Ухвала суду № 36241811, 02.12.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/4036/13-а

02.12.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воробйової С.О.,

суддів Кобаля М.І. ,

Курапової З.І.

секретар судового засідання Жабенко І.М.

за участю сторін:

представник, Сімферопольської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері - Рибкін Олексій Юрійович, службове посвідчення №016948, видане 21.05.2013 року;

позивач, ОСОБА_3, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Сакським МРВ ГУМВC України в Криму 22.07.1996 року;

представник відповідача, Міністерства оборони України - Григорчук Олег Анатолійович, довіреність № 220/80/д від 18.01.2013 року;

представник відповідача, Міністерства інфраструктури України - Веренчанський Олексій Миколайович, довіреність № 3125/15/14-13 від 05.06.2013 року;

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючий суддя Латинін Ю.А.) від 25.04.13 по справі № 801/4036/13-а

за позовом Заступника Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (вул. Казанська, 27, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95006)

в інтересах ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

до Міністерства оборони України (пр. Повітрофлотський, 6, м. Київ 168, 03168), Міністерство інфраструктури України (пр-т. Перемоги, 14, м. Київ 135, 01135),

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.04.2013 року адміністративний позов заступника Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, Міністерства інфраструктури України про стягнення задоволений частково.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_3 заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 138953,50 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Не погодившись із вищевказаною постановою суду, відповідач - Міністерство оборони України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.04.2013 року по справі №801/4036/13-а та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявленого позову.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні 02.12.2013 року позивач та представник Сімферопольської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері заперечували проти задоволення апеляційної скарги Міністерства оборони України за необґрунтованістю, просили залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні 02.12.2013 року представник відповідача - Міністерства оборони України підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі з підстав у ній викладених, просив її задовольнити та скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.04.2013 року.

Представник відповідача - Міністерства інфраструктури України у судовому засіданні 02.12.2013 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги Міністерства оборони України за необґрунтованістю, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін.

Судова колегія, вислухавши пояснення позивача та представника прокуратури, представників відповідачів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вбачається з матеріалів справи, заступник Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом в інтересах ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, Міністерства інфраструктури України про визнання протиправною бездіяльності Міністерства Оборони України та Міністерства інфраструктури України щодо невиплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 138953,50 грн. та стягнення з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_3 заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги при звільнені у розмірі 138953,50 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення вимог частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідачами було допущено бездіяльність щодо невиплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Враховуючи, що позивача спочатку було звільнено з військової служби за станом здоров'я Міністерством оборони України, а вже потім з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, до якого ОСОБА_3 був відряджений, та на момент звільнення з якого не залишався на військовій службі, то вищевказану грошову допомогу при звільненні повинно сплатити саме Міністерство оборони України.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог позивача виходячи з наступного.

Згідно матеріалів справи, наказом командира військової частини А4465 від 04.05.2005 року №104 майор ОСОБА_3, старший помічник керівника польотами групи управління польотами, зарахований наказом Міністра оборони України від 15.04.2005 року №206 у розпорядження Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, з 07.05.2005 року виключений зі списків особового складу частини, усіх видів забезпечення та вважається таким, що вибув для подальшого проходження служби до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України м. Сімферополь (а.с.8).

10.01.2013 року наказом Міністра оборони України №5 майор ОСОБА_3, старший штурман з контролю за режимом польотів (диспетчер з руху літаків) регіонального структурного підрозділу «Кримаерорух», звільнений з військової служби у запас за п.«б» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я) (а.с.9).

Наказом т.в.о. генерального директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України №125/о від 06.03.2013 року майора ОСОБА_3, старшого штурмана з контролю за режимом польотів (диспетчера з руху літаків) регіонального структурного підрозділу «Кримаерорух» звільнено з займаної посади 13.03.2013 року. Вислуга років ОСОБА_3 у збройних силах становить 29 років 07 місяців (а.с.10).

Відповідно до довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України №10.1-272 від 06.03.2013 року загальна сума грошового забезпечення ОСОБА_3 становить 9583,00 грн. (а.с.14).

Таким чином, сума одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_3 становить 138953,50 грн. (29 років * 9583/2).

Після звільнення позивач звертався до Міністерства оборони України з заявою щодо виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні (а.с.12), однак листом Департаменту фінансів Міністерства оборони №248/3/9/1/256 від 01.04.2013 року його було повідомлено про те, що з 01.01.2007 року немає законних підстав для виплати Міністерством оборони України одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям, які звільнені з військової служби з посад, займаних у ДП «Украерорух». Запропоновано з порушеного питання звернутись до ДП «Украерорух» (а.с.37).

18.03.2013 року ОСОБА_3 звернувся до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, проте відповіддю Державного підприємства обслуговування повітряного руху України №1.24-12 від 05.04.2013 року позивача повідомлено, що виплата військовослужбовцям одноразової грошової допомоги при звільненні їх зі служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореннями відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання. На відміну від Міністерства оборони України ДП «Украерорух» не отримує кошти з державного бюджету і тому не може здійснювати виплату зазначеної грошової допомоги військовослужбовцям при звільненні зі служби (а.с.38).

Частинами 1 та 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 року передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини 4 статті 9 зазначеного Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно частини 7 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за військовослужбовцями, відрядженими до державних органів, підприємств, установ, організацій, зберігаються всі види забезпечення, передбачені статтями 9 і 9-1 цього Закону, гарантії та пільги, що надаються за рахунок коштів, призначених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, Державної спеціальної служби транспорту. Перелік посад, які можуть бути заміщені військовослужбовцями у цих державних органах, підприємствах, установах, організаціях, затверджується Президентом України.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII від 09.04.1992 року особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Аналогічні положення закріплені у частині 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 року, відповідно до якої військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Частиною 4 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Згідно з частиною 5 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Також, згідно абзаців 4 та 5 частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм права, колегія суддів зазначає, що виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям за рахунок коштів органів, у яких вони працювали, здійснюється у разі звільнення зі служби безпосередньо з посад, займаних в цих органах, але із залишенням на військовій службі.

Проте, у даному випадку ОСОБА_3 було звільнено з військової служби за станом здоров'я, а вже потім з Держаного підприємства обслуговування повітряного руху України.

Приймаючи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає, що у підприємства, до якого був відряджений ОСОБА_3, відсутні зобов'язання щодо виплати йому одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у зв'язку із звільненням з військової служби за станом здоров'я та обов'язок щодо виплати вищевказаної одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 покладений саме на Міністерство оборони України.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 138953,50 грн., враховуючи, що прокурором та позивачем не надано належних доказів на підтвердження зазначених обставин.

При цьому, позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Міністерства інфраструктури України щодо невиплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 138953,50 грн., задоволенню не підлягають, також через те, що у Міністерства інфраструктури України відсутні зобов'язання щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги.

Пунктом 1.10 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260, встановлено, що виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років із дня виникнення права на їх отримання.

Враховуючи усе вищенаведене у сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_3 заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 138953,50 грн.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною 3 статті 24, статтями 160, 167, частиною 1 статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.04.2013 року у справі №801/4036/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.04.2013 року у справі №801/4036/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 грудня 2013 р.

Головуючий суддя підпис С.О. Воробйова

Судді підпис М.І. Кобаль

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Суддя С.О. Воробйова