Ухвала суду № 36245399, 15.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 р.Справа № 816/1875/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційні скарги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби та публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року позивач, публічне акціонерне товариство «Кременчуцький сталеливарний завод» (далі по тексту ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод»), звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача - Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - Кременчуцька ОДПІ) від 12.11.2012 року № 0037141702/1693, прийнятого на підставі акта перевірки № 4617/22-209/05756783 від 06.11.2012 року, за встановлені порушення п.п. 164.2.11, абз. «е» п.п. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, абз. 2 п. 167.1 ст. 167, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платників податку в сумі 28.000 з якої у т.ч. 22.400 грн. за основним платежем, 5.600 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про хибність висновків податкового органу про порушення підприємством податкового законодавства, викладених в акті перевірки від 12.11.2012 року № 0037141702/1693 «Про результати планової виїзної документальної перевірки ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» код за ЄДРПОУ 05756783 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року» (далі - Акт перевірки) в частині не утримання податку з доходів фізичних осіб.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року адміністративний позов ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 12.11.2012 року № 0037141702/1693 в частині збільшення ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку за основним платежем в сумі 692 грн. 79 коп., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 173 грн. 20 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Судове рішення вмотивовано посиланням на неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині збільшення ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку за основним платежем в сумі 692, 79 грн. (податок з доходів фізичних осіб, нарахований на кошти видані під звіт за проживання в готелі ПП «Ніка-тріумф» м. Нікополь у розмірі 370 грн. 59 коп.; податок з доходів фізичних осіб, нарахований на матеріальну допомогу, виплачену ОСОБА_1 в частині суми податку в розмірі 106 грн. 20 коп. та податок з доходів фізичних осіб, нарахований на матеріальну допомогу, виплачену ОСОБА_2 в частині податку в розмірі 216 грн., та за пропорційно нарахованими штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 173,20 грн.).

Не погоджуючись з судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог, відповідач в апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» відмовити у повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач в апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову з прийняттям нового судового рішення про задоволення заявлених позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційних скарг, дійшла висновку, що апеляційні скарги сторін задоволенню не підлягають, а оскаржувана постанова, відповідно до положень ст. 200 КАС України, підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 27 серпня 2012 року по 26 жовтня 2012 року Кременчуцькою ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» (ідентифікаційний код 05756783) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено Акт від 06 листопада 2012 року № 4617/22-209/05756783 (т. 1 а.с. 8-79) в якому, серед іншого, встановлено порушення позивачем вимог п.п. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164, абз. «е» п.п. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, абз. 2 п. 167.1 ст. 167, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за період, що перевірявся на суму 22.400 грн.

Підставами для вищезазначених висновків Кременчуцької ОДПІ стали, у тому числі, встановлені під час проведення перевірки обставини, а саме:

Підприємством перераховано кошти на загальну суму 14.339,38 грн. (платіжні доручення від 06.09.2011 року № 10430 на суму 7.952,95 грн., 20.09.11 року № 11092 на суму 3.072 грн., від 20.10.2011 року № 12568 на суму 3.313,70 грн.) ТОВ «Укрпродторгсервіс» за проживання громадян в готелі «Кремінь», які не перебувають у трудових відносинах з ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод».

Також ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» видавались кошти під звіт працівникам (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9) на господарські потреби. До звітів про використання коштів наданих на відрядження або під звіт не надано документи, що підтверджують витрату коштів на господарські потреби підприємства.

Податковий орган зазначив, що вищевказані працівники позивача до авансових звітів додають розрахункові квитанції за проживання в готелі ПП «Ніка-тріумф» м. Нікополь: ОСОБА_3 № 113 від 18.10.2012 року на суму 300 грн.; ОСОБА_4 № 214 від 30.01.2012 року на суму 300 грн.; ОСОБА_5 №216 від 30.01.2012 року на суму 300 грн.; ОСОБА_6 № 183 від 10.02.2012 року на суму 300 грн.; ОСОБА_7 № 462 від 27.02.2012 року на суму 300 грн.; ОСОБА_8 № 196 від 23.05.2012 року на суму 300 грн.; ОСОБА_12 № 149 від 15.06.2012 року на суму 300 грн. Згідно відповіді Нікопольської ОДПІ в базі даних підсистеми «Реєстрація та облік РРО та КОРО» за підприємством ПП «Ніка-тріумф» РРО та КОРО не зареєстровано. Тому, відповідач дійшов висновку, що кошти видані під звіт вищевказаним підзвітним особам вважаються сумами, виданими під звіт і не повернутими у встановлені строки, а отже, є додатковим доходом працівника і повинні оподатковуватись податком з доходів фізичних осіб. З перерахованої суми 2.100 грн. позивачем податок з доходів фізичних осіб не утримано, чим, на думку відповідача, порушено абзац «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України.

