 гривень на рік.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі додаткової угоди, де була встановлена нова дійсна орендна плата з врахуванням положень діючого законодавства, з 29.03.2012 року по 31.12.2012 року позивачем сплачена сума орендної плати в розмірі 135195,75 гривень.

Додаткова угода набула чинності після її підписання та реєстрації, тобто з 10.05.2012 року.

Сакська районна держадміністрація 13 листопада 2012 року листом № 01.1-16/898 повідомила позивача про зміну нормативної грошової оціни земельної ділянки з врахуванням індексації, яка з 01.07.2012 року складає 14247924,00 гривень, у зв'язку із чим необхідно надати до Сакської СДПІ уточнюючий розрахунок.

Листом за № 42 від 26.11.2012 року позивач повідомив Сакську районну держадміністрацію, що відповідно з п.13 Договору оренди «розмір орендної плати переглядається один раз на рік за вимогою однією зі сторін». Розмір орендної плати у 2012 році вже було переглянуто 29.03.2012 року.

Відповідно до листу від 04.12.2012 року №011-14/973 Сакська районна державна адміністрація АР Крим просила Сакську ОДПІ АР Крим ДПС провести нарахування орендної плати згідно умов договору у трикратному розмірі земельного податку станом на 01.11.2012 року.

Листом за № 011-16/64 від 25.01.2013 року «про відшкодування втрат від недоотримання орендної плати за землю» Сакська районна державна адміністрація АР Крим повідомила позивача, що у зв'язку із невідповідністю розміру орендної плати за землю відображені втрати за період з 01.01.2012 року по 01.07.2012 року в сумі 18891,00 гривень, які необхідно відшкодувати у Сизівський сільський бюджет по ККД 13050200 «Орендна плата з юридичних осіб».

На звернення 30 січня 2013 року листом за № 5 ПП «Трикутник» до Сакської ОДНІ про надання йому довідки про відсутність заборгованості за орендною платою в бюджет за 2012 рік, Сакська ОДПІ листом від 31.01.2013 року за № 503/10/1503 повідомила про відсутність за підприємством заборгованості по сплаті за землю на момент 31.01.2013 року.

Листом від 26.02.2013 року за № 01.1-16/163 Сакська районна держадміністрація повторно повідомила про збільшення орендної плати.

Сакська ОДПІ 05 червня 2013 рок листом № 2463/10/15.3-4 у звернулась до ПП «Трикутник» з рекомендацією про усунення порушення щодо недоплати орендної плати, яка па теперішній час повинна бути 427437,72 гривень на рік.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало встановлення відповідачем порушення Приватним підприємством «Трикутник» вимог п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, згідно якого річна сума платежу з орендної плати не може бути меншою для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Відповідно до п. п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 15 вказаного Закону визначено, що істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру.

При цьому, відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Абзац 1 вказаного пункту зазначає, що безпосередньою підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, тобто при нарахуванні орендної плати позивач повинен дотримуватися даних, зазначених в Договорі.

Разом з тим, відповідно до п. 288.4 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Таким чином, і Закон України "Про оренду землі" і Податковий кодекс України, передбачають, що розмір орендної плати за користування землею, як одна із істотних умов, визначаються між сторонами по договору (орендодавцем і орендарем), в даному випадку між позивачем та Сумською міською радою, зазначаються в Договорі, а не визначається або змінюється, одноособово, однією із сторін по договору, без узгодження між собою, або одноособово визначаються контролюючим органом - податковою службою шляхом донарахування зобов'язань податковими повідомленнями-рішеннями.

Таким чином, із змісту наведених норм можна зробити висновок, що орендна плата сплачується виключно в порядку та розмірі, передбачених договором оренди, і питання щодо встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі.

