Ухвала суду № 36246718, 26.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 р.Справа № 816/10/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2013р. по справі № 816/10/13-а

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та скасувати вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області про визнання дій щодо безпідставного занесення до картки мого особового рахунку в графу "Нараховано" згідно повідомлень - розрахунків даних у сумі 4 010 грн. 30 коп. протиправними, зобов'язання відповідача виправити дані картки особового рахунку позивача та скасування вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області про сплату боргу від 03 вересня 2012 року № Ф-2453.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2013р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, повідомлених належним чином і про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа - підприємець 11 листопада 2009 року Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області /а. с. 59/ і є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області.

Відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку серія НОМЕР_2 від 22 грудня 2009 року ФОП ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування з січня 2010 року.

Позивачем подано 28 березня 2012 року до управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці звіт за 2011 рік, згідно якого сплаті підлягає сума єдиного внеску у розмірі 0 грн.

У зв'язку з поданням позивачем звіту за 2011 рік про суми нарахування єдиного внеску у розмірі меншому за розмір мінімального страхового внеску фізичної особи - підприємця у сумі 0 грн., Управлінням Пенсійного фонду України в м. Кременчуці 03 вересня 2012 року було проведено камеральну перевірки про розрахунок сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно встановленого законодавством розміру та складено акт № 145. Вказаною перевіркою встановлено, що позивачем порушено підпункт 3 пункту 1 статті 7 Закону України № 2464-VI, а саме: занижено суму єдиного внеску, а тому УПФУ в м. Кременчуці донараховано мінімальний страховий внесок для ФОП ОСОБА_1 за 2011 рік у розмірі 4 010 грн. 30 коп.

03 вересня 2012 року позивачу була направлена вимога про сплату боргу № Ф-2453. Згідно вказаної вимоги станом на 01 вересня 2012 року заборгованість зі сплати єдиного внеску за ОСОБА_1 становить 4 010 грн. 30 коп.

Також, до картки особового рахунку фізичної особи підприємця, якій обрав спрощену систему оподаткування, ФОП ОСОБА_1 було внесено суму недоїмки у графі "Внесок, нарахований до сплати: нараховано згідно повідомлень розрахунку" у розмірі 4 010 грн. 30 коп.

Не погодившись з вищевказаною вимогою, позивач 20 вересня 2012 року звернувся до Управління ПФУ у м. Кременчуці з заявою про узгодження вимоги про сплату боргу від 03 вересня 2012 року № Ф-2453, виданої УПФУ в м. Кременчуці.

Рішенням № 6 від 24 вересня 2012 року відповідач відмовив ФОП ОСОБА_1 у задоволенні його заяви та не знайшов підстав для скасування оскаржуваної вимоги.

Позивач 11 жовтня 2012 року подав Головному управлінню ПФУ в Полтавській області скаргу на рішення № 6 по заяві про узгодження вимоги про сплату боргу від 03 вересня 2012 року № Ф-2453.

Рішенням про результати розгляду скарги від 02 листопада 2012 року № 8369/11-23 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області вимогу про сплату боргу від 03 вересня 2012 року № Ф-2453 залишило без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення.

Позивач 20 листопада 2012 року подав Пенсійному фонду України скаргу на рішення № 6 по заяві про узгодження вимоги про сплату боргу від 03 вересня 2012 року № Ф-2453.

Рішенням про результати розгляду скарги від 14 грудня 2012 року № 29816/09-10 Пенсійний фонд України залишив без змін рішення УПФУ в м. Кременчуці № 6 від 24 вересня 2012 року та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про результати розгляду скарги від 02 листопада 2012 року № 8369/11-23, а скаргу позивача - без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведена правомірність дій щодо внесення відомостей про наявність недоїмки з 03 вересня 2012 року до картки особового рахунку позивача та винесення вимоги по сплаті недоїмки, вимога про сплату боргу від 03 вересня 2012 року № Ф-2453 сформована та направлена УПФУ в м. Кременчуці в порядку і строки визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкцією.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Статтею 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Дія вказаного закону відповідно до статті 2, поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Так, статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що платниками єдиного внеску є, серед іншого, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з вимогами пункту 3 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску. Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та Державною податковою адміністрацією України проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з Державною податковою адміністрацією України за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно абзацу 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Положеннями ч.1 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною 2 статті 8 вказаного Закону передбачено, що єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Податкове законодавство не регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Таким чином, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не входять до системи оподаткування, на нього не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не встановленні пільги з нарахування та сплати єдиного внеску або звільнення від його сплати.

