Ухвала суду № 36241832, 05.12.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1894/12/6/0170

05.12.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Паздеріна О. М.

за участю сторін:

представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Казахмис" в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Казахмис"-пансіонат" Лучезарний" - Андруцька Ганна Олександрівна, довіреність № б/н від 26.02.13

представник відповідача - Сімферопольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в АР Крим - Гришин Роман Юрійович, довіреність № 9/10.25 від 09.08.13

розглянувши апеляційну скаргу Сімферопольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Латинін Ю.А. ) від 24.09.12 по справі № 2а-1894/12/6/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Казахмис" в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Казахмис"-пансіонат "Лучезарний" (пр. Аліханова, 13,Караганда,Республіка Казахстан,100015)

до Сімферопольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в АР Крим (вул. Белова, 2, с. Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 24 вересня 2012 року у справі № 2а-1894/12/6/0170 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Казахмис» в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Казахмис» - пансіонат «Лучезарний» до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі АР Крим № 0000272301 від 10.02.2012 року та № 0000282301 від 10.02.2012 року. Судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 24 вересня 2012 року, прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову позивачу відмовити.

Апеляційна скарга мотивована незнаходженням контрагентів позивача за місцезнаходженням, відсутністю у них необхідних умов для проведення господарських операцій, відсутністю основних фондів, транспортних засобів, що на думку податкової інспекції свідчить про неможливість здійснення господарської діяльності.

У судовому засіданні 07 листопада 2013 року суд здійснив заміну відповідача по справі на Сімферопольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в АР Крим.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі повного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи. Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із збільшенням позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1610772 грн. за основним платежем та 402693 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями податковим повідомленням-рішенням від 10.02.2012 року № 0000272301 та збільшенням суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 648227 грн. за основним платежем та 191225 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями податковим повідомленням-рішенням від 10.02.2012 року № 0000282301.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту від 25.01.2012 року № 179/23-02/26538990 «Про результати планової виїзної перевірки Філії ТОВ «Корпорація «Казахмис» - Пансіонат «Лучезарний», код ЄДРПОУ 26538990, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.09.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.09.3011р.», яким було встановлено порушення позивачем вимог ч.1, ч.5 ст. 203, ст.. 215, ч.1 ст. 216, ст.. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем із ПП «Золотий берег Криму», ТОВ «Бренд строй», ПП «Аланар» та ТОВ «Земспецпроект», в результаті чого було занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 1610772 грн., у т.ч. за 2009 рік в сумі 263418 грн., за 2010 рік в сумі 818610 грн., за 9 місяців 2011 року в сумі 528745 грн. та заниження ПДВ на загальну суму 648227 грн., у т.ч. за липень 2009 року у сумі 100650 грн., за серпень 2009 року у сумі 38293 грн., за вересень 2009 року у сумі 38169 грн., за червень 2010 року у сумі 55191 грн., за липень 2010 року у сумі 57974 грн., за серпень 2010 року у сумі 96430 грн., за вересень 2010 року у сумі 78187 грн., за травень 2011 року у сумі 33333 грн., за липень 2011 року у сумі 150000 грн. в результаті включення до складу валових витрат та податкового кредиту сум ПДВ за фінансово-господарськими операціями із вказаними суб'єктами господарської діяльності, правочини із якими податкова інспекція вважає нікчемними.

В обґрунтування висновків про нікчемність правочинів із ПП «Золотий берег Криму», ТОВ «Бренд строй», ПП «Аланар» та ТОВ «Земспецпроект» податкова інспекція у акті перевірки посилається на факт порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ «Земспецпроект», відсутність у підприємства основних виробничих фондів, торгівельних та складських приміщень, обладнання, необхідної кількості працівників, відсутністю підприємства за місцезнаходженням та товарно-транспортних накладних на постачання товару. Відносно постачальника ПП «Золотий берег Криму» податкова інспекція посилається на відсутність у вказаного підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності, а саме: основних фондів (транспортні засоби, складські приміщення, інше), відсутність трудових ресурсів, товарно-транспортних накладних на поставку товару. Відносно ТОВ «Бренд Строй» податкова інспекція посилається у акті перевірку на взаємовідносини ТОВ «Бренд Строй» із ПП «Фрегат» та ПП «Родіна ХХІ», правочини із якими визнані податковим органом нікчемними. Відносно ПП «Аланар» податкова інспекція посилається у акті перевірки на неможливість проведення зустрічної перевірки підприємства та відсутністю у нього необхідних умов для проведення господарської діяльності.

