Ухвала суду № 36246773, 05.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 р.Справа № 2а-47688/09/16970Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційні скарги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції та комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Комсомольської міської ради» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року по справі за позовом комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Комсомольської міської ради» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції, третя особа - фізична особа - підприємець ОСОБА_1, про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В с т а н о в и л а:

10 листопада 2009 року позивач, комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Комсомольської міської ради» (на час звернення до суду виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства, далі по тексту - ВУВКГ, позивач), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 02.02.2010 року, а.с. 190) про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача - Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області (нині - Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області, далі - Кременчуцька ОДПІ):

№ 0000122301/0/2532 від 17.08.2009 року на 97.524 грн. (крім 7.218 грн.);

№ 0000132301/0/2531 від 17.08.2009 року на 67.893 грн.;

№ 0000132301/1/3383 від 30.10.2009 року на 67.893 грн.;

№ 0000222301/1/3384 від 30.10.2009 року на 86.697 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про хибність висновків податкового органу про порушення підприємством податкового законодавства, викладених в акті перевірки від 04.08.2009 року №4480/23-209/24388032 «Про результати планової виїзної перевірки Виробничого Управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Комсомольськ, код за ЄДРПОУ 24388032 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2006 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 31.03.2009 року» (подалі - Акт перевірки). Зазначав, що об'єкт «Водозабірний ківш госпитного водопостачання м. Комсомольська» відноситься до основних фондів, тому здійснення амортизаційних відрахувань є правильним. Вказував, що посилання податкового органу в акті перевірки №4480/23-209/24388032 від 04.08.2009 року на завищення ВУВКГ податкового кредиту спростовуються наявністю всіх первинних документів, оформлених належним чином. Крім того, зауважував на правомірність віднесення до складу валових витрат видатків, понесених внаслідок оплати послуг, наданих суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 за проведення поточного ремонту.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року адміністративний позов ВУВКГ задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ №0000132301/0/2531 від 17 серпня 2009 року та податкове повідомлення-рішення №0000222301/1/3382 від 30 жовтня 2009 року в частині нарахування податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в сумі 37.912,50 грн., в тому числі 25.275,00 грн. - основний платіж та 12.637,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ №0000132301/1/3383 від 30 жовтня 2009 року; в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог, відповідач в апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ВУВКГ відмовити у повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач в апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову з прийняттям нового судового рішення про задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційних скарг, дійшла висновку, що апеляційні скарги сторін задоволенню не підлягають, а оскаржувана постанова, відповідно до положень ст. 200 КАС України, підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що у термін з 06.07.2009 року по 31.07.2009 року Кременчуцькою ОДПІ проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства підприємства-позивача за період з 01.06.2006 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 31.03.2009 року, за результатами якої складено Акт перевірки №4480/23-209/24388032 від 04.08.2009 року (т. 1 а.с. 12-42), в якому відображені, зокрема, порушення позивачем:

- підпункту 1.32 статті 1, підпункту 4.1.1 пункту 4.1. статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12, статті 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого відбулось заниження податку на прибуток на загальну суму 65.016,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2006 року в сумі 24.678,00 грн., за 4 квартал 2006 року в сумі 13.739,00 грн., за 1 квартал 2007 року в сумі 15.092,00 грн., за 2 квартал 2007 року в сумі 5.865,00 грн., за 3 квартал 2007 року в сумі 5.642,00 грн., та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування у розмірі 96.348,00 грн.;

- підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ - 45.262,00 грн., а саме за: липень 2006 року - 23.334,00 грн., серпень 2006 року - 5.533,00 грн., вересень 2006 року - 3.473,00 грн., жовтень 2006 року - 5.896,00 грн., листопад 2006 року - 4.853,00 грн., грудень 2006 року - 2.173,00 грн.