Розмір орендної плати, порядок її розрахунку та умови внесення є одними із істотних умов договорів оренди земельних ділянок, які відповідно до чинного законодавства і умов договорів, визначаються сторонами по договорах і можуть бути змінені лише ними на або судом на вимогу однієї із сторін.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В даному випадку, на момент укладення, тобто на 28.11.2007 року договір оренди земельної ділянки цілком відповідав вимогам нормативних актів, що діяли на той час, його недійсність, як вбачається з пояснень представника відповідача, не встановлена, тому договір є правомірним.

При цьому згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, умови договору оренди земельної ділянки (включаючи і умову щодо розміру орендної плати) є обов'язковими для виконання сторонами. Відповідно, позивач зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, що є предметом вказаного договору, у визначеному договором розмірі, а саме - в розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки землі.

Окремо суд звертає увагу на позицію Конституційного Суду України, викладену в пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 року № 1-зп, де зазначено, що стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (Преамбула Конституції України).

Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).

З огляду на наведену позицію Конституційного Суду України, можна дійти висновку, що ставки орендної плати за земельні ділянки, визначені п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, мають обов'язково застосовуватись при укладенні договорів після набрання чинності наведеними нормами, тобто з 01.01.2011 року.

Враховуючи те, що норми Податкового кодексу України набрали чинності з 01.01.2011 року, вони повинні застосовуватись до орендних правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто до умов договорів, які укладаються після набрання чинності Податкового кодексу України, тобто після 01.01.2011 року, зокрема, і у визначенні розміру орендної плати за земельну ділянку.

Щодо до договорів, укладених до набрання чинності Податкового кодексу України, то така зміна можлива за умов встановлення законодавством умови, при настанні якої орендна плата підлягає перегляду.

У Податковому кодексі України, відповідна умова, яка передбачає перегляд розміру орендної плати за земельні ділянки в діючих договорах без участі сторін договірних відносин не передбачена. Таким чином, встановлення іншого розміру орендної плати за земельні ділянки, крім того, який визначений в договорі оренди, можливо лише за умов та підстав визначених в договорі та у спосіб визначений законодавством, а саме: шляхом внесення змін до діючих договорів оренди сторонами договірних відносин, в даному випадку Сакською районною державною адміністрацією АР Крим та ПП «Трикутник».

Водночас, закріплення в Податковому кодексі України мінімального та максимального визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності свідчить про те, що орендна плата за такі земельні ділянки є регульованою законодавством ціною.

Поряд з цим, ні Податковий кодекс України, ні інші нормативно-правові акти не закріплюють обов'язок орендаря автоматично перераховувати орендну плату (в т. ч. і сплачувати її в більшому розмірі) в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати.

Згідно ст. 23 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно з положеннями ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст.653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Вимоги п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України стосовно встановлення розміру орендної плати не є безпосередньою підставою для їх застосування, застосовуються вони опосередковано шляхом врахування при укладені договорів оренди земельних ділянок або при внесенні змін до них, починаючи з 01.01.2011 року. При цьому слід зазначити, що абзац 2 пункту 288.1 ст. 288 ПК України передбачає можливість внесення змін до існуючих договорів оренди землі, в тому числі і в частині зміни розміру орендної плати, і обов'язок органу місцевого самоврядування інформувати про це податкову службу.

Судом встановлено, що між ПП «Трикутник» 29 березня 2012 року та Сакською районною державною адміністрацією в АРК укладено додаткову угоду, якою п.9 Договору оренди викладено в новій редакції, а саме: орендна плата вноситься орендарем у формі та в розмірі в грошовому вигляді ... та станом на 01.01.2012 року встановлено у трикратному розмірі земельного податку, що складає 180261,00 гривень на рік.

Таким чином, згідно договору оренди земельної ділянки від 28.11.2007 року за №040701500008 та додаткової угоди від 29.03.2012 року зареєстрованої у міськрайонному відділі управління Держкомзему в м. Саки 10 травня 2012 року, умови договору орендної плати землі не порушуються позивачам.