Судова колегія зазначає, що твердження податкової інспекції щодо відсутності у позивача права на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та сум витрат з придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат виробництва за фінансово-господарськими взаємовідносинами із ПП «Золотий берег Криму», ТОВ «Бренд строй», ПП «Аланар» та ТОВ «Земспецпроект», у зв'язку із відсутністю товарного характеру таких взаємовідносин, повинен бути доведеним. При цьому судова колегія зазначає, що неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента позивача - не може бути підставою до висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства України, оскільки податкова відповідальність платників податків має індивідуальний характер і при відсутності належних та допустимих доказів відсутності реального виконання умов господарських операцій (поставки товарів, робіт, послуг) у суду немає правових підстав до висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту та валових витрат у періоді, що перевірявся.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України « Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину» зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що правочини між позивачем та ПП «Золотий берег Криму», ТОВ «Бренд строй», ПП «Аланар» та ТОВ «Земспецпроект» суперечать інтересам держави та суспільства, недійсність правочинів прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такі правочини є оспорюваними, тобто підлягають визнанню судом недійсним у порядку, встановленому законом. Але, у судовому порядку не оспорено дійсність вказаних правочинів.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Як слідує з постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На час здійснення перевірки позивача та постановлення податковою інспекцією висновку про нікчемність правочинів між позивачем та ПП «Золотий берег Криму», ТОВ «Бренд строй», ПП «Аланар» та ТОВ «Земспецпроект», був відсутній відповідний вирок суду про фіктивність вказаних підприємств, відсутнє відповідне рішення суду про визнання правочинів недійсними, а тому податкова інспекція не мала правових підстав до висновку про нікчемність правочинів та висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334).

Згідно із абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону, не дозволяється.

Згідно приписів п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, уразі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пункт 198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за № 1333/20071 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Таким чином, зі змісту вказаних положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України випливає, що понесені платником податку витрати у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) повинні бути документально підтверджені та безпосередньо пов'язані із здійсненням платником власної господарської діяльності.

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами та у значенні, наведеному у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: "будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи".

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції.

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Усі господарські операції, що були проведені між позивачем та ПП «Золотий берег Криму», ТОВ «Бренд строй», ПП «Аланар» та ТОВ «Земспецпроект» спричинили реальні зміни майнового стану позивача і даний факт підтверджується: договорами, рахунками, виписаними на їх виконання податковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями,, наявність яких податковою інспекцією не спростовується та було досліджено під час проведення документальної перевірки, про що зазначено у акті перевірки.

Судова колегія вважає, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій між останнім у ланцюгу постачання платником податків - позивачем та його безпосередніми контрагентами. Оцінці підлягає саме факт здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та вказаними підприємствами, реальність таких операцій. При таких обставинах справи суд першої інстанції правильно призначив по справі судово-економічну експертизу з метою встановлення реальності здійснення спірних господарських операцій та з'ясування питання використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих товарів (робіт, послуг).

На підставі наданих первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача та висновку судово-економічної експертизи судом першої інстанції було встановлено наступне.

Так між ПП «Золотий берег Криму» (Постачальник) та Філією ТОВ «Корпорація «Казахмис» - Пансіонат лучезарний» (Покупець) укладено договори постачання товару від 12 січня 2009 року, від 15 січня 2010 року та від 18 травня 2011 року.