Підставами для зазначених висновків податкового органу стали встановлені в ході проведення перевірки обставини:

- ВУВКГ віднесено до складу амортизаційних відрахувань нараховану амортизацію за переданими на баланс за рішенням виконавчого комітету Комсомольської міської ради від 07.09.2004 №348 для здійснення статутної діяльності основних засобів (водозабірний ківш госпитного водопостачання м. Комсомольська), що призвело до завищення сум амортизаційних відрахувань. Так, за даними бухгалтерського обліку основних фондів ВУВКГ отриманому об'єкту присвоєний інвентарний номер №154930 та здійснені проводки: Д-т б/рах 10 «Основні фонди» та К-т б/рах 40 «Статутний капітал» на суму 748.660,00 грн. За період з 01.07.2006 року по 31.03.2009 року позивачем на об'єкт «Водозабірний ківш госпитного водопостачання м. Комсомольська» нараховано амортизацію та віднесено до складу амортизаційних відрахувань відповідних податкових періодів суму в розмірі 130.092,00 грн. Кременчуцька ОДПІ послалася на те, що позивач не поніс витрат на придбання (виготовлення) цього об'єкта як умови нарахування амортизації відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин). З посиланням на положення пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідач зазначає, що амортизації підлягають не безпосередньо основні фонди, а витрати на їх придбання, виготовлення або поліпшення, які складають балансову вартість таких фондів, при цьому платник податку - одержувач не несе зазначених витрат при безоплатному отриманні основних фондів, то відповідно такий платник має право нараховувати амортизаційні відрахування щодо основних фондів, отриманих відповідно до п. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у бухгалтерському обліку та не має такого права у податковому обліку.

- іншою підставою для донарахування позивачеві податку на прибуток та податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про заниження бази оподаткування та належних до сплати до бюджету податкових зобов'язань внаслідок завищення валових витрат та податкового кредиту по господарським операціям з суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 (далі - ФО-П ОСОБА_1) з виконання підрядних робіт по ремонту приміщень ВУВКГ без підтвердження реальності цих операцій. На підтвердження доводів про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди Кременчуцька ОДПІ посилається на відсутність у ФО-П ОСОБА_1 трудових ресурсів та матеріальних активів, необхідних для виконання відповідного обсягу спірних робіт.

- встановлено неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ згідно податкових накладних №52 від 12.07.2006, №32 від 09.06.2006 року, №29 від 07.06.2006 року, отриманих від ТОВ «Вулвер». Зазначений висновок зроблено з огляду на те, що зазначені накладні заповнені з порушеннями вимог Закону України «Про податок на додану вартість» так як не містять опису товарів та їх кількість не відповідає дійсності.

На підставі акту перевірки №4480/23-209/24388032 від 04.08.2009 року Кременчуцькою ОДПІ винесені оскаржувані:

- податкове повідомлення-рішення №0000132301/0/2531 від 17.08.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку додану вартість на загальну суму - 67.893,00 грн., в тому числі, за основним платежем - 45.262,00 грн., за штрафними санкціями - 22.631,00 грн. (т. 1 а.с. 198);

- податкове повідомлення-рішення №0000122301/0/2532 від 17.08.2009, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму - 97.524,00 грн., в тому числі, за основним платежем - 65.016,00 грн., за штрафними санкціями - 32.508,00 грн. (т. 1 а.с. 198).

Скориставшись правом на адміністративне оскарження, ВУВКГ звернулось до Кременчуцької ОДПІ з первинною скаргою на податкові повідомлення рішення №0000122301/0/2532 та №0000132301/0/2531 від 17.08.2009 (т. 1 а.с. 139-145).

Рішенням Кременчуцької ОДПІ №36613/10/25-010 від 23.10.2009 (т. 1 а.с. 146-154) частково задоволена первинна скарга позивача та оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000122301/0/2532 від 17.08.2009 року скасоване в частині нарахованого податку на прибуток в сумі 7.218,00 грн. та застосованої штрафної санкції в сумі 3.609,00 грн.

З урахуванням результатів розгляду первинної скарги відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення №0000222301/1/3382 від 30.10.2009 року, в якому визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 57.798,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 28.899,00 грн. (т. 1 а.с. 197).

Судом встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000132301/0/2531 від 17.08.2009 року за результатами розгляду первинної скарги залишено без змін. Кременчуцькою ОДПІ після закінчення процедури адміністративного оскарження прийнято нове податкове повідомлення-рішення №0000132301/1/3383 від 30.10.2009 року, в якому сума податкового зобов'язання по ПДВ і застосовані штрафні санкції залишились незмінними (т. 1 а.с. 197).

Позивач, не погоджуючись із висновками акта перевірки №4480/23-209/24388032 від 04.08.2009 року та правомірністю прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень №0000132301/0/2531, №0000122301/0/2532 від 17.08.2009 року, №0000132301/1/3383, №0000222301/1/3382 від 30.10.2009 року, звернувся до суду з вимогою про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції стосовно необґрунтованості позовних вимог ВУВКГ в частині визнання неправомірними та необхідності скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 30 жовтня 2009 року № 0000222301/1/3382 суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 32.523,00 грн. та застосування на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 16.261,50 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Безоплатне отримання позивачем майна виключає наявність у нього витрат на придбання (виготовлення) цього майна, а відтак підстав для амортизації балансової вартості цього майна в цілях оподаткування у позивача не було.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо правильності висновку Кременчуцької ОДПІ про заниження позивачем оподатковуваного прибутку на суму амортизаційних відрахувань на балансову вартість спірного об'єкта основного фонду (130.092,00 грн.) та правомірності нарахування позивачу до сплати податковим повідомленням-рішенням від 30 жовтня 2009 року № 0000222301/1/3382 суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 32.523,00 грн. та застосування на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 16.261,50 грн. (50% суми нарахованого податкового зобов'язання).

Колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції щодо помилковості висновків Кременчуцької ОДПІ щодо заниження позивачем податку на прибуток, податку на додану вартість в результаті взаємовідносин останнього з контрагентами ФО-П ОСОБА_1 та ТОВ «Вулвер» з огляду на наступне.

Стосовно правомірності віднесення до складу валових витрат послуг по поточному ремонту, наданих ФО-П ОСОБА_1, та правомірності формування податкового кредиту в липні-грудні 2006 року на підставі податкових накладних, отриманих від ФО-П ОСОБА_1, колегія суддів, погоджуючись з позицією суду першої інстанції зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п. 5.1. ст. 5 Закону № 334/94-ВР).

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР).

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку (пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР).

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР).

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Таким чином, враховуючи наведені положення Закону №168/97-ВР та Закону № 334/94-ВР для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що між позивачем та ФО-П ОСОБА_1 були укладені договір підряду №5 від 25.06.2005 та додаткові угоди до даного договору №1 від 25.08.2005, №2 від 28.09.2005, №3 від 12.04.2006; договір підряду №1 від 02.01.2007, договір підряду №1 від 24.03.2008 та додаткова угоди до даного договору №1 (т. 1 а.с. 57-67).

Предметом вказаних договорів підряду та додаткових угод було зобов'язання підрядчика - ФО-П ОСОБА_1 виконати поточний ремонт кабінетів та майстерень по ремонту теплових мереж замовника - ВУВКГ.

В судових засіданнях судів першої та апеляційної інстанції представники позивача пояснили суду, що ремонтні роботи протягом 2006, 2007, 2009 років ФО-П ОСОБА_1 виконував самостійно, без залучення інших осіб, оскільки обсяг та вид таких робіт дозволяли виконувати їх самостійно протягом тривалого часу.

Фактичне виконання ремонтних робіт по вказаних договорах підтверджується долученими до матеріалів справи податковими накладними, актами приймання виконаних підрядних робіт, довідкою про вартість виконаних робіт та витрат, копіями свідоцтва про державну реєстрацію ФО-П ОСОБА_1, свідоцтв про сплату єдиного податку та ліцензії на право здійснення будівельної діяльності ФО-П ОСОБА_1, платіжними дорученнями, наявність яких відповідачем не спростована (т. 1 а.с. 68-71, 78-138, т. 2 а.с. 83-105).

Розрахунки між позивачем та ФО-П ОСОБА_1 здійснювалися через розрахунковий рахунок, станом на 31.03.2009 року кредиторська заборгованість відсутня.

Колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції щодо необґрунтованості посилання податкового органу на заповнення податкових накладних №15 від 03.07.2006 року, №14 від 26.07.2006 року, №16 від 19.07.2006 року, №21 від 22.08.2006 року, №20 від 16.08.2006 року, №19 від 11.08.2006 року, №22 від 31.08.2006 року, №24 від 12.09.2006 року, №25 від 20.09.2006 року, №26 від 08.11.2006 року, №27 від 22.11.2006 року, №28 від 28.11.2006 року, №30 від 29.12.2006 року, №29 від 27.12.2006 року, отриманих від ФО-П ОСОБА_1, з порушеннями Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з не зазначенням у них місця податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, оскільки зазначені посилання спростовуються матеріалами справи - зміст вказаних податкових накладних свідчить, що вони містять адресу місцезнаходження ФО-П ОСОБА_1