Також ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» до суми виплат працівникам, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною застосовувалась податкова соціальна пільга. Згідно листа підприємства від 03.10.2012 року, суми виплат працівникам, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною - доплата за рахунок коштів підприємства у межах встановлених колективним договором, яку вони вважають компенсаційною виплатою і в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ відносять до 101 ознаки.

На підставі визначеного в Акті перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.11.2012 року № 0037141402/1693 (т. 1 а.с. 80).

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції стосовно необґрунтованості позовних вимог ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» в частині визнання неправомірними та необхідності скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 12.11.2012 року № 0037141402/1693 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платників податку в сумі 27.134 грн. 01 коп., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог підпунктів 164.2.11 та 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу; дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

Положеннями пункту 164.5 статті 164 Податкового кодексу України передбачено, що під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп),

де К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

У такому самому порядку визначаються об'єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Згідно до пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Відповідно до вимог підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме:

а) на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з розділом ІІІ цього Кодексу;

б) під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Вимогами пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України визначено обов'язок осіб, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між позивачем (замовник) та Федеральною бюджетною установою «Регістр сертифікації на федеральному залізничному транспорті» (виконавець) 17 жовтня 2011 року було укладено договір № 2718.11ИС на проведення інспекційного контролю сертифікованої продукції (т. 1 а.с. 102-106).

Предметом вказаного договору було проведення спеціалістами виконавця позапланового інспекційного контролю сертифікованої продукції у зв'язку з призупиненням дії сертифікату відповідності на рами бокові (креслення 100.00.002-4) № ССФЖТ UA.ТМ01.Б.08303 від 08 серпня 2011 року (пункт 1 Договору).

Згідно ч. 4 п. ІІ договору № 2718.11ИС витрати виконавця з проїзду, оренди житлового приміщення та добові під час перебування працівників виконавця у відрядженні для виконання робіт по договору, включені у вартість робіт по договору, зазначену в п. 3 договору.

На виконання вказаного договору позивачем були видані накази № 970 від 18 жовтня 2011 року, № 840 від 15 вересня 2011 року, № 812 від 08 вересня 2011 року, № 800 від 05 вересня 2011 року, відповідно до яких працівникам позивача необхідно було здійснити бронювання в готелі «Кремінь» кількох місць для спеціалістів Федеральної бюджетної установи «Регістр сертифікації на федеральному залізничному транспорті» (т. 1 а. с. 108, 110, 112, 114).

У вересні - жовтні 2011 року позивачем перераховано кошти на загальну суму 14.339 грн. 38 коп. ТОВ «Укрпродуктсервіс готель «Кремінь» за проживання спеціалістів Федеральної бюджетної установи «Регістр сертифікації на федеральному залізничному транспорті», а саме: ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, відповідно до вимог договору від 17 жовтня 2011 року № 2718.11ИС (т. 1 а. с. 118-125).

Відповідно до положень підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Позивачем жодних доказів укладання трудового або цивільно-правового договору з ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 до судам першої та апеляційної інстанції не надано.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що кошти на загальну суму 14.339 грн. 38 коп., виплачені ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» за проживання вказаних осіб в готелі «Кремінь» є додатковим благом таких осіб, а отже, відповідно до вимог підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України підлягають оподатковуванню податком з доходів фізичних осіб.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що кошти у розмірі 2.100 грн., видані позивачем під звіт працівникам підприємства ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 не є коштами у розумінні підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, а тому не підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Судом встановлено, що ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» видавались кошти працівникам: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, під звіт на господарські потреби.

Відповідачем зроблено висновок про невірне перерахування позивачем суми податку з доходів фізичних осіб, у зв'язку з тим, що до звітів про використання коштів наданих на відрядження або під звіт додаються документи, що не в повному обсязі підтверджують витрату коштів на господарські потреби підприємства на загальну суму 2.100 грн., оскільки вищевказані працівники позивача до авансових звітів додають розрахункові квитанції за проживання в готелі ПП «Ніка-тріумф» м. Нікополь, які згідно відповіді Нікопольської ОДПІ в базі даних підсистеми «Реєстрація та облік РРО та КОРО» за підприємством ПП «Ніка-тріумф» РРО та КОРО не зареєстровано. Тому, відповідач дійшов висновку, що кошти видані під звіт вищевказаним підзвітним особам вважаються сумами, виданими під звіт і не повернутими у встановлені строки, а отже, є додатковим доходом працівника і повинні оподатковуватись податком з доходів фізичних осіб. З перерахованої суми 2.100 грн. позивачем податок з доходів фізичних осіб не утримано, чим, на думку відповідача, порушено абзац «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Форми і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, крім розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року N 614.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем надані посвідчені копії розрахункових квитанцій, в яких зазначено необхідні реквізити, відповідно вимог пункту 5 зазначеного Положення.

При цьому, колегія суддів зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Таким чином, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що кошти у розмірі 2.100 грн., видані позивачем під звіт працівникам підприємства не є додатковим благом у розумінні пп. 14.1.47 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, а тому не підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб. у зв'язку з чим, вважає обґрунтованим висновок про правомірність задоволення позовних вимог ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» в частині визнання протиправним та скасуванню податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 12 листопада 2012 року № 0037141702/1693 в частині збільшення ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» суми грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, нарахований на кошти видані під звіт за проживання в готелі ПП «Ніка-тріумф» м. Нікополь у розмірі 370 грн. 59 коп.

Колегія суддів погоджуючись з висновком суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 12 листопада 2012 року № 0037141702/1693 в частині збільшення ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» суми грошового зобов'язання за платежем податок податок з доходів фізичних осіб, нарахований на матеріальну допомогу, виплачену ОСОБА_1 в частині суми податку в розмірі 106 грн. 20 коп. та податок з доходів фізичних осіб, нарахований на матеріальну допомогу, виплачену ОСОБА_2 в частині податку в розмірі 216 грн. , та за пропорційно нарахованими штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 173,20 грн. зазначає наступне.

Перевіркою було встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, позивачем виплачувалась працівникам, що перебувають у відпустці для догляду за дитиною доплата за рахунок коштів підприємства у межах встановлених колективним договором. При цьому до суми такої доплати застосовувалась податкова соціальна пільга.

Положеннями пп. 169.2.1 п. 169.2 ст. 169 ПК України визначено, що податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати).

Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень (пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПК України).

Податкова соціальна пільга не може бути застосована, серед іншого, до доходів платника податку, інших ніж заробітна плата (пп. 169.2.3 п. 169.2 ст. 169 ПК України).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, колективним договором, укладеним між ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» та його працівниками, визначено, що при наявності прибутку підприємство проводить щомісячну допомогу непрацюючим матерям, які знаходяться у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років і мають безперервний трудовий стаж на підприємстві не менше одного року на час виходу в декретну відпустку: у розмірі 225 грн. - до одного року, у розмірі 120 грн. - до 3-х років (т. 1, а. с. 176).

Відповідно до пункту 3.4 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 р. N 5, до фонду оплати праці не належать соціальні допомоги та виплати за рахунок коштів підприємства, установлені колективним договором (працівникам, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною, на народження дитини, сім'ям з неповнолітніми дітьми).

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про необґрунтованість твердження позивача про те, що виплачені ним допомоги непрацюючим матерям, які знаходяться у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років, відносяться до фонду заробітної плати.

Відповідачем до матеріалів справи додані розрахунки податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік та 2012 рік, нарахованого на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідно до якого податковим органом було визначено, що ОСОБА_1 в 2011 році отримала матеріальної допомоги на суму 720 грн., в 2012 році - 720 грн.

Разом з тим, з наданих позивачем розрахункових листків про виплату допомоги непрацюючим матерям, які знаходяться у відпустці по догляду за дитиною до 3-х та розрахунків податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік та 2012 рік, нарахованого на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, вбачається, що вказана допомога виплачувалась позивачем ОСОБА_1 в 2011 році в розмірі 720 грн., а 2012 році в розмірі 12 грн., тобто відповідачем було зазначено в 2012 році невірну суму матеріальної допомоги, виплаченої позивачем ОСОБА_1 Всього ОСОБА_1 за 2011-2012 рік отримано матеріальної допомоги у розмірі 732 грн. (720 грн. + 12 грн.), тому і податок з доходів фізичних осіб підлягає нарахуванню на суму 732 грн., а не 1 440 грн., та становить 109 грн. 80 коп. Нарахування відповідачем податку на доходи фізичних осіб у розмірі 216 грн. є неправомірним, а отже сума податку, яка підлягає скасуванню становить 106 грн. 20 коп. (216 грн. - 109 грн. 80 коп.).

Також, з розрахунку відповідача вбачається, що ним двічі у вказаному розрахунку податку з доходів фізичних осіб, нарахованого на матеріальну допомогу, зазначено одну і ту ж особу ОСОБА_2, тобто двічі нараховано позивачу суму податку на доходи фізичних осіб за один і той же період щодо одного доходу однієї особи, отже за одне порушення позивачу податковим органом зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб (стосовно ОСОБА_2) збільшено двічі, що відповідно до приписів ст. 61 Конституції України неприпустимо.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що нарахування відповідачем податку на доходи ОСОБА_2 в загальній сумі 432 грн. 00 коп. є неправомірним. Таким чином, сума податку, яка підлягає скасуванню становить 216 грн. 00 коп. (432 грн.00 коп. - 216 грн. 00 коп. (сума включена двічі) = 216 грн. 00 коп.). Іншого Кременчуцькою ОДПІ судам першої та апеляційної інстанції не доведено.

Аналізуючи вищезазначене в його сукупності, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови в задоволені апеляційних скарг сторін і залишення оскаржуваного судового рішення, відповідно до положень ст. 200 КАС України, без змін.

Інші доводи апеляційних скарг на висновки колегії суддів не впливають.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На підставі наведеного та керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 185, 195, 197, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби та публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року по справі № 816/1875/13-а - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 21 жовтня 2013 року.

Згідно з оригіналом Л.В. Мельнікова