Разом із тим, позивач посилаючись на факт, що з 01.07.2012 року набрали чинності зміни до ст.ст. 274, 278 Податкового кодексу України, згідно з якими розмір земельного податку для підприємств промисловості (у разі проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки) складає 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, вважає, що згідно додаткової угоди орендна плата встановлюється в трикратному розмірі земельного податку, який з 01.07.2013 року складає 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, у зв'язку із чим згідно умов договору, орендна плата за земельну ділянку площею 48,7493 га з 01.07.2012 року складає 427437,72 гривень.

Однак доказів внесення змін до договору оренди від 28.11.2007 року, які б передбачали встановлення розміру орендної плати саме в сумі 427437,72 гривень відповідачем не надано, крім того відсутні і докази намагання з боку Сакської районної державної адміністрації АР Крим внести такі зміни в договір оренди в частині розміру орендної плати відповідно до ставок, визначених Податковим кодексом України.

Окрім того, суд акцентує увагу, що у п. 13 розділу «Орендна плата» договору оренди від 28.11.2007 року передбачено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік за вимогою однієї з сторін.

Таким чином, визначення податковим органом податкового зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку із розрахунку 3 % від нормативної грошової оцінки землі не ґрунтується на приписах Податкового кодексу, Закону України "Про оренду землі" та інших правових актів, що врегульовують спірні правовідносини.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що норма п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України не застосовується безпосередньо при визначенні розміру та нарахуванні орендної плати за користування земельною ділянкою, а застосовується опосередковано через договір оренди земельної ділянки, який відповідно до п. 288.1 ст. 288 ПК України і є підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку.

Суд зазначає, що до обов'язків орендаря за договором оренди земельної ділянки не входять обов'язки щодо розрахунку розміру орендної плати, натомість є обов'язок лише щодо сплати визначених договором зобов'язань.

Суд зауважує, що процедура оформлення додаткової угоди до договору оренди є законодавчо визначеною та не може бути підмінена формальним збільшенням грошових зобов'язань з орендної плати за землю територіальним органом Міндоходів в ході документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків.

Водночас, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Покладене на адміністративні суди завдання реалізується у прийнятому судом рішенні.

Суд не погоджується з доводами відповідача, що необхідність сплати орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності у новому розмірі, внаслідок зміни мінімального розміру орендної плати, виникає в орендаря незалежно від внесення змін до договору оренди землі з огляду на те, що контролюючим органом на підставі норм публічного права здійснюється втручання до правовідносин платника податків з органом місцевого самоврядування, відносини між якими регулюються нормами приватного права.

Частиною 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України) визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (ч. 2 ст. 8 КАС України).

Так, стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 20 березня 1952 року (також далі - "Перший протокол Конвенції"), учасником якої є Україна, визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна, а саме: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права."

Для розуміння цієї вимоги щодо податків, зборів, платежів чи визначення грошових зобов'язань, як санкції недотримання законодавства про податки варто звернутися до рішень Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини щодо положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мають в Україні значення одного із джерел права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Щокін проти України (http://www.minjust.gov.ua/19612) від 14 жовтня 2010, яке набуло статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, Суд вказав, що визначення податковим органом особі додаткових зобов'язань (у даному випадку збільшення грошових зобов'язань) зі сплати податку є втручанням в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (п. 49).

За змістом пункту 50 названого рішення Європейського суду з прав людини "Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (див. рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece) [ВП], № 31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II)".

Тобто, аналізуючи зміст названого пункту рішення суд приходить до висновку, що втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом.

Так, в п. 51 згаданого рішення Європейський суд з прав людини зазначає: "Говорячи про "закон", стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.o." проти Чеської Республіки" (Spacek s.r.o. v. the Czech Republic), № 26449/95, пункт 54, від 9 листопада 1999 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy), [ВП], № 33202/96, пункт 109, ЄСПЛ 2000-I)".

Друге речення статті 1 Перший протокол Конвенції наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і друга частина статті визначає, що Держава має право контролювати використання майна, відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів, шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції.