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту на підставі первинних документів, отриманих від ФО-П ОСОБА_1, за наслідками надання останнім у 2006, 2007 та 2009 роках послуг з ремонту кабінетів та майстерень ВУВКГ.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Вулвер», в контексті договору №1-1 поставки товару, згідно якого постачальник (ТОВ «Вулвер») зобов'язується в строки та на умовах, викладених в цьому договорі поставити та передати у власність покупця (ВУВКГ) якісні обладнання та матеріали (далі - товар) відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (т. 2 а.с. 69-71) судом встановлено, що на підтвердження їх реальності з придбання товару позивачем надано до матеріалів справи належним чином завірені копії документів, а саме: рахунок-фактуру, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, прибуткові ордери, накладні на внутрішнє переміщення матеріалів, акти приймання-передачі основних засобів (т. 1 а.с. 72-77, т. 2 а.с. 72-79).

Встановивши неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ згідно податкових накладних №52 від 12.07.2006, №32 від 09.06.2006, №29 від 07.06.2006, отриманих від ТОВ «Вулвер», податковий орган виходив з того, що вони заповнені з порушеннями вимог Закону України «Про податок на додану вартість» так як не містять опису товарів та їх кількість не відповідає дійсності.

Приймаючи рішення про правомірність включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за відповідні періоди та відображення у відповідних податкових деклараціях з ПДВ за результатами господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Вулвер» суд першої інстанції виходив з того, що позивачем, надано належним чином оформлені податкові накладні та інші первинні бухгалтерські документи.

Матеріалами справи підтверджено, що наведені податкові накладні містять відомості щодо номенклатури поставки товарів, одиниць виміру товару, кількості (об'єм, обсяг), ціни поставки одиниці продукції без урахування ПДВ, обсягу поставки (база оподаткування) без урахування ПДВ, що підлягають оподаткуванню за ставками, загальної суми коштів, що підлягає оплаті. Крім того, як встановлено судом, зазначена у податкових накладних кількість товару відповідає кількості товару, який фактично був поставлений ТОВ «Вулвер» та оприбуткований позивачем.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що копії долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, містять визначені законом реквізити, виписані за визначеною законом подією, складені реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наявність доказів, що надають підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між ВУВКГ та ТОВ «Вулвер».

При цьому, колегія суддів зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Таким чином, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції що позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, за результатами господарських взаємовідносин між ним та його контрагентами ТОВ «Вулвер» та ФО-П ОСОБА_1, правомірно включено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за відповідні періоди та відображено у відповідних податкових деклараціях з ПДВ, а витрати по придбанню у ФО-П ОСОБА_1 робіт по поточному ремонту правомірно віднесено до складу валових витрат.

Відповідачем же, відповідно до приписів ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ВУВКГ чи ФО-П ОСОБА_1, судом не виявлено.

На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів вважає що суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог ВУВКГ та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ №0000132301/0/2531 від 17 серпня 2009 року в повному обсязі та податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ №0000222301/1/3382 від 30 жовтня 2009 року в частині нарахування податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в сумі 37.912,50 грн., в тому числі 25.275,00 грн. - основний платіж та 12.637,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Стосовно позовних вимог ВУВКГ про скасування податкового повідомлення-рішення №0000122301/0/2532 від 17.08.2009 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно приписам пункту 6.4.1 "б" статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

Зважаючи на те, що за результатами розгляду скарги податкове повідомлення-рішення №0000122301/0/2532 від 17.08.2009 було скасоване в частині нарахованого податку на прибуток в сумі 7.218,00 грн та застосованої штрафної санкції в сумі 3.609,00 грн., то воно вважається відкликаним, а тому у позивача відсутні законні підстави для його оскарження.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ВУВКГ щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000132301/1/3383 від 30.10.2009 є законними та такими, що підлягають задоволенню, а податкове повідомлення рішення №0000132301/1/3383 від 30.10.2009 підлягає скасуванню.

Аналізуючи вищезазначене в його сукупності, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови в задоволені апеляційних скарг сторін і залишення оскаржуваного судового рішення, відповідно до положень ст. 200 КАС України, без змін.

Інші доводи апеляційних скарг на висновки колегії суддів не впливають.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 160, 167, 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції та комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Комсомольської міської ради» залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 11 листопада 2013 року.

Згідно з оригіналом: Л.В. Мельнікова