Експертним висновком підтверджується фактичне використання Філією ТОВ «Корпорація «Казахмис» - Пансіонат «Лучезарний» у власній господарській діяльності продуктів харчування, отриманих від контрагента ПП Золотий берег Криму» за охоплені перевіркою періоди, вартістю без ПДВ 7276170,97грн., ПДВ 1455234,19грн., загальною вартістю 8731405,16грн., при оплаті вартості яких був сплачений ПДВ, відображений у складі податкового кредиту за відповідні податкові періоди 2009 - 2011 років.

Витрати, понесені Філією ТОВ Корпорація «Казахмис» - Пансіонат «Лучезарний» на придбання продуктів харчування у ПП «Золотий берег Криму», підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового та бухгалтерського обліку.

Загалом у звітних періодах липень 2009 року, серпень 2009 року, червень 1310 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, травень 2011 року та липень 2011 року з загальної суми ПДВ 1220000грн., нарахованої сплаченої) Філією ТОВ «Корпорація «Казахмис» - Пансіонат «Лучезарний» у складі договірної вартості придбаних у ПП «Золотий берег Криму» продуктів харчування, до складу податкового кредиту Пансіонатом було віднесено і58334грн.

Щодо взаємовідносин між Філією ТОВ «Корпорація Казахмис» - Пансіонат «Лучезарний» та ТОВ «Земспецпроект», експертом встановлено наступне.

Первинними документами бухгалтерського та податкового обліку Філії ТОВ Корпорація «Казахмис» - Пансіонат «Лучезарний» підтверджується фактичне отримання від ТОВ «Земспецпроект»:

- основних засобів в липні 2009 року - вартістю без ПДВ в сумі 15163,33рн., ПДВ 3032,67грн., на загальну суму 18196,00грн. та в серпні 2009 року - вартістю без ПДВ в сумі 191466,66грн., ПДВ 38293,33грн., на загальну суму 229759,99грн.

- товарів (реагенти для басейну, фарби) у вересні 2009 року - вартістю без ПДВ в сумі 190845,80грн., ПДВ 38169,16грн., на загальну суму 229014,96грн.

Первинними документами бухгалтерського та податкового обліку Філії ТОВ «Корпорація «Казахмис» - Пансіонат «Лучезарний» підтверджується здійснення оплати шляхом перерахування безготівкових коштів з поточного рахунку Філії «Корпорація «Казахмис» - Пансіонат «Лучезарний» на поточний рахунок ТОВ «Земспецпроект» в загальній сумі 476970,95грн., в тому числі: в липні 2009 року - в сумі 18196,00грн., в тому числі ПДВ 3032,67грн.; в серпні 2009 року - в сумі 229759,99грн., в тому числі ПДВ 38293,33грн.; у вересні 2009 року - в сумі 229014,96грн., в тому числі ПДВ 38169,16грн.

Щодо взаємовідносин між Філією ТОВ «Корпорація Казахмис» - Пансіонат «Лучезарний» та ПП «Аланар», експертом встановлено наступне.

Первинними документами бухгалтерського та податкового обліку Філії ТОВ «Корпорація «Казахмис» - Пансіонат «Лучезарний» підтверджується фактичне отримання основних засобів від ПП «Аланар»: в червні 2010 року - вартістю без ПДВ в сумі 6063,33 грн., ПДВ 1212,67грн., на тягальну суму 7276,00грн.

Первинними документами бухгалтерського та податкового обліку Філії ТОВ корпорація «Казахмис» - Пансіонат «Лучезарний» підтверджується здійснення плати шляхом перерахування безготівкових коштів з поточного рахунку Філії ТОВ корпорація «Казахмис» - Пансіонат «Лучезарний» на поточний рахунок ПП «Аланар»: в червні 2010 року - в сумі 7276,00грн., в тому числі ПДВ 1212,67грн.

Щодо взаємовідносин між Філією ТОВ «Корпорація Казахмис» - Пансіонат «Лучезарний» та ТОВ «Бренд Строй», експертом встановлено наступне.

