Рішення № 36244922, 14.11.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/11467/2013 Головуючий у суді першої інстанції: Гончарук В.П. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М. Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Білич І.М.

Суддів: Кабанченко А., Кулікової С.В.

при секретарі: Іванову Ф.О.

за участю: представника позивача Трофімець Ю.І.

відповідача ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» - Світича ПавлаВолодимировича на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 4 липня 2013 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

в с т а н о в и л а :

У вересні 2012 року позивач звертаючись до суду із вищевказаним позовом обґрунтовував свої вимоги неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань за кредитним договором від 11 жовтня 2007 року. Просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором в сумі: 36 991,43 долари США, що становить 295 672, 50 гривень заборгованості за кредитом; 6 090 008,10 гривень пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості, 31 264,7 гривень - 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 4 липня 2013 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду представник позивача подав апеляційну скаргу. Де ставив питання про скасування рішення суду та постановлення нового про задоволення позову у повному обсязі. Вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. А також те, що судом не взято до уваги неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору від 11 жовтня 2007 року. Та помилково не застосовано до даних правовідносин положення ст.ст. 1054, 1049, 629, 549, 624, 625 ЦК України, які були визначені позивачем як підстави правовідносин які виникли між сторонами.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав подану апеляційну скаргу ту просив суд її задовольнити.

Відповідач та його представник не визнали подану апеляційну скаргу, заперечували проти її задоволення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом при розгляді справи було встановлено, що 11 жовтня 2007 року між ВАТ «Родовід Банк» ( правонаступник ПАТ «Родовід Банк»), та відповідачем було укладено кредитний договір №77.1/АА-00071.07.2, відповідно до якого, позивач відкрив позичальнику не відновлювану кредитну лінію на загальну суму 58 500 доларів США строком по 11 жовтня 2014 року включно. Кредитні кошти були надані на купівлю автомобіля та сплату страхових платежів. Процентна ставка за кредитним договором була встановлена в розмірі 12,5% річних. У забезпечення кредитних зобов'язань, між позивачем та відповідачем було укладено договір застави транспортного засобу №77.1/АА-00071.07.2-3 від 11.10.2007 року.

У забезпеченням виконання зобов'язань за кредитним договором №77.1/АА-00071.07.2 від 11 жовтня 2007 року та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків, іншої заборгованості, між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_4 11 жовтня 2007 року було укладено договір застави транспортного засобу, предметом якого був автомобіль «АСURA», модель «RDX» 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову зазначав, що так як відповідач у зв'язку із скрутним фінансовим становищем з метою уникнення зростання кредитної заборгованості по кредитному договору добровільно передав транспортний засіб позивачу з метою добровільної реалізацію предмета застави ще до відкриття виконавчого провадження, що було відкрито на підставі виконавчого напису 14.03.2011 року і з моменту передачі автомобіля позивач з будь-якими вимогами до відповідача не звертався, в тому числі і не повідомив його про результати реалізації автомобіля та наявну заборгованість. То суд критично віднісся до наданих позивачем розрахунків заборгованості відповідача в частині наявної заборгованості по сплаті тіла кредиту та відсотків, в тому числі пені та інших визначених договором сплат та вважав вимоги позивача такими що не знайшли свого підтвердження у ході розгляду.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановленні рішення не було взято до уваги, те, що у відповідності до виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 ( а.с. 85) станом на 2 квітня 2010 року була наявна заборгованість яка підлягала оплаті за рахунок отриманих коштів від реалізації автомобіля, який був предметом застави, а саме: кредит в сумі, еквівалентній 47528, 64 доларам США; відсотки в сумі, еквівалентній 5569, 21 доларам США; пеня в сумі еквівалентній 44595, 57 доларам США, разом 97693, 42 доларів США, що згідно з курсом НБУ еквівалентно 774 220, 35 гривень.

Сума отримана від реалізації автомобіля ( шляхом проведення аукціону з реалізації арештованого нерухомого майна а.с. 74 -76) не була достатньою для закриття кредитної справи відповідача у зв'язку з погашенням кредитних зобов'язань.

Відповідач не визнаючи позову вказував на те, що він повністю повернув кошти взяті в кредит, а саме: до 2010 року шляхом виконання умов договору кредиту, а з квітня 2010 року шляхом передачі банку автомобіля який був предметом застави і за своєю заставною вартістю покривав залишок заборгованості.

