Ухвала суду № 36246346, 05.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 р.Справа № 816/4936/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Подобайло З.Г., Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МГ Автомотів» до Державної екологічної інспекції у Полтавській області, третя особа - приватне підприємство «Спецекологія» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В с т а н о в и л а:

У серпні 2013 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «МГ Автомотів» (далі по тексту ТОВ «МГ Автомотів») звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Полтавській області (далі - Держекоінспекція), третя особа - приватне підприємство «Спецекологія» (далі за текстом - ПП «Спецекологія») про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання здійснити державний екологічний контроль вантажу мастил (олив) відповідно до заяв від 25 липня 2013 року б/н, від 25 липня 2013 року б/н, від 05 серпня 2013 року № 274, від 05 серпня 2013 року № 275, від 05 серпня 2013 року № 276, від 06 серпня 2013 року № 279, від 06 серпня 2013 року № 280, від 06 серпня 2013 року № 281, від 06 серпня 2013 року № 282 з урахуванням положень «Прядку збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив)», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2012 року № 1221 (далі за текстом - Порядок № 1221), та наданих Договорів про виконання робіт з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) № 3/ПЛ від 22 липня 2013 року (позовні вимоги в редакції від 28 серпня 2013 року, а.с. 67-68).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправність дій відповідача, в частині тривалого розгляду його заяв, оскільки місячний термін, після спливу якого Державна екологічна інспекція надала відповідь ТОВ «МГ Автомотів», чинним законодавством не передбачений. Крім того, вважає дії контролюючого органа щодо незавершення державного екологічного контролю вантажу з мотивів відсутності у спеціалізованого підприємства ПП «Спецекологія» права на здійснення певних заходів з відпрацьованими мастилами (оливами) - неправомірними, внаслідок чого звернувся до суду з вимогою про зобов'язання відповідача здійснити державний екологічний контроль вантажу ТОВ «МГ Автомотів».

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року позовні вимоги ТОВ «МГ Автомотів» задоволено частково:

- визнано бездіяльність відповідача протиправною стосовно непроведення екологічного контролю;

- зобов'язано Держекоінспекцію здійснити дії щодо завершення державного екологічного контролю вантажу мастил (олив), який належить ТОВ «МГ Автомотів», відповідно до заяв від 25 липня 2013 року б/н, від 25 липня 2013 року б/н, від 05 серпня 2013 року № 274, від 05 серпня 2013 року № 275, від 05 серпня 2013 року № 276, від 06 серпня 2013 року № 279, від 06 серпня 2013 року № 280, від 06 серпня 2013 року № 281, від 06 серпня 2013 року № 282 з урахуванням положень «Прядку збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив)», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2012 року № 1221, та наданих Договорів про виконання робіт з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) № 3/ПЛ від 22 липня 2013 року;

- в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач в апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року та прийняти нове судове рішення про відмову узадоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін та третьої особи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Держекоінспекції задоволенню не підлягає, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Приписами пункту 4 Прядку збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2012 року № 1221 (далі - Порядок № 1221) передбачено, що виробники та імпортери мастил (олив) самостійно забезпечують відповідно до законодавства збирання, видалення, знешкодження та утилізацію відпрацьованих мастил (олив), які утворюються внаслідок використання вироблених чи ввезених ними в Україну мастил (олив), або укладають договори про виконання робіт з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) з уповноваженим підприємством чи іншими суб'єктами господарювання (спеціалізованими підприємствами), що мають ліцензію на право провадження діяльності у сфері поводження із зазначеними небезпечними відходами, з урахуванням затвердженої Кабінетом Міністрів України мінімальної ціни на послуги з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив).

Відповідно до пунктів 16-19 Прядку № 1221 для здійснення державного екологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон імпортер мастил (олив) надає державному інспектору з охорони навколишнього природного середовища територіального органу Держекоінспекції (далі - державний інспектор) завірені печаткою імпортера:

дві копії договору про виконання робіт з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) з уповноваженим підприємством чи іншими спеціалізованими підприємствами, що мають ліцензію на право провадження діяльності у сфері поводження із зазначеними небезпечними відходам;

дві копії документів про оплату послуг з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) з урахуванням затвердженої Кабінетом Міністрів України мінімальної ціни на послуги з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив);

у разі самостійного виконання зазначених робіт - дві копії підтвердних документів (ліцензії на право провадження діяльності у сфері поводження із зазначеними небезпечними відходами).

Після перевірки договорів на відповідність товаросупровідним документам державний інспектор вносить відповідні дані до журналу обліку договорів про виконання робіт з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив), що ведеться в електронному вигляді за формою, встановленою Держекоінспекцією. На двох примірниках копій договорів державний інспектор проставляє відповідний штамп про внесення до бази даних.

За результатами проведення екологічного контролю мастил (олив), на товаросупровідних документах державний інспектор проставляє відповідний штамп.

Один примірник копії договору разом з копією платіжних документів (у разі укладення договорів) залишається у державного інспектора, а другий повертається імпортеру товару.

Судом встановлено, що ТОВ «МГ Автомотів», як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, на підставі відповідних договорів імпортує мастила (оливи).

На виконання вимог Прядку збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2012 року № 1221, зокрема, пункту 4 Порядку, позивач, як імпортер мастил, забезпечив здійснення збирання, видалення, знешкодження та утилізацію відпрацьованих мастил (олив) шляхом укладення договору зі спеціалізованим підприємством - ПП «Спецекологія», яке має ліцензію на право поводження діяльності у сфері поводження із зазначеними небезпечними відходами.

З метою розмитнення вантажу мастил (олив), для здійснення державного екологічного контролю відповідно до вимог пункту 16 Порядку № 1221, з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України № 1031 від 05 жовтня 2011 року «Деякі питання здійснення державного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України», ТОВ «МГ Автомотів» звернулося до відповідача з відповідними заявами від 25 липня 2013 року б/н, від 25 липня 2013 року б/н, від 05 серпня 2013 року № 274, від 05 серпня 2013 року № 275, від 05 серпня 2013 року № 276, від 06 серпня 2013 року № 279, від 06 серпня 2013 року № 280, від 06 серпня 2013 року № 281, від 06 серпня 2013 року № 282 (а.с. 13-22).

До вищезазначених документів позивачем додано належним чином завірені копії Договору про виконання робіт з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив), укладений з спеціалізованим підприємством ПП «Спецекологія» від 22 липня 2013 року № 3/ПЛ (а.с. 7-10), копію ліцензії Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на право здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, перевезення, зберігання, утилізація) (а.с. 11-12), а також копії документів, що підтверджують факт оплати Замовником послуг спеціалізованого підприємства за Договором від 22 липня 2013 року № 3/ПЛ.

За результатами розгляду звернень імпортера відповідач листом від 21 серпня 2013 року № 3119/01-14/04-17 (а.с. 64) повідомив позивача про неможливість завершення державного екологічного контролю з підстав відсутності у спеціалізованого підприємства ПП «Спецекологія» компетенції щодо видалення та знешкодження відпрацьованих мастил (олив).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходи з того, що посилання відповідача на неможливість завершення державного екологічного контролю з підстав відсутності в Ліцензії ПП «Спецекологія» операцій з видалення та знешкодження відпрацьованих мастил є необґрунтованими. Колегія суддів, погоджуючись з загальним висновком суду першої інстанції, виходить з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та спеціалізованим підприємством ПП «Спецекологія» (Виконавець) укладено Договір про виконання робіт з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) від 22 липня 2013 року № 3/ПЛ (а.с. 7-10). Згідно умов зазначеного договору Виконавець приймає на себе зобов'язання надавати Замовнику послуги зі збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відпрацьованих мастил (олив).

ПП «Спецекологія» здійснює свою діяльність на підставі Ліцензії Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на право здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, перевезення, зберігання, утилізація) серії АГ № 594524 від 12 квітня 2011 року (а.с. 11-12).

Сторонами не заперечується той факт, що позивач при зверненні до Інспекції із заявами про здійснення державного екологічного контролю виконав в повному обсязі вимоги вищевказаних приписів Порядку № 1221, а саме: на виконання п.16 Порядку № 1221 надав копії договорів про виконання робіт з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) та копії документів про оплату послуг з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив), внаслідок чого відповідачем розпочато процедуру державного екологічного контролю.

Листом від 21 серпня 2013 року № 3119/01-14/04-17 (а.с. 64) Інспекція повідомила позивача про неможливість завершення державного екологічного контролю з підстав відсутності у спеціалізованого підприємства ПП «Спецекологія» компетенції щодо видалення та знешкодження відпрацьованих мастил (олив), тобто державний екологічний контроль вантажу ТОВ «МГ Автомотів» зупинився на стадії перевірки документів, наданих імпортером для здійснення відповідного контролю.

Підтримуючи позицію суду першої інстанції щодо необгрунтованості доводів відповідача про неможливість завершення державного екологічного контролю з підстав відсутності в Ліцензії ПП «Спецекологія» операцій з видалення та знешкодження відпрацьованих мастил, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 пункту 2 Порядку № 1221 відпрацьовані мастила (оливи) - гідравлічні, моторні, трансмісійні та інші мастила (оливи), гальмівні та інші рідини для ізоляції і теплопередачі, що повністю або частково втратили свої первісні якості, не підлягають подальшому використанню за своїм прямим призначенням, включені як небезпечні відходи до розділу А Жовтого переліку відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2000 року N 1120, і поводження з якими здійснюється за умови наявності у суб'єкта господарювання ліцензії на право провадження діяльності у сфері поводження із зазначеними небезпечними відходами.

Частиною 5 пункту 2 Порядку № 1221передбачено, що поводження з відпрацьованими мастилами (оливами) - дії, спрямовані на збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізацію, видалення, знешкодження та захоронення відпрацьованих мастил (олив), включаючи нагляд за місцями видалення.

Таким чином, законодавством встановлена обов'язкова умова для поводження з відпрацьованими мастилами, а саме: наявність у суб'єкта господарювання ліцензії на право провадження діяльності у сфері поводження із зазначеними небезпечними відходами та встановлений перелік допустимих дій, вчинення яких відповідає терміну «поводження з відпрацьованими мастилами», унормованому Порядком, тобто встановлені види поводження з відпрацьованими мастилами (оливами).

З наведеного вбачається, що законодавець надає право сторонам регульованого ним правовідношення певну самостійність у визначенні обсягу та характеру своїх прав та обов'язків. Тобто суб'єкт правовідносин самостійно обирає та визначає ту чи іншу дію, яку буде вчинятиме з метою поводження з відпрацьованими мастилами.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1221 терміни «виробник відходів», «зберігання відходів», «збирання відходів», «перевезення відходів», «оброблення відходів», «утилізація відходів», «видалення відходів», «знешкодження відходів» вживаються у значенні, наведеному в Законі України «Про відходи».

Статтею 1 Закону України «Про відходи» визначено, що видалення відходів - здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації.

Знешкодження відходів - зменшення чи усунення небезпечності відходів шляхом механічного, фізико-хімічного чи біологічного оброблення.

Утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

Таким чином, з наведених визначень термінів «видалення відходів» та «знешкодження відходів» вбачається, що процедура видалення відходів взагалі виключає таку процедуру як утилізація, а знешкодження відходів - це дії, спрямовані на усунення небезпечних властивостей. Тобто, утилізація є незалежним від знешкодження або видалення та не пов'язаним із знешкодженням та видаленням способом поводження з відпрацьованими мастилами (оливами) та, відповідно, при укладанні виробниками та імпортерами мастил (олив), на виконання п.4 Порядку № 1221, договорів про виконання робіт з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) може бути застосована як самостійний та остаточний вид поводження з відпрацьованими мастилами (оливами).

Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що законодавець, встановлюючи перелік видів поводження з відпрацьованими мастилами (оливами), визначає не вичерпний єдиний та нерозривний комплекс послідовних або взаємопов'язаних дій, а встановлює перелік дій, в межах яких сторони правовідносин, регульованих Порядок № 1221, мають визначити свої права та обов'язки.

Крім того, пунктом 4 Порядку № 1221 встановлюється обов'язок виробників та імпортерів мастил (олив), зокрема, укладати договори про виконання робіт з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) з уповноваженим підприємством чи іншими суб'єктами господарювання (спеціалізованими підприємствами), що мають ліцензію на право провадження діяльності у сфері поводження із зазначеними небезпечними відходами, з урахуванням затвердженої Кабінетом Міністрів України мінімальної ціни на послуги з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив).

Таким чином, даний факт вказує на можливість та допустимість залучення третіх осіб за відповідними договорами, що мають право здійснювати ті чи інші дії щодо поводження з відпрацьованими мастилами (оливами).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність законодавчо встановленої компетенції відповідача щодо надання аналізу господарській діяльності спеціалізованого підприємства, оскільки останнє, як самостійний суб'єкт господарювання, не позбавлене права залучати до виконання робіт, на які не поширюється дія його ліцензії, компетентних третіх осіб.

Крім того, колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції щодо оцінки дій відповідача щодо строків розгляду заяв імпортера - ТОВ «МГ Автомотів».

Колегія суддів зазначає, що розумний строк - це найкоротший строк розгляду і вирішення питання, достатній для своєчасного (без невиправданих зволікань) його вирішення (вчинення дій, прийняття рішення).

Незважаючи на відсутність чітко визначеного терміну розгляду заяв суб'єктів господарювання щодо проведення державного екологічного контролю вантажу, з урахуванням відсутності у відповідача доказів на підтвердження обґрунтованості та поважності місячного строку розгляду заяв позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «МГ Автомотів» в частині вимог про визнання бездіяльності відповідача стосовно не проведення екологічного контролю протиправною.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог ТОВ «МГ Автомотів» в частині зобов'язання відповідача здійснити дії по завершенню екологічного контролю вантажу позивача, оскільки суд не може перебирати на себе функції контролюючого органа та приймати рішення щодо здійснення чи відмови у здійсненні державного екологічного контролю.

Аналізуючи вищезазначене в його сукупності, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови в задоволені апеляційної скарги Держекоінспекції і залишення оскаржуваного судового рішення, відповідно до положень ст. 200 КАС України, без змін.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) Н.С. Водолажська

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 11 листопада 2013 року

З оригіналом згідно: Л.В. Мельнікова