Так між Пансіонатом та ТОВ «Бренд Строй», укладено договір підряду №415 від 16.11.2010. За цим договором замовником - ансіонатом «Лучезарний» прийнято, а підрядником - ТОВ «Бренд Строй» виконано наступний перелік робіт: будівельні роботи на об'єкті «Благоустрій території» (в тому числі підготовка місць для садіння та садіння кустарників; влаштування покрівлі з фігурних елементів мощення) загальною вартістю згідно Акта приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011г. - 51355,20грн., в тому числі ПДВ 8559,20грн.; виготовлення, постачання та монтаж комплексу дитячого грального майданчика загальною вартістю 140000,00грн., в тому числі ПДВ 23333,33грн.

Первинними документами бухгалтерського та податкового обліку Філії ТОВ «Корпорація «Казахмис» - Пансіонат «Лучезарний» підтверджується фактичне отримання робіт та основних засобів від ТОВ «Бренд Строй»: в грудні 2010 року - вартістю без ПДВ в сумі 42796,00 грн., ПДВ 8559,20грн., на загальну суму 51355,20грн.; в січні 2011 року - вартістю без ПДВ в сумі 116666,67рн., ПДВ 23333,33грн., на загальну суму 140000,00грн.

Первинними документами бухгалтерського та податкового обліку Філії ТОВ «Корпорація «Казахмис» - Пансіонат «Лучезарний» підтверджується здійснення оплати шляхом перерахування безготівкових коштів з поточного рахунку Філії ТОВ «Корпорація «Казахмис» - Пансіонат «Лучезарний» на поточний рахунок ТОВ «Бренд Строй»: в листопаді 2010 року - в сумі 96400,00грн., в тому числі ПДВ 16066,67грн.; в грудні 2010 року - в сумі 94955,20грн., в тому числі ПДВ 15825,87грн.

Крім того, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, позивачем надано акт обстеження підприємства від 09.06.2011 року, складеного Управленням ветеринарної медицини в Сімферопольському районі АР Крим, яким підтверджене фактичне обстеження харчоблоку пансіонату «Лучезарний». У акті перевірки наведений перелік документів, що підтверджують якість, безпечність та походження харчових продуктів, які наявні були у харчоблоку станом на 09.06.2011 року, зокрема наведено перелік ветеринарних свідоцтв стосовно м'ясних продуктів, виданих виробником якісних посвідчень на яйця, ковбасні вироби та молочні продукти, якість та безпечність плодоовочевої продукції, що були надані засновником ПП «Золотий берег Криму» ОСОБА_4 Також позивачем надані закупочні акти від ПП «Золотий берег Криму», експертний висновок Державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи.

Стосовно операцій з придбання товарів у ТОВ «Земспецпроект» позивач підтверджує фактичну наявність кондиціонерів у складі основних засобів Пансіонату станом на 01.11.2011 року інвентаризаційним описом основних засобів за МОЛ ОСОБА_5. на підставі видаткової накладної № СФ-2276 від 28.08.2009 року було придбано фільтри пісочні (2 шт.) вартістю 127006,66 грн. без ПДВ, які зараховано до складу основних засобів згідно акту № ВЭ-0000039 від 11.09.2009 року.

Стосовно придбання у ПП «Аланар» автоматичного шлагбауму позивач підтверджує інвентаризаційним описом основних засобів за МОЛ ОСОБА_6 станом на 01.11.2011 року.