Судом встановлено, що передавши автомобіль відповідач у подальшому повністю усунувся від контролю щодо закриття кредитної справи, як з підстав визначених у кредитному договорі так і у договорі застави.

Предмет застави ( автомобіль) у відповідності до договору застави укладеного між сторонами міг бути реалізований у спосіб визначений п. 3.1.2, п 3.2.3.7 договору застави. А відтак подальші дії позивача, а саме вчинення нотаріального напису та продаж автомобіля з аукціону відповідали положенням договору застави.

Не визнаючи розміру визначеного позивачем як заборгованість, відповідач при цьому не надав до суду будь-яких розрахунків, які б спростували, або засвідчили неправомірність нарахування позивачем сум.

За час який надався сторонам у суді апеляційної інстанції відповідач та його представник не надали суду апеляційної інстанції доказів щодо спростування обставин оскарження дій нотаріуса, виконавчого напису, прилюдних торгів, що б дали підстави суду апеляційної інстанції прийти до висновку про недійсність виконавчого напису та порушення процедури проведення аукціону.

За відсутності доказів на підтвердження повного повернення відповідачем кредитних коштів за умовами укладеного між сторонами кредитного договору після продажу заставного майна, колегія суддів вважає вимоги позивача щодо стягнення суми заборгованості, а саме суми кредиту - 36 991, 43 долари США ( еквівалентно 295672, 50 гривень) та 3% річних від простроченої заборгованості 3911, 51 доларів США ( еквівалентно 31 264, 70 гривень) такими, що знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню виходячи з положень ст. ст. 625, 1054 ЦК України.

Також позивачем при визначенні розміру заборгованості ставилося питання щодо стягнення пені, яка згідно надано розрахунку на момент звернення до суду становила 761 917,69 доларів США, що еквівалентно 6 090 008, 10 гривень.

Визначаючи розмір пені, яка підлягає стягнення з відповідача, колегія суддів вважає за необхідне застосувати до існуючих правовідносин положення ч.5 ст. 551 ЦК України, виходячи з того, що розмір пені значно перевищує розмір збитків та з урахуванням інших обставин які на думку суду мають істотне значення у даній справі.

А саме те, що позивач отримавши від відповідача у квітні 2010 року автомобіль до моменту звернення з позовом до суду про стягнення заборгованості, не повідомляв відповідача про дії які вчинялися : звернення до нотаріуса ; про недостатність коштів для закриття кредитної справи після проведення продажу автомобіля; повідомлення щодо суми залишку та необхідності її сплати. Такі дії позивача, на думку колегії суддів призвели до нарахування розміру пені визначеного в позові, якого б відповідач міг би уникнути у разі своєчасного повідомлення у відповідності до умов кредитного договору та договору застави. Беручи до уваги недобросовісну поведінку позивача, а також те, що відповідач належним чином виконував умови кредитного договору до 2010 року, а після настання матеріальної скрути в добровільному порядку передав заставний автомобіль заставодавцю, тобто не ухилявся від виконання умов договору, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір нарахованої пені до 10 000 доларів США, що еквівалентно 80 100 гривень.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції на момент постановлення судового рішення не повно були з'ясовані обставини по справі, а відтак висновки суду щодо відмови у позові не відповідають фактичним обставинам справі у зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового за правилами ст. 309 ЦПК України про часткове задоволення вимог позивача з вищевказаних обставин.

У відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається із матеріалів справи позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3219 гривень ( а.с. 49), та при подачі апеляційної скарги 1720, 50 гривень ( а.с.117) всього - 4939 гривень. Виходячи з того, що розмір задоволених судом вимог позивача становить 407037, 20 гривень то до стягнення підлягають судові витрати в розмірі 4070, 37 гривень.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» - Світича ПавлаВолодимировича задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 4 липня 2013 скасувати, та постановити нове за яким,

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „РОДОВІД БАНК" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 ( проживаючого: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» ( код ЄДРПОУ 14349442, МФО 321712, кореспондентський рахунок № 32008171201 у Головному управлінні Національного банку України по м. Києву та Київській області) заборгованість за кредитним договором №77.1/АА-00071.07.2 від 11 жовтня 2007 року по кредиту в сумі 36 991, 43 долари США, що еквівалентно 295 672, 50 гривень ; 3% річних у сумі 3911, 51 доларів США, що еквівалентно 31 264, 70 гривень та суму пені в розмірі 10 000 доларів США, що еквівалентно 80 100 гривень, а також понесені судові витрати.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: