Ухвала суду № 36241500, 02.12.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/8368/13-а

02.12.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воробйової С.О.,

суддів Кобаля М.І. ,

Курапової З.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національного центру управління та випробувань космічних засобів на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкляр Т.О.) від 19.09.2013 року у справі №801/8368/13-а

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Національного центру управління та випробувань космічних засобів (с. Вітине, Сакський район, Автономна Республіка Крим, 96552)

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.09.2013 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 до Національного центру управління та випробувань космічних засобів про стягнення.

Стягнуто з Національного центру управління та випробувань космічних засобів на користь ОСОБА_2 3492,00 грн. одноразової грошової винагороди за 20 років безперервної військової служби у Збройних Силах України.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 114,70 грн. судового збору.

Не погодившись із вищевказаною постановою суду, Національний центр управління та випробувань космічних засобів звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.09.2013 року у справі №801/8368/13-а та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального права.

У судове засідання 02.12.2013 року позивач не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, надав до суду заяву, згідно якої просив розглянути справу за його відсутності, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.09.2013 року залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання 02.12.2013 року не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Судова колегія, розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Національного центру управління та випробувань космічних засобів про визнання протиправною бездіяльності Національного центру управління та випробувань космічних засобів щодо невиплати позивачу одноразової грошової винагороди за 20 років безперервної служби у Збройних Силах України та стягнення з Національного центру управління та випробувань космічних засобів заборгованості з виплати позивачу одноразової грошової винагороди за 20 років безперервної служби в Збройних Силах України у розмірі 3401,21 грн., мотивуючи позовні вимоги тим, що він проходить військову службу за контрактом в Національному центрі управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України на посаді начальника лабораторії планування відділу управління космічних апаратів серії МС центру управління польотами космічних апаратів. Станом на 31.07.2013 року строк безперервної військової служби позивача складає 20 календарних років, у зв'язку з чим він має право на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість безперервної служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 року. Згідно довідки-розрахунку Національного центру управління та випробувань космічних засобів розмір його винагороди за 20 років безперервної військової служби складає 3492,00 грн., однак у виплаті винагороди позивачу було відмовлено. Дії Національного центру управління та випробувань космічних засобів щодо невиплати йому одноразової грошової винагороди за 20 років безперервної служби в Збройних Силах України ОСОБА_2 вважає неправомірними та такими, що порушують його конституційні права.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.09.2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності Національного центру управління та випробувань космічних засобів щодо невиплати одноразової грошової винагороди за 20 років безперервної календарної військової служби залишено без розгляду (а.с.26).

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_2 проходить військову службу в Збройних Силах України з 31.07.1993 року (а.с.7).

Позивач був відряджений до Державного космічного агентства України (колишнього Національного космічного агентства України) із залишенням на військовій службі наказом Міністра оборони України від 26.06.1998 року №381, що підтверджується довідкою Національного центру управління та випробувань космічних засобів №1475/5 від 16.08.2013 року (а.с.9).

15.08.2013 року ОСОБА_2 подано рапорт про виплату одноразової грошової винагороди за 20 років безперервної військової служби в Збройних Силах України (а.с.6).

Згідно довідки-розрахунку Національного центру управління та випробувань космічних засобів №1471/41 від 16.08.2013 року розмір одноразової винагороди за тривалість безперервної військової служби за 20 років складає 1,5 посадових оклади і 1,5 оклади за військове звання. Винагорода ОСОБА_2 за тривалість безперервної військової служби за 20 років складає 3492,00 грн., сума єдиного соціального внеску 2,6% складає 90,79 грн., до виплати належить сума у розмірі 3401,21 грн. (а.с.10).

Проте, відповідно до довідки Національного центру управління та випробувань космічних засобів №323/в від 15.08.2013 року позивачу відмовлено у виплаті зазначеної винагороди з посиланням на те, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України №1298 дана виплата в Національному центрі управління та випробувань космічних засобів не передбачена (а.с.6).

Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 року визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Зі змісту статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вбачається, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. За військовослужбовцями, відрядженими до державних органів, установ і організацій, зберігаються всі види забезпечення, передбачені статтями 9 і 9-1 цього Закону, гарантії та пільги, що надаються за рахунок коштів, призначених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, Державної спеціальної служби транспорту.

Згідно пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №1294 від 07.11.2007 року грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 2 вказаної Постанови виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.

Наказом Міністра оборони України №260 від 11.06.2008 року затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Інструкція №260), якою визначений порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Пунктом 1.2 Інструкції №260 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.

Згідно з пунктом 32.1 Інструкції №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, одноразово, залежно від тривалості безперервної календарної військової служби, виплачується винагорода в таких розмірах: за 20 років безперервної військової служби - у розмірі 1,5 посадових окладів та 1,5 окладів за військовим званням. Винагорода за тривалість безперервної військової служби виплачується за місцем штатної служби за наказом командира військової частини, а командирам військових частин (начальникам) - за наказами вищих командирів (начальників).

Так, як вже було зазначено судовою колегією, розмір винагороди позивача за тривалість безперервної військової служби за 20 років складає 3492,00 грн., сума єдиного соціального внеску 2,6% складає 90,79 грн., до виплати належить сума у розмірі 3401,21 грн.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 вказаного Закону платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства, - для осіб, зазначених у пунктах 9 - 14 цієї частини.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок нараховується на суму грошового забезпечення, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності; допомоги або компенсації відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що виплата позивачу суми грошової винагороди за 20 років безперервної військової служби у сумі 3492 грн. з урахуванням суми єдиного соціального внеску має здійснюватися за рахунок коштів державного органу, установ та організацій, до якої було відряджено позивача, а саме за рахунок Національного центру управління та випробувань космічних засобів як відповідної юридичної особи.

Постановою Кабінету Міністрів України №104 від 07.02.2001 року затверджені Порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій, в пункті 1 якої встановлено, що військовослужбовцям, особам начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної кримінально-виконавчої служби, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, особового складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної кримінально-виконавчої служби.

Водночас згідно з пунктом 78 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних сил України, затвердженого Указом Президента України №1053/2001 від 07.11.2001 року, за відрядженими військовослужбовцями та членами їх сімей зберігаються всі гарантії та пільги, передбачені законодавством.

Частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням наведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та стягнення з Національного центру управління та випробувань космічних засобів на користь позивача суми одноразової грошової винагороди за 20 років безперервної календарної військової служби в Збройних Силах України у розмірі 3492,00 грн.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Національного центру управління та випробувань космічних засобів на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.09.2013 року у справі №801/8368/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.09.2013 року у справі №801/8368/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис С.О. Воробйова

Судді підпис М.І. Кобаль

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Суддя С.О. Воробйова