Отже, обов'язок сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.

Крім того, діючим законодавством України не передбачено такої пільги, як звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування, або працюють на інших підприємствах та сплачують внески з нарахованої заробітної плати.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції стосовно необґрунтованості твердження позивача про те, що серед визначених Податковим кодексом України податків та зборів не зазначено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому у позивача відсутній обов'язок його сплачувати.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до пункту 3.4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 N 21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 р. за N 994/18289 (далі - Інструкція), для платників, зазначених у підпункті 2.1.3 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування розмір єдиного внеску становить 34,7 відсотка суми, що визначається такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Відповідно до ст.53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" встановлено розмір мінімальної плати на 2011 рік у місячному розмірі: з 1 січня - 941 грн., з 1 квітня - 960 грн., з 1 жовтня - 985 грн., з 1 грудня - 1004 грн.

Отже мінімальний розмір страхового внеску у 2011 році у місячному розмірі становить: з 1 січня - 326,53 грн. (941 грн. х 34,7 %), з 1 квітня - 333,12 грн. (960 грн. х 34,7 %), з 1 жовтня - 341,80 грн. (985 грн. х 34,7 %), з грудня - 348,39 грн. (1004 грн. х 34,7 %).

Тобто, у 2011 році розмір мінімального страхового внеску для фізичних осіб - підприємців, що обрали спрощену систему оподаткування, склав 4 010 грн. 30 коп.

Згідно пункту 2.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року N 22-2, звіт до органів Пенсійного фонду подається особисто фізичною особою, страхувальником або відповідальною особою фізичної особи або страхувальника за місцем взяття на облік в органах Пенсійного фонду.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, позивачем до управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці 28 березня 2012 року подано звіт за 2011 рік, згідно якого сплаті підлягає сума єдиного внеску у розмірі 0 грн.

У зв'язку з поданням позивачем звіту за 2011 рік про суми нарахування єдиного внеску у розмірі меншому за розмір мінімального страхового внеску фізичної особи - підприємця у сумі 0 грн., Управлінням Пенсійного фонду України в м. Кременчуці 03 вересня 2012 року було проведено камеральну перевірки про розрахунок сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно встановленого законодавством розміру та складено акт № 145. Вказаною перевіркою встановлено, що позивачем порушено підпункт 3 пункту 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме: занижено суму єдиного внеску, а тому мінімальний страховий внесок для ФОП ОСОБА_1, склав у 2011 році 4 010 грн. 30 коп.

Згідно пункту 6.2 Інструкції сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підпунктом 4.3.6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 4.5.2, підпунктом 4.5.3 пункту 4.5 та підпунктом 4.6.2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Відповідно до абзацу 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом

Враховуючи те, що на позивача чинним законодавством покладено обов'язок зі сплати єдиного внеску, то сума у розмірі 4 010 грн. 30 коп., нарахована Управлінням Пенсійного фонду у м. Кременчуці позивачу відповідно до акту камеральної перевірки від 03 вересня 2012 року № 145, є недоїмкою.

Згідно пункту 2.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 N 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за N 988/18283 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), документами, на підставі яких здійснюється облік сум нарахованих платежів шляхом занесення інформації про суми, що підлягають сплаті платниками, до карток особових рахунків платників, є: самостійно визначені платником та розраховані відповідним органом Пенсійного фонду на підставі вимоги про сплату недоїмки.

Пунктом 2.3 Порядку внесення даних про нарахування, зменшення, списання сум платежів здійснюється відповідальними працівниками відділів обліку надходження платежів органів Пенсійного фонду у такому порядку.

Документи, що підтверджують нараховані суми платежів, самостійно визначені платником у звітності, завантажуються до автоматизованої інформаційної системи в автоматичному режимі. З електронної бази звітності дані про нараховані суми платежів платника вносяться до карток особових рахунків платників в автоматичному режимі.

Суми платежів, за якими здійснюється процедура оскарження до органів Пенсійного фонду у встановленому порядку, вносяться до карток особових рахунків платників із зазначенням терміну сплати відповідних сум платежів після її закінчення.

Згідно пункту 3.4 Порядку у картках особових рахунків фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, відображаються дані про платника, його ознака та інформація про стан розрахунків (суми нарахованого та сплаченого платежу, суми боргу або надміру сплачені) та інше.

Усі вартісні операції в картках особових рахунків платників здійснюються в гривнях та копійках (пункт 3.5 Порядку).

Облік нарахованих сум платежів, відповідно до розділу 4 Порядку, здійснюється в такому порядку.

Відображенню в картках особових рахунках платників підлягають нараховані: суми платежів, самостійно визначені платником; суми платежів, нараховані (зменшені, списані) відповідним органом Пенсійного фонду.

Згідно пункту 4.2.2 Порядку суми платежів, нарахованих (зменшених) відповідним органом Пенсійного фонду, проводяться у картках особових рахунків за даними реєстру виданих вимог про сплату недоїмки та нарахування пені, журналу обліку рішень про застосування фінансових санкцій, розрахунків або повідомлень-розрахунків у частині узгоджених сум.

Облік сум платежів, нарахованих відповідним органом Пенсійного фонду, відображається в картці особового рахунку платника у графах: "Донараховано за результатами перевірки органом Пенсійного фонду"; "Донараховано за результатами звірки з ДПА"; "Нараховано відповідно до повідомлень-розрахунків"; "Належить до сплати штрафів"; "Нараховано пені"; "Належить до сплати фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій"; "Належить до сплати фактичних витрат на виплату пенсій науковим працівникам".

Проведення операцій в картках особових рахунків платників здійснюється в хронологічному порядку (пункт 4.3 Порядку).

Як вбачається з пояснень позивача від 26 червня 2013 року, відповідачем безпідставно включено до картки особового рахунку суму недоїмки у розмірі 4 010 грн. 30 коп. на підставі повідомлень - розрахунків, в той час як відповідні повідомлення - розрахунки відповідачем на адресу позивача для узгодження не надсилались.

Згідно додатка до заперечень від 19 серпня 2013 року відповідач зазначив, що у зв'язку з тим, що позивачем було неправомірно подано звіт за 2011 рік, що було виявлено лише 03 вересня 2012 року, останньому було донараховано єдиний внесок в розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску, виставлено оскаржувану вимогу, але помилково було зазначено "станом на 01 вересня 2012 року". Вказана заборгованість повинна була бути зазначена станом на 03 вересня 2012 року.

Так, відповідачем на підтвердження вказаних обставин надано до суду картку особового рахунку ОСОБА_1 /а. с. 111/, з якої вбачається, що до останньої включено суму недоїмки у графу "нараховано згідно розрахунку" у розмірі 4 010 грн. Вказана недоїмка обраховується з 03 вересня 2012 року.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність внесення відповідачем до картки особового рахунку позивача відомості про недоїмку за 2011 рік у розмірі 4 010 грн. 30 коп. Розбіжності у даті виникнення боргу не є підставою для скасування оскаржуваної вимоги і у зв'язку з тим, що судовим розглядом встановлена правомірність нарахування недоїмки ФОП ОСОБА_1 за 2011 рік у розмірі 4 010 грн. 30 коп. Також, суд зауважує, що у будь - якому випадку, за наявності недоїмки, орган Пенсійного фонду повинен був внести вказаний борг до картки особового рахунку платника єдиного внеску відповідно до вимог пункту 2.2 Порядку і такі дії не змінюють прав та обов'язків позивача.

Згідно статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до положень пункту 6.3 Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника або інформація територіальних органів органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування (зменшення) сум єдиного внеску або органами Пенсійного фонду у повідомленнях-розрахунках визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Згідно пункту 6.4 Порядку вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, актів звірок з органами податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Орган Пенсійного фонду України веде реєстр виданих вимог про сплату недоїмки за формою згідно з додатком 6. При формуванні вимоги їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1-а частина - літери "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2-а частина - порядковий номер, 3-я частина - літера "У" (узгоджена вимога). Вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу. Після формування вимоги та внесення даних до відповідного реєстру в той самий день вимога передається працівнику, на якого покладено обов'язки з ведення діловодства та архівне зберігання документів, для вручення платнику. Цей працівник в день отримання вимоги надсилає (вручає) її платнику, при цьому корінець вимоги залишається у Пенсійному фонді. Вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця перебування (проживання) з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установленим Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, вимога від 03 вересня 2012 року № 2453 про сплату боргу у розмірі 4 010 грн. 30 коп. була сформована на підставі облікових даних з картки особового рахунку платника ОСОБА_1, тобто з урахуванням вимог пункту 6.4 Порядку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність оскаржуваної вимоги та дій Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці щодо внесення відомостей про наявність недоїмки з 03 вересня 2012 року до картки особового рахунку позивача та винесення вимоги по сплаті недоїмки

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2013р. по справі № 816/10/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.