Зазначене в рішенні Європейського суду з прав людини поняття "закону" вимагає, перш за все, застосування заходів, які б ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні (див. Бейлер про Італії, №33202/96, ECHR 2000-1)".

Отже, у разі вчинення контролюючим органом дій не у відповідності до закону, вони спрямовані на позбавлення особи її майна і є незаконними.

Також слід зазначити, що приписи частини першої статті 6 Господарського кодексу України (також далі - ГК України), визначаючи загальні принципи господарювання в Україні, забороняють незаконне втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

За змістом частин першої, п'ятої статті 19 ГК України державний контроль та нагляд за господарською діяльністю полягає у тому, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству, а незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

За таких підстав, без дотримання визначеного чинним законодавством порядку на підставі застосування адміністративних заходів відновлення публічного порядку, у разі його порушення платником податків, дії контролюючого органу, зокрема збільшення грошових зобов'язань зі сплати податку в порядку не визначеному законом, є втручанням та перешкоджанням господарській діяльності суб'єктів господарювання, яке заборонено Законом.

Згідно частини другої статті 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 244-2 КАС України Рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

При вирішенні справи судом встановлено, що 11 червня 2013 року Верховним Судом України прийнята постанова у справі № 21-443а12 за позовом Закритого акціонерного товариства "Кримвтормет" до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя про скасування податкового повідомлення рішення.

В рішенні Верховного Суду України по цій справі зазначено, що "Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Таким чином, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України погоджується з висновком Вищого адміністративного суду України про те, що хоча зміна розміру земельного податку згідно із Законом № З09-VI є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичні зміни орендної палати та, відповідно, донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.".

Вказаної правової позиції Верховного Суду України дотримується і Вищий адміністративний суд України, про що свідчить постанова Вищого адміністративного суду України від 14.08.2013 року у касаційному провадженні К/800/21471/13 за результатами розгляду касаційної скарги у справі № 0670/7313/12.

За таких підстав, в додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки, укладення якого зумовлено змінами чинного податкового законодавства, що регулюють у тому числі розмір та умови внесення орендної плати, має мати місце положення, яке б встановлювало розмір орендної плати на рівні не менш трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ ПК України.

Протилежний підхід, зайнятий податковою інспекцією, щодо покладення обов'язку зі сплати орендної плати на ПП "Трикутник", як податкового обов'язку, у зв'язку із набранням чинності 01.07.2012 року зміни до ст. 274, 278 Податкового кодексу України, до внесення змін до договору оренди земельної ділянки, в якому сплата орендної плати є не податковим обов'язком, а - зобов'язанням за користування орендованою земельною ділянкою, порушує принцип економічної обґрунтованості сплати земельного податку, права ПП "Трикутник", як платника податків та, в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 20 березня 1952 року, як власника належного йому майна (оборотних коштів).

З огляду на викладене, збільшений розмір грошових зобов'язань по орендній платі за землі юридичних осіб, про що свідчить спірне податкове повідомлення-рішення, самостійно визначений Сакською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів АР Крим, всупереч норм законодавства та з перевищенням повноважень в частині визначення розміру орендної плати, є протиправним та не заснованим на законі.

Оскільки судом не було встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, застосування штрафних (фінансових) санкцій є безпідставним.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення №0002271520 від 06.08.2013 року про збільшення орендної плати юридичних осіб в загальному розмірі 320061,30 гривень, у тому числі за основним платежем в сумі 256049,04 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 64012,6 гривень суперечить вимогам чинного законодавства, є необґрунтованим, прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, тому позовні вимоги щодо визнання його протиправним та скасування визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, тому суд вважає за необхідне повернути позивачеві судовий збір у розмірі 2294,00 гривень.

Під час судового засідання, яке відбулось 05.12.2013 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 09.12.2013 року.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим №0002271520 від 06.08.2013 року, прийняте стосовно Приватного підприємства «Трикутник», про збільшення орендної плати за землю юридичних осіб в загальному розмірі 320061,30 гривень.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Трикутник» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кудряшова А.М.