Стосовно придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Бренд Строй» - будівельних робіт на об'єкті «Благоустрій території» (в т.ч. підготовка місць для посадки та посадки кущів; влаштування покрівлі з фігурних елементів мощення) за грудень 2011 року на суму 513555,20 грн., в т.ч. ПДВ 8559,20 грн.; виготовлення, постачання та монтажу дитячого грального майданчика загальною вартістю 140000,00 грн., в т.ч. ПДВ 23333,33 грн. позивач підтверджує обліковим регістром - Карткою рахунку: 1522 та Карткою рахунку: 103 за номенклатурою «Доріжне покриття» за період з 01.01.2010 року по 30.09.3011 року та акт приймання-передачі № ВЭ-0000029 від 02.03.2011 року, згідно з яким витрати в сумі 42796 грн. віднесено на збільшення первісної вартості. Вартість виготовленого та змонтованого комплексу дитячого грального майданчика 116666,67 грн. без ПДВ визначено в бухгалтерському обліку позивача на збільшення первісної вартості основного засобу «Озеленение и МАФ» (інвентарний № 10330025/3) та обліковано за Дебетом субрахунку 1521 рахунку 152 Фактичну наявність основного засобу «Озеленение и МАФ» за загальною первісною вартістю у складі основних засобів Пансіонату станом на 01.11.2011 року підтверджено інвентаризаційним описом основних засобів за МОЛ ОСОБА_7

Податкова інспекція не надала суду належних та переконливих доказів, які б спростовували відомості первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а під час перевірки не досліджувала питання щодо використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг).

Посилання податкової інспекції на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних та подорожних листів у підтвердження факту доставки товарів від його контрагентів судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 369 не регулюють податкові правовідносини, а є складовою частиною транспортного законодавства.

При цьому, судова колегія зазначає, що товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є первинним документом, що підтверджує валові витрати підприємства та податковий кредит платника податків. Це документи, які підтверджують транспортування товару підприємством, що здійснює доставку товару. Відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 року № 363 товарно-транспортна накладна є документом на перевезення вантажів, призначена для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи та оформлюється вантажовідправником та відноситься до первинної транспортної документації.

Відповідно до ст..48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року N 2344-III зі змінами та доповненнями, товарно-транспортна накладна обов'язкова для водія, як документ супроводжуючий вантаж.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із пунктами 11.1, 11.3 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Таким чином, подорожній лист вантажного автомобіля і товарно-транспортна накладна можуть застосовуватись у відносинах між перевізником та вантажовідправником.

Відповідно до частини першої статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Тож відносини між позивачем та вищевказаними суб'єктами господарської діяльності не потребують обов'язкового оформлення товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю.

До того д слід зазначити, що товарно - транспортні накладні та подорожні листи не є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, на підставі яких формуються валові витрати та податковий кредит платників податків з придбання товарів (робіт, послуг).

У якості свідка у судовому засіданні була допитана директор ТОВ «Бренд Строй» ОСОБА_8, яка пояснила, що податкові накладні від ТОВ «Бренд Строй» на ім'я позивача не підписувала, але судовою колегією було встановлено, що по даній справі податкова інспекція не виключала зі складу податкового кредиту з ПДВ витрат по сплаті ПДВ у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Бренд Строй». Питання щодо правомірності віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту з ПДВ по фінансово-господарським правовідносинам із ТОВ «Бренд Строй» не є спірним питанням по даній справі. Крім того, висновки податкової інспекції щодо завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за фінансово-господарськими правовідносинами із ТОВ «Бренд Строй» були предметом судового дослідження під час розгляду справи Окружним адміністративним судом АР Крим № 2а-14981/11/0170/17, постановою від 11.06.2012 року якого було встановлено безпідставність висновків податкового органу щодо нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «Бренд Строй». Вказане судове рішення набрало законної сили.

Судова колегія вважає за необхідним зазначити, що чинним законодавством України не передбачено обов'язок контрагента, а також не надано йому права, перевіряти достовірність даних, які вказуються іншим контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його Контрагентом. Якщо Контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків, а не для його Контрагентів.

При таких обставинах справи судова колегія вважає, що відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги податкової інспекції та скасування судового рішення суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та первинних документах бухгалтерського та податкового обліку позивача, що були ретельно дослідженні та з'ясовані судом першої інстанції під час вирішення справи.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.09.12 по справі № 2а-1894/12/6/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 10